Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України


Існуємо з 2001 року.
Ми є неприбутковою громадською організацією, яка об’єднує громадян,
котрі виявили бажання співпрацювати для реалізації Статутних завдань Асоціації.

Мета


Є сприяння науковому і практичному розв’язанню сучасних проблем медичного обслуговування населення,
підвищення рівня кваліфікації та захист соціальних, економічних, творчих, культурних та інших спільних інтересів членів Асоціації.

Завдання та основні напрями діяльності


- сприяння розробці пріоритетних напрямів розвитку медичного обслуговування дітей, їх батьків та іншого дорослого населення, які страждають на захворювання очей та визначенню загальної політики з цих питань;
- вивчення сучасних досягнень в галузі офтальмології;
- організація та проведення різноманітних у тому числі міжнародних науково-практичних конференцій, форумів, семінарів , симпозіумів, виставок, тренінгів, інтерактивних заходів з виданням сертифікатів, дипломів та свідоцтва щодо участі у таких заходах;
- здійснення інформаційно-роз’яснювальної діяльності для дітей та дорослого населення (у тому числі в дитячих дошкільних закладах, закладах освіти, вищих навчальних закладах), а також для лікарів, освітян та фахівців інших спеціальностей.

Загальна кількість членів Асоціації (станом на 13 лютого 2018 року) – 389 осіб.


Голова правління - Риков Сергій Олександрович, тел. (050) 534-60-09
Заступник Голови Правління – Сенякіна Антуанета Степанівна, тел. (050) 548-85-83
Виконавчий директор – Шевколенко Марина Володимирівна, тел. (067) 395-83-17
Фінансовий директор – Чувалова Жанна Володимирівна, тел. (067) 967-47-07

Наші пріоритети

Інновації

Використовуємо лише сучасне обладнання та новітні, найефективніші розробки в галузі офтальмології з усього світу.

Спеціалісти

Наші спеціалісти мають вищу освіту, високий науковий ступінь,
а деякі з них запатентували свої технології для покращення зору у дітей.

Досвід

Понад двадцять років досвіду лікування проблем зору, тисячі вилікуваних пацієнтів. Кожного року покащуємо свої знання та вдосконалюємо систему лікування.

Новини асоціації

Застосування мікроголок в генній терапії захворювань сітківки
Новини

Застосування мікроголок в генній терапії захворювань сітківки

Вчені створили функціонуючу сітківку людини зі стовбурових клітин

Вчені створили функціонуючу сітківку людини зі стовбурових клітин

 

Вченим вдалося створити точну реплікацію сітківки людини в культурі, за допомогою якої можна визначити конкретний тип клітин, який уражається генетичними захворюваннями очей. Як повідомляється у журналі Cell, цей винахід, будучи результатом шестирічної роботи, пришвидшить прогрес розробки нових методів терапії. Команду дослідників очолював Botond Roska із Institute for Molecular and Clinical Ophthalmology Basel (IOB); у розробці також приймали участь і співробітники Novartis Institutes for BioMedical Research.

“Дослідження стосується фундаментальної незадоволеної потреби, яка полягає у розробці моделі сітківки, яка б дуже нагадувала реальний орган, – каже Cameron Cowan, старший дослідник у IOB Human Retinal Circuit Group та перший автор статті, – Це відкриває можливість розробки методів лікування “в чашках Петрі”, які були б підібрані індивідуально для кожного пацієнта”.

Сітківка – це частина ока, яка отримує та організовує зорову інформацію. Вона містить мільйони світлочутливих клітин і нервів, і має десять різних шарів, які колективно посилають сигнали у мозок для того, щоб людина могла бачити.

Культивовані сітківки, що називаються органоїдами, були отримані із плюрипотентних стовбурових клітин, які підштовхнули до самоорганізації у п’ятишарову структуру. Зрілі органоїди були здатні відчувати світло за допомогою поверхневого шару і подавати імпульси через синапси до клітинних шарів всередині. Що важливо, команда ІОВ розробила метод, який здатен створювати високоорганізовані органоїди сітківки тисячами, забезпечуючи цінним ресурсом дослідників по усьому світу.

Оцінивши органоїди з генетичної точки зору, команда дослідників виявила, що їх транскриптоми стабілізувались у розвитку і містили більшість типів клітин сітківки ближче до 38 тижня, що відповідає середній тривалості вагітності. При проведенні подальшої характеристики, команда ІОВ порівнювала органоїди із сітківками, отриманими від людських донорів. Донорські сітківки досить швидко пошкоджувались через недостатність кровопостачання і кисню, тож команда розробила спосіб як підтримувати їх “свіжими”. За допомогою цього методу сітківки зберігали свою світлочутливість та здорову функціональну організацію до 16 годин.

“Наша публікація є першою, яка демонструє реакцію на світло в посмертних сітківках, – каже директор ІОВ, та співавтор Botond Roska, – Це явне свідчення вдосконалення процедури ізоляції, оскільки в інших випадках, сітківки втрачають цю здатність”.

Порівняння виявило, що клітино-специфічні транскриптоми у органоїдах, що дозрівають, і справжніх сітківках з часом стають дуже схожими. Більше того, за результатами досліджень, генетичні захворювання вражають ті ж самі типи клітин у органоїдах та людських сітківках. На основі цієї знахідки вчені ІОВ зробили значний внесок: вони створили загальнодоступний атлас транскриптом для кожного типу клітин сітківки.

Використовуючи цей ресурс, дослідники тепер мають можливість зіставляти захворювання із клітинами, які вони можуть вирощувати та вивчати в лабораторних умовах. Об’єднані ресурси відкривають безліч терапевтичних можливостей.

“Ви можете вирощувати високоякісні органоїди сітківки, отримані із власних плюрипотентних стовбурових клітин пацієнта, – каже Magdalena Renner, голова IOB Human Organoid Platform, яка також поділяє місце першого автора статті, – А за допомогою атласу транскриптом, ви можете дізнатись де експресується ген захворювання для того, щоб провести прицільну генну терапію, яка виправить цей стан”.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 21 вересня 2020 року.

Чи захищають окуляри від зараження COVID-19?

Чи захищають окуляри від зараження COVID-19?

 

Окуляри не дають нам перечіплятись об перешкоди та врізатись у стіни, однак, вони можуть мати ще додаткові переваги, які викликатимуть заздрість у людей із гарним зором (20/20).

Як повідомляє дослідження із Китаю, люди, які щодня носять окуляри можуть бути менш сприйнятливими до зараження COVID-19. Тільки приблизно 6% із 276 пацієнтів, госпіталізованих з приводу COVID-19 в лікарню Суйчжоу Цзенду, потребували щоденного використання окулярів через короткозорість. Однак, відповідно до даних дослідження, кількість короткозорих людей у провінції Хубей, де знаходиться лікарня є значно більшою, і складає близько 32%.

“Окуляри можуть запобігти зараженню COVID-19, оскільки вони перешкоджають або знеохочують користувачів доторкатись своїх очей, тим самим зупиняючи передачу вірусу із рук до очей”, – припускає з колегами Dr. Yiping Wei із Second Affiliated Hospital Nanchang University.

Захист очей окулярами також може потенційно знизити ризик потрапляння у них зараженого вірусом аерозолю, як зазначають автори дослідження у звіті, опублікованого в журналі JAMA Ophthalmology 16 вересня. Однак, ті люди, які користувались окулярами і перехворіли на COVID-19, захворювали так само, як і люди із нормальним зором.

“Хоча це було обсерваційне дослідження, і нічого остаточного винести із нього не можна, воно дозволяє припустити, що захист очей будь-якого виду може знизити ваш ризик зараження”, – сказав Dr. Amesh Adalja – старший науковий співробітник Johns Hopkins Center for Health Security в Балтіморі. “Це припущення має бути підтверджене іншими обсерваційними та більш формальними дослідженнями, наприклад, як використання захисного щита для обличчя. Однак, все частіше відзначається, що захист очей є важливим”, – додав Adalja.

“Багато лікарень, включаючи Mount Sinai South Nassau в Oceanside, N.Y. – вимагають від лікарів, молодшого медичного персоналу та відвідувачів вдягати окуляри або ж захисні щити для обличчя разом із масками, щоб забезпечити повний захист від SARS-CoV-2”, – розповідає Dr. Aaron Glatt, головний епідеміолог.

“Через те, що ми ставимо дані вимоги, люди одразу ж запитують “Якщо я буду носити окуляри, цього буде достатньо?” І наша відповідь – ні”, – сказав Aaron Glatt. Він відмічає, що звичайні окуляри закривають очі не в такій мірі, так як це роблять захисні щити. “Окуляри можуть забезпечити певний захист, але очевидно, що у випадку звичайних окулярів, частинки, які знаходяться в повітрі, можуть легко оминути цей захист і потрапити в очі”, – додає він.

А от за словами Dr. Lisa Maragakis, настільки ж ймовірним є і те, що окуляри навпаки можуть створювати підвищений ризик доторкання до очей, і потенційного зараження під час їх зняття, заміни або регулювання. Lisa Maragakis написала редакційну статтю, яка супроводжує нове дослідження, і є старшим директором з питань профілактики інфекцій в Johns Hopkins Health System.

Вона і Aaron Glatt зазначили, що дослідження базувалось на порівняно невеликій вибірці людей, і його слід відтворити в майбутніх дослідженнях, які залучатимуть більше учасників. “Це провокаційне дослідження. Це дуже цікаве дослідження. І воно має за собою науковий підхід, який припускає, що це може бути причинним наслідком, але, очевидно, що дана тема має бути вивчена в більш суворому моделюванні, або ж інші дослідження мають підтвердити ті ж самі результати”, – сказав Glatt.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 16 вересня 2020 року.

 

 

Зазирнути за рубіж відновлення зору

Зазирнути за рубіж відновлення зору

 

Революційний апарат для зорової кори, розроблений дослідниками із Monash University, який одного дня зможе допомогти сліпим людям відновити зір, зараз готується до першого в світі клінічного випробування на людях у Мельбурні.

Завдяки проекту Monash University’s Cortical Frontiers, дослідникам вдалось розробити мініатюризовані, бездротові електронні імплантати, які розміщуються на поверхні мозку та надають можливість відновити зір. Додатково, в ході подальших досліджень, виявилось, що ця технологія має перспективність для використання у пацієнтів із невиліковними неврологічними станами, такими як параліч кінцівок.

У багатьох клінічно незрячих людей пошкоджені саме зорові нерви. І ці пошкодження запобігають передачі сигналів від сітківки в мозкові центри зору. Біонічна система зору Gennaris може обійти ці пошкодження, завдяки чому можна лікувати багато захворювань, які на даний момент є невиліковними. Технологія Gennaris є дітищем Monash Vision Group (MVG).

Система складається із персонально зробленого головного убору із камерою та бездротовим передавачем, зоровим процесором та програмним забезпеченням. Також до набору входить набір із 9х9 мм пластин, які імплантуються у мозок. Візуальна сцена, яка фіксується камерою на головному уборі, буде надсилатись у зоровий процесор, розмірами приблизно зі смартфон, де вона буде оброблена для екстракції найбільш корисної інформації. А от оброблені дані будуть передаватись бездротовим шляхом до складної схеми всередині кожної імплантованої пластини, яка перетворить їх у патерн електричних імпульсів, які стимулюватимуть мозок через мікроелектроди, товщиною із волосинку.

Дизайн Gennaris

Будучи вже 10 років у розробці, цей проект має потенціал стимулювати ріст виробництва систем мозкових імплантатів в Австралії. За додаткового фінансування, ця технологія, яка змінюватиме життя, буде виготовлятись в Мельбурні для глобального поширення.

“Кортикальні зорові протези мають мету відновити зорове сприйняття тим, хто втратив зір, подаючи електричну стимуляцію зоровій корі – області мозку, яка отримує, інтегрує та обробляє зорову інформацію, – каже професор Lowery із University’s Department of Electrical and Computer Systems Engineering, – Наша розробка створює візуальний патерн із комбінації 172 світлових крапок (фосфенів), який надає людині інформацію для орієнтування в приміщеннях та на відкритому повітрі, а також допомагає розпізнавати наявність людей та предметів навколо них”.

Проект “Cortical Frontiers: Commercializing brain-machine interfaces”, який очолює Dr. Lewis, отримав більше ніж 1 мільйон доларів для вдосконалення технології та розробки детального плану подальших інвестицій за програмами Federal Government’s Medical Research Future Fund (MRFF) Frontier Health та Medical Research Program, анонсованими міністром охорони здоров’я Hon Greg Hunt в червні 2019 року.

Другий етап фінансування MRFF, який має відбутися пізніше цього року, підтримає один або два найкращих проекти шляхом фінансування мільйонами доларів протягом наступних п’яти років. “У разі успіху, команда MVG намагатиметься створити нове комерційне підприємство, орієнтоване на повернення зору людям із невиліковною сліпотою та повернення мобільності до рук людям, паралізованим квадроплегією, що змінить догляд за їх здоров’ям”, – сказав Dr. Lewis.

“Комерціалізація технології біонічного зору також добре поєднується з нашими планами подальшого вивчення додатків, які не стосуватимуться зору та ушкоджень спинного мозку, таких які пом’якшать епілепсію та депресію, контролюватимуть протези за допомогою мозку, та відновлюватимуть інші життєві функції. Це узгоджується із нашими можливостями у нейробіоніці в Monash University тому наявність залученого партнера з індустрії для співпраці буде надзвичайно цінною”, – сказав Dr. Wong із Monash Biomedicine Discovery Institute.

Професор Marcello Rosa зазначив, що, окрім покращення охорони здоров’я та відновлення зору сліпим людям, комерційний успіх може спричинити створення нових можливостей для експорту, висококваліфікованого виробництва та економічний ріст Австралії. “За додаткового фінансування ми зможемо виготовляти ці імплантати кори головного мозку тут, в Австралії, у масштабі, необхідному для прогресу у випробуваннях на людях”, – зазначив професор Rosa.

Такі слова пояснюються нещодавнім успішним випробуванням на вівцях, результати якого були опубліковані в міжнародному Journal of Neural Engineering у липні. Ця робота є одним із перших у світі довготривалих випробувань повністю імплантованого кортикального зорового протезу.

У доклінічних дослідженнях було імплантовано 10 масивів (7 активних і 3 пасивних) за допомогою спеціальної системи введення. Стимуляція здійснювалась через сім активних пристроїв протягом дев’яти місяців. В сумі було проведено більше 2700 годин стимуляції без будь-яких помітних несприятливих наслідків для здоров’я.

“Результати дослідження вказують на те, що довготривала стимуляція за допомогою бездротових масивів можлива без широкого пошкодження тканин, видимих змін поведінки або судом, спричинених стимуляцією”, – сказав головний автор дослідження професор Rosenfeld.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 16 вересня 2020 року.

Рефракційний Пленер 2020 ONLINE

Рефракційний Пленер 2020 ONLINE

Шановні колеги!

Ми раді запросити Вас на науково-практичну конференцію офтальмологів, дитячих офтальмологів та оптометристів України « РЕФРАКЦІЙНИЙ ПЛЕНЕР‘20», яка цього року відбудеться 15-17 жовтня в ONLINE форматі! На Вас чекатимуть найцікавіші лекції та доповіді про найсучасніші аспекти усіх напрямків офтальмології та оптометрії, майтер-класи від провідних спеціалістів, виступи видатних українських митців, та багато іншого!

В сумі Ви зможете отримати 20 балів: 10 за перші два дні конференції (15-16 жовтня), і ще 10 балів за майстер-класи, які відбудуться 17 жовтня!

Остаточна програма буде опублікована 3 жовтня на офіційному сайті “Рефракційного Пленера’20”.

Зареєструватись на конференцію Ви можете за наступним посиланням: https://plener.kiev.ua/реєстрація

Чекаємо Вас на “Рефракційному Пленері’20” в оновленому ONLINE форматі!

Характеристика структурних змін рогівки під час її розвитку у дітей

Характеристика структурних змін рогівки під час її розвитку у дітей

 

Відомо, що пацієнти різних вікових груп по-різному реагують на оперативні втручання, які стосуються рогівки. Це залежить від різних механічних властивостей рогівки, що напряму впливає на щільність тканин. Раніше щільність тканин рогівки у дітей, відповідно до віку, не вивчалась, однак вона може мати важливе клінічне значення. Тому нещодавно вчені із США вивчили характеристики рогівки у дітей різного віку за допомогою ультразвукової біомікроскопії.

В ході цього проспективного дослідження було отримано 168 зображень ультразвукової біомікроскопії 24 здорових очей 24 пацієнтів, які дали згоду та були включені в Pediatric Anterior Segment Imaging Innovation Study. Вік учасників варіювався від самого народження до 26 років. Встановлений протокол ультразвукової біомікроскопії включав отримання та аналіз семи зображень одного ока кожного пацієнта за допомогою програмного забезпечення ImageJ (National Institutes of Health). Після цього вимірювались 12 параметрів рогівки, які порівнювались у старших та молодших груп.

Серед 12 вимірюваних параметрів, у 5 були знайдені статистично значимі відмінності (P < .05) у пацієнтів молодших 1 року, та старших за 1 рік. Середні значення ширини та довжини поперечного зрізу рогівки, центральної товщини рогівки та радіусів кривизни (переднього та заднього) значно відрізнялись у пацієнтів молодших 1 року. Кривизна та розміри від лімбу до лімбу змінювались більш різко, ніж товщина та щільність тканин. При порівнянні наймолодших та найстарших груп, передня кривизна стала більш пласкою (радіус 6.14 – 7.55), задня кривизна також сплощилась (радіус 5.53 – 6.72), збільшилась відстань від кута до кута (з 8.93 до 11.40 мм), і збільшилась відстань поперечного зрізу ендотелію (з 10.63 до 13.61 мм).

Тож за результатами, можна точно бути впевненими, що структура рогівки у дітей змінюється із віком. Найбільш значні зміни відбуваються протягом перших місяців життя, з додатковими змінами в подальші роки дитинства. Це дослідження слугує ще одним доказом того, що вік є параметром, який слід враховувати при аналізі рогівки у дітей.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 липня 2020 року.

Чи ефективне консервативне лікування для закриття вторинних макулярних розривів?

Чи ефективне консервативне лікування для закриття вторинних макулярних розривів?

 

Макулярний розрив – це загрозливий стан для зору, який потребує негайної реакції, як від пацієнта, так і від лікаря-офтальмолога. Зазвичай лікування цієї патології полягає в хірургічному втручанні, однак, чи є ефективними консервативні методи?

В нещодавньому дослідженні повідомляються результати лікування вторинних повних макулярних розривів топічною терапією. В цю ретроспективну серію випадків увійшли 123 повних макулярних розриви, пролікованих в період із 2016 по 2019 рік, 12 із яких були вторинними. Основними критеріями оцінки результатів терапії були зміни гостроти зору та частота закриття розривів.

Топічна терапія була спробувана у 9 очах восьми пацієнтів. Шість із цих дев’яти повних макулярних розривів були пов’язані із попереднім відшаруванням сітківки. Попередня pars plana вітректомія виконувалась в 3 очах (1 через відшарування сітківки, і 2 з приводу епіретинальної мембрани). В одному оці була вітреомакулярна тракція через тупу травму ока в минулому.

Середній початковий діаметр макулярного розриву становив 79.6 μm (значення варіювались в межах 44–132 μm). Середній термін спостереження становив 53 тижні (від 5 до 153 тижнів). В усіх випадках повного макулярного розриву були наявні певні елементи епіретинальної мембрани та кістозного макулярного набряку.

Усі пацієнти отримували дифлупреднат разом із топічним інгібітором карбоангідрази (комбінація препаратів у 6 випадках), або нестероїдними протизапальними очними краплями (комбінація препаратів в 2 випадках). Вісім очей (89%) досягли успішного закриття розриву та розрішення кістозного макулярного набряку із одночасним покращенням гостроти зору, в середньому, після 6 тижнів терапії (від 2 до 19 тижнів). В середньому, гострота зору покращилась від 0.69 до 0.37 LogMAR (за Снелленом приблизно від 20/100 до 20/50).

Жодних епізодів розплавлення рогівки або виразок не було. Лише в одного пацієнта, який приймав комбінацію стероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів, спостерігались помірна кератопатія та підвищення внутрішньоочного тиску, які зникли, коли було відмінено нестероїдний протизапальний препарат, а частоту інстиляцій дифлупреднату знизили до 1 разу на тиждень.

Хоча дослідження має свої обмеження у вигляді малої вибірки пацієнтів, відсутності групи для порівняння, та невідомих критеріїв вибору пацієнтів для проходження консервативного лікування, топічне застосування препаратів у випадках вторинних повних макулярних розривів допомогло досягти високих показників їх закриття, і може розглядатись як варіант початкової терапії, особливо при невеликих розмірах отворів та кістозного макулярного набряку.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Ophthalmology Retina 28 січня 2020 року.

Наша команда

Риков Сергій Олександрович

Риков Сергій Олександрович

Голова правління


Сенякіна Антуанетта Степанівна

Сенякіна Антуанетта Степанівна

Заступник Голови Правління


Шевколенко Марина Володимирівна

Шевколенко Марина Володимирівна

Виконавчий директор


Чувалова Жанна Володимирівна

Чувалова Жанна Володимирівна

Фінансовий директор


Наші досягнення за 20 років

Проконсультовано пацієнтів
Прооперовано пацієнтів
Профілактичних оглядів
Членів асоціації

“Я не хочу мати точку зору. Я хочу мати зір.”

М. Цвєтаєва

“Зрячий, не зрячий… А якщо не бачиш — то й все одно не побачиш!”

Затоiчи (Zatôichi)

“Все, що ти можеш побачити сам – ти маєш побачити сам.”

Вігго Мортєнсен