Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України


Існуємо з 2001 року.
Ми є неприбутковою громадською організацією, яка об’єднує громадян,
котрі виявили бажання співпрацювати для реалізації Статутних завдань Асоціації.

Мета


Є сприяння науковому і практичному розв’язанню сучасних проблем медичного обслуговування населення,
підвищення рівня кваліфікації та захист соціальних, економічних, творчих, культурних та інших спільних інтересів членів Асоціації.

Завдання та основні напрями діяльності


- сприяння розробці пріоритетних напрямів розвитку медичного обслуговування дітей, їх батьків та іншого дорослого населення, які страждають на захворювання очей та визначенню загальної політики з цих питань;
- вивчення сучасних досягнень в галузі офтальмології;
- організація та проведення різноманітних у тому числі міжнародних науково-практичних конференцій, форумів, семінарів , симпозіумів, виставок, тренінгів, інтерактивних заходів з виданням сертифікатів, дипломів та свідоцтва щодо участі у таких заходах;
- здійснення інформаційно-роз’яснювальної діяльності для дітей та дорослого населення (у тому числі в дитячих дошкільних закладах, закладах освіти, вищих навчальних закладах), а також для лікарів, освітян та фахівців інших спеціальностей.

Загальна кількість членів Асоціації (станом на 13 лютого 2018 року) – 389 осіб.


Голова правління - Риков Сергій Олександрович, тел. (050) 534-60-09
Заступник Голови Правління – Сенякіна Антуанета Степанівна, тел. (050) 548-85-83
Виконавчий директор – Шевколенко Марина Володимирівна, тел. (067) 395-83-17
Фінансовий директор – Чувалова Жанна Володимирівна, тел. (067) 967-47-07

Наші пріоритети

Інновації

Використовуємо лише сучасне обладнання та новітні, найефективніші розробки в галузі офтальмології з усього світу.

Спеціалісти

Наші спеціалісти мають вищу освіту, високий науковий ступінь,
а деякі з них запатентували свої технології для покращення зору у дітей.

Досвід

Понад двадцять років досвіду лікування проблем зору, тисячі вилікуваних пацієнтів. Кожного року покащуємо свої знання та вдосконалюємо систему лікування.

Новини асоціації

Порівняння ефективності лазерної фотокоагуляції та anti-VEGF препаратів для лікування ретинопатії недоношених
Новини

Порівняння ефективності лазерної фотокоагуляції та anti-VEGF препаратів для лікування ретинопатії недоношених

Ціна краси – як косметичні засоби впливають на розвиток сухого ока

Ціна краси – як косметичні засоби впливають на розвиток сухого ока

 

“Люди, які використовують косметичні засоби для очей та вій, що містять в своєму складі простагландини, інвестують багато грошей в розвиток сухого ока у самих себе”, – каже Laura M. Periman, MD на конференції Hawaiian Eye 2020.

Сьогодні приблизно третина із усіх сироваток для росту вій містять синтетичні простагландини, і усі офтальмологи дуже добре знають про їх шкідливі ефекти поширеними серед яких є затуманення зору, значна гіперемія кон’юнктиви та дискомфортні відчуття очей – такі, як зуд, відчуття стороннього тіла та біль. Подібні засоби знаходяться у вільному продажу будь-де у ціновому діапазоні від 100 до 175$.

“Тільки тому, що це виглядає гарно – ще не означає, що це дійсно добре для вас”, – стверджує Laura M. Periman.

У 91.7% пацієнтів із глаукомою, які приймали препарати простагландинів, було зареєстровано захворювання мейбомієвих залоз. В той час, як у пацієнтів, які застосовували препарати інших класів, цей показник становив 58.3%.

“Між простагландинами та побічними ефектами зі сторони очей, які включають сухе око, гіперпігментацію шкіри, депігментацію райдужної оболонки та атрофію орбітальної жирової тканини, існує прямий та очевидний зв’язок, – каже доповідач, – Такі ж самі побічні ефекти можливі, коли засоби, що продаються без рецепту, не регулюються для безпечного використання”.

Додатковим внеском у розвиток сухого ока є й основний ефект, заради якого такі засоби купляються – зміна співвідношення довжини вій до довжини повіки, що зменшує здатність повік захищати око від вітру, пилу та алергенів.

Але серед косметичних засобів не тільки сироватки для подовження вій є небезпечними для очей. Засоби для зняття макіяжу є “містилищем повним недружелюбних для ока речовин, включаючи BAK (Бензалконію хлорид), який, як усім відомо, має дуже грубий вплив на очну поверхню”.

Сам Бензалконію хлорид є консервантом, який часто застосовується у очних краплях. В концентраціях, які присутні даній формі препаратів, BAK має бактерицидну дію, за рахунок руйнування клітинної стінки бактерій. А в більших концентраціях він має очисні властивості, які і застосовуються в косметиці. Відповідно, при перебільшенні доз очних крапель або ненормованому використанні засобів для зняття макіяжу, сильної подразнювальної дії та алергічних реакцій ока не уникнути. По суті, основною причиною використання BAK у виробництві очних крапель є нижча ціна на самі краплі, у порівнянні із аналогічними безконсервантними препаратами.

“Нам потрібні кращі, більш безпечні для очей консерванти, – каже Laura M. Periman , – Косметика є нерегульованою, і пацієнти постійно роблять речі, які перешкоджають успішному лікуванню сухого ока”.

Оригінальна доповідь була представлена на конференції Hawaiian Eye 2020 18-24 січня 2020 року.

Як умови космосу впливають на диск зорового нерва людини

Як умови космосу впливають на диск зорового нерва людини

 

У космонавтів під час тривалого перебування в умовах невагомості розвивається набряк диску очного нерву, що є важливим фактором ризику для усіх тих, хто в майбутньому буде літати в космос. Для вивчення цього ефекту NASA виступила спонсором дослідження, метою якого було виявити чи зміни, які відбуваються в оці при симуляції невагомості на Землі, є аналогічними тим, які відбуваються у астронавтів при космічних польотах.

В досліді застосовувалось ОКТ для виявлення та фіксування початку та розрішення набряку диска очного нерву у здорових добровільних учасників, які піддавались суворому постільному режиму із нахилом голови униз протягом 30 днів. За словами співавтора дослідження Steven S. Laurie, PhD, завдяки цьому експерименту, NASA матиме можливість розробити варіанти лікування або контрзаходи для попередження розвитку набряку диска зорового нерву у астронавтів, які подорожуватимуть на Місяць та Марс.

В когортному дослідженні, яке проводилось із 2012 по 2018 рік, приймали участь 20 космонавтів, які проходили обстеження до та протягом приблизно 30 днів перебування в космосі, а також 11 здорових добровольців, які проходили обстеження до, протягом та після 30 днів постільного режиму із нахилом голови вниз під кутом 6°. Параметрами оцінки стали загальна перипапілярна товщина сітківки та загальна перипапілярна товщина хоріоідеї. В когорті добровольців була більшою частка жінок, її середній вік та середня вага були меншими, аніж у когорті астронавтів.

В когорті ліжкового режиму спостерігалось статистично значиме потовщення сітківки перипапілярної області від 1 дня дослідження (8.1 µm) до 30 дня дослідження (53.9 µm) (P < .001). На 13 день від початку експерименту загальна товщина сітківки складала 33.4 µm (P = .003). Різниця між когортами ліжкового режиму та астронавтів склала 37 μm (95% CI, 13-61 μm; P = .005) із переважанням у групі ліжкового режиму. Однак, в порівнянні із початковими значеннями, загальна товщина хоріоідеї в цій когорті змінилась незначно. А от у космонавтів потовщення хоріоідеї відбулось, і різниця між групами склала  27 μm (95% CI, 14-41 μm; P < .001).

Ці результати дозволяють припустити, що нахил голови униз призводить до іншого характеру набряку диска зорового нерву, аніж перебування в умовах невагомості, і, що підвищення внутрішньочерепного тиску під час такого постільного режиму є вищим, аніж за умов космічного польоту. Причиною відсутності потовщення хоріоідеї в когорті ліжкового режиму можуть бути гравітаційні градієнти, вплив яких на астронавтів відсутній.

Оригінальне дослідження було опубліковане в JAMA Ophthalmology 26 грудня 2019 року.

Ендоскопічна дакріоцисториностомія як метод лікування вродженої дисплазії нососльозового каналу

Ендоскопічна дакріоцисториностомія як метод лікування вродженої дисплазії нососльозового каналу

 

Згідно з результати останніх досліджень, у дітей із вродженою дисплазією носослізного каналу поєднання ендоскопічної дакріоцисториностомії із КТ скануванням сльозовивідних шляхів може мати значні переваги над традиційними рішеннями щодо лікування цього стану.

Наразі, усі 50 очей 49 дітей, віком від 2 до 14 років, які мали вроджену обструкцію назолакрімального каналу та дисплазію сльозової кістки, та, які пройшли хірургічне лікування в об’ємі ендоскопічної дакріоцисториностомії в Beijing Children’s Hospital, вважаються абсолютно вилікуваними зі значним покращенням стану.

КТ ангіографія дозволяє чітко розрізняти вроджену дисплазію нососльозового каналу. (a,b) Сагітальне положення кісткового назолакрімального стенозу. (c, d) Горизонтальне положення кісткового назолакрімального стенозу (чорна стрілка), та контралатеральний контраст (біла стрілка). (e, f) Горизонтальна та сагітальна позиції, що показують двосторонню атрезію нососльозового каналу

Під критерії повного одужання потрапили пацієнти, в яких спостерігалось формування пори слізного мішка на латеральній стінці носової порожнини перед середньою носовою раковиною, епітелізація під час ендоскопічного обстеження, відсутність сльозо- та гноєтечі, і оцінка “0” флюоресцеїнового тесту на прохідність носослізних шляхів. Стан пацієнтів розцінювався як покращення, якщо спостерігалось формування пори слізного мішка в латеральній стінці носової порожнини перед середньою носовою раковиною, епітелізація під час ендоскопічного обстеження, полегшення симптомів, оцінка “1” флюоресцеїнового тесту, та безперешкодний змив без тиску або з ним.

Частка повністю вилікуваних становила 41/50 (82%), а тих, хто мав покращення стану – 9/50 (18%). Разом ці дві групи становили 100% вдалого результату лікування.

“КТ сканування дозволяє точно окреслити форму, спрямування та аномальну структуру кісткового нососльозового каналу, та забезпечити отримання чіткої анатомічної характеристики аномального нососльозового каналу”, – пишуть автори дослідження.

За словами авторів, оскільки вроджена дисплазія нососльозового каналу є типом вродженої обструкції назолакрімального каналу, яка не реагує на консервативне та звичайне лікування, застосування КТ-сканування, для виявлення порушень, у поєднанні із ендоскопічною дакріоцисториностомією надає перевагу над традиційною хірургією сльозовивідних шляхів.

Оригінальне дослідження було опубліковане в BMC Ophthalmology 3 грудня 2019 року.

Довгострокові результати гостроти зору при різних типах первинної вродженої глаукоми

Довгострокові результати гостроти зору при різних типах первинної вродженої глаукоми

 

Первинна вроджена глаукома (PCG) – це група захворювань, які виникають на тлі підвищеного внутрішньоочного тиску, і викликаються порушенням ембріонального розвитку структур кута передньої камери ока. Оскільки повністю цей розвиток завершується тільки на 38 тижні гестації, то діти, народжені до цього віку, становлять групу ризику для первинної вродженої глаукоми.

Окрім ураження зорового нерву, що є основним у глаукомах дорослих, у дітей підвищений внутрішньоочний тиск сприяє розтягненню еластичних оболонок ока. В першу чергу такі розтягнення стосуються рогівки, яка під механічним впливом тиску збільшується в діаметрі та сплощується. Тривалі зміни форми рогівки з часом призводять до її набряку та помутніння.

Першими симптомами первинної вродженої глаукоми є надмірна сльозотеча, чутливість дитини до світла (фотофобія) та блефароспазм. Візуально очі дитини можуть виглядати збільшеними в розмірі, а рогівка – туманною, сіро-білого кольору.

a. Фото дитини із двосторонньою первинною вродженою глаукомою, та гострим гідропсом рогівки на лівому оці.

b. Збільшене зображення лівого ока

с. Фото прозорих рогівок через 1 місяць після операції (комбінована трабекулотомія-трабекулектомія)

d. Рогівка лівого ока зі стріями Гааба

Для попередження вказаних змін вдаються до різних хірургічних методів контролю внутрішньоочного тиску. Але незрозумілим залишається, чи різняться функціональні результати між дітьми, у яких первинна вроджена глаукома була діагностована протягом першого місяця життя (PCG новонароджених) і тих, в кого вона була діагностована пізніше (дитяча PCG). Dr. Viney Gupta з колегами із All India Institute of Medical Sciences, в Нью-Делі, порівняли довгострокові візуальні результати 140 пацієнтів із первинною вродженою глаукомою (235 очей), які пройшли комбіновану трабекулотомію-трабекулектомію за якнайменше 5 років до проведення дослідження.

В цілому, під час оцінки гостроти зору на 127 місяці (середина дослідження), у 37.9% очей відзначалась гарна гострота зору, у 17.4% гострота зору була досить низькою (між 6/60 та 6/18), і у 44.7% зір був дуже низький (6/60 або гірше).

Значно більше дітей із групи дитячої PCG (44.80%) мали гарну гостроту зору під час спостереження (p=0.017), аніж в групі PCG новонароджених (26.70%). Під час оцінки Каплана-Мейера, гострота зору була постійно значно кращою в групі дитячої PCG, аніж в групі новонароджених, і кращою в групі двосторонньої PCG, аніж в групі односторонньої PCG. Основною причиною поганої гостроти зору була амбліопія, і з часом зір погіршувався в обох групах.

“Оскільки, жодне дослідження ще не вивчало довгострокові результати в такій великій когорті, ми вважаємо, що результати цього дослідження є важливими для консультування батьків цих дітей, і також дадуть змогу хірургам поліпшити менеджмент таких пацієнтів, щоб досягти кращих результатів”, – пишуть автори дослідження.

Оригінальне дослідження було опубліковане в British Journal of Ophthalmology 23 грудня 2019 року.

Чи впливає целіакія на структури ока у дітей?

Чи впливає целіакія на структури ока у дітей?

 

Целіакія (глютенова ентеропатія) – це мультифакторне аутоімунне захворювання, яке характеризується ураженням ворсинок тонкого кишечника білком глютеном і подібними до нього, що містяться в злакових. За даними Всесвітньої асоціації гастроентерологів, поширеність целіакії в світі варіює від 1:100 до 1:300.

Специфічні антитіла при целіакії можуть зв’язуватись і накопичуватись в позакишкових структурах, викликаючи атипові прояви, такі як аутоімунні захворювання, діабет 1 типу, герпетиформний дерматит, хронічний гепатит, міастенію і васкуліт.

Що ж стосується офтальмології, то попередні дослідження показали, що катаракта та зміни рогівки також є позакишковими проявами целіакії, і целіакія підвищує ризик розвитку катаракти. Однак, клінічні характеристики целіакії можуть змінюватись, залежно від віку, тому необхідні дослідження впливу целіакії на кришталик і рогівку в дитячих популяціях. Тому вчені із Туреччини провели дослідження, в якому проводили оцінку ранніх змін структур ока у дітей із целіакією.

В це обсерваційне, проспективне дослідження було включено 101 пацієнта. Було сформовано дві групи: група целіакії та контрольна група, в яку входили здорові люди. В дослідженні оцінювались товщина рогівки та кришталика за допомогою апарата Pentacam HR (Oculus Optikgeräte GmbH, Wetzlar, Germany).

За результатами, середня товщина рогівки і кришталика в усіх зонах та в обох групах не відрізнялась (P > .05 для кожної). Однак, в групі целіакії показник максимальної товщини кришталика був помітно більшим, аніж в контрольній групі (P = .028). Додатково, в групі целіакії середня товщина рогівки на периферії була значно більшою у жінок, аніж у чоловіків (P < .05 для кожної). Дотримання безглютенової дієти, контроль індексу маси тіла та гістологічна класифікація целіакії не мали жодного значимого впливу на товщину кришталика чи рогівки у пацієнтів із целіакією (P> 0,05 для кожного).

По даним дослідження Mollazadegan K. та колег, середній вік діагностування целіакії є важливим фактором ризику катаракти, однак діагностування її у пацієнтів віком до 20 років виявилось не статистично значущим фактором. У дослідженні із Туреччини середній вік діагностування целіакії становив 8.2 ± 3.6 років, і жодних змін товщини кришталика не було виявлено. Однак, виявлені відмінності в максимальній товщині кришталика можуть вказувати на те, що процес формування катаракти у пацієнтів із целіакією є тривалим, і починається ще на ранніх стадіях хвороби. Але через обсерваційний характер дослідження, встановити чи продовжується потовщення кришталика у хворих целіакією не було можливості. Тому, подальші дослідження необхідні для встановлення періоду, коли у молодих людей починається клінічно значиме потовщення кришталика. Потовщення рогівки на периферії можна пояснити тим, що периферія є більш вразливою для циркулюючих комплексів антитіл через анатомічний зв’язок із капілярною мережею лімбу. І відкладення таких комплексів разом із імунною активністю прилягаючої кон’юнктиви може призвести до втрати рогівкою прозорості.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 20 листопада 2019 року.

Аномалії сприйняття кольору та сучасні методи їх корекції

Аномалії сприйняття кольору та сучасні методи їх корекції

 

Порушення сприйняття кольору є досить важливою проблемою офтальмології, остаточного рішення якої досі не існує. Кольороаномалії значно утруднюють життя людям, які мають дані особливості зору. Вони погіршують орієнтування в повсякденному житті, і заважають досягненню мрій (в багатьох країнах для кольороаномалів існує заборона отримання таких професій, як лікарів, водіїв, пілотів і т.д.) Подією, після якої почали розглядати професійні обмеження для кольороаномалів стала аварія поїзда в Швеції біля міста Лагерлунда в 1875 році. Катастрофа призвела до великих жертв, і сталась через те, що машиніст не розрізняв червоний колір.

Для того, щоб допомогти людям із порушеннями сприйняття кольорів слід розуміти як цей процес відбувається в нормі на фізіологічному і психічному рівнях.

Теорією кольору протягом усієї історії людства займалось багато видатних вчених. Але переломним моментом стали дослідження Ісаака Ньютона наприкінці 17 століття. За допомогою пропускання сонячного світла крізь призму йому вдалося отримати 7 чітко виражених кольорів: червоний (довжина хвилі – 800-650 н/м), помаранчевий (640-590 н/м), жовтий (580-550 н/м), зелений (530-490 н/м), блакитний (480-460 н/м), синій (450-440 н/м) та фіолетовий (430-390 н/м). Після цього отриманий спектр він пропустив крізь збиральну лінзу, і побачив, що поєднання усіх цих кольорів дає білий колір. В свою чергу, чорний колір – є відсутність будь-якого кольору.

Також Ньютон виявив, що такої характеристики, як “колір” в усіх оточуючих предметів не існує. При освітленні конкретний предмет поглинає промені певної довжини хвилі, і ті промені, що відбились від його поверхні уже, проходячи крізь усю систему зорового аналізатора людини, дають суб’єктивне відчуття того чи іншого кольору.

Нині існує багато підходів до систематизації кольорів та їх поєднання, та, навіть, ціла наука, що їх вивчає, та складається із двох основних розділів – кольорознавства і колористики. Потреба в такому комплексному підході до вивчення кольору викликана практичним застосуванням. Знання про колір є важливими не тільки для художників, а й для фізиків, хіміків, фізіологів, психологів і, звичайно ж, офтальмологів.

 

Приклади різних схем, що систематизують кольори

Отже, колір оточуючих предметів залежить не тільки від їх фізичних характеристик, а й від зорового апарату люди. То ж де, в більшості випадків, криється проблема?

В сітківці ока людини є два основних типи світлочутливих клітин: колбочки і палички. Саме за колірний зір відповідають колбочки, яких існує три типи. Перші (S) відповідають за сприйняття променів короткої довжини хвилі, другі (M) – середньої довжини, і треті (L) – довгої. Схема по перекриттю ними видимого спектру кольорів представлена нижче на зображенні.

Отже, кожен тип колбочок відповідає не за конкретний колір, а за певну частину спектру, і різняться вони типом пігменту, який містять. Через це варіантів порушень сприйняття кольору є досить багато, але найбільш поширеними є дейтераномалія – спотворене сприйняття променів середньої довжини хвилі (переважно зелений колір); і протаномалія – спотворене сприйняття променів короткої довжини хвилі (переважно червоний колір). Ці аномалії є зчепленими із Х-хромосомою, тому значно частіше зустрічаються у чоловіків, аніж у жінок. Більш рідкісними є протанопія і дейтеранопія (повна відсутність сприйняття відповідних кольорів), та тританопія і тританомалія (аномалії, пов’язані із порушеннями розпізнавання синіх кольорів). 90% даних аномалій виникає внаслідок надмірного перекриття одне одним зеленого та червоного спектрів, через що мозок людини не має змоги адекватно відрізняти відтінки і кольори.

Незважаючи на те, що корінь цих патологій полягає в клітинах сітківки та їх пігменті, на які ми маємо досить обмежені шляхи впливу, сучасне вирішення проблеми існує, і воно є достатньо простим і стильним. Це спеціальні окуляри, які дозволяють більшості людей із кольороаномаліями правильно розрізняти усі кольори. Технологія лінз в цих окулярах полягає в тому, що за допомогою спеціального фільтра (notch-filter) повністю прибираються світлові хвилі певної довжини, і це допомагає виключити перекриття спектрів, дозволяючи мозку інтерпретувати більшу кількість відтінків кольору.

Схематичне пояснення механізму виникнення порушень сприйняття червоного та зеленого кольорів і принципу роботи спеціальних окулярів

Цікавим є те, що технологія була винайдена випадково. Кілька років тому Don McPherson пішов грати у фрісбі зі своїм другом, та забув зняти окуляри, які він розробляв для захисту очей хірургів. Його друг попросив приміряти ці окуляри і, вдягнувши їх, зрозумів, що бачить новий для себе колір – помаранчевий. Як виявилось, він мав аномалію сприйняття кольорів.

Технологію таких фільтрів можна застосовувати і в окулярах із корекцією рефракційних порушень, а також із UV-фільтрами. Але існують певні обмеження в експлуатації таких окулярів. Через те, що вони майже повністю не пропускають світлові промені певних довжин хвилі, з міркувань безпеки, їх не рекомендовано носити у вечірній час. І, нажаль, такі окуляри допомагають лише особам із порушеннями сприйняття червоного і зеленого кольорів. Сьогодні найбільшими виробниками окулярів для кольороаномалів є компанії EnChroma та Pilestone.

Серед кольороаномалій існує ще одна патологія, яка є значно більш тяжкою і серйозною, аніж попередньо розглянуті. Це ахроматопсія – повністю відсутня можливість розрізняти будь-які кольори. Разом із цим, вона супроводжується дуже низькою гостротою зору (0.1 і нижче) та значною світлобоязню, оскільки на сітківці залишаються лише палички, які є більш чутливими до світла, аніж колбочки. Захворювання проявляється із самого дитинства та значно заважає в повсякденному житті і розвитку дітей. Дуже часто воно супроводжується розвитком косоокості. Такі люди вимушені носити спеціальні захисні окуляри через сильну світлобоязнь та денну сліпоту. Нажаль, сьогодні немає простих та ефективних методів повного лікування ахроматопсій, окрім застосування окулярів та призначення підтримуючої вітамінної та судинної терапій.

 

Дитина із ахроматопсією на вулиці вдень

 

Та ж дитина із спеціальними захисними окулярами

Сучасною експериментальною технологією є система Eyeborg, яка зчитує колір об’єкта і ретранслює його носію у форму звукового сигналу. Такою системою користується художник Neil Harbisson, який із дитинства міг розрізняти тільки відтінки сірого кольору. Система була встановлена ще у 2004 році, і тепер через звук він має змогу розрізняти не тільки звичні для більшості людей кольори, а й відтінки ультрафіолетового й інфрачервоного спектрів.

Принцип роботи системи “Eyeborg”

Більш радикальними у намірі вирішити проблеми кольороаномалій є дослідження із застосуванням генної інженерії. На сьогодні такі досліди проводились в обмеженій кількості і переважно на тваринах, але отримані результати дають надію. Один із найвідоміших дослідів проводився в 2009 році на мавпах із кольороаномаліями. За допомогою зміненого аденовірусу в їх сітківку шляхом субретинальної ін’єкції було доставлено нормальну форму людського гену L-опсину. До ін’єкції мавпи не могли розрізняти червоні і зелені кольори, але через кілька тижнів вони почали з легкістю проходити комп’ютерні тести на кольоросприйняття. Схожі результати були отримані і при досліді на мишах. Приблизно чверть піддослідних тварин отримали здатність розрізняти кольори після проведеної генної терапії. Ці дані вказують на те, що аналогічна генна терапія може бути ефективною при проведенні у людей.

А. Сірим кольором відзначено реакцію кольорочутливих клітин мишей на подразнення світлом певної довжини хвилі. Чорним – реакцію клітин нелікованих мишей із кольороаномалією. Червоним – реакцію клітин мишей, що пройшли генну терапію

В. Відновлення кольорочутливих клітин в шарі пігментного епітелію після генної терапії у мишей

Але тут є і свої обмеження. Було виявлено, що пластичність мозку дозволить людям правильно сприймати кольори тільки, якщо генна терапія буде проведена у віці до шести років. В подальшому розвитку нервові шляхи перелаштовуються таким чином, що сигнали від аномальних колбочок йдуть до зорових центрів кори головного мозку, які в нормі сприймають інформацію від паличок – не чутливих до кольорів клітин сітківки. І таким чином, навіть якщо самі колбочки після субретинальної ін’єкції будуть функціонувати правильно, мозок не зможе адекватно розпізнати та оцінити імпульси від них.

З 2017 року проводяться дослідження генної терапії кольороаномалій вже на групах людей, однак остаточних результатів, як і широкого застосування в повсякденній практиці лікаря, ще необхідно буде почекати.

Автори статті не мають фінансової зацікавленості у представлених матеріалах

Наша команда

Риков Сергій Олександрович

Риков Сергій Олександрович

Голова правління


Сенякіна Антуанетта Степанівна

Сенякіна Антуанетта Степанівна

Заступник Голови Правління


Шевколенко Марина Володимирівна

Шевколенко Марина Володимирівна

Виконавчий директор


Чувалова Жанна Володимирівна

Чувалова Жанна Володимирівна

Фінансовий директор


Наші досягнення за 20 років

Проконсультовано пацієнтів
Прооперовано пацієнтів
Профілактичних оглядів
Членів асоціації

“Я не хочу мати точку зору. Я хочу мати зір.”

М. Цвєтаєва

“Зрячий, не зрячий… А якщо не бачиш — то й все одно не побачиш!”

Затоiчи (Zatôichi)

“Все, що ти можеш побачити сам – ти маєш побачити сам.”

Вігго Мортєнсен