Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України


Існуємо з 2001 року.
Ми є неприбутковою громадською організацією, яка об’єднує громадян,
котрі виявили бажання співпрацювати для реалізації Статутних завдань Асоціації.

Мета


Є сприяння науковому і практичному розв’язанню сучасних проблем медичного обслуговування населення,
підвищення рівня кваліфікації та захист соціальних, економічних, творчих, культурних та інших спільних інтересів членів Асоціації.

Завдання та основні напрями діяльності


- сприяння розробці пріоритетних напрямів розвитку медичного обслуговування дітей, їх батьків та іншого дорослого населення, які страждають на захворювання очей та визначенню загальної політики з цих питань;
- вивчення сучасних досягнень в галузі офтальмології;
- організація та проведення різноманітних у тому числі міжнародних науково-практичних конференцій, форумів, семінарів , симпозіумів, виставок, тренінгів, інтерактивних заходів з виданням сертифікатів, дипломів та свідоцтва щодо участі у таких заходах;
- здійснення інформаційно-роз’яснювальної діяльності для дітей та дорослого населення (у тому числі в дитячих дошкільних закладах, закладах освіти, вищих навчальних закладах), а також для лікарів, освітян та фахівців інших спеціальностей.

Загальна кількість членів Асоціації (станом на 13 лютого 2018 року) – 389 осіб.


Голова правління - Риков Сергій Олександрович, тел. (050) 534-60-09
Заступник Голови Правління – Сенякіна Антуанета Степанівна, тел. (050) 548-85-83
Виконавчий директор – Шевколенко Марина Володимирівна, тел. (067) 395-83-17
Фінансовий директор – Чувалова Жанна Володимирівна, тел. (067) 967-47-07

Наші пріоритети

Інновації

Використовуємо лише сучасне обладнання та новітні, найефективніші розробки в галузі офтальмології з усього світу.

Спеціалісти

Наші спеціалісти мають вищу освіту, високий науковий ступінь,
а деякі з них запатентували свої технології для покращення зору у дітей.

Досвід

Понад двадцять років досвіду лікування проблем зору, тисячі вилікуваних пацієнтів. Кожного року покащуємо свої знання та вдосконалюємо систему лікування.

Новини асоціації

Неонатальна терапія кофеїном може покращувати функціонування зорового апарату
Новини

Неонатальна терапія кофеїном може покращувати функціонування зорового апарату

Пембролізумаб як перша лінія терапії метастатичної увеальної меланоми

Пембролізумаб як перша лінія терапії метастатичної увеальної меланоми

 

У дослідженні anti-PD1 моноклональних антитіл в якості імунотерапії, було виявлено можливі переваги у виживанні пацієнтів з метастатичною увеальною меланомою, які реагують на лікування пембролізумабом.

Увеальна меланома є рідкісною пухлиною, але вона найбільш поширена серед злоякісних новоутворень ока. Метастатичне поширення є зазвичай швидким, навіть, незважаючи на радикальне лікування первинної пухлини. Печінка є найпершою мішенню для метастазів, оскільки її ураження відбувається приблизно у 90% випадків. Такі метастази є зазвичай мультифокальними, що обмежує можливість проведення локально-регіональної процедури. Прогноз метастатичної хвороби для більшості пацієнтів несприятливий, і стандартних методів лікування досі не встановлено.

Раніше пропонувались кілька підходів до лікування метастатичної увеальної меланоми, але майже після усіх них слідували клінічні випробування на шкірній меланомі. Серед системних терапій використовувалась хіміотерапія. Однак, вона давала досить погані результати, враховуючи середню виживаність, яка становила менше 15 місяців. Інгібітори контрольних точок імунної відповіді стали використовуватись і для увеальної меланоми після їх впровадження для терапії шкірної меланоми, хоча їх випробування не включали очну меланому. Іпілімумаб має незначну активність як у ще не лікованих пацієнтів, так і у тих, що отримували попереднє лікування. У пацієнтів, що отримували попереднє лікування, описується частота відповіді 8% і стабілізація захворювання у 24% при використанні пембролізумаба. Схожі дані були отримані і при застосуванні атезолізумабу і ніволумабу. Середня виживаність без прогресії, в цьому випадку, становила 3 місяці.

На даний час відсутні проспективні клінічні дані про ефективність інгібіторів контрольних точок імунної відповіді у нелікованих пацієнтів. Тому, враховуючи усі вищенаведені дані, було проведено проспективне обсерваційне когортне дослідження пембролізумаба як препарату першої лінії лікування у пацієнтів з метастатичною увеальною меланомою.

Дослідження включало 17 пацієнтів. Кінцевими точками були виживання без прогресування, частота відповіді на лікування, клінічна користь, загальна виживаність та переносимість. Учасниками було призначено, в середньому, вісім циклів внутрішньовенного введення пембролізумабу в дозі 2 мг/кг кожні три тижні. Діапазон циклів призначення варіював від 2 до 28, до прогресування захворювання, токсичності, або скасування згоди. Як повідомляється, токсичність була досить м’якою.

Двоє пацієнтів досягли часткової відповіді, і не мали прогресування після 19.4, та 28.9 місяців (частота відповіді – 11.7%). Обидва учасники ще проходили курс лікування на момент аналізу даних. Хвороба стабілізувалась у шести пацієнтів, і прогресувала у дев’яти. Вважається, що вісім із 17 пацієнтів (47%) досягли клінічної користі.

Виживаність без прогресування становила 3.8 місяців для усіх пацієнтів; 9.7 місяців для тих, чий інтервал між діагностуванням первинної пухлини і метастатичною хворобою був довший, ніж 5 років; та 2.6 місяців для пацієнтів у яких такий інтервал був менший п’яти років.

Як зазначають автори дослідження, рецидив через 5 років після діагностування первинної пухлини можна вважати параметром для вибору пацієнтів, які можуть отримувати більшу користь від імунотерапії.

Хоча ефективність пембролізумабу не сильно відрізняється від інших засобів для лікування метастатичної увеальної меланоми, пацієнти з відповіддю на препарат мали гарний контроль захворювання.

Результати дослідження є важливими та обіцяючими. Імунна біологія увеальної меланоми потребує подальшого вивчення та кращого розуміння для більш прицільного ураження таких пухлин імунотерапією. Можливо, що “запалення” пухлини різними імунотерапевтичними, хіміотерапевтичними або радіотерапевтичними методами може сприяти більш надійній імунній відповіді.

Оригінальне дослідження було опубліковане в липні 2019 року.

Знайдений зв’язок між симптомами сухого ока та депресією

Знайдений зв’язок між симптомами сухого ока та депресією

 

Відповідно до результатів крос-секційного дослідження, опублікованого в American Journal of Ophthalmology, жінки, в яких виявляються симптоми сухого ока, є більш схильними до депресії.

Дослідження охопило 3514 учасниць з дев’яти міжнародних сайтів, які були зараховані в Sjögren’s International Collaborative Clinical Alliance. Кожна жінка задовольняла хоча б один із п’яти критеріїв включення. В такі критерії входили: симптоми сухого ока, або сухості ротової порожнини, попередньо встановлений діагноз синдрому Шегрена, серологічні зміни (позитивний anti-SSA та/або anti-SSB), двостороннє збільшення привушних слинних залоз, та множинний карієс зубів.

Згідно отриманих даних, 2075 учасниць мали мінімальні прояви депресії або ж не мали їх зовсім, а середню або важку депресію мали 1110 учасниць. Діагноз синдрому Шегрена був поставлений 1440 жінкам, відповідно, у 1653 учасниць цей параметр був негативний.

Учасниці, які відповіли “так” на запитання про те “чи є у вас відчуття сухості очей” мали в 1,82 рази більше ризиків депресії, порівняно з учасницями, які відповіли “ні”. Додатково, ті жінки, які повідомляли про такі очні симптоми, як світлочутливість або відчуття печіння в очах, мали в 2,45 рази більше ризиків мати депресію, ніж ті, що не відзначали подібних відчуттів.

Дослідники також провели аналіз підгрупи безсимптомних учасниць, щоб визначити чи передбачає діагноз синдрому Шегрена депресію. Аналіз включав 315 жінок без синдрому Шегрена, що не мали симптомів, і 290 безсимптомних жінок, але вже з встановленим вищезазначеним діагнозом. Крім того, 1338 жінок без синдрому Шегрена мали скарги на сухість очей або ротової порожнини, і про такі ж скарги, але вже з групи синдрому Шегрена, повідомляли 1150 жінок. Логістична регресія зі змішаними ефектами показала, що наявність синдрому Шегрена була пов’язана зі зниженими ризиками депресії. Це остаточно підтверджує той факт, що саме симптоми сухого ока мають кореляцію з депресією.

Оригінальна стаття була опублікована в American Journal of Ophthalmology в липні 2018 року.

Переваги використання наносекундного лазеру при операції видалення катаракти

Переваги використання наносекундного лазеру при операції видалення катаракти

 

“Використання наносекундного лазера при оперативних втручаннях з приводу катаракти спричиняє мінімальні внутрішньоочні пошкодження, та передає оку дуже низьку енергію”, – каже Gangolf Sauder, MD на цьогорічній зустрічі American Society of Cataract and Refractive Surgery, яка проходила в Сан-Дієго 3-7 травня 2019 року.

Sauder з колегами порівняли наносекундний лазер Cetus (A.R.K. Laser) з факоемульсифікацією в проспективному рандомізованому дослідженні, в якому взяли участь 72 пацієнти. Вчені виявили “максимально можливий ендотеліальний захист” і швидку візуальну реабілітацію, яку забезпечила нанолазерна платформа.

Методика застосування платформи полягала в наступному: наносекундний імпульсний Nd: YAG- лазер вражав титанову пластину, яка розташована під кутом. Це створювало фотофрагментарну мікроплазму, яка оточує кутовий інструмент, що одночасно аспірує отримані частинки через відкритий отвір. Нанолазер може бути з’єднаний з факоемульсифікаційними машинами, які оснащені пневматичним портом для вітректомії.

Головними параметрами, які оцінювались стали щільність ендотеліальних клітин, енергія, яка виділяється в оці, пахіметрія рогівки в перший післяопераційний день, та швидкість зорової реабілітації. В групі пацієнтів, яким оперативне втручання проводилось за допомогою нанолазера, не повідомлялось про післяопераційні ускладнення, такі як: розрив капсули, дефекти райдужної оболонки, травми рогівки та ендофтальміт. В контрольній групі повідомляється про одного пацієнта з кістозним набряком макули.

Через один рік після операції, втрата ендотеліальних клітин становила 2,1% в групі нанолазеру, в той час, як в групі факоемульсифікації така втрата становила 7,2%.

Легкість і швидкість візуальної реабілітації протягом першої години післяопераційного періоду була значно кращою в нанолазерній групі. І результати пахіметрії в перший день після втручання також робили нанолазер фаворитом, однак, як стверджує Sauder, вони не були статистично значущими.

“Коли ви дивитеся на принципи роботи та фізику нанолазера, стає очевидним те, що енергія, яка випромінюється в оці є дуже низькою, в порівнянні з факоемульсифікацією. І ви не знайдете хірургічну техніку окрім нанолазеру, за допомогою якої можна видалити катаракту з меншою енергією”, – сказав Sauder.

Відеозапис операції видалення катаракти за допомогою нанолазеру, яку виконував автор дослідження – Prof. Dr. Sauder, Charlottenklinik Stuttgart, Німеччина:

Частота уражень очей хламідіями підвищується після припинення масового використання азитроміцину

Частота уражень очей хламідіями підвищується після припинення масового використання азитроміцину

 

Темпи поширеності трахоми (ураження очей хламідіями) серед дітей, що живуть в гіперендемічних зонах, можуть бути призупинені щорічними циклами масового застосування азитроміцину. Проте, припинення використання антибіотика призводить до підвищення рівня інфекції в дитячій популяції через 4 роки, згідно результатів дослідження, опублікованого в PLOS Medicine.

Трахома є ведучою інфекційною причиною сліпоти в усьому світі. Інфекція поширюється від людини до людини, зокрема від дитини до дитини, і від матері до дитини. Хвороба процвітає особливо сильно в житлових умовах, переповнених людьми. Також негативними факторами є погане водопостачання, санітарні умови та значне поширення базарних мух (Musca sorbens). В уражених популяціях вперше інфекція найчастіше проявляється в дитинстві. При багаторазових повторних епізодах інфекційного ураження очей, кумулятивний ефект від запальних процесів може призвести до того, що верхня повіка повертається всередину так, що вії тертям пошкоджують очне яблуко. Це призводить до сильного болю та рубцювання передньої поверхні ока. Такий стан називається трахоматозним трихіазом, і в кінцевому підсумку, він призводить до незворотної сліпоти.

Масове застосування азитроміцину є ключовим компонентом програми SAFE від ВООЗ, яка націлена на боротьбу з трахомою. Антибіотики, чистота обличчя та поліпшення стану навколишнього середовища (наприклад, поліпшення стану води та водопостачання) – заходи, спрямовані на зменшення передачі штамів очної хламідії, які викликають трахому. Хоча чистота обличчя та покращення умов середовища пов’язуються зі зниженням рівнів клінічної трахоми, немає чітких доказів того, що ці заходи мають хоч який-небудь ефект на хламідії ока. З іншого боку, було доведено, що масове використання азитроміцину різко знизило їх поширеність.

ВООЗ рекомендує 3-5 циклів щорічного застосування азитроміцину в групах дітей, де поширеність фолікулярного трахоматозного запалення (TF за класифікацією ВООЗ) складає більше 10%, з подальшим дослідженням впливу для оцінки необхідності продовження лікування. Проте, ефект від припинення масового використання азитроміцину після кількох циклів лікування недостатньо вивчений.

Тому, для кращого розуміння наслідків такого застосування азитроміцину Jeremy D. Keenan, MD, професор в University of California, San Francisco’s Proctor Foundation з колегами провели кластерне рандомізоване дослідження на півночі Ефіопії, яке отримало назву TANA II. Сорок вісім груп, що включали 3938 дітей віком до 9 років, отримували азитроміцин один раз або двічі на рік протягом 4 років. Потім групи були випадковим чином розподілені на ті, які мали продовжити чи припинити лікування.

Через три роки після початку дослідження, вчені виміряли поширеність очної хламідійної інфекції серед вказаних груп дітей.

Середнє покриття антибіотиками увесь час було вище 90% в групі, якій необхідно було продовжувати лікування. При вивченні рівнів поширеності інфекції в групі припинення лікування, було відзначено їх підвищення, в порівнянні з вихідними даними. Показники зросли з 8,3% (95% ДІ, 4,2%-12,4%) до 14,7% через 36 місяців (95% ДІ, 8,7%-20,8%). А в групах дітей, які продовжували приймати антибіотики, частота знизилась з початкових 7,2% (95% ДІ, 3,3%-11%) до 6,6% (95% ДІ, 1,1%-12%).

“В популяціях, де щорічне застосування антибіотиків продовжувалось ще три роки, відзначалась стабілізація інфекції та захворюваності, що свідчить про недостатність застосування лише антибіотиків для повної ліквідації інфекції в тяжко уражених районах. Проте, таке продовження краще показало себе в підтриманні низьких рівнів очної хламідії”, – пишуть Keenan та колеги.

Оригінальне дослідження було опубліковане 14 серпня 2018 року.

Позитивний короткочасний вплив акупунктури на параметри окулярного кровотоку у хворих з первинною відкритокутовою глаукомою

Позитивний короткочасний вплив акупунктури на параметри окулярного кровотоку у хворих з первинною відкритокутовою глаукомою

 

Відповідно результатів минулорічного дослідження, око-специфічне лікування акупунктурою мало короткочасний позитивний вплив на окулярний кровотік у пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою.

Глаукоматозна оптична нейропатія – це багатофакторне захворювання, що характеризується ремоделюванням диску зорового нерва і прогресивною втратою нервових волокон сітківки, що призводить до відповідних дефектів поля зору.

Внутрішньоочний тиск все ще є найважливішим фактором ризику для глаукоми, і багато зусиль було покладено у його зниження фармакологічним чи оперативним шляхом. Однак, були описані й інші фактори, окрім ВОТ, які можуть сприяти глаукоматозному ураженню. Декілька досліджень вказують на те, що порушення очного кровотоку може потенційно бути причиною ураження зору, незважаючи на добре контрольований ВОТ. Таким чином, інтерес до можливості контролю очного кровотоку у пацієнтів з глаукомою зростає останні 5 років. Однак, такі можливості, на даний момент, є сильно обмеженими або ж недостатньо добре вивчені, і не підтверджуються поточними даними.

Акупунктура, яка належить до старої китайської традиційної медицини і використовується уже більше 5000 років, розглядається як один із варіантів додаткової терапії, яка може застосовуватись у пацієнтів з глаукомою. Декілька попередніх досліджень повідомляють, що вона має позитивний вплив на ВОТ та гостроту зору. Але, незважаючи на ці результати, достовірні рандомізовані дослідження для оцінки ефективності акупунктури не були проведені. Тим паче, не був досліджений вплив цього методу на очний кровотік.

Таким чином, метою нижчеописаного дослідження, стало порівняти вплив на різні параметри окулярного кровотоку акупунктури специфічно спрямованої на око, та акупунктури без особливого спрямування.

На зображенні представлені точки для голковколювання по “око-специфічній” та “око-неспецифічній” схемах

В дослідженні взяли участь 56 пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою, які отримували місцеве лікування з приводу цієї хвороби. Вони були рандомізовані по групам. В першій групі учасникам проводилось акупунктурне лікування, ефект якого був спрямований саме на очі. В другій групі таке лікування не мало специфічного спрямування. Обидві групи включали по 28 пацієнтів.

Процедури акупунктурної терапії проводились за допомогою одноразових голок із нержавіючої сталі, досвідченим та ліцензованим майстром. Вимірювання очного кровотоку були проведені за допомогою Heidelberg retina flowmeter (HRF, Heidelberg Engineering), dynamic vessel analyzer (DVA, Zeiss), та OBF flowmeter (OBF Labs).

При аналізі за допомогою HRF, до та після проведення акупунктурної терапії, не було виявлено значних змін у кровотоці в парапапілярній зоні сітківки. DVA також не виявив значущих змін в діаметрі судин сітківки до та після лікування в обох групах.

А от дані з OBF flowmeter показали зменшення середнього внутрішньоочного тиску з 16.1 мм рт. ст до 15.3 мм рт. ст після око-специфічної акупунктури. Також відзначалось збільшення середньої амплітуди пульсу з 3.4 мм рт. ст до 3.7 мм рт. ст, та об’ємного очного кровотоку (POBF) з 5.5 μL/хв до 6.7 μL/хв.

У групи, що проходила акупунктурну терапію неспецифічну для очей, середні показники внутрішньоочного тиску становили 16.4 мм рт. ст до, та 16.5 мм рт. ст після акупунктури. Середня амплітуда пульсу становила 4.3 мм рт. ст  до, та 4.4 мм рт. ст  після процедури, а середній об’ємний очний кровотік незаначно збільшився з 6.3 μL/хв до 6.8 μL/хв.

“У нашому проспективному рандомізованому дослідженні нам вдалося показати, що схема лікування акупунктурою, орієнтована на очі, вплинула на очний кровотік у пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою за рахунок значного збільшення об’ємного кровотоку судинної оболонки ока. Проте, акупунктура ніяк не вплинула на ретинальний кровотік. Наші короткострокові результати можуть свідчити про потенційний корисний ефект акупунктури для пацієнтів з глаукомою. Однак, безумовно, необхідні подальші дослідження для підтвердження попередніх результатів”, – каже Naim Terai, MD, співавтор цього дослідження.

Оригінальне дослідження було опубліковане в липні 2018 року.

Ін’єкції репозиторію кортикотропіну можуть знизити потребу в супутньому лікуванні у пацієнтів з увеїтом

Ін’єкції репозиторію кортикотропіну можуть знизити потребу в супутньому лікуванні у пацієнтів з увеїтом

 

Відповідно до нового дослідження, ін’єкції репозиторію кортикотропіну (RCI) знижують необхідність в супутньому медикаментозному лікуванні, та покращують зір у пацієнтів з увеїтом.

Ін’єкції репозиторію кортикотропіну мають імуномодулюючу і протизапальну дію, та схвалені до використання при багатьох показаннях, включаючи важкі хронічні алергічні та запальні процеси в оці і оточуючих тканинах. Однак, використання RCI для лікування увеїту не є широко поширеною практикою, тому проведення масштабних досліджень у цій популяції пацієнтів є досить великою проблемою. Як вказують автори, їх робота є найбільшою серед аналогічних. Опублікована література з даної тематики обмежена двома описами клінічних випадків.

Ретроспективний огляд медичних записів включав 91 пацієнта з увеїтом. Двадцять один пацієнт мав слабкі або зовсім відсутні порушення зору, у 48 відмічались помірні зміни зору, а тяжкі порушення були зафіксовані в 21 випадку. Відсутні дані про порушення зору були тільки в одного учасника досліду. Але жоден із них не був сліпим перед ін’єкцією рекозиторію кортикотропіну.

Для кожного пацієнта були підібрані персональні дози та тривалості курсів лікування. Перед початком ін’єкцій, в середньому, учасники користувались 2.5 препаратами для лікування увеїту, і усі учасники використовували принаймні один препарат. Із 71 учасників, в документації яких було відзначено використання преднізолону, 50 отримували 10 мг або більше щоденно протягом не менш як шести місяців.

Під час курсу лікування RCI, використання супутніх препаратів зменшилось у 52 пацієнтів, а після терапії до їх числа долучились ще 20 учасників. Супутні лікарські засоби включали: очні краплі зі стероїдами, оральні стероїди, інтраокулярні ін’єкції стероїдів, очні краплі із нестероїдними протизапальними препаратами, і біопрепарати (напр. адалімумаб). Дози супутніх препаратів у пацієнтів, що продовжували їх використання, зменшувались.

Поліпшення зору спостерігалось у 86% пацієнтів; зниження симптому болю спостерігалось у 27% учасників; а зниження помутнінь скловидного тіла було визначено у 26%. В цілому, загальний стан учасників покращився у 84%, і у 16% він залишився незмінним. Випадків погіршення статусу пацієнтів не було.

Результати дослідження свідчать про можливість зниження прийому супутніх препаратів під час використання RCI для лікування неінфекційного увеїту. Ці висновки є гіпотезогенеруючими та вимагають додаткових досліджень для подальшої оцінки. Зокрема, зниження використання кортикостероїдів є важливою метою, оскільки вони є непридатними для тривалого застосування у пацієнтів з увеїтом через збільшення ризику розвитку катаракти та глаукоми. Інші побічні ефекти кортикостероїдів включають також виникнення проблем шкіри та підшкірної клітковини, лабораторні відхилення, зміну ваги, інфекційні ускладнення, розлади опорно-рухового апарату, сполучної тканини, та психічні розлади.

Негативна дія RCI є потенційно небезпечною для життя і включає пригнічення імунної системи, та зміну відповіді на інфекції, що може призвести до сепсису. Крім того, вважається, що RCI працює через інший шлях, зв’язуючись зі специфічними меланокортиновими рецепторами. Тому RCI слід застосовувати в найменших можливих дозах за найкоротший період до досягнення терапветичного ефекту.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Ocular Pharmacology and Therapeutics 6 квітня 2019 року.

Наша команда

Риков Сергій Олександрович

Риков Сергій Олександрович

Голова правління


Сенякіна Антуанетта Степанівна

Сенякіна Антуанетта Степанівна

Заступник Голови Правління


Шевколенко Марина Володимирівна

Шевколенко Марина Володимирівна

Виконавчий директор


Чувалова Жанна Володимирівна

Чувалова Жанна Володимирівна

Фінансовий директор


Наші досягнення за 20 років

Проконсультовано пацієнтів
Прооперовано пацієнтів
Профілактичних оглядів
Членів асоціації

“Я не хочу мати точку зору. Я хочу мати зір.”

М. Цвєтаєва

“Зрячий, не зрячий… А якщо не бачиш — то й все одно не побачиш!”

Затоiчи (Zatôichi)

“Все, що ти можеш побачити сам – ти маєш побачити сам.”

Вігго Мортєнсен