Post navigation

Весняний кератокон’юнктивіт: патогенез та лікування

Коли ви бачите, що дитина страждає від важкої форми весняного кератокон’юнктивіту, ви миттєво відчуваєте недоліки у знанні патогенезу хвороби, які перешкоджають вам в адекватному лікуванні проявів та симптомів, що, швидше за все, зруйнують дитинство вашому пацієнту

У новій класифікації гіперчутливих розладів очної поверхні ВКК (весняний кератокон’юнктивіт) був визначений як одночасно IgE-опосередковане та IgE-неопосередковане алергічне захворювання очей. Підтримка важливості ролі IgE активації мастоцитів в визначенні тяжкості перебігу захворювання виникла внаслідок результатів таких досліджень, як: IgE в сироватці, цитологія сльози, підвищена кількість тучних клітин в тканинах кон’юнктиви, клінічні спостереження експозиції алергенів та загострення симптомів, а також асоціація з іншими атопічними станами. Однак, не в усіх пацієнтів з ВКК є позитивні шкірні проби, а спалахи хвороби не завжди слідують за збільшенням кількості алергенів в оточуючому середовищі.

Як і очікувалось, в кон’юнктиві пацієнтів з ВКК є збільшена експресія CD4+ Th2 лімфоцитів; ці клітини запускають IgE-опосередковані реакції гіперчутливості І типу. Цитокіни та інтерлейкіни, які генеруються Th2 клітинами сприяють синтезу IgE. Це середовище зумовлює дегрануляцію мастоцитів, вивільнення гістаміну та набору інших запальних клітин після впливу алергену. При ВКК виявлена гіперекспресія про-запальних цитокінів, хемокінів, факторів росту та ферментів. Доведено, що еозинофіли, eosinophil-derived major basic protein (MBP, PRG2), RNASE3, нейротоксини та колагенази, зокрема матриксна металопептидаза (ММР) -9, ушкоджують епітелій рогівки з базальною мембраною, викликаючи залучення рогівки до ВКК. Це середовище хронічного запалення запускає процес ремоделювання тканин, які клінічно проявляються симптомами кератокон’юнктивіту.

Лікування ВКК можна розподілити на ступені, залежно від тяжкості проявів хвороби (табл.1).  Симптоми свербіння, печіння і подразнення можуть бути подолані за допомогою холодних компресів та промивань сольовими розчинами. Можна вільно застосовувати штучні сльози, які не містять консервантів. Про ці прості методи слід повідомляти пацієнтам для значного полегшення їх симптомів.

Таблиця 1

Серед місцевих засобів антигістамінні препарати (левокабастін 0.05%, емедастин 0.05%) та стабілізатори тучних клітин (натрію кромоглікат 2% -4%, лодоксамід 0.1%) можуть забезпечити певний комфорт. Цікаво, що, не зважаючи на велику роль гістаміну в патогенезі захворюванні, ізольоване застосування антигістамінних препаратів не виявилось надзвичайно успішним. Наприклад, виявлено, що місцеве застосування левокабастіну поступається застосуванню лодоксаміду в полегшенні таких симптомів як свербіж, сльозоточивість та фотофобія. Двоактивні агенти з активністю проти H1-рецепторів і дегрануляції тучних клітин (олопатадін 0.1%) показали свою ефективність в лікуванні алергічного кон’юнктивіту і застосовуються при ВКК.

Зовнішнє застосування ацетилцистеїну 5%-10% зменшує прилипання слизу до рогівки під час загострень. Інші агенти, які були випробувані з різним ступенем ефективності в обмеженій кількості досліджень, включають мітоміцин-С та кеторолак.

Кортикостероїди є дуже ефективними, особливо при загостренні хвороби. Однак, їх побічні ефекти (катаракта, глаукома, герпетична інфекція) роблять їх непопулярним вибором для тривалого лікування. Звичайною практикою є використання антигістамінних / стабілізаторів тучних клітин для підтримуючої терапії, та імпульсної терапії місцевими стероїдами при загостреннях. Для цієї мети були обрані преднізолон, флуорометолон та дексаметазон. Це прийнятно при адекватному нагляді за станом пацієнта. Проте, виявлено, що лотепреднол (засіб з меншим впливом на ВОТ) є таким же ефективним, як і преднізолон при ВКК.

З’явився інтерес до ефективності циклоспорину А та такролімусу, з їх здатністю інгібувати активацію Т-клітин. Повідомляється про значне покращення стану пацієнта при використанні 2% циклоспорину. Ефект був швидкий, але й швидко зникав при відміні крапель. Препарат є безпечним для використання у дітей, а побічна дія обмежується печінням при застосуванні. Більш низькі концентрації (циклоспорин 0.05%) також є ефективними, хоча вони і більш дорогі. Місцеве використання такролімусу виявилось багатообіцяючим, і дослідження показали вражаюче і швидке зменшення розмірів гігантських сосочків. Щодо побічної дії, то препарат переноситься легше, ніж циклоспорин.

Дуже рідко пацієнти з ВКК потребують хірургічного втручання. Хірургічне видалення роговидної бляшки рекомендоване тільки в тяжких та стійких випадках, щоб забезпечити можливість реепітелізації рогівки. Видалення гігантських сосочків з інтраопераційним застосуванням мітоміцину-С можливе при випадках тяжкого механічного птозу і великих грубих сосочків зі змінами рогівки.

Одужання від ВКК зазвичай настає з настанням пубертатного віку. Тим не менш, є відносна відсутність інформації щодо довгострокової історії хвороби. В одному дослідженні з середнім періодом спостереження в 47 місяців, тільки 29.8% пацієнтів повністю одужали. Деякі позитивні зміни в симптоматиці сталися в 35.4%, а 31.7% пацієнтів повідомили про відсутність покращення стану. В 2.7% випадків спостерігалося погіршення стану. Однак, подальше спостереження може бути недоступним через високу ймовірність розрішення захворювання з часом.

Весняний кератокон’юнктивіт це захворювання з безліччю проявів, деякі з яких можуть викликати серйозні довгострокові наслідки. Симптоми його можуть заважати нормальному життю, а нелікована хвороба може перебігати досить тяжко. Отже, адекватне і відповідне лікування змінює як зір, так і життя.

Оригінальна стаття опублікована на сайті American Academy of Ophthalmology.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *