Post navigation

Довгострокові результати мультидисциплінарного підходу до лікування орбітального целюліту у дітей

 

Орбітальний целюліт – це дуже загрозливе захворювання, що спричиняється інфекцією орбітальних структур, розташованих позаду орбітальної перегородки. При цій патології спостерігаються як офтальмологічні, так і системні зміни. Також можуть виникнути небезпечні для життя наслідки такі, як тромбоз кавернозного синуса і септицемія. Орбітальний целюліт може трапитися в будь-якому віці, але найбільш поширений у дітей (середній вік – 7 років).

Зазвичай інфекція поширюється із сусідніх структур (повіки, слізний мішок, параназальні синуси, зуби), але можливі варіанти поширення і з дистанційного ендогенного або екзогенного джерела. У 90% дітей із орбітальним целюлітом рентгенологічно підтверджується наявність гаймориту або етмоїдиту. Достатньо легке поширення інфекції можна пояснити тим, що медіальна стінка орбіти анатомічно дуже тонка і пориста.

A – нормальне око. В – пресептальний целюліт. С – дифузний целюліт. D – орбітальний абсцес. E – субперіостальний абсцес. F – тромбоз кавернозного синуса

Лікування орбітального целюліту потребує мультидисциплінарного підходу із залученням не тільки офтальмологів, а й отоларингологів, педіатрів, мікробіологів і неврологів. На вибір тактики лікування впливають багато факторів. При прийнятті рішення про оперативне лікування слід звертати увагу на такі показники, як: гострота зору, розмір і локалізація орбітального абсцесу, субперіостальний абсцес, залучення до інфекційного процесу сусідніх пазух, передбачувані збудники, їх реакція на проведення терапії, та внутрішньочерепні ускладнення. Таким чином, важливими маркерами для проведення оперативного лікування є: погіршення гостроти зору, зміни зіниці, низька реакція на антибіотикотерапію або її відсутність, та великий розмір абсцесу (більше 10 мм в діаметрі).

У дослідженні, опублікованому в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus, висвічується клінічний профіль пацієнтів із орбітальним целюлітом, а також результати мультидисциплінарного підходу до лікування дітей з даною патологією.

КТ знімок пацієнта із орбітальним целюлітом

Проспективне інтервенційне дослідження включало дітей, в яких було підтверджений діагноз “орбітальний целюліт”. Для всіх дітей було проведено зібрання повного анамнезу, клінічне обстеження, лабораторна діагностика, КТ, консультація суміжних спеціалістів (отоларинголога, педіатра та мікробіолога), та розроблено план лікування. Хворі були госпіталізовані до лікарні, і їм вводились антибіотики широкого спектру дії внутрішньовенно. Орбітальні та субперіостальні абсцеси дренувались ендоназальним або зовнішнім шляхом. При необхідності проводились ендоскопічні операції на придаточних пазухах носа. Після мінімального терміну спостереження тривалістю 12 місяців було проведено оцінку наступних показників: гострота зору, реакція зіниці, екстраокулярні рухи та проптоз.

Сорок пацієнтів (чоловічої статі = 28.70%) мали односторонній орбітальний целюліт в середньому віці 7.5 років (діапазон: 4 – 12 років). При огляді усі пацієнти мали набряк повік, гіперемію та хемоз кон’юнктиви. 38 із них (95%) мали проптоз; 36 дітей (90%) мали обмеження рухливості ока і біль; 16 (40%) мали відносний аферентний зіничний дефект, а 6 (15%) мали пов’язаний із целюлітом кератит та набряк диска зорового нерва. На знімках КТ було виявлено синусит у 30 пацієнтів (75%), орбітальний абсцес у 14 пацієнтів (35%), та субперіостальний абсцес у 5 пацієнтів (12.5%). Впродовж середнього терміну спостереження 15 місяців, тридцять пацієнтів (75%) повністю одужали, 8 дітей (20%) мали частковий успіх лікування, а невдача проведеної терапії спостерігалась в 5% випадків (2 пацієнти). В жодного із пацієнтів не виникло загрожуючих для життя ускладнень.

Спираючись на ці результати, дослідники зробили висновки, що мультидисциплінарний підхід до лікування орбітального целюліту здатний забезпечити задовільні довготривалі результати і офтальмологічні показники. Решітчата пазуха була найбільш поширеним джерелом інфекції. Ендоскопічний дренаж абсцесів та функціональна ендоскопічна хірургія придаткових пазух носа показали себе як ефективні мінімально інвазивні методи лікування, що здатні забезпечити швидке полегшення симптомів у дітей із орбітальним целюлітом.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 24 вересня 2019 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *