Post navigation

Зоровий синдром відеоігор: нова клінічна картина у дітей?

Багато людей, які проводять значний об’єм часу за цифровими дисплеями повідомляють про певні проблеми з очима та зором. Відповідно до Американської Оптометричної Асоціації, комп’ютерний зоровий синдром – це комплекс проблем очей та зору, пов’язані з роботою на близьких відстанях від очей, які людина відчуває під час роботи з комп’ютером, або пов’язаний з нею. Ці симптоми не цілком залежать саме від робочих моментів, а можуть вражати будь-кого. Пов’язане це з широкою інтеграцією відео-дисплеїв в повсякденне життя. Наростаюча кількість дітей все молодшого віку отримує доступ до нових медіа (комп’ютери, планшети, смартфони та відеоігри) для навчальних цілей та для відпочинку. Декілька досліджень з приводу розвитку та нейропластичності дитячого мозку показали, що тимчасові зміни зорових функцій можуть виникнути, насамперед, у дітей віком 10 років або молодше (період відомий як критичний для зорової системи), які багато часу проводять за відеоіграми, незалежно від того, наявний вплив інших пристроїв, чи ні. Однак, багато дітей ігнорують проблеми, що виникають внаслідок зорового дистрессу, скоріше за все, із-за адаптивності та пластичності їх зорової системи.

Автори статті протягом останніх 15 років щоденної роботи з дітьми молодшого віку отримували специфічні дані, яких не спостерігалось у старших поколіннях. Автори висунули гіпотезу, що тривалий час, проведений за відеоіграми, може бути потенційно шкідливий для розвитку зорової системи у дітей. Тож метою наступного дослідження було вивчення можливого взаємозв’язку між візуальними проблемами у дітей, відеоіграми та електронними екранами.

Це оглядове, крос-секційне дослідження проводилось в амбулаторному відділенні, акредитованому Італійською регіональною службою охорони здоров’я, і проводилось Dr. Rechichi. Дослідження включало усіх здорових дітей віком від 3 до 10 років, що звернулись до клініки з приводу проблем зору у терміні між початком 2012 та кінцем 2013 років. Критеріями виключення були вроджені або набуті синдроми (наприклад, затримки розумового розвитку або важка гіперактивність) та захворювання очей, які викликають пошкодження поверхні очей або зниження гостроти зору (наприклад, увеїт або альбінізм).

Вибірка склала 320 дітей (159 хлопчиків, 161 дівчаток; середній вік: 6,9 ± 2 роки), які були оглянуті одним офтальмологом за допомогою тих самих інструментів. Нижня межа у 3 роки була обрана як середній вік, коли діти починають грати у відеоігри. Верхня межа у 10 років була обрана, бо візуальна система дітей є дуже динамічною до цього віку. Усі діти були розділені на дві групи. До першої (контрольної) входили діти, які грали у відеоігри менше 30 хвилин на день і не кожен день. До другої увійшли діти, що грали більше 30 хвилин в день щодня. Також, обидві групи були розділені ще на дві залежно від часу використання інших електронних екранів. Перша група – використання менше 3 годин на день. Друга група – більше трьох годин використання смартфонів, планшетів, комп’ютерів та телевізорів.

Усі пацієнти пройшли офтальмологічні та ортоптичні дослідження. А у їх батьків були зібрані фізіологічні, патологічні та офтальмологічні анамнези. Ортоптична оцінка включала рухливість ока, ідентифікацію ведучого ока з використанням методу Долмана, тести покриття для дистантного та близького зору за допомогою Lang Fixation Cube (LANG-STEREOTEST AG, Küsnacht, Switzerland), що виконував роль цілі для фіксації при близькому зорі та 4 PRT тест. Стереопсис перевірявся за допомогою Lang-Stereotests I and II (LANG-STEREOTEST AG).

Результати дослідження показали, що астенопія (особливо головний біль, тик повік, транзиторна диплопія та запаморочення), відсутність гарного стереопсису та рефракційні порушення статистично частіше виникали в групі дітей, що грали у відеоігри кожен день більше 30 хвилин.

Із усіх 320 пацієнтів, 49.7% (23 в контрольній групі та 136 в групі відеоігор) відмітили якнайменш один симптом астенопії. Із них же 85 дітей страждали на головний біль та 3.4% мали транзиторну диплопію. Крім того, тик повік був присутній у 5.3% пацієнтів, а 2.8% скаржились на запаморочення.

Щодо підгруп, які розподілялись по впливу інших електронних екранів, то в підгрупі малого часу експозиції симптоми астенопії превалювали у дітей, що багато грали у відеоігри. А в підгрупі великого часу експозиції симптоми астенопії однаково часто відмічали діти обох груп.

Однак, отримані результати не можна трактувати однозначно, тому що модель дослідження все ж не була ідеальною. Наприклад, не було отримано вихідних даних до використання відеоігор та прямого порівняння підгруп малого та великого часу експозиції інших електронних екранів з різними властивостями, такими як розмір зображення, рухи, контрастний відблиск та відстань від очей. Більше того, дані, що враховують оцінений час гри та симптоми, про які повідомляли батьки, могли бути упередженими сприйняттям батьків. Таким чином, будуть необхідні проспективні дослідження, можливо, з пробандами, які ще не були піддані впливу відеоігор, зі збільшеним часом експозиції, відповідно до парадигми доза-ефект.

Однак, хоча результати дослідження і можна вважати попередніми, із них можна зробити певні цікаві висновки. Хоча, відеоігри, схоже що покращують візуальну продуктивність у дорослих, постійне їх використання у дітей може мати несприятливий вплив на зорову систему, яка більше піддається впливу із-за її нейропластичності. Серед усіх типів активності, пов’язаних з екранами, відеоігри є джерелом стимулів, що найшвидше і найсильніше викликають зміни, бо вони швидко і повторно включають усі функції головного мозку.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 21 листопада 2017 року, і нині є однією з найбільш популярних статей журналу.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *