Post navigation

Косоокість – жахлива трагедія, або ж ключ до геніальності?

 

Досить часто пацієнти з такою патологією зорового апарату, як косоокість, мають труднощі в соціальній адаптації та відчувають на собі тягар особливого ставлення оточуючих. На жаль, подібні проблеми, в більшості випадків, трапляються в підлітковому віці, коли остаточно формується самосприйняття. Але чи дійсно варто через це надто сильно перейматись? Або ж можна подивитись на світ під іншим кутом і через свої слабкості відкрити шлях для реалізації внутрішнього генія?

Видатний італійський художник та вчений, винахідник, письменник та музикант епохи Ренесансу – Леонардо да Вінчі, з високою долею вірогідності мав інтермітуючу косоокість, яка допомогла йому створити такі шедеври, як Мона Ліза, Вітрувіанська Людина та Спаситель Світу.

“Спаситель Світу”

Докази, опубліковані в статті, за авторством Christopher W. Tyler, PhD, DSc, в журналі JAMA Ophthalmology, вказують на те, що да Вінчі мав інтермітуючу екзотропію. При екзотропії, одне око злегка повернене назовні, що підвищувало здатність художника відтворювати 3-вимірні об’єкти на 2-вимірній площині. Це, можливо, пояснює його велику майстерність зображати 3-вимірну цілісність облич та об’єктів оточення, а також дистанційну глибину рецесії гірських сцен, – пише автор.

Також цілком ймовірно, що інші великі художники, включаючи Рембрандта ван Рейна, Пабло Пікассо, Едгара Дега, Джованні Франческо Барб’єрі та Альбрехта Дюрера, також мали косоокість, що визначається вивченням їх автопортретів. Однак, да Вінчі для автора статті – візуального нейрофізіолога, став складним випробуванням, бо існує дуже мало його автопортретів.

“Вітрувіанська Людина”

За умов нестачі характерних для косоокості атрибутів на зображеннях да Вінчі, автор шукав необхідні докази в шести витворах мистецтва: двох скульптурах, двох картинах маслом та двох малюнках. Вважається, що на всі ці роботи да Вінчі спроектував частини своєї зовнішності, або ж служив зразком для їх створення. Косоокість оцінювалась шляхом підстановки кіл та еліпсів до зіниць, райдужок та розрізів очей, і вимірюванні їх відносних позицій на зображеннях, ідентифікованих, як портрети Леонардо да Вінчі, – пише Tyler.

Результати вимірювань середнього кута оптичної осі між лівим і правим оком з шести робіт дали показники, які відповідають діагнозу інтермітуючої екзотропії, з середньою екзодевіацією –10.3o в розслабленому стані. Однак, при концентрації на роботі, можливе було повернення до ортотропії, що давало йому можливість за бажанням переключатись з бінокулярного зору до монокулярного, і навпаки. Саме така виключна навичка дозволяла йому закарбовувати просторові зображення на плоскому полотні.

Тому слід черпати внутрішні сили та натхнення від таких видатних людей, які своїм прикладом показали, що як би не складались життєві обставини – не можна давати їм закопувати свої таланти та індивідуальність.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *