Покращення зору після введення Люкстурна зберігаються вже більше 4 років від моменту введення

 

“Поліпшення орієнтування в амбулаторних умовах, чутливість до світла та поля зору продовжують зберігатись протягом 4 року третьої фази випробування Люкстурна у пацієнтів із ретинальною дистрофією, пов’язаною із біаллельною мутацією RPE65”, – доповідає Arlene V. Drack, MD на цьогорічній зустрічі American Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus.

В дослідженні, для якого Drack є клінічним дослідником, пацієнтів було зараховано в групи у співвідношенні 2:1. Першій групі надавалось лікування воретигеном непарвовеком (Spark Therapeutics), а другій – аналогічне лікування, яке було відстрочене на 1 рік.

На початку дослідження, жодні представники із обох груп не були здатні добре орієнтуватись в тесті із перешкодами, але вже через рік між ними спостерігалась величезна різниця. В основній групі результати покращились через 30 днів від введення препарату, і продовжують зберігатись протягом 4 років. Для групи контролю ті ж самі результати повторились через 30 днів після введення препарату. Результати тесту мобільності покращились і продовжують зберігатись вже протягом 3 років.

Схематичне зображення дії препарату “Люкстурна”

“Було п’ять суб’єктів, які відмітили поліпшення на першому році дослідження, які потім продемонстрували зміни в 1 стандартне відхилення між 2 та 4 роком дослідження. У трьох із цих учасників показники тесту мобільності впали між 2 та 4 роком дослідження, однак вони все ще залишались кращими, аніж при старті. Інші ж два учасники продемонстрували перехід на вищий рівень результатів, в порівнянні із тими, що були на першому році”, – каже Arlene V. Drack.

Результати вимірювання повнопольової порогової світлочутливості (FST) також покращились у двох групах після введення препарату. І ці покращення також зберігаються більше 3 і 4 років, відповідно до груп. FST – це вимірювання того, наскільки тьмяне світло може бути видимим, при повній адаптації людини до темноти. “Поля зору аналогічно покращились, але з ними вже була певна варіативність”, – каже Drack.

Гострота зору не покращилась в жодній групі ні до лікування, ні після нього протягом першого року.  Однак, було багато варіативності в цих показниках, і для певних пацієнтів зміни стали клінічно значущими.

Побічні явища, що спостерігались в дослідженні, не були пов’язані із імунною реакцією на лікування. Серйозні ускладнення включали втрату фовеальної функції, пов’язану із процедурою введення препарату, та відшарування сітківки через 4 роки після початку лікування.

Оригінальна стаття була опублікована 1 квітня 2019 року.



Трекінг руху очей у дітей з косоокістю та амбліопією

 

Вченим із Лівану вдалось зафіксувати відмінності руху очей у дітей із косоокістю та амбліопією, і косоокістю без амбліопії.

Трекінг руху очей – це сенсорна технологія, яка дозволяє пристрою знаходити, слідкувати та записувати рух точки погляду людини. За допомогою неї можна визначити присутність, увагу, фокусування, сонливість, свідомість та інші стани психіки. Основними факторами, що впливають на запис руху очей у дітей є: соціальне пізнання, представлення об’єктів, категоризація та зорова увага. Однак, дитина може надавати перевагу одних стимулів іншим, що також можна дослідити під час запису руху очей.

Косоокість може призвести до розвитку амбліопії, яка є однією із головних причин порушення зору у дітей. У мульти-етнічному дослідженні косоокості в Великій Британії було виявлено, що близько 4-5% усіх дітей мали певний тип або ступінь косоокості. Діти із амбліопією мали проблеми із читанням через проблеми із фіксацією погляду, які, в свою чергу, були пов’язані із збільшеною кількістю саккад. Багато хто із цих дітей був вимушений відслідковувати лінії читання за допомогою пальця.

Метою даного дослідження було виявити порушення фіксації руху очей за допомогою різних парадигм у дітей з косоокістю за наявності та відсутності амбліопії, та порівняти результати із аналогічними у здорових дітей.

Всього в проспективне 2-х річне дослідження було зараховано 100 пацієнтів, віком від 7 до 17 років, із клініки дитячої офтальмології American University of Beirut Medical Center. 50 дітей мало косоокість (24 із них мало амбліопію), і ще 50 дітей із контрольної було здоровими та відповідали за статтю і віком першій групі.

Середній вік учасників в групі косоокості становив 10.66 ± 2.90 років, а в контрольній групі – 10.02 ± 2.75 років. Демографічні характеристики були схожими і відповідали зору, статі і рефракції. За допомогою трекера для очей було протестовано чотири парадигми: (1) парадигма даль – близ: діти із косоокістю продемонстрували менший показник фіксації та більш тривалу фіксацію на обох відстанях, а також тенденцію до зниження затримки і процента фіксації на об’єктах дальної відстані; (2) парадигма читання: у групи косоокості був більший показник фіксації і її тривалості, особливо в тих, хто не мав амбліопії; (3) парадигма ідентифікації місця розташування: група косоокості без амбліопії мала меншу та більш коротку фіксацію на найбільш чіткому елементі; (4) відео прадигма: жодних відмінностей в рухах очей не було помічено, не зважаючи на значні відхилення параметрів в інших тестах.

За результатами дослідження, було виявлено значний дефіцит руху очей під час читання та виявлення найбільш виразного елементу на фотографії у дітей із косоокістю, в порівнянні із контрольною групою.  Цей дефект був суттєвим для неамбліопічної групи. Цікаво, що дефекти, виявлені під час трекінгу очей були більш виразними в групі косоокості без амбліопії. І ці результати не залежали від типу косоокості.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 24 вересня 2019 року.



Лінзи з подвійним фокусом, які зупиняють прогресування міопії у дітей

 

В вересні 2018 на конференції British Contact Lens Association Asia були представлені результати 4-річного дослідження одноденних м’яких контактних лінз з двома фокусами, які знижують прогресування міопії у дітей.

“Лікування продовжує працювати у дітей, які протягом усього дослідження носили контактні лінзи MiSight, і за останній рік прогресування їх осьової довжини ще додатково уповільнилось”, – сказав  Paul Chamberlain, BSC(Hons), директор дослідницьких програм CooperVision. “Це ілюструє переваги якнайшвидшого початку лікування міопії для того, щоб отримати максимальний ефект”.

Принцип дії даних лінз заснований на правильному контролі ретинального дефокусу, завдяки наявності в лінзі двох фокусуючих зон. Ця конструкція з подвійним фокусом має центральну зону, яка коригує дистанційний зір, і концентричну периферію, де чергуються зони міопічного дефокусу і зони корекції дальнього зору. Метою цього дизайну було одночасно відкорегувати помилку рефракції і створити міопічний дефокус в усіх напрямках погляду. Центральна зона була зроблена достатньо великою для забезпечення гарної гостроти зору і для можливості стимуляції акомодації при роботі на близькій відстані. Діаметри усіх зон лінзи підібрані так, щоб досягти постійного міопічного дефокусу на сітківці.

Схематичне зображення дизайну лінз MiSight

Вік дітей, які приймали участь в дослідженні, варіював від 8 до 13 років. А за дизайном воно було проспективним, рандомізованим та подвійним сліпим. Було створено дві групи. В першу входило 70 дітей, які носили лінзи MiSight, а в контрольну групу входило 74 дітей, які носили одноденні монофокальні лінзи.

Через 1 рік після початку дослідження, в контрольній групі прогресування міопії склало трохи більше половини діоптрії, в той час, як в основній воно становило менше чверті діоптрії.

Коли було застосовано статистичну модель, яка коригувала різницю у віці, етнічній належності та статі, то зміни результатів спостерігались, але вони були незначними. Осьова довжина в групі лінз з двома фокусами за перший рік збільшилась на 0.1 мм, за другий – на 0.24 мм.

Прогресування міопії після третього року сповільнилось у дітей, які носили лінзи MiSight: 59% при вимірюванні середнього циклоплегічного сферичного еквіваленту, і 52% при вимірюванні аксіальної довжини ока, якщо порівнювати із дітьми з контрольної групи, які носили одноденні монофокальні лінзи.

Також прогресування міопії знижувалось і у тих, хто перейшов із монофокальних лінз на лінзи MiSight, що показує їх ефективність при більш пізньому початку лікування в старшому віці.

Жодних серйозних побічних ефектів виявлено не було, і такі лінзи досить добре переносяться і сприймаються дітьми майже одразу після початку їх використання. Починаючи із 8 років, діти здатні носити такі лінзи весь час, і дуже впевнено поводитись із ними незабаром після першого встановлення.

Оригінальна стаття була опублікована 19 вересня 2018 року.



Дослідження невриту зорового нерву у дітей

 

“Неврит зорового нерву є добре дослідженим у дорослих, але не у дітей”, – каже Stacy L. Pineles, MD, MS на цьогорічній зустрічі American Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus. Тому вона з колегами, в рамках співпраці Pediatric Eye Disease Investigator Group та Neuro-Ophthalmology Research Disease Investigator Consortium, доклали зусиль для зарахування дітей в протокол дослідження невриту зорового нерву та оцінки гостроти зору через 6 місяців після зарахування.

“Це перше проспективне дослідження гостроти зору після невриту зорового нерву у дітей”, – каже  Pineles. “Ми виявили, що такі пацієнти дуже часто страждають від неврологічних синдромів. У більшості випадків, ми відмічали покращення гостроти зору, але у пацієнтів із виявленими ділянками ушкоджень на МРТ гострота зору була гіршою”.

Протягом двох тижнів було набрано групу із 44 дітей, віком від 3 до 15 років із симптомами початку неврита.

У більшості пацієнтів був ізольований неврит зорового нерву, і в цій групі превалювали односторонні ураження нерву. У 74% пацієнтів спостерігався набряк диску зорового нерву, і середня гострота зору була 20/200, що є досить страшними показниками. У 30% дітей гострота зору була гіршою за 20/800 при первинному огляді, і вони мали відповідно погану низькоконтрастну гостроту зору.

На відміну від отриманих даних, у дослідженні невриту зорового нерву дорослих лише одна третина мала набряк ДЗН, а середня гострота зору становила 20/80.

У 45 очей 37 дітей, які завершили 6-місячне дослідження, було відзначено покращення гостроти зору. Процент пацієнтів із нормальною гостротою зору на початку дослідження становив 20%, а після його завершення – 76%. Середня гострота зору на початку становила 20/100, та покращилась до 20/20 через 6 місяців. Очі із “дійсно поганим зором”, гіршим за 20/200 та 20/800 на початку, досягли покращення через 6 місяців із 48% та 26% до 5% та 2%, відповідно.

“Більшість пацієнтів, незалежно від того, наскільки поганим був їх зір на початку дослідження, досягли гостроти зору кращої за 20/30. Таким чином, не було ніякого зв’язку між тим, наскільки поганим був їх зір при зарахуванні в дослідження, і тим, наскільки зір був поганий чи хороший через 6 місяців”, – каже Pineles.

Оригінальна стаття була опублікована 3 квітня 2019 року.



Діти є найбільш схильними до ураження очей побутовими хімікатами

 

Ми вже не раз зазначали, що малі діти більше схильні до ураження очей, ніж дорослі. Особливо в домашніх умовах. І природа уражаючих факторів серед дітей є більш різноманітною, ніж у дорослих.

Відповідно до нового крос-секційного дослідження, опублікованого в American Journal of Ophthalmology, найбільша частота уражень очей, зареєстрованих в центрах боротьби з отрутами, спостерігалась у дітей, віком до 5 років.

“Діти до 5 років є найбільш схильними, і можуть отримати стійке порушення зору через засоби для прання, – пишуть автори, – Батьки часто не можуть в повній мірі оцінити небезпечність миючих засобів для очей, що призводить до легкої доступності їх для дітей”.

Вчені дослідили 477,274 випадків ураження очей, які були зафіксовані в National Poison Data System з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року. Були проаналізовані природа уражаючих речовин, значні медичні наслідки, причини та локації, де відбулось ураження. У дослідження включались тільки випадки, де було відзначено ушкодження очей та шкіри. За ступенем тяжкості вони були класифіковані як: незначні, середньої тяжкості, та тяжкі.

Ураження очей речовиною для прання із капсули

Із усіх проаналізованих випадків найбільшою частота уражень була серед дітей, віком до 5 років, і становила 24%.

З 709 випадків, які були класифіковані тяжкими, 25 (0.02%) відбулись із дітьми молодше 10 років. І характеризувались такі випадки розвитком станів, які загрожували життю, або наявністю тяжких ускладнень і стійких дефектів зору. 20 із цих випадків були пов’язані із пральними засобами, а 5 – із хлорним вапном.

Серед дітей до 18 років, місцем, де найчастіше трапляються ураження очей є власна домівка (83%), другу позицію займає школа (7%).

“Правильне зберігання небезпечних речовин у місцях, недоступних для дітей, може значно знизити частоту таких уражень очей. Крім того, офтальмологам дуже важливо навчати і ділитись інформацією із лікарями швидкої медичної допомоги. Це матиме великий вплив на перебіг хвороби осіб, які піддались впливу хімікатів”.

Оригінальне дослідження була опублікована в серпні 2019 року в American Journal of Ophthalmology.



Декілька факторів, які слід враховувати при лікуванні увеальної катаракти у дітей

 

Катаракта є одним із найпоширеніших ускладнень серед пацієнтів із хронічним увеїтом. Частота її виникнення становить від 57% до 78%, залежно від характеру увеїту. Серед патогенетичних механізмів увеальної катаракти виділяють: неконтрольоване та тривале запалення, роль сільно-радикального окислення, аутоімунний механізм, довготривале використання високих доз глюкокортикостероїдів для лікування увеїту.

Оперативні втручання з приводу таких катаракт завжди супроводжуються певними технічними складнощами. Найчастіше хірург зустрічається із необхідністю видалення синехій, запаленого капсульного мішка, який часто буває спаяний із райдужкою та скловидним тілом. В свою чергу, це призводить до пошкодження райдужки, що може призвести до розвитку гемофтальму. В післяопераційному періоді часто виникають ускладнення, які включають: зарощення зіниці, глаукому, фіброз скловидного тіла, бомбаж райдужки, та відшарування сітківки. Важливі особливості проведення оперативних таких втручань є і у дітей.

У дітей рішення про те, коли слід проводити оперативне втручання, та чи слід імплантувати ІОЛ, мають першочергове значення в успішному веденні пацієнта.

“Ретельний добір випадків, агресивний контроль внутрішньоочного запалення, як доопераційного, так і післяопераційного, є ключовими факторами післяопераційного успіху”, – каже Ramesh Kekunnaya, MD на цьогорічному засіданні American Academy of Ophthalmology.

Пацієнтам із ювенільним ревматоїдним артритом, які мають і увеальну катаракту, слід відмовитись від застосування системних препаратів протягом року перед тим, щоб вважатись гарними кандидатами для імплантації внутрішньоочної лінзи.

Афакія була основним варіантом для таких пацієнтів, але можлива й постановка ІОЛ у поєднанні із заднім капсулорексисом та передньою вітректомією, так як гідрофобні акрилові ІОЛ добре переносяться. Однак, вибір відповідного пацієнта для встановлення ІОЛ означає необхідність повної оцінки того, чи відповідає він певним критеріям.

За словами Kekunnaya, діти, в яких не вдається досягти гарного контролю запалення, або ж діти, з якими важко дійти комплаєнсу, є поганими кандидатами для імплантації ІОЛ. Отже, питання про можливість встановлення внутрішньоочної лінзи має вирішуватись в кожному випадку індивідуально, і, в жодному разі, не можна імлпантувати їх усім пацієнтам із прооперованою увеальною катарактою.

Основними протипоказаннями для оперативного лікування увеальної катаракти є: гіпотонія < 6 мм рт. ст., нормальний рівень внутрішньоочного тиску при зарощенні зіниці, потовщення судинної оболонки, яке виявляється на B-scan, атрофія циліарного тіла, за даними ультразвукової біомікроскопії переднього відрізку ока, а також неконтрольований перебіг увеїту.

Оригінальна стаття була опублікована 16 жовтня 2019 року.



Сліпим пацієнтам, яким було встановлено кортикальний протез Orion, повідомили про функціональні покращення

 

Сліпі пацієнти із відсутнім або слабким світлосприйняттям, яким було імплантовано зоровий кортикальний протез, змогли відчувати фосфени, та повідомили про функціональні покращення через 12 місяців після імплантації.

“В цілому, усі наші пацієнти продемонстрували покращення стану через 12 місяців після постановки імпланта”, – сказав Nader Pouratian, MD, PhD на цьогорічній зустрічі American Academy of Ophthalmology.

Зорова кора була одною із перших мішеней для встановлення зорових протезів, починаючи із перших робіт Brindley та Lewin, які в кінці 1960-х років індукували фосфени. Крім того, першим повноцінним зоровим протезом був кортикальний апарат, розроблений Dobelle із колегами пізніше, через 30 років. Відтоді значні зусилля були зосереджені саме на зоровій корі через велику площу її поверхні, можливості прямої стимуляції, та можливості подолання усіх форм сліпоти окрім тих, що спричинені корковими травмами або інсультом. Використання прямої інтракортикальної стимуляції дозволило дослідникам стимулювати кору значно нижчими рівнями струму, ніж очікувалося, а також це дало можливість розташовувати електроди дуже близько один до одного. Однак, подібно до сітківки, після осліплення, кора може реорганізуватися, що ускладнює мапування фосфенів. Також, сучасний дизайн кортикальних протезів базується на керуванні камерою, яка розміщена на голові пацієнта, і не враховує рухів очей.

Nader Pouratian презентував проміжні результати раннього дослідження системи кортикального зорового протезу Orion (Second Sight Medical Products). Імплантат було встановлено шести пацієнтам. Він напряму стимулює зорову кору, оминаючи очі та зорові шляхи. Сам імплантат отримує сигнал від спеціальної камери, що розташований на окулярах, які носить пацієнт. Камера фіксує зображення в режимі реального часу, які обробляються VPU, а потім перетворюються на патерни стимуляції, які через бездротовий зв’язок передаються до електродів, імплантованих в зорову кору. В дослідження були включені пацієнти, які раніше мали здатність бачити, але втратили зір через причини, які не включали ураження зорової кори.

Схема принципу роботи системи Orion

За словами Pouratian, основною метою застосування даного протезу є не повернення повного обсягу зору, який був у пацієнтів до його втрати, а відновити світлосприйняття, яке допоможе сліпим людям краще взаємодіяти із оточенням.

Пристрій продемонстрував сприятливий профіль безпеки протягом 12 місяців використання. Повідомляється про п’ять випадків незначних ускладнень, і про один серйозний – напад. Однак, у чотирьох із шести пацієнтів не спостерігалось жодних побічних явищ, які б були пов’язані із пристроєм або процедурами.

Усі пацієнти через 12 місяців після імплантації сприймали фосфени.

“Найголовніше, що із 60 контактів, які ми імплантували в первинну та вторинну зорову кору, переважна більшість призвела до сприймання пацієнтами фосфенів”, – сказав Nader Pouratian.

Кілька пацієнтів змогли за допомогою пристрою ідентифікувати положення квадрата, який був зображений на екрані. Більшість із них також змогли правильно відзначити напрямок руху предмету, при проведенні відповідних досліджень. Однак, більш важливими, ніж лабораторні результати є результати використання пристрою в умовах реального світу. Наприклад, один користувач зміг знайти кулю на більярдному столі. Інший же зміг описати автомобілі, які були припарковані збоку вулиці, та правильно визначити напрямок руху людей, які рухались по тротуару.

При проходженні функціонального оцінювання низького зору, п’ять пацієнтів відмітили, що система Orion дала їм можливість відчути позитивні поліпшення свого стану. Один пацієнт відзначив наявність легких позитивних покращень через 12 місяців після імплантації.

При порівнянні із Argus II (Second Sight), яка орієнтована на стимулювання сітківки, система Orion продемонструвала принаймні еквівалентну ефективність через 12 місяців роботи. Зважаючи на те, що система Orion може допомогти сліпим пацієнтам із широким спектром патологій, потенціал її ринку може бути у 50 разів більшим, ніж у системи Argus, яка застосовується лише при пігментному ретиніті.

Принцип роботи системи Argus II

Ще однією важливою перевагою кортикального протезування є можливість вдосконалення його технології шляхом збільшення кількості електродів, що призведе до збільшення об’єму інформації, яку оброблятиме мозок, і покращення якості зору.

Компанія Second Sight займається і іншими доповнюючими технологіями штучного зору, серед яких є програмне забезпечення для розпізнавання об’єктів та обличчя, на які дивиться користувач, і система інфрачервоної візуалізації, в якій зір формується шляхом обробки інформації про температуру об’єктів.

Оригінальна стаття була опублікована 17 жовтня 2019 року.

Додаткову інформацію по темі ви можете знайти за посиланнями нижче:

https://europe.ophthalmologytimes.com/retina/device-renews-hope-artificial-vision

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6549329/



Роботизована ретинальна хірургія може подолати обмеження людського фактору

 

Повністю або частково роботизована хірургія сітківки, завдяки ігноруванню обмежених людських можливостей, може значно покращити результати пацієнтів.

“В порівнянні із традиційною хірургією, роботизована хірургія здатна забезпечити надлюдську спритність та покращений візуальний зворотній зв’язок”, – каже Jean-Pierre Hubschman, MD, на Retina Subspecialty Day під час щорічної зустрічі the American Academy of Ophthalmology. “Як всі ми знаємо, людське тіло має певні обмежені можливості, і під час традиційних втручань ми все ще покладаємось на обмежений зворотній зв’язок, обмежену просторову роздільну здатність і глибину сприйняття”.

Тремтіння рук і порівняно низька спритність – ще одні обмеження, які ми можемо ігнорувати завдяки роботизованій хірургії.

В даний час для офтальмології існує три типи робототехнічної хірургії: розумні інструменти із мануальним керуванням, програма спільної маніпуляції, під час якої хірург і змодельована система одночасно керують інструментами, та повністю роботизована система, де машина має повний контроль над інструментами і знаходиться під наглядом хірурга.

Тремор рук можна подолати за допомогою першого типу хірургічних втручань.

В Бельгії була успішно випробувана система спільної маніпуляції під час канюляції вени сітківки, в той час, як Preceyes Surgical System, що базується на принципі телеманіпуляції, була затверджена в Європі для мембранного пілінгу та субретинальних ін’єкцій.

В UCLA була успішно перевірена на тваринах повністю роботизована система для видалення катаракти.

“Для ретинальної хірургії ми передбачаємо систему з напівавтоматичними можливостями, де хірург сидітиме в спеціальній кабіні та буде занурений в оперативне втручання із розширеним сенсорним зворотнім зв’язком, візуальним зворотнім зв’язком із обробкою зображення в режимі реального часу, та тактильним зворотнім зв’язком через роботизовані контроллери”, – сказав Hubschman. “Роботизована хірургія в офтальмології все ще знаходиться в зачатковому стані, але ми віримо, що вона забезпечить надлюдські можливості та покращить результати хірургічних втручань, і додатково відкриє нам шлях для нових маніпуляцій із тканинами”.

Оригінальна стаття була опублікована 14 жовтня 2019 року.

Hubschman JP. Toward robotic vitreoretinal surgery. Presented at: American Academy of Ophthalmology annual meeting; Oct. 11-15, 2019; San Francisco.



Програма конференції “Рефракційний Пленер 2019”

 

Дорогі гості та учасники конференції “Рефракційний Пленер 2019”!

 

Ви можете знайти інформацію про програму усіх трьох днів конференції та завантажити її по інтерактивному посиланню внизу:

Програма конференції Рефракційний Пленер 19

Додаткову інформацію ви можете знайти на офіційному сайті “Рефракційного Пленеру 2019”:

plener.kiev.ua