Монофокальні окуляри – не найкращий вибір для контролю прогресуючої міопії

 

Варіанти боротьби з прогресуючою міопією у дітей включають використання атропіну, ортокератології, мультифокальних контактних лінз, а також прогресивних або біфокальних лінз для окулярів. Однак, викоситання монофокальних лінз для окулярів з цією метою є недоречним, відповідно до білої книги від International Myopia Institute.

“Хоча ефективність лікування більш ніж 5 років при контролі міопії, ребаунд-ефект та ефект плато не встановлені, поточні дані свідчать, що будь-який метод лікування міопії кращий, ніж застосування монофокальних лінз”, – кажуть дослідники в одній із статей, нещодавно опублікованій в Investigative Ophthalmology & Visual Science.

Клінічні рекомендації від International Myopia Institute окреслюють те, як клініцисти можуть:

  • визначити відповідного пацієнта для контролю міопії, оцінюючи фактори ризику
  • обговорювати контроль міопії та ризики з батьками та пацієнтами
  • обговорювати ризики, користь та очікування від лікування (включаючи проінформовану згоду та офф-лейбл дискусію)
  • виконувати базове обстеження
  • обирати стратегію лікування та забезпечити клінічну допомогу

Автор Kate Gifford, PhD, BAppSc(Optom)Hons, GradCertOcTher, FBCLA, FIACLE, FCCLSA, FAAO, GAICD, сказала для Primary Care Optometry News, що значне підвищення в клінічній обізнаності та інновації продуктів індустрії відповідають даним, які передвіщають, що 50% світової популяції будуть міопами до 2050 року.

“Чітке послання для тих, хто забезпечує надання клінічної допомоги очам – просте призначення монофокальних окулярів для лікування прогресуючої міопії більше не є найкращим варіантом, зважаючи на доступність кращих методів”, – її слова в інтерв’ю, щодо цього конкретного звіту.

Менеджмент міопії, як мінімум, починається з обговорення її наслідків, факторів ризику та методів лікування. Це дозволяє батькам і пацієнту приймати обґрунтовані рішення, які можуть мати пожиттєвий вплив на здоров’я очей.

Повний текст Clinical Management Guidelines ви можете знайти за наступним посиланням:

https://iovs.arvojournals.org/article.aspx?articleid=2727318#214784236



Зміни темнової адаптації у пацієнтів з високою міопією

 

Виявлено, що темнова адаптація сильно корелює з аксіальною довжиною у високоміопічних очах. Вчені мали за мету дослідити чи мають міопічні очі більш тривалий час темнової адаптації, порівняно зі здоровими очима, та чи є залежність між нею та осьовою довжиною.

Вони проаналізували дані 50 пацієнтів, що пройшли консультацію в офтальмологічному відділенні Strasbourg University Hospital у червні-вересні 2016 року. Вони були розділені на дві групи. В першу були включені пацієнти з міопією значеннями сильнішими за -6 D, а до другої входили пацієнти з еметропією.

Дослідження темнової адаптації було проведене з використанням адаптометра MacuLogix AdaptDx – технології, яка ефективно вимірює темнову адаптацію за допомогою короткочасного протокола. В попередніх офтальмологічних оглядах усіх пацієнтів визначалися стан сітківки, включаючи наявність або відсутність атрофічних змін пігментного епітелію сітківки, потенційно пов’язаних з високими значеннями міопії.

Час темнової адаптації залежить від функції паличок та регенерації родопсину. Для кожного пацієнта адаптометр AdaptDx розрахував індекс, що  має назву rod intercept (RI), який відповідав часу необхідному для відновлення чутливості сітківки. Поріг нормальної швидкості встановлювався на значення менше, ніж 6.5 хвилин.

В обох групах значення RI були схожими і становили трохи більше 4 хвилин. Однак, у групі міопії було виявлено значну кореляцію між індексом та аксіальною довжиною.

Це спостереження показує, що міопічні зміни можуть впливати на темнову адаптацію, – пишуть автори.

Не менш значущою була й кореляція в міопічних очах між RI та атрофічними змінами пігментного епітелію. Ці дані підтверджують гіпотезу про те, що порушення темнової адаптації може виникнути через дисфункцію пігментного епітелію.

Біохімічні зміни, що відбуваються під час адаптації ока до темряви відбуваються саме в пігментному епітелії, і сповільнення адаптації може виникнути внаслідок повільної регенерації родопсину.

Оригінальна стаття була опублікована в липні 2018 року.



Вплив різних видів контактних лінз на поверхню ока

 

Дослідження, в якому між собою порівнювались різні типи контактних лінз, показало, що щоденні одноразові лінзи призводять до меншого пошкодження очної поверхні і меншого виділення прозапальних цитокінів, порівняно з багаторазовими варіантами.

У досліді прийняла участь 71 особа. Жоден з учасників раніше не користувався контактними лінзами. І протягом трьох місяців, приблизно по 10 годин кожного дня, вони носили контактні лінзи різних типів, залежно від групи. В першій групі це були щоденні одноразові гідрогелеві лінзи, в другій – щоденні одноразові силікон-гідрогелеві лінзи, а в третій – багаторазові силікон-гідрогелеві лінзи.

На початку дослідження, через 1 та через 3 місяці, усі учасники дали відповідь на запитання анкети Ocular Surface Disease Index (OSDI) та пройшли функціональні тести, які включали осмолярність сльози, пробу Ширмера та пробу Норна. Також збирались зразки сліз для вимірювання рівнів прозапальних цитокінів. На початку та через 3 місяці оцінювались клітинні зміни очної поверхні шляхом цитологічного дослідження відбиткового матеріалу.

Через три місяці були виявлені значні зміни рівнів прозапальних цитокінів між усіма трьома групами, з найбільшими показниками в третій, і найнижчими в першій. Значні збільшення показників спостерігались у третій групі і по анкеті Ocular Surface Disease Index (OSDI). А результати проб Ширмера та Норна в останній групі були знижені. Цитологія показала прогрессію по класифікації плоскоклітинної метаплазії Нельсона в усіх групах, з найбільшими показниками в третій, за якою слідувала друга, а потім перша. Прогресія аж до ступеня 3 була виявлена в 23% очей лише третьої групи. Зниження щільності келихоподібних клітин було виявлене в усіх групах.

Результати дослідження підтвердили, що застосування м'яких контактних лінз призводить до збільшення рівнів прозапальних цитокінів і до клітинних змін кон'юнктиви. Однак, щоденні одноразові контактні лінзи, здається, завдають менше шкоди.

«Часта заміна контактних лінз запобігає накопиченню на їх поверхні відкладень і забезпечує більш зручне їх використання», – пишуть автори.

Оригінальна стаття була опублікована в травні 2019 року.



Весняний кератокон’юнктивіт: патогенез та лікування

Коли ви бачите, що дитина страждає від важкої форми весняного кератокон’юнктивіту, ви миттєво відчуваєте недоліки у знанні патогенезу хвороби, які перешкоджають вам в адекватному лікуванні проявів та симптомів, що, швидше за все, зруйнують дитинство вашому пацієнту

У новій класифікації гіперчутливих розладів очної поверхні ВКК (весняний кератокон’юнктивіт) був визначений як одночасно IgE-опосередковане та IgE-неопосередковане алергічне захворювання очей. Підтримка важливості ролі IgE активації мастоцитів в визначенні тяжкості перебігу захворювання виникла внаслідок результатів таких досліджень, як: IgE в сироватці, цитологія сльози, підвищена кількість тучних клітин в тканинах кон’юнктиви, клінічні спостереження експозиції алергенів та загострення симптомів, а також асоціація з іншими атопічними станами. Однак, не в усіх пацієнтів з ВКК є позитивні шкірні проби, а спалахи хвороби не завжди слідують за збільшенням кількості алергенів в оточуючому середовищі.

Як і очікувалось, в кон’юнктиві пацієнтів з ВКК є збільшена експресія CD4+ Th2 лімфоцитів; ці клітини запускають IgE-опосередковані реакції гіперчутливості І типу. Цитокіни та інтерлейкіни, які генеруються Th2 клітинами сприяють синтезу IgE. Це середовище зумовлює дегрануляцію мастоцитів, вивільнення гістаміну та набору інших запальних клітин після впливу алергену. При ВКК виявлена гіперекспресія про-запальних цитокінів, хемокінів, факторів росту та ферментів. Доведено, що еозинофіли, eosinophil-derived major basic protein (MBP, PRG2), RNASE3, нейротоксини та колагенази, зокрема матриксна металопептидаза (ММР) -9, ушкоджують епітелій рогівки з базальною мембраною, викликаючи залучення рогівки до ВКК. Це середовище хронічного запалення запускає процес ремоделювання тканин, які клінічно проявляються симптомами кератокон’юнктивіту.

Лікування ВКК можна розподілити на ступені, залежно від тяжкості проявів хвороби (табл.1).  Симптоми свербіння, печіння і подразнення можуть бути подолані за допомогою холодних компресів та промивань сольовими розчинами. Можна вільно застосовувати штучні сльози, які не містять консервантів. Про ці прості методи слід повідомляти пацієнтам для значного полегшення їх симптомів.

Таблиця 1

Серед місцевих засобів антигістамінні препарати (левокабастін 0.05%, емедастин 0.05%) та стабілізатори тучних клітин (натрію кромоглікат 2% -4%, лодоксамід 0.1%) можуть забезпечити певний комфорт. Цікаво, що, не зважаючи на велику роль гістаміну в патогенезі захворюванні, ізольоване застосування антигістамінних препаратів не виявилось надзвичайно успішним. Наприклад, виявлено, що місцеве застосування левокабастіну поступається застосуванню лодоксаміду в полегшенні таких симптомів як свербіж, сльозоточивість та фотофобія. Двоактивні агенти з активністю проти H1-рецепторів і дегрануляції тучних клітин (олопатадін 0.1%) показали свою ефективність в лікуванні алергічного кон’юнктивіту і застосовуються при ВКК.

Зовнішнє застосування ацетилцистеїну 5%-10% зменшує прилипання слизу до рогівки під час загострень. Інші агенти, які були випробувані з різним ступенем ефективності в обмеженій кількості досліджень, включають мітоміцин-С та кеторолак.

Кортикостероїди є дуже ефективними, особливо при загостренні хвороби. Однак, їх побічні ефекти (катаракта, глаукома, герпетична інфекція) роблять їх непопулярним вибором для тривалого лікування. Звичайною практикою є використання антигістамінних / стабілізаторів тучних клітин для підтримуючої терапії, та імпульсної терапії місцевими стероїдами при загостреннях. Для цієї мети були обрані преднізолон, флуорометолон та дексаметазон. Це прийнятно при адекватному нагляді за станом пацієнта. Проте, виявлено, що лотепреднол (засіб з меншим впливом на ВОТ) є таким же ефективним, як і преднізолон при ВКК.

З’явився інтерес до ефективності циклоспорину А та такролімусу, з їх здатністю інгібувати активацію Т-клітин. Повідомляється про значне покращення стану пацієнта при використанні 2% циклоспорину. Ефект був швидкий, але й швидко зникав при відміні крапель. Препарат є безпечним для використання у дітей, а побічна дія обмежується печінням при застосуванні. Більш низькі концентрації (циклоспорин 0.05%) також є ефективними, хоча вони і більш дорогі. Місцеве використання такролімусу виявилось багатообіцяючим, і дослідження показали вражаюче і швидке зменшення розмірів гігантських сосочків. Щодо побічної дії, то препарат переноситься легше, ніж циклоспорин.

Дуже рідко пацієнти з ВКК потребують хірургічного втручання. Хірургічне видалення роговидної бляшки рекомендоване тільки в тяжких та стійких випадках, щоб забезпечити можливість реепітелізації рогівки. Видалення гігантських сосочків з інтраопераційним застосуванням мітоміцину-С можливе при випадках тяжкого механічного птозу і великих грубих сосочків зі змінами рогівки.

Одужання від ВКК зазвичай настає з настанням пубертатного віку. Тим не менш, є відносна відсутність інформації щодо довгострокової історії хвороби. В одному дослідженні з середнім періодом спостереження в 47 місяців, тільки 29.8% пацієнтів повністю одужали. Деякі позитивні зміни в симптоматиці сталися в 35.4%, а 31.7% пацієнтів повідомили про відсутність покращення стану. В 2.7% випадків спостерігалося погіршення стану. Однак, подальше спостереження може бути недоступним через високу ймовірність розрішення захворювання з часом.

Весняний кератокон’юнктивіт це захворювання з безліччю проявів, деякі з яких можуть викликати серйозні довгострокові наслідки. Симптоми його можуть заважати нормальному життю, а нелікована хвороба може перебігати досить тяжко. Отже, адекватне і відповідне лікування змінює як зір, так і життя.

Оригінальна стаття опублікована на сайті American Academy of Ophthalmology.



Важливість підтримання гігієни рук для користувачів контактних лінз

Для людей, які користуються контактними лінзами, безумовно дуже важливо підтримувати високий рівень гігієни рук. І ця тема була піднята в короткій оглядовій статті, опублікованій в Contact Lens and Anterior Eye.

На інтуїтивному рівні, люди, які користуються контактними лінзами, мають більш уважно ставитись до гігієни рук, ніж усі інші. Бо їм розповідають правила догляду за лінзами, процедур їх встановлення та зняття, які включають в себе пункти про важливість підтримання чистоти рук, – повідомляють Desmond Fonn, MO, FAAO, професор в University of Waterloo, та співавтор Lyndon Jones, PhD, DSc, FCO, FAAO, FBCLA, директор Center for Ocular Research & Education.

Однак є вагомі докази того, що близько 50% користувачів контактних лінз не дотримуються цих правил. Посилаючись на дослідження, автори прийшли до висновку, що не більше двох третин людей, загалом, миють руки після відвідування ванної кімнати. Адекватна гігієна рук може запобігти розвитку таких захворювань, як пневмонія, діарея та інфекційні ураження очей.

 Якщо контакт руками є вектором мікробного забруднення лінз, контейнерів для їх зберігання, повік та очної поверхні, то ретельне їх миття повинне значною мірою мінімізувати таке забруднення. Але, також, необхідно розробити й інші стратегії для запобігання та боротьби з мікробною контамінацією, – повідомляють автори.

Fonn та Jones запропонували кілька методів запобігання інфікування очей через недостатню гігієну рук. Наприклад, використання щоденних одноразових лінз зводить до мінімуму час контакту рук з лінзою, враховуючи, що вони будуть викидатися після кожного застосування. Крім того, можливе носіння рукавичок під час процедури вдягання лінзи, або ж попередня дезінфекція пальців спиртовими серветками.

Хоча докази про те, що миття рук знижує рівень інфекції сягають ще 1800-х років, ми досі стикаємося з проблемою зміни гігієнічної поведінки споживачів, – заявив Jones у прес-релізі Center for Ocular Research & Education.



Весняний кератокон’юнктивіт: загальні відомості, типи та симптоми

 

Весняний кератокон’юнктивіт – це рецидивуючий, двосторонній запальний процес, важливу роль в якому відіграють IgE та клітинно-опосередковані імунні механізми. Майже третина пацієнтів з цією патологією має асоційовану атопію, і досить часто в дитинстві у них зустрічається супутня бронхіальна астма та екзема.

Вперше весняний кератокон’юнктивіт описав Arlt в 1846 році, коли повідомив про 3 випадки перилімбального набрякання у молодих пацієнтів. Через 9 років Desmarres уже описував лімбальні прояви пов’язаними з весняним кератокон’юнктивітом у дітей, які мали сильну фотофобію. В 1871 von Graefe додав до опису клінічної картини подібні до бруківки грануляції кон’юнктиви.

Весняним такий кератокон’юнктивіт називається через сезонність процесу. Посилення симптомів зазвичай виникає навесні, в сухому та теплому кліматі. Однак, прояви хвороби можуть виникати будь-коли протягом року.

Весняний кератокон’юнктивіт частіше зустрічається в південних широтах (країни Середземномор’я, Індія та Західна Африка). Хворіють зазвичай хлопчики, в середньому, після п’яти років до моменту статевого дозрівання, і рідко коли хвороба персистує до віку 25 років. Зазвичай тривалість весняного кератокон’юнктивіту становить 4-10 років. Пояснюється така залежність особливістю впливу гормонального фону.

Симптоми

Головними симптомами є інтенсивний зуд очей, їх почервоніння, сльозотеча, світлобоязнь, печіння, відчуття стороннього тіла в оці, блефароспазм. Рідше зустрічається птоз та слизові виділення. Також важливим симптомом є світлобоязнь, яка може значно ускладнювати або унеможливлювати дослідження ока за допомогою щільової лампи. Часто у пацієнтів з весняним кератокон’юнктивітом зустрічаються кератоглобус, кератоконус та прозора крайова дегенерація рогівки.

Клінічно весняний кератокон’юнктивіт поділяється на три типи:

       Кон’юнктивальний

       Лімбальний

       Змішаний

Кон’юнктивальний весняний кератокон’юнктивіт характеризується дифузною сосочковою гіпертрофією переважно верхньої повіки. Сосочки збільшуються та сплощуються, починаючи по своїй формі нагадувати бруківку. При тяжких формах, сполучнотканинні перетинки між ними руйнуються та зникає перешкода для розростання гігантських сосочків із слизом між ними та на них. Повіка при зовнішньому огляді може бути еритематозна та потовщена.

Бруківка на верхній повіці при весняному кератокон’юнктивіті

 

Гігантські сосочки при весняному кератокон’юнктивіті

(Зображення взяте з сайту American Academy of Ophthalmology)

Лімбальний тип характеризується слизоподібними вузликами вздовж лімба з білими роздільними епітеліальними інфільтратами, що мають назву плями Хорнера-Трантаса. Ці плями є осередковими скупченнями зруйнованих еозинофілів та епітеліальних клітин.

Лімбальні вузлики з плямами Хорнера-Трантаса

До процесу часто залучається і рогівка. Кератопатія може варіювати по своїй вираженості залежно від ступеня тяжкості захворювання. Найбільш ранніми проявами кератопатії є точкові епітеліальні ерозії, які з’являються частіше на верхній частині рогівки. Вони можуть загоюватись повністю з різними наслідками для зору. При тяжкому перебігу або занедбаних випадках відкладення слизу та кальцію можуть перешкоджати повторній епітелізації, що призводить до формування щитоподібної виразки. Вона, в свою чергу, може ускладнюватись бактеріальним кератитом.

Щитоподібна виразка

(Зображення взяте з сайту American Academy of Ophthalmology)

Гіперкератоз виникає при ситуаціях, коли основа виразки вкривається сухим слизом. Порушується процеси зволоження сльозою та повторної епітелізації. І як реакція на це – відбувається субепітеліальне рубцювання та васкуляризація. Внаслідок воскування жирових відкладень на поверхні периферійної рогівки утворюється псевдостареча дуга (pseudogerontoxon).


Псевдостареча дуга (pseudogerontoxon)



Порівняння методів корекції монокулярної афакії у дітей після видалення вродженої катаракти

Вроджена катаракта на даний момент є однією з ведучих хвороб, що призводять до сліпоти у дітей. Хірургічне втручання тільки відкриває візуальний шлях в оці, і дуже важливим є постоперативне відновлення зорової функції шляхом ефективної оптичної корекції та функціональних тренувань. І для визначення більш ефективного методу корекції в Китаї було проведене ретроспективне дослідження.

Сорок шість пацієнтів з односторонньою афакією після видалення катаракти у Department of Ophthalmology в Xin Hua Hospital, Shanghai Jiao Tong University були поділені на три групи.

В перших двох групах для корекції афакії застосовувались газопроникні контактні лінзи, але в другу групу були віднесені пацієнти з персистуючим склистим тілом (PFV-синдром). Пацієнти третьої групи отримували корекцію за допомогою окулярів. Середній вік пацієнтів становив 3 роки і варіював від 1 до 11.

За результатами досліджень, в першій групі були значні покращення гостроти зору, косоокості та ністагму, в той час як в інших групах таких змін не спостерігалось. Відсоток ремісії ністагму в першій групі склав 58%. Однак жодних відмінностей в прогресуванні міопії та збільшенні аксіальної довжини не було зафіксовано в усіх трьох групах. Інфекцій та інших ускладнень у пацієнтів, які застосовували газопроникні контактні лінзи, виявлено не було.

Ми вважаємо, що використання газопроникних контактних лінз це ефективний метод, що може покращити гостроту зору у дітей з односторонньою афакією після хірургії катаракти, – зазначають автори дослідження.

Лінзи, які мають високу проникність для кисню, забезпечують адекватний слізний обмін та високу якість зору. Вони сприяють розвитку бінокулярного зору та фузії в дітей, а також впливають на аферентну інформацію, яка поступає до трійчастого нерва, знижуючи інтенсивність ністагму. Окуляри ж створюють оптичні аберації та ефект підсилення, що призводять до невідповідності бінокулярного зображення та утруднення фузії. Тому вони є незадовільним методом корекції.

Оригінальна стаття була опублікована 20 березня 2019 року.



Дієта, що попереджує розвиток вікової макулярної дегенерації

Дієта, що включає дворазове споживання риби на тиждень, та щоденне вживання фруктів і овочів пов’язана зі зниженням ризиків розвитку вікової макулярної дегенерації.

Учасники Rotterdam Study, віком 55 років та старше, без вікової макулярної дегенерації були включені в проспективну популяційну когорту. Загалом було встановлене спостереження за 4202 особами на середній термін в 9.1 рік. Їх дієтичний раціон був задокументований в анкеті зі 170 пунктами, а потім був класифікований в патерни прийому їжі.

Автори вказують на те, що із 10 категорій, тільки категорія з рибою досягла статистично значимого зв’язку з віковою макулярною дегенерацією.

Не дивлячись на те, що тільки 3.7% учасників дотримувались раціону, який включав 200г овочів на день, фрукти двічі на день та рибу двічі на тиждень, ризик розвитку ВМД достовірно знижувався, навіть після того, як результати були скориговані за віком, статтю, загальним енергетичним споживанням, палінням, індексом маси тіла, гіпертензією, освітою та прибутками.

Тому автори зазначають, що оптимальний спосіб життя має включати в себе здорове харчування, відмову від паління та регулярні фізичні вправи. І при консультуванні пацієнтів з ризиком ВМД перехід на такий спосіб життя обов’язково має бути обговорений.

Дослідження було опубліковане в лютому 2019 року.



Чому і як слід правильно підбирати сонцезахисні окуляри

 

Усім відомо, що сонячне випромінювання має загально стимулюючу дію на організм людини. Покращується самопочуття, стан серцево-судинної системи, посилюється вироблення вітаміну D, який відповідає за всмоктування Кальцію та Фосфору з їжі, грає значну роль в розвитку опорно-рухового апарату і функціонуванні імунної системи. Однак, не можна забувати і про небезпеку, яку несуть з собою сонячні промені. Особливо, якщо справа стосується очей. До станів, які можуть бути викликані сонячними променями належать: фотокератит, фотокон’юнктивіт, птеригіум, катаракта і злоякісні новоутворення.

Очі займають менше 2% поверхні тіла людини, однак, це дуже особлива і вразлива ділянка. І, якщо, брови та вії можуть захистити їх від механічних подразників, то в захисті від УФ-випромінювання за екстремальних умов (віблиски від води, піску, снігу) вони беруть дуже обмежену участь. А такі механізми, як звуження зіниці та мруження, що зменшують кількість променів, які потрапляють в очі, активуються яскравим світлом, а не УФ-випромінюванням, активність та вплив якого в хмарні дні все ще може бути високою. Тому важливо думати про захист очей не тільки влітку в сонячну погоду, а протягом усього року, залежно від ситуацій та активностей.

Тож як підібрати сонцезахисні окуляри? Розглянемо їх характеристики та встановимо пріоритети.

 

УФ-захист

Основним завданням при виборі окулярів завжди є захист від УФ-випромінювання. Поширеною є думка, що більш темні окуляри справляються з цією проблемою краще. Однак, колір лінз для окулярів не має до цього жодного відношення, бо спеціальне покриття, яке блокує УФ промені є майже прозорим. Тому, єдиний фактор, на який слід зважати – це етикетка, на якій має бути вказано про 100% захист від УФ-променів. За даними American Academy of Ophthalmology 2014 року, менше половини людей звертають на цей пункт увагу, і тільки 32% батьків змушують своїх дітей носити окуляри, що мають захист від УФ-променів.

Матеріал

Перші пластикові сонцезахисні окуляри виготовляли з полімеру, який називається CR-39 або аллілдигліколькарбонат. Але, починаючи з 80-х років ХХ сторіччя, найпоширенішим матеріалом став полікарбонат. Окуляри виготовлені з нього значно легші за звичайні пластикові та більш міцні. Тому такі окуляри є найкращим вибором для дітей або для занять спортом. Високоіндексний пластик це найсучашнійший і найкращий матеріал для сонцезахисних окулярів. Лінзи з нього тонші і легші, ніж з полікарбонату. Але і вартість їх буде більшою.

Колір

Як уже зазначалось, темні окуляри не обов’язково захищають краще від УФ-променів. Однак, це не означає, що кольором лінз можна повністю знехтувати. Певні кольори краще підходять для певних видів активності. Загалом, більш темні лінзи слід використовувати для ситуацій, коли необхідно зменшити відблиски, але не спотворити кольори. Також вони чудово підійдуть, якщо ви збираєтесь носити окуляри весь день. Для спортивних активностей, таких як рибалка, теніс, гольф, добре підійдуть лінзи коричневого та бурштинового кольору. Вони мають червоний відтінок, який підвищує контрастність кольорів, що забезпечує точне сприйняття глибини. Зелені лінзи відтворюють ясність зору, яка найбільше схожа на природну.

Додаткові параметри

Досить популярними і поширеними є поляризаційні окуляри. Таке покриття підвищує сприйняття глибини та ясність зору. Але основна їх функція – значне зменшення відблисків. Вони чудово підходять для водіїв та для занять спортом, особливо взимку. Головне пам’ятати, що поляризаційне покриття не означає захист від УФ-променів.

Дзеркальні лінзи використовуються більше з естетичною метою. Вони також можуть мати різний колір і виготовлятись з різних матеріалів. За рахунок дзеркальної поверхні, вони менше поглинають теплові сонячні промені і, відповідно, менше нагріваються.

Фотохромні окуляри за рахунок спеціального покриття змінюють свій колір залежно від кількості сонячного світла, що потрапляє на них. В приміщені такі окуляри будуть прозорими, а на вулиці швидко стають затемненими. Фотохромне покриття чудово захищає очі від УФ-променів, і його можна нанести на лінзи з будь-якою кількістю діоптрій.

І, звичайно ж, сонцезахисні окуляри – це дуже модний аксесуар. Стильно доповнюйте свій образ за допомогою них, правильно підбираючи форму оправи відповідно форми обличчя.



Фундаментальне значення початкової низької гостроти зору в дітей для нормального візуального розвитку

Вчені припускають, що початкова низька ретинальна гострота зору у дітей може мати адаптивне значення.

Вони використали глибоку згорткову нейронну мережу, яка навчалась на великій базі даних зображень облич, та створили симуляцію трьох різних сценаріїв візуального навчання, систематично розмиваючи та збільшуючи роздільну здатність зображень.

У першому сценарії вони відтворили нормальний зір дитини, тренуючи мережу спочатку на розмитих зображеннях, за якими слідували високоякісні. В другому – порядок був обернений і за зображеннями високої якості йшли розмиті. І у третьому сценарії мережа тренувалась тільки на високоякісних зображеннях.

Дослідження показало, що початок візуального навчання з розмитих зображень створює сприйнятливі поля, які інтегрують інформацію у більші області зображень, що призводить до поліпшення продуктивності та кращу генералізацію через діапазон роздільної здатності.

Діти, які ніколи не переживають початкову фазу розфокусованих зображень, в подальшому можуть мати труднощі зі складними візуальними завданнями, як, наприклад, ті, що народилися сліпими через катаракту і пройшли оперативне втручання пізніше в дитинстві.

За даними Pawan Sinha, PhD, провідного дослідника, такі діти при довготривалому спостереженні мали проблеми з розпізнаванням облич.

“Швидке досягнення відносно високої гостроти зору після хірургії катаракти може бути важливим фактором, що відхиляє траєкторію розвитку дитини від нормальної, коли гострота зору поступово покращується після того, як вона була досить поганою”, – каже він.

“З практичної точки зору, ці результати пропонують кращу стратегію для тренування глибоких нейронних мереж”, – додав Sinha. “Навчання нейронних мереж на зображеннях з високою якістю є типовою практикою. Можливо, розпізнавання зображень може бути покращеним, якщо черпати натхнення в розвитку людини, та тренувати нейронні мережі спочатку на зображеннях гіршої якості”.

Також результати свідчать про те, що діти, які проходять хірургічне лікування катаракти, можуть мати більше користі при поступовому поліпшенні гостроти зору.

“Одержані дані дають пояснення порушенням розпізнавання облич, які спостерігаються після пізнього лікування вродженої сліпоти; пропонують адаптивну функцію для траєкторії гостроти зору при нормальному розвитку та дають схему поліпшення роботи обчислювальних систем розпізнавання осіб”, – пишуть дослідники.

Оригінальна стаття була опублікована в Healio Primary Care Optometry News 3 січня 2019 року.