Амбліопія призводить до зниженого самосприйняття у дітей

Вчені з University of Texas Southwestern Medical Center в Далласі визначили, що діти з амбліопією мали більш низькі показники схоластичної, соціальної та спортивної компетентності, ніж діти із групи контролю. Показники визначались з допомогою профілю самосприйняття дітей (Self-perception Profile for Children).

Дослідження проводилось з дітьми віком 3-8 років, серед яких було 50 дітей з амбліопією, 13 дітей без амбіопії, але з косоокістю або анізометропією, та 18 дітей з контрольної групи.

Вчені виявили, що значно нижчі результати у сферах схоластичної компетентності у дітей з амбліопією в першу чергу пов’язані зі зниженою швидкістю читання. А низькі показники в соціальній та спортивних сферах пов’язані з гіршою здатністю до прицілювання та здатністю ловити предмети.  А от суттєвих відмінностей у самосприйнятті зовнішності та загальної самооцінки не було виявлено.

Автори відмічають, що ці результати свідчать про нижчий рівень самосприйняття, а його асоціація зі швидкістю читання та моторними навичками підкреслює потенційно широкий вплив зміненого візуального розвитку цих дітей на повсякденне життя.

Оригінальна стаття була опублікована в JAMA Ophthalmology 15 листопада 2018 року.



Новий додаток для смартфонів, що допоможе передбачити синдром сухого ока у дітей

Новий додаток для смартфонів, що допоможе передбачити синдром сухого ока у дітей

Вчені розробили новий додаток для смартфонів, що може швидко дати працівникам охорони здоров’я інформацію про наявність синдрому сухого ока – хронічний та некурабельний стан, що вражає майже одного із п’яти дорослих Великобританії, та має зростаючу поширеність серед молоді, що багато проводить часу за моніторами.

Відео від Royal Society, в якому пояснюється проблема ксерофтальмії та можна побачити принцип роботи додатку.

 

Додаток, розроблений дослідниками в Aston University, може бути поширений серед лікарів загальної практики, хірургів, фармацевтів та, навіть, використовуватись в домашніх умовах. Вперше він був продемонстрований на Royal Society Summer Science Exhibition, де вчені провели перше масштабне дослідження сухих очей у молоді.

Синдром сухого ока традиційно вважається хворобою старих, але ми все частіше бачимо його розповсюдження у дітей, – каже професор James Wolffsohn з Aston University. Це, ймовірно, із-за тривалого використання екранів, що змушує нас менше кліпати і прискорює швидкість випаровування сліз. Нам потрібно зробити більше, щоб зрозуміти наслідки для здоров’я дітей, що приклеєні до смартфонів, планшетів та ігрових консолей годинами. Саме тому ми будемо використовувати наш додаток для запуску першого масштабного дослідження синдрому сухого ока у дітей у Royal Society”.

Додаток включає в себе кілька простих питань і швидкий тест, який вимірює як довго ви можете комфортно дивитись на екран, не блимаючи. Команда Aston University, яка є частиною загальноєвропейського проекту охорони здоров’я, розробила цей додаток для підтримки фахівців сфери охорони здоров’я, таких як лікарі загальної практики та фармацевтів, які, як правило, не мають доступу до обладнання та знань для підтвердження діагнозу синдрому сухого ока.

Дослідження команди показує, що люди з ксерофтальмією мають розірвані слізні плівки, що збільшує солоність сліз. Це, в свою чергу, збільшує швидкість випаровування сліз з поверхні ока, роблячи клітини більш уразливими до пошкоджень і підвищуючи необхідність не тільки в відповідному захисті очей, а й в якнайшвидшому лікуванні ксерофтальмії, для попередження майбутніх пошкоджень.

Дослідники також виявили, що поверхня ока стає більш чутливою для випромінювання ультрафіолетового спектру, якщо хворий має більш солону слізну плівку із-за ксерофтальмії.

Кожного дня повіки, кліпаючи, долають відстань футбольного поля, щоб тримати очі вологими. З кожним блиманням в здорових очах поширюються змащувальні сльози по поверхні рогівки, які живлять клітини і забезпечують тонкий шар захисту від навколишнього середовища та подразнень.

Люди з ксерофтальмією постійно мають відчуття стороннього тіла в оці. Симптоми також включають погіршення зору та біль, що викликають значний дискомфорт. Жінки мають більшу схильність до синдрому сухого ока, порівняно з чоловіками. Ризик розвитку ксерофтальмії зростає з віком і, за прогнозами, кількість хворих зростатиме ще більше. Це пов’язано з надмірним використанням екранів.

Професор Wolffsohn додає: Існує певна іронія у використанні технології для діагностики хвороби, що викликається технологіями, але зір є дорогоцінним об’єктом для захисту, і наша програма є ефективним методом підвищення рівня обізнаності про цей стійкий та виснажливий стан. Наше дослідження має потенціал для того, щоб направляти людей до відповідного спеціаліста на більш ранніх стадіях захворювання. І ми сподіваємося, що воно дозволить пацієнтам зробити свій внесок для зменшення навантаження на Національну службу охорони здоров’я.

Репортаж з Royal Society Summer Science Exhibition, в якому можна побачити роботу додатка безпосередньо.

 

Оригінальна стаття опублікована на сайті Royal Society 2 липня 2018 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Споживання дієтичних безалкогольних напоїв збільшує ризик проліферативної діабетичної ретинопатії

Відомо, що споживання солодких напоїв призводить до розвитку серцево-судинних захворювань і підвищує ризики діабету. Але їх відношення до розвитку ускладнень діабету невідоме.

Eva K. Fenwick, Ph.D., з University of Melbourne в Австралії та її колеги обстежили 609 пацієнтів з цукровим діабетом за допомогою Food Frequency Questionnaire, щоб знайти зв’язок із вживанням солодких та дієтичних напоїв (з використанням цукрозамінників) і діабетичною ретинопатією та діабетичним макулярним набряком.

Із опитаних 46.8% вживали дієтичні напої, в той час, як 31.2% вживали звичайні солодкі напої. З усіх 37.8% не мали діабетичної ретинопатії, 5.9% мали м’яку непроліферативну діабетичну ретинопатію, 25.3% – помірну непроліферативну діабетичну ретинопатію, 4.6% – важку непроліферативну форму, і 24% – проліферативну діабетичну ретинопатію.

У тих людей, хто споживав дієтичні напої була асоціація зі споживанням цих напоїв та збільшенням ймовірності отримати проліферативну діабетичну ретинопатію. А от зв’язку зі споживанням звичайних солодких напоїв із ризиками розвитку діабетичної ретинопатії та діабетичного макулярного набряку не було виявлено.

За результатами дослідження, споживання більше 1.5 літра в тиждень дієтичних напоїв пов’язане з більш ніж дворазовим ризиком розвитку проліферативної діабетичної ретинопатії у пацієнтів з діабетом.

Оригінальна стаття була опублікована в Clinical & Experimental Ophthalmology 23 січня 2018 року.



Паління під час вагітності значно підвищує ризики патології очей у нащадків

Усім відомо, що паління негативно впливає на дихальну, серцево-судинну системи та на життєдіяльність організму в цілому. Особливо серйозний негативний вплив воно має на плід під час вагітності. Однак, донедавна вплив паління у вагітних жінок на очі дитини був недостатньо досліджений.

Мета-аналіз 11 статей, опублікований в Acta Ophthalmologica 6 листопада 2018 року, показав значний зв’язок між палінням під час вагітності та розвитком косоокості у дітей. Загалом, статі включали аналіз 4833 пацієнтів з косоокістю. І результати показали, що паління під час вагітності на 46% збільшує ризик розвитку косоокості. Паління більше 10 сигарет в день збільшує ці ризики уже на 79%. І ці результати залишалися стабільними при аналізі усіх підгруп.

Паління матері під час вагітності є важливою проблемою громадського здоров’я, особливо в розвинених країнах, і його вплив на здоров’я очей нащадків заслуговує нашої уваги, – каже головний автор аналізу Dr. Zuxun Lu, з Huazhong University of Science and Technology, в Китаї.

 

 



Клінічний випадок: дівчинка 4-х місяців з оклюзивним ураженням судин правої верхньої повіки

У 2006 році мати двічинки чотирьох місяців звернулась до лікаря зі скаргами на оклюзивне ураження судин правої повіки у дитини, яке викликало птоз.

Історія хвороби: в межах тижня від пологів мама помітила зону, що стискається, на правій повіці дитини, схожу на полуницю. Зона збільшилась у розмірах за останні три місяці. В зону ураження було зроблено ін’єкцію стероїдів, що не принесла жодного результату. Пізніше було застосовано топічну та системну стероїдну терапію. При прийманні преднізолону орально, дина ставала дратівливішою, а зменшення розміру ураження не спостерігалось. Тому прийом преднізолону орально був відмінений. Тому був залишений лише стероїдний крем і дитину відправили до відділення офтальмології в University of Iowa для подальшого аналізу та ведення. Протягом всього часу лікар призначав часткову оклюзію лівого ока по 4 години на день.

Анамнез життя: дитина мала середній отит, що лікувався амоксицилліном. Також має дві гемангіоми на стопах.

При огляді очей усі показники, що стосуються правого ока (гострота зору, рухливість, внутрішньо очний тиск, зіниці) неможливо або дуже важко оцінити. Показники лівого ока в нормі.

Діагноз та призначене лікування: огляд та анамнез вказують на капілярну гемангіому правої верхньої повіки, що призводить до майже повної оклюзії. Орбітальна ехографія показала відсутність внутрішньо орбітального поширення ураження. Із-за серйозності оклюзії, дуже вірогідний розвиток амбліопії. Тому було вирішено залишити застосування тимчасової оклюзії лівого ока, та були запропоновані стероїдні ін’єкції в зону ураження. Якщо утворення продовжить збільшуватись в розмірах, не дивлячись на застосування ін’єкцій, то слід застосувати стероїди орально або ж планувати хірургічне лікування.

Обговорення випадку: анамнез та зовнішній вигляд утворення є класичними для капілярної гемангіоми. Як випливає з назви, ураження складається з мас малокаліберних судин, що утворені аномальним ростом судинних ендотеліальних клітин. Тому, капілярні гемангіоми є гемартрозами – аномальні проліферації тканини в здоровій зоні. На відміну від кавернозних гемангіом, які зазвичай знаходяться в орбіті, капілярні гемангіоми мають тенденцію бути менш фіброзними, більш клітинними і, як правило, неінкапсульованими. Ці ураження зазвичай мають низьку швидкість кровоточу та не є пульсуючими.

Зазвичай батьки дитини звертаються зі скаргами на червону або пурпурну пляму, якої не було при народженні, що поступово збільшується в розмірі та стає щільнішою. Ураження стає білим при натисканні, що допомагає диференціювати гемангіому від плям синдрому Стерджа-Вебера. Більша частина гемангіом не виявляються при народженні, однак, більше половини з них маніфестують протягом перших двох місяців життя. А вже до 6-8 місяця проявляються 90-100% гемангіом. Піку в своєму розмірі гемангіома досягає від 6 до 12 місяців, після чого вона залишається в таких межах аж до інволюції. Насправді, спонтання інволюція є правилом для нелікованих капілярних гемангіом, при цьому прогресуюча інволюція триває до 8 років. Класично вважається, що 40% гемангіом повністю регресують до 4 років, а 80% до 8 років. Дуже важливо пояснювати батькам про природну інволюцію. Однак, певна кількість таких утворень може залишати після себе рубці або дерматологічні зміни в тканинах, в яких вони були наявні.

Лікування показане тільки при наявності амбліопії, астигматизму або асиметрії кісткової орбіти. Сім’я може бажати ініціювати лікування у досягненні косметичного ефекту, але до цього слід обережно підходити, враховуючи природну інволюцію та потенційні ризики.

Сьогодні, першою лінією терапії є застосування оральних бета-блокаторів, наприклад пропранололу. Топічні бета-блокатори також показують гарні результати. Призначати ці препарати завжди слід після консультації зі спеціалістом, що має досвід застосування бета-блокаторів у дітей. Також необхідно визначити ЧСС, артеріальний тиск та зробити ЕКГ перед застосуванням цих препаратів. До найбільш важких побічних ефектів відносяться гіпоглікемія, бронхоспазм та брадикардія.

В минулому, першою лінією терапії були стероїдні ін’єкції в зону ураження зі змішаними стероїдами тривалої та короткої дії. Не дивлячись на те, що більшість гемангіом зменшуються в розмірах після першої ін’єкції, повторне введення може бути показане на 6 тижні спостереження. Однак, такі ін’єкції несуть за собою ризик атрофії м’яких тканин, гіпопігментації, глаукоми та можливої системної абсорбції. Мета-аналіз 2013 року показав, що відповідь на застосування бета-блокаторів (97%) вища, ніж кортикостероїдів (69%).

Хірургічне лікування є опціональним. Воно несе за собою ризики загальної анестезії та рецидиву ураження. Але хірургічне втручання може допомогти знешкодити дуже великі гемангіоми. Також, на період лікування, офтальмолог має мінімізувати ризики розвитку амбіопії.



Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України вітає усіх з Новим роком 2019!

Шановні колеги!

Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України сердечно вітає вас з РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ та прийдешнім НОВИМ РОКОМ! Бажаємо, щоб 2019 рік став для Вас  плідним, радісним та яскравим! Здобуття успіхів та досягнень в професійній сфері й особистісному рості та розвитку. Щоб усі нинішні труднощі та незгоди залишилися в минулому році, а ті, що виникнуть в майбутньому, долались легко та винагороджувались достойно. Всім сімейного затишку, благополуччя, добра і миру в державі. Підкорення нових вершин у благородній справі лікування “дзеркала людської душі”!

Щиро – правління АДОУ



Зоровий синдром відеоігор: нова клінічна картина у дітей?

Багато людей, які проводять значний об’єм часу за цифровими дисплеями повідомляють про певні проблеми з очима та зором. Відповідно до Американської Оптометричної Асоціації, комп’ютерний зоровий синдром – це комплекс проблем очей та зору, пов’язані з роботою на близьких відстанях від очей, які людина відчуває під час роботи з комп’ютером, або пов’язаний з нею. Ці симптоми не цілком залежать саме від робочих моментів, а можуть вражати будь-кого. Пов’язане це з широкою інтеграцією відео-дисплеїв в повсякденне життя. Наростаюча кількість дітей все молодшого віку отримує доступ до нових медіа (комп’ютери, планшети, смартфони та відеоігри) для навчальних цілей та для відпочинку. Декілька досліджень з приводу розвитку та нейропластичності дитячого мозку показали, що тимчасові зміни зорових функцій можуть виникнути, насамперед, у дітей віком 10 років або молодше (період відомий як критичний для зорової системи), які багато часу проводять за відеоіграми, незалежно від того, наявний вплив інших пристроїв, чи ні. Однак, багато дітей ігнорують проблеми, що виникають внаслідок зорового дистрессу, скоріше за все, із-за адаптивності та пластичності їх зорової системи.

Автори статті протягом останніх 15 років щоденної роботи з дітьми молодшого віку отримували специфічні дані, яких не спостерігалось у старших поколіннях. Автори висунули гіпотезу, що тривалий час, проведений за відеоіграми, може бути потенційно шкідливий для розвитку зорової системи у дітей. Тож метою наступного дослідження було вивчення можливого взаємозв’язку між візуальними проблемами у дітей, відеоіграми та електронними екранами.

Це оглядове, крос-секційне дослідження проводилось в амбулаторному відділенні, акредитованому Італійською регіональною службою охорони здоров’я, і проводилось Dr. Rechichi. Дослідження включало усіх здорових дітей віком від 3 до 10 років, що звернулись до клініки з приводу проблем зору у терміні між початком 2012 та кінцем 2013 років. Критеріями виключення були вроджені або набуті синдроми (наприклад, затримки розумового розвитку або важка гіперактивність) та захворювання очей, які викликають пошкодження поверхні очей або зниження гостроти зору (наприклад, увеїт або альбінізм).

Вибірка склала 320 дітей (159 хлопчиків, 161 дівчаток; середній вік: 6,9 ± 2 роки), які були оглянуті одним офтальмологом за допомогою тих самих інструментів. Нижня межа у 3 роки була обрана як середній вік, коли діти починають грати у відеоігри. Верхня межа у 10 років була обрана, бо візуальна система дітей є дуже динамічною до цього віку. Усі діти були розділені на дві групи. До першої (контрольної) входили діти, які грали у відеоігри менше 30 хвилин на день і не кожен день. До другої увійшли діти, що грали більше 30 хвилин в день щодня. Також, обидві групи були розділені ще на дві залежно від часу використання інших електронних екранів. Перша група – використання менше 3 годин на день. Друга група – більше трьох годин використання смартфонів, планшетів, комп’ютерів та телевізорів.

Усі пацієнти пройшли офтальмологічні та ортоптичні дослідження. А у їх батьків були зібрані фізіологічні, патологічні та офтальмологічні анамнези. Ортоптична оцінка включала рухливість ока, ідентифікацію ведучого ока з використанням методу Долмана, тести покриття для дистантного та близького зору за допомогою Lang Fixation Cube (LANG-STEREOTEST AG, Küsnacht, Switzerland), що виконував роль цілі для фіксації при близькому зорі та 4 PRT тест. Стереопсис перевірявся за допомогою Lang-Stereotests I and II (LANG-STEREOTEST AG).

Результати дослідження показали, що астенопія (особливо головний біль, тик повік, транзиторна диплопія та запаморочення), відсутність гарного стереопсису та рефракційні порушення статистично частіше виникали в групі дітей, що грали у відеоігри кожен день більше 30 хвилин.

Із усіх 320 пацієнтів, 49.7% (23 в контрольній групі та 136 в групі відеоігор) відмітили якнайменш один симптом астенопії. Із них же 85 дітей страждали на головний біль та 3.4% мали транзиторну диплопію. Крім того, тик повік був присутній у 5.3% пацієнтів, а 2.8% скаржились на запаморочення.

Щодо підгруп, які розподілялись по впливу інших електронних екранів, то в підгрупі малого часу експозиції симптоми астенопії превалювали у дітей, що багато грали у відеоігри. А в підгрупі великого часу експозиції симптоми астенопії однаково часто відмічали діти обох груп.

Однак, отримані результати не можна трактувати однозначно, тому що модель дослідження все ж не була ідеальною. Наприклад, не було отримано вихідних даних до використання відеоігор та прямого порівняння підгруп малого та великого часу експозиції інших електронних екранів з різними властивостями, такими як розмір зображення, рухи, контрастний відблиск та відстань від очей. Більше того, дані, що враховують оцінений час гри та симптоми, про які повідомляли батьки, могли бути упередженими сприйняттям батьків. Таким чином, будуть необхідні проспективні дослідження, можливо, з пробандами, які ще не були піддані впливу відеоігор, зі збільшеним часом експозиції, відповідно до парадигми доза-ефект.

Однак, хоча результати дослідження і можна вважати попередніми, із них можна зробити певні цікаві висновки. Хоча, відеоігри, схоже що покращують візуальну продуктивність у дорослих, постійне їх використання у дітей може мати несприятливий вплив на зорову систему, яка більше піддається впливу із-за її нейропластичності. Серед усіх типів активності, пов’язаних з екранами, відеоігри є джерелом стимулів, що найшвидше і найсильніше викликають зміни, бо вони швидко і повторно включають усі функції головного мозку.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 21 листопада 2017 року, і нині є однією з найбільш популярних статей журналу.

 



Горизонтальні порушення при вродженому синдромі Брауна

Синдром Брауна – досить рідкісна форма косоокості і характеризується порушенням елевації ока в аддукції. Захворювання частіше буває вродженим, але можливі і набуті випадки внаслідок травм, хірургічних втручань або запалення (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, пансинусит або склерит). Безпосередньо проблема полягає у потовщеному або вкороченому сухожилку верхнього косого м’яза. Зазвичай пацієнти не потребують хірургічного втручання з приводу вродженого синдрому Брауна. Але при наявності таких непостійних клінічних особливостей як гіпотропія в первинному положенні і вимушене положення голови – хірургічне лікування у вигляді послаблення або елонгації верхнього косого м’яза необхідне.

Однак, після проведеного ретроспективного дослідження вчені з Ізраїлю повідомляють про досить часті випадки наявності ще й горизонтальних порушень у людей з вродженим синдромом Брауна. У дослідженні були переглянуті усі записи дітей, які проходили хірургічну корекцію з приводу вродженого синдрому Брауна у Schneider Children’s Medical Center of Israel з 1998 по 2016 рік.

Усього в дослідження було включено 19 очей 16 пацієнтів (8 правих та 11 лівих). Чотирнадцять пацієнтів були прооперовані з приводу компенсаторної позиції голови і двоє – з приводу гіпотропії в первинному положенні. Тринадцять із них пройшли процедуру ослаблення сухожилка верхнього косого м’яза шляхом Z-тенектомії, а троє – шовне подовження сухожилка. 56% пацієнтів мали горизонтальні порушення в початковому положенні до проведення оперативної корекції від екзофорії  4 PD до екзотроії  30 PD. Також був один випадок езотропії  14 PD. Половина цих пацієнтів пройшла хірургічну корекцію горизонтальних порушень.

Причини наявності горизонтальних порушень при вродженому синдромі Брауна пояснити важко, особливо езотропію. Однак, у практиці слід враховувати, що досить часто у дітей з вродженим синдромом Брауна, які потребують хірургічної корекції, є і горизонтальні порушення, які також потребуватимуть втручання.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology and Strabismus 16 березня 2018 року.

 



Чи впливає тактика ведення вагітної на вроджену обструкцію нососльозового каналу?

Вроджена обструкція назолакримального каналу – стан, який краще б було назвати відстроченим відновленням прохідності цього каналу, тому що патологія досить часто розрішається спонтанно одразу після пологів і не потребує додаткових втручань. Точкою, в якій в останню чергу відбувається відновлення прохідності є клапан Hanser – нижня частина нососльозового каналу. Однак, у 20% дітей на першому році життя виявляються ознаки носослізної непрохідності. До таких ознак належать сльозотеча та склеювання повік, поява виділень гнійного характеру із сльозової точки при натисканні на сльозовий мішок та (значно рідше) гострий дакріоцистит.

Вчені з Govindram Seksaria Institute of Dacryology, L. V. Prasad Eye Institute вирішили дослідити зв’язок вродженої обструкції назолакримального каналу та тактики ведення вагітної (природні шляхи та кесарів розтин). Було проаналізовано 200 дітей з вродженою обструкцією назолакримального каналу. 97 із них були народжені крізь природні шляхи, а 103 за допомогою кесаревого розтину. Із 103 випадків кесаревого розтину 57 були за власним бажанням матері, а інші – за потребою. Також розглядались і типи обструкції: прості та складні. До простих віднесли мембранозні обструкції в нижньому кінці нососльозового каналу, які долались без особливого супротиву. Таких було 172. До складних віднесли випадки ембріональних варіацій нососльозового каналу, яких було 28.

За результатами досліджень зв’язку між тактиками ведення та вродженою обструкцією нососльозового каналу не було виявлено. Однак, було знайдено певний зв’язок складних обструкцій та кесаревого розтину. Є кілька теорій, які б могли це пояснити. Перша: при пологах через природні шляхи є механічне подразнення м’яких тканин та хрящів обличчя, які разом з внутрішньо матковим тиском, що збільшує гідростатичний тиск в сльозовидільній системі, призводять до подолання мембранної обструкції. Інша теорія – підвищення активності колагенолітичних ферментів під час природних пологів, які сприяють розчиненню обструкції. Обидва цих фактори виключаються при кесаревому розтині. Однак, нажаль, вибірка пацієнтів зі складними обструкціями в цьому дослідженні була надто мала, щоб можна було адекватно оцінити цей зв’язок. Тому для підтвердження і дослідження причин складних обструкцій при пологах шляхом кесаревого розтину необхідні подальші дослідження.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 23 липня 2018 року.

 



Зимовий травматизм очей, його причини та профілактика

Наближення новорічних свят приносить з собою дуже багато приємних і різноманітних видів активності, особливо у зимових подорожах. Однак, веселе проведення часу може ховати за собою досить високий ризик травмування, і ока – в тому числі.

Травма ока – одна з причин втрати зору в розвиненому світі, на яку найменше звертають увагу. Хоча, від 30 до 40% монокулярної сліпоти спричинено саме нею. В усьому світі за рік спостерігається приблизно 55 мільйонів випадків травми очей. За статистикою, приблизно 80% від усіх, хто отримав травму ока – чоловіки. А найбільш схильні до них – люди від 18 до 45 років. Є багато різноманітних форм травм, які досить сильно варіюють за ступенем тяжкості: від незначних ушкоджень до невідкладних станів. І, навіть у тих випадках, коли травма здається незначною, їй однаково слід приділяти увагу.

 

Під час святкувань думки про травмування ока зазвичай не приходять в голову. Але корок від пляшки шампанського може спричинити такі серйозні стани як розрив очного яблука, крововилив всередину ока, відшарування сітківки, дислокацію кришталика та ушкодження кісткової орбіти. Усі ці стани можуть викликати значне порушення гостроти зору і, навіть, його втрату. Відповідно до даних Американської Академії Офтальмології, такі травми найчастіше виникають при відкриванні недостатньо охолоджених пляшок. Бо газ в бульбашках розширюється краще при більших температурах і корок із такої пляшки може розвивати швидкість до 80 км/год. Рекомендовано охолоджувати ігристі вина до температури 7 °C і ніколи не трясти пляшку перед відкупорюванням. Також слід тримати пляшку під кутом 45° від себе і ніколи не направляти її в сторону інших людей. 

Американська Академія Офтальмології EyeSmart підготувала відео, в якому представлені поради щодо відкупорювання шампанського.

Що стосується дітей, то дуже небезпечними є популярні взимку ігри з петардами та салютами. Зазвичай, діти граються зі знаряддями від невідомого виробника, куплені на ринках чи в кіосках, гарантію якості яких не може дати ніхто. Та, навіть, якщо дані вироби мають високу якість, це не зменшує ризиків при їх використанні. Кожного року в Україні є випадки, коли діти з необачності безповоротно втрачають зір із-за вибуху петард прямо в обличчя. Типовими травмами від феєрверків є контузії, розриви, сторонні тіла та опіки. Очі вражаються у 14% випадків травмувань від феєрверків.

Небезпечними є і ігри в сніжки. Влучення снігового снаряду в око може призвести не тільки до пошкодження рогівки та цілісності ока, а й до віддалених наслідків у вигляді пошкоджень сітківки, які можна буде виявити лише через кілька тижнів після травми. Навіть при травмах легкого та середнього ступеня, відновний період може тривати декілька тижнів. І не завжди з повним відновленням зору.

Нині популярним є катання на лижах. І, хоча великих досліджень з приводу травм ока під час цього спорту немає із-за відносної рідкісності таких уражень, в порівнянні з ушкодженнями опорно-рухового апарату, є описані тяжкі випадки. Основним механізмом таких травм є пряме ушкодження очей лижними палицями та огорожами. Також можливий опік світлом, що відбивається від поверхні снігу у дуже яскраві дні. Такі опіки можуть призвести до фотокератиту. Загалом, що стосується занять зимовими видами спорту, слід пам’ятати, що починати слід під наглядом досвідченого інструктора. І, навіть, якщо ви досить довго та на високому рівні займаєтеся ними, то не слід нехтувати відповідними засобами захисту по типу шоломів та окулярів.

Тож як попередити нещасний випадок? В першу чергу слід бути уважним, не поспішати і пам’ятати, що небезпека може бути очевидною, але непередбачуваною. Батькам необхідно слідкувати за своїми дітьми на вулиці і проводити виховні бесіди щодо ігор з петардами, феєрверками та сніжками. Такі ж виховні бесіди мають регулярно проводитись і в навчальних закладах. За феєрверками слід спостерігати з відстані мінімум 150 метрів. А підпалювати їх мають лише навчені люди. Бажано взагалі не допускати дітей до ігор з цими знаряддями. При занятті зимовими видами спорту ніколи не слід нехтувати і забувати про засоби захисту. Якщо ж травмування ока все-таки трапилось, то необхідно звернутись до спеціаліста з метою ретельного огляду, лікування та профілактики прихованих ускладнень.