Мобільний додаток від Google, який допомагає сліпим людям у повсякденних справах

 

У кожного із нас щодня є рутинні речі, які ми виконуємо: починаючи від виймання з холодильнику інгредієнтів для приготування їжі, закінчуючи сортуванням пошти або ж переглядом документів. І щоб допомогти сліпим людям та людям із дуже низьким зором виконувати такі звичні та прості завдання швидше та легше, компанія Google розробила оновлення для додатку Lookout на системи Android, яке включає: нові режими, доступніший дизайн та розширення на ще більше пристроїв Android.

Зараз у Lookout є два нових режими: Food Label (етикетка їжі) та Scan Document (сканування документу). За допомогою режиму Food Label ви можете швидко ідентифікувати запаковану їжу простим наведенням камери телефону на етикетку. Lookout допоможе вам розташувати харчові продукти так, щоб їх можна було правильно ідентифікувати за допомогою упаковки або ж штрих-коду. Це може бути особливо корисно, коли ви відкладаєте бакалію і хочете переконатись, що ви тримаєте саме необхідний продукт серед схожих на дотик. Наприклад, режим Food Label може розрізнити банку кукурудзи та зеленого горошку.

Функція Scan Document полегшує перегляд листів та пошти. Ви можете використати Lookout, щоб сфотографувати документ, і програма обробить увесь його вміст так детально, щоб він міг бути зачитаний голосовим помічником смартфону.

На основі відгуків незрячих людей та людей зі слабким зором, Google представляють доступний дизайн, який є ще більш сумісним із TalkBack – зчитувачем екрану на Android. Він включає в себе більше місця для огляду камери, що полегшує кадрування об’єкта, про який ви хочете отримати більше інформації. Крім того, була змінена навігація, яка тепер вимагає менше натискань та менше часу для переходу із одного режиму до іншого, що можна зробити прокручуванням внизу екрану.

З усіма цими обновленнями, Lookout буде доступний на усіх пристроях із об’ємом оперативної пам’яті більшим, ніж 2 Гб, та системою Android версії 6.0 та вище. Зараз Lookout працює на англійській, французькій, італійській, німецькій та іспанській мовах. Розширення цього додатка на більшу кількість людей та приладів є частиною зобов’язання компанії зробити світову інформацію загальнодоступною, та створювати корисну продукцію для людей із обмеженими можливостями.

Завантажити додаток Lookout ви можете в Google Play.

Оригінальна стаття була опублікована в блозі Google Keyword 11 серпня 2020 року.

Автори статті не мають фінансової зацікавленості у представлених вище матеріалах.



Гліколітичні метаболіти можуть мати великий вплив на неоваскулярні захворювання сітківки

 

Ангіогенез ока є однією із найбільших причин порушень зору та сліпоти. Було доведено, що мікроглія/макрофаги сприяють прогресуванню патологічного ангіогенезу; однак, їх фенотип та роль в ретинальному ангіогенезі ще досі повністю не вивчена. Але тепер Zhiping Liu із колегами показують, що під час патологічного ретинального ангіогенезу мікроглія/макрофаги є високо гліколітичними та набувають патологічного фенотипу, який характеризується високою експрессією прозапальних та проангіогенних цитокінів. Вони назвали ці клітини патологічного ретинального ангіогенезу – асоційованими гліколітічними макрофагами/мікроглією (PRAGMs). PRAGM, спровоковані гліколітичною активацією, дозволяють припустити, що стратегії, спрямовані на метаболічні зміни, можуть бути ефективними у лікуванні патологічного ангіогенезу сітківки.

Координація метаболічних сигналів між різними клітинними компонентами під час патологічного ангіогенезу сітківки зараз недостатньо вивчена. В новому дослідженні, опублікованому на сайті American Association for the Advancement of Science, було показано, що в патологічній ангіогенній васкулярній ніші мієлоїдні клітини сітківки, особливо макрофаги/мікроглія, які просторово з’єднані із ендотеліальними клітинами, є високо гліколітичними. Мається на увазі ті макрофаги/мікроглія, які мають унікальний ангіогенний фенотип зі зібльшеною експрессією обох маркерів М1 та М2, та посиленою продукцією прозапальних та проангіогенних цитокінів під час патологічного ретинального ангіогенезу – асоційовані гліколітичні макрофаги/мікроглія (PRAGM). Фенотип клітин PRAGM був відтворений в макрофагах, отриманих із кісткового мозку  або ретинальній мікроглії, стимульованої лактатом, який продукувався гіпоксичними ендотеліальними клітинами сітківки. Нокаут 6-фосфофрукто-2-кінази/фруктозо-2, 6-бісфосфатази (PFKFB3; Pfkfb3 для гризунів), гліколітичного активатора в мієлоїдних клітинах, погіршило здатність макрофагів/мікроглії набувати ангіогенного фенотипу, роблячи їх нездатними до підтримання проліферації, проростання ендотеліальних клітин та патологічної неоваскуляризації у мишачих моделях проліферативної ретинопатії, індукованої киснем.

Механічно, гіпергліколітичні макрофаги/мікроглія продукують велику кількість ацетил-коензиму А, що призводить до ацетилювання гістону та пов’язаної із PRAGM індукції генів, тим самим перепрограмовуючи макрофаги/мікроглію в ангіогенний фенотип.

Ці результати виявляють критичну роль гліколітичних метаболітів як ініціаторів зворотної активації макрофагів/мікроглії та ендотеліальних клітин в ретинальній ангіогенній ніші, та дозволяють припустити, що стратегії лікування, націлені на метаболічне сполучення між цими типами клітин, можуть бути ефективними в терапії патологічного сітківкового ангіогенезу.

Оригінальне дослідження було опубліковане на сайті American Association for the Advancement of Science 5 серпня 2020 року.



Запис онлайн-конференції “Своє дитинство треба бачити” 11-12 червня 2020 року

 

Шановні колеги!

Якщо  цього року Ви не мали змоги взяти участь в онлайн-конференції “Своє дитинство треба бачити” або ж бажаєте згадати ці чудові червневі дні, то тепер Ви маєте таку можливість! Вмикайте відеозаписи обох днів наймасштабнішої офтальмологічної події цього літа та повністю занурюйтесь у світ науки про “дзеркала душі” разом із найкращими лекторами та ведучими!

Перший день

 

Другий день

 

Дякуємо за увагу та співпрацю. До нових зустрічей!



Дослідники розробили нову техніку ін’єкції клітин, яка може допомогти відновити втрачений зір

 

Дослідники із University of Toronto Engineering розробили новий метод ін’єкції здорових клітин в уражені хворобами очі. Ця методика може вказати на шлях до нових методів терапії патологій, які незворотньо забирають зір, і наразі є невиліковними.

В усьому світі живуть мільйони людей, які втратили зір через такі стани, як вікова макулярна дегенерація (ВМД) або пігментний ретиніт. І обидві ці патології зумовлені смертю клітин сітківки в задньому відрізку ока. “Клітини, які відповідають за зір – це фоторецептори, і вони мають тісний зв’язок із іншим типом клітин, що відомі як клітини пігментного епітелію сітківки. При ВМД та пігментному ретиніті першими помирають саме вони, і це провокує загибель фоторецепторів”, – каже професор Molly Shoichet.

Вже багато дослідників експериментували із методами лікування, заснованими на введенні здорових фоторецепторів або клітин пігментного епітелію в око, щоб замінити ними мертві клітини. Але інтегрування нових клітин в уже існуючу тканину є великим випробуванням і, в кінцевому результаті, більшість введених клітин гине.

Shoichet із колегами є експертами із використання інженерних біоматеріалів, відомих як гідрогелі,

для сприяння виживанню введених клітин після трансплантації. Гідрогелі забезпечують рівномірний розподіл клітин, зменшують запалення та сприяють загоєнню тканин у критичні перші дні після ін’єкції. Зрештою, вони природним чином розкладаються, залишаючи здорові клітини.

У 2015 році ця команда дослідників використовувала гідрогелі для введення здорових фоторецепторів у пошкоджені сітківки на мишачих моделях. Попри те, що команда спостерігала за певним відновленням зору, позитивні результати були дуже обмежені. Тому вони більш ретельно почали думати про зв’язок клітин пігментного епітелію та фоторецепторів.

“Клітини пігментного епітелію та фоторецептори розглядаються як одна функціональна одиниця. Якщо одна клітина гине – інша також помре. Тому ми поцікавились чи буде одночасна доставка обох типів клітин мати більший вплив на відновлення зору”, – сказала Shoichet.

Як і у випадку фоторецепторів, багато дослідників намагались вводити клітини пігментного епітелію окремо, але ніхто не пробував застосовувати обидва типи клітин в одному методі лікування. І ще раз гідрогелі вказали на вирішення проблеми.

“Що зазвичай роблять інші групи – це вводять фоторецептори у фізіологічному розчині, що часто призводить до злипання клітин, або ж хірургічно імплантують шар клітин пігментного епітелію, який був вирощений на полімерній плівці. Наш гідрогель є достатньо в’язким, щоб забезпечити хороший розподіл обох типів клітин у шприці, і має важливі псевдоеластичні властивості для підтримання ін’єкції через дуже тонку голку, яка необхідна під час цієї операції. Поєднання цих властивостей відкрило нову стратегію до успішної доставки обох типів клітин”, – сказала Shoichet.

Команда випробувала поєднану ін’єкцію на мишачій моделі, яка відтворювала ВМД. У нещодавній публікації журналу Biomaterials, дослідники повідомляють, що миші, які отримали поєднану ін’єкцію, відновили близько 10% своєї нормальної гостроти зору. А ті, що отримували якийсь один із двох типів клітин, майже не покращили свої зорові функції. Також миші, які отримали поєднану ін’єкцію більш активно поводились у темних кімнатах, аніж у світлих, що показує здатність цих нічних тварин розрізняти світло та тінь.

“Я досі пам’ятаю довгі дні тестування поведінки, – каже Nick Mitrousis, Ph.D та автор статті, що проходить постдокторнатуру в University of Chicago, – Ми розробили експеримент так, щоб я не міг знати, які миші отримували лікування, а які плацебо. Коли деякі миші почали реагувати, я продовжив коливатись між оптимізмом, що експеримент дійсно міг спрацювати, та занепокоєнням, що миші, які одужали, були рівномірно розподілені між обома групами”.

Але виявилось, що ці переживання були безпідставними, оскільки лікування комбінованою ін’єкцією дійсно мало ефект. Але Mitrousis та Shoichet застерігають, що між цими попередніми результатами і дослідженням, яке приведе метод в клінічну практику, існує дуже довга дорога.

“По-перше, нам необхідно продемонструвати користь цієї стратегії на кількох моделях тварин. І нам необхідне буде джерело фоторецепторних клітин людей, та спосіб забезпечення подальшого кращого виживання клітин, над яким ми зараз працюємо. Тим не менше, ми дуже схвильовані цими даними та завжди готові до співпраці, щоб продовжити дослідження”, – каже Shoichet.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 13 серпня 2020 року.



Eyenovia відновила набір пацієнтів до 3 етапу дослідження нового лікування прогресуючої міопії

 

Eyenovia відновила набір пацієнтів на третій етап дослідження лікування прогресивної міопії після паузи через COVID-19, відповідно до прес-релізу компанії.

Мультицентрове, рандомізоване, подвійне сліпе дослідження CHAPERONE, яке проводиться на території США, має на меті набрати групу учасників розміром 400 дітей, віком від 3 до 12 років. Вони будуть отримувати одну чи дві концентрації MicroPine, або плацебо. MicroPine це препарат на основі спеціального та особливого мікродозування атропіну, який застосовується із метою попередження прогресування міопії у дітей.

Це дослідження оцінює безпечність та ефективність топічного застосування мікродоз MicroPine, які розпорошуються на очну поверхню за допомогою диспенсору Optejet. Спосіб застосування препарату ви можете побачити у відео нижче. Основна кінцева точка дослідження, що вивчатиметься – це частка очей, в яких помилка рефракції зростатиме не більше, ніж на 0.5 D протягом 36 місяців.

“Ми тісно співпрацюємо із нашими дослідницькими базами, оскільки ми переходимо до завершення набору учасників для дослідження, яке буде залежати від подальшого поліпшення стану із пандемією COVID-19”, – сказав у прес-релізі Sean Ianchulev, MD, MPH, CEO та головний медичний співробітник Eyenovia.

Пацієнти, які були раніше включені в дослідження, під час пандемії спостерігались за допомогою телемедичних технологій та віддаленого моніторингу.

Оригінальна стаття була опублікована в мережі Healio 2 липня 2020 року.

Більше інформації ви можете знайти на сайті Eyenovia.



Як утримувати ваші контактні лінзи в чистоті (і що може піти не так, якщо цього не робити)

 

Уявіть ситуацію: ви сильно поспішаєте і випадково ваша контактна лінза падає на підлогу ванної кімнати. Що ж вам слід робити:

  1. Промити її під краном та надягти?
  2. Плюнути на неї та зробити те саме?
  3. Скористуватись очисним розчином, який вам порекомендував оптометрист?
  4. Замінити новою лінзою?
  5. Зробити щось із вищеперерахованого, бо не має великої різниці?

Точно не слід вчиняти так, як чемпіон з боксу та легенда регбі Ентоні Мундін у 2007 році, та плювати на вашу контактну лінзу. Бо він потрапив до лікарні із тяжкою очною інфекцією.

Якщо ж ви обрали варіант 3, то це правда, що протирання вашої лінзи очисним розчином протягом 20 секунд видалить певну частку мікробів. Однак, для ефективного знезараження, вам потрібно буде замочити ваші лінзи в цьому розчині протягом чотирьох-шести годин.

Тож найкращим варіантом буде номер 4: замінити новою лінзою.

А от варіант перший, де лінза промивається під краном наражає ваше око на небезпеку бути зараженим мікроорганізмами, які живуть у водопровідній воді, що, в свою чергу, може призвести до повної втрати зору.

Не усі очні інфекції є нешкідливими

Чи не усі очні інфекції це кон’юнктивіти? По типу тих, якими хворіють діти, з легким почервонінням та зудом, і липкими виділеннями, які проходять через тиждень після закапування крапель, які вам порекомендував фармацевт в аптеці?

Ні. Якщо на вашу лінзу потрапила водопровідна вода, то ви можете заразитись досить рідкісною, але тяжкою інфекцією, яка називається акантамебний кератит. В Австралії із 680000 користувачів контактних лінз, 10-20 щороку звертаються за допомогою з приводу цього стану.

Із цих людей приблизно двоє або четверо потребуватимуть трансплантації рогівки для відновлення їх зору; А двоє-п’ятеро потребуватимуть лікування тривалістю більше, ніж рік. Ця патологія найчастіше вражає користувачів м’яких контактних лінз, які є найбільш популярними в Австралії.

У міській території Сіднею майже в кожній третій раковині ванної кімнати було знайдено акантамебу. Припускається, що вона існує і в  раковинах іншої частині країни, однак, таких досліджень ніхто поки не проводив. Але такі амеби вільно мешкають у грунті та водоймах повсюдно.

Акантамеби – вільно живучі найпростіші (одноклітинні організми), які живляться бактеріями та клітинами на передній поверхні рогівки. І це призводить до запалення, дезорганізації та руйнування рогівки, що блокує зір.

Переважна більшість випадків акантамебного кератиту трапляється серед носіїв контактних лінз. Але ви можете мінімізувати шанси отримати цю інфекцію. Для цього слід уникати контакту ваших лінз із водою, включаючи промивання їх під краном, прийом душу в лінзах або купання у водоймах із ними. Дійсно, зараз на багатьох упаковках контактних лінз можна побачити наліпку “без води”.

І, як показують дослідження, ця наліпка змінює поведінку користувача лінз, змушуючи їх уникати води. Контейнери для лінз також більш рідко піддавались зараженню бактеріями, і це, відповідно, зменшувало шанси бактеріальної інфекції та зменшувало кількість їжі для акантамеб.

Ви можете підхопити й інші очні інфекції

В той час, як акантамебні інфекції є досить рідкісними, бактеріальні інфекції є значно більш поширеними, і, за оцінками, вони вражають приблизно 4 на 10000 носіїв контактних лінз у рік. Приблизно 13% усіх людей, чиї очі або контактні лінзи уражені бактеріальними інфекціями, втрачають істотний зір. Це еквівалентно двом або більше рядків на таблицях, які використовують оптометристи для перевірки зору. Хоча, інфекційні ураження більшості людей минають протягом двох тижнів при застосуванні крапель із антибіотиком.

Однак, бактеріальні інфекції можуть бути тяжкими і швидкодіючими. Головна бактерія, яка відповідає за більшість інфекційних уражень, пов’язаних із контактними лінзами, є псевдомонада – інший вільно-живучий мікроорганізм. Іноді вона може пробитись через очну поверхню протягом усього кількох годин!

На даний момент не існує доказів, які б припускали, що носіння контактних лінз збільшує ризик зараження вірусом, який викликає COVID-19.

Тож як вам уникати всього цього?

Наступні поради, на основі доказів щодо здорового носіння контактних лінз, допоможуть вас уникати інфекцій:

  • Мийте та висушуйте руки перед тим, як торкатись лінз та очей
  • Промивайте та зберігайте контактні лінзи у свіжому дезінфікуючому розчині. Розбавляти старий розчин порцією свіжого не зменшує ризик зараження.
  • Очищуйте ваш контейнер для лінз за допомогою дезінфікуючих розчинів та залишайте його висихати на повітрі догори дном в проміжках між використанням.
  • Не використовуйте звичайну воду для ваших контейнерів.
  • Знімайте ваші контактні лінзи перед сном.

Як зрозуміти, що у вас виникла проблема?

Якщо ваші очі печуть, є червоними та сльозяться, зір розмитий, або виникає будь-який інший дискомфорт під час носіння лінз – зніміть їх.

Якщо симптоми продовжують ставати гірше, то зверніться до оптометриста. Сімейні лікарі зазвичай не мають спеціального обладнання із достатнім збільшенням, щоб діагностувати потенційно серйозну очну патологію.

Псевдомонада є стійкою до найсильніших очних крапель, які можна придбати без рецепта – хлорамфеніколу. Однак, більшість оптометристів можуть лікувати очні інфекції призначаючи очні краплі, і, за необхідності, можуть направити вас до офтальмолога.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті The Conversation 7 серпня 2020 року.

Автор статті – Nicole Carnt, старший викладач Scientia, School of Optometry and Vision Science, UNSW, Sydney.



Лазерне лікування ретинопатії недоношених може призвести до пізніх аномалій розвитку ока

 

Відповідно до останніх даних, пацієнти із ретинопатією недоношених, які проходили лікування панретинальною фотокоалугяцією, можуть через кілька років повторно звернутись за допомогою із тріадою симптомів, яка включає пахіфакію, мікрокорнеа та закриття кута передньої камери, або ж факоморфічне закриття кута передньої камери.

“Абляція сітківки та тяжкі хоріоретинальні рубці можуть зменшити відносну перфузію переднього сегменту, що може призвести до порушень розвитку рогівки і циліарного тіла, та призвести до відносної зонулярної слабкості та пахіфакії”, – сказала Audina M. Berrocal, MD на онлайн-зустрічі American Society of Retina Specialists.

Berrocal з колегами провели дві ретроспективні серії досліджень “випадок-контроль”, в яких оцінювались молоді пацієнти, які звертались за допомогою з приводу закриття кута передньої камери, щоб оцінити частоту та фактори ризику для набутих аномалій переднього сегмента ока після лікування прогресуючої ретинопатії недоношених.

Ретинопатія недоношених тип 1 (зона 2, стадія 2) після лазерної фотокоагуляції

Перша така серія включала 25 очей 14 пацієнтів із закриттям кута передньої камери. Дев’ятнадцять очей проходили лікування ретинопатії недоношених, а шість очей відносились до контрольної групи. У пролікованих очах відзначалась значно більш мілка передня камера розмірами в 1.77 мм, якщо порівнювати із контрольною групою, де такий показник становив 2.72 мм (P < .0001). Кришталики в очах, які проходили лазерне лікування, були значно товстішими і їх товщина становила 5.2 мм. В контрольній групі товщина кришталиків, відповідно, становила 3.98 мм (P = .0002).

Друга серія випадків включала 79 очей 40 пацієнтів із середнім гестаційним віком 24.6 тижні. Середнім терміном, в який очі отримували лікування ретинопатії недоношених, становив 36.3 тижні. 80% очей проходили панретинальну фотокоагуляцію, а 20% отримували Бевацизумаб інтравітреально. І в жодному випадку очі не отримували обидва види терапії одночасно.

У середньому періоді спостереження протягом 6 років, 10% пацієнтів здобули іридокорнеальну адгезію, яка пов’язувалась із минулим діагнозом ретинопатії недоношених зони 1 та “плюс-хвороби”. А мікрокорнеа та пахіфакія відзначались в усіх пацієнтів із закриттям кута передньої камери, які проходили панретинальну фотокоагуляцію.

“Ми постулюємо, що це пов’язано із ішемією переднього відрізка під час лазеру, що створює два наслідки: меншу рогівку та зонулярну слабкість, і це призводить до розвитку пахіфакії. Багато із цих дітей мають кришталик товщиною 5 мм або більше; тому такий великий кришталик із меншою рогівкою проштовхується вперед і закриває кут, і ви отримуєте факоморфічне закриття кута передньої камери”, – сказала Berrocal під час обговорення її доповіді.

Оригінальна стаття була опублікована у мережі Healio 26 липня 2020 року.



Особливості зорової поведінки дітей зі смартфонами, та як це може вплинути на розвиток короткозорості

 

Відстань, з якої дитина переглядає контент на мобільному телефоні, може мати вплив на ризик розвитку міопії з часом, відповідно до слів спікера віртуальної зустрічі Association for Research in Vision and Ophthalmology.

“При використанні мобільних пристроїв, діти тримають їх на значно ближчих відстанях, аніж ті, які часто повідомляються у дорослих, що робить їх більш схильними до міопії через хронічний гіперметропічний дефокус”, – сказала Renfeng Xu, MD, PhD.

Зараз існує дві гіпотези щодо причин міопії, які включають надмірну роботу на близькій відстані (наприклад, читання книг або користування смартфоном) та низькі рівні освітлення, яке потрапляє на сітківку, що пов’язане із тривалим перебуванням всередині приміщень. І ці два фактори у дітей, які займаються активністю на близькій відстані, можуть поєднуватись, за словами Xu.

Тож Xu з колегами застосували технологію моніторингу у реальному часі, щоб напряму виміряти рівні освітлення середовища та зорову поведінку у дітей. Дослідники використали комерційне програмне забезпечення VisionApp для визначення середньої відстані зору 20 дітей, які користувались мобільними телефонами для п’яти різних задач із різними ступенями освітленості середовища.

Діти переглядали фільм із включеним та виключеним світлом в кімнаті, читали дрібний текст із розміром шрифту 8 протягом однієї хвилини, читали великий текст із розміром шрифту 16 протягом двох хвилин, та грали у відеогру. Усі активності виконувались у випадковому порядку. Додаток записував відстані зору безперервно протягом 5 хвилин із частотою 15 кадрів на секунду, і середні відстані повідомлялись один раз на секунду, як повідомляє Xu.

Відстань зору залишалась стабільною для усіх завдань протягом 5-хвилинного періоду із середнім значенням у 24 см. Однак, вона зменшувалась до 21 см, коли діти читали текст невеликого розміру, що може потенційно спричинити найвищий ризик розвитку короткозорості, пов’язаної із роботою на близькій відстані.

“Середня відстань зору для дорослих становить від 40 до 50 см. А середня відстань зору у дітей є значно меншою, за ці показники”, – сказала вчена.

За словами Xu, подальше дослідження зорової поведінки необхідне для вивчення відмінностей між монголоїдною та європеоїдною расами, а також між міопами та еметропами, які проходили та не проходили лікування міопії.

Оригінальна стаття була опублікована 20 травня 2020 року в мережі Healio.

Дізнатись більше ви можете за посиланням на дослідження:

https://iovs.arvojournals.org/article.aspx?articleid=2769052



Синтетична рогівка CorNeat KPro отримала дозвіл на першу імплантацію в око людини

 

The CorNeat KPro – перша синтетична рогівка, що біо-інтегрується із оболонками ока, отримала дозвіл на початок клінічних випробувань у Beilinson Hospital в Ізраїлі. Це клінічне випробування, затверджене МОЗ Ізраїлю, буде включати 10 пацієнтів із рогівковою сліпотою, які не є кандидатами на трансплантацію рогівки, або ж мали більш ніж одну невдалу її спробу. Першу імплантацію CorNeat KPro у людини очолить професор Irit Bahar, завідуючий офтальмологічного відділення в Beilinson Hospital. Планується, що додаткові місця відкриються пізніше цього року у провідних лікарнях Канади, США, Франції, Китаю та Нідерландів.

Імплантат CorNeat KPro розроблений для того, щоб заміщати деформовані, рубцьовані або помутнілі рогівки і, як очікується, повністю відновлює зір пацієнта одразу після імплантації. Лінза пристрою, яка забезпечує оптичну якість, еквівалентну до ідеальної рогівки, інтегрується в очні тканини за допомогою унікального та запатентованого краю із нанотканини, який не розкладається, та розміщується під кон’юнктивою.

“Ми надзвичайно піднесені з приводу першої імплантації CorNeat KPro у людини”, – каже Gilad Litvin, M.D., CorNeat Vision’s Chief Medical Officer та винахідник KPro. “Після жорстких доклінічних випробувань та успішних випробувань на тваринах ми відчуваємо впевненість рухатись далі і доводити безпечність та ефективність нашого пристрою для людей. Процедура імплантації, яка розроблялась та вдосконалювалась протягом останніх чотирьох років, не покладається на тканину донора, є порівняно простою і займає не більше години. Ми очікуємо, що це дозволить мільйонам сліпих людей по всьому світу повернути зір, навіть у тих районах, де немає практики в роботі із рогівкою та немає культури донорства органів”.

“Ми дуже раді брати активну участь та першими імплантувати нову синтетичну рогівку CorNeat Vision”, – каже професор Bahar. “Технологія, що стоїть за цим імплантатом та дозволяє біомеханічно і перманентно прикріплювати синтетичні матеріали до живої тканини людини, є ключовим фактором кардинальної зміни ситуації із глобальною рогівковою сліпотою. Той факт, що цей пристрій інтегрується із очною поверхнею також дає можливість естетичного рішення, оскільки він включає лінзу, яка дуже нагадує оригінальну рогівку”.

“Імплантат CorNeat Vision готовий здійснити революцію у трансплантації рогівки”, – каже професор David Rootman, всесвітньо відомий канадський офтальмолог, який підготував майже сотню фахівців з проблем рогівки по всій земній кулі. “Враховуючи чудову оптичну якість імплантату, простоту його встановлення та інтеграційну концепцію, очікується, що CorNeat KPro поступово витіснить використання людської тканини за деяких показань, як тільки буде доведено його надійність. Це нове, повністю синтетичне рішення не покладається на донорську тканину, яка може переносити вірус чи будь-яке інше захворювання – є ключовим диференціатором протягом цієї кризи COVID-19, яка значно вплинула на доступність рогівкової тканини”.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті PR Newswire 14 липня 2020 року.



Зміни мікробіому очей при хворобі сухого ока

 

Мікробіом закритих очей із хворобою сухого ока має більшу мікробну різноманітність, порівняно із мікробіомом контрольної групи очей, що може призводити до порушення регуляції нейтрофілів.

“Збільшення мікробної різноманітності – це те, що більшою мірою вважається сприятливою подією, оскільки вона стає більш стійкою до пертурбацій. Однак, збільшення різноманітності насправді може свідчити про зниження здатності регулювати мікробіом, або ж про збільшення патобіонтів у системі”, – сказав на віртуальній зустрічі “Association for Research in Vision and Ophthalmology” Cameron K. Postnikoff, MASc, PhD, FAAO.

Postnikoff з колегами оцінювали мікробіом закритого ока у терапевтичному випробуванні для перевірки ефективності промивання очей при хворобі сухого ока. В цьому клінічному випробуванні брали участь 36 учасників зі здоровими очима і 36 учасників із сухими, яким випадковим чином було призначено промивати очі фосфатним сольовим розчином при пробудженні протягом 1 місяця або ж один раз на два тижні. Вчені брали зразки зі змивів сльози на початку дослідження та через 1 місяць. Метабаркодування (ідентифікація належності організму до певного таксону) проводилось із використанням мікробного гену 16S rRNA, за словами Postnikoff.

Мікробіом закритих очей у людей із хворобою сухого ока не значно змінився після щоденних промивань. Однак, після аналізу, дослідники виявили, що він відрізняється від мікробіому здорових очей. Було виявлено п’ять родів, які відрізнялись у основній і контрольній групах. Ідентифікованими родами були: OPB56, Bacteroidetes, Pseudomonas, Meiothermus та Methylobacteriaceae.

“Збільшення мікробної різноманітності може призвести до порушення регуляції нейтрофілів закритого ока, або ж можливо, що ці нейтрофіли якимось чином дизрегулюються і це призводить до урізноманітнення мікрофлори при хворобі сухого ока”, – каже Postnikoff.

Також зміни мікробіому на очній поверхні можуть змінювати реакції Т-хелперів Th17, які приймають участь у захисті від позаклітинних патогенів та в аутоімунних реакціях.

Оригінальна стаття була опублікована 16 липня 2020 року в мережі Healio.