Post navigation

Нові методи лікування амбліопії. Частина 2

Амбліопія найкраще піддається лікуванню у так званий критичний період, під час якого пластичність мозку дає можливість відновити повністю або частково зір ураженого ока. Сам критичний період, коли поліпшення зору можливе, триває приблизно до 17 років. Але найбільше всього відповідь на лікування проявляється у віці до 7 років. Тим не менш, лікування у підлітковому віці дає свої результати у пацієнтів, які до цього не проходили жодних видів терапії. Тому, бажаною є можливість нейросенсибілізувати мозок пацієнтів, які не отримали своєчасного лікування, до застосовування атропіну і прямої оклюзії. Фармакологічні препарати мають цю можливість і деякі з них дістались клінічних досліджень на людях.

Левадопа-карбідопа.

Існує теорія, що підвищення рівня дофаміну зможе покращити зір і сприйнятливість до лікування в групах пацієнтів з амбліопією. Деякі дослідники повідомляють, що у хворих з амбліопією рівень дофаміну у сітківці знижений . Левадопа це безпосередній попередник дофаміну, схвалений до використання при неврологічних патологіях (наприклад хвороба Паркінсона).

Було проведено кілька досліджень, щодо з’ясування ефективності застосування цього препарату у дітей з амбліопією. Перше дослідження, проведене дослідниками PEDIG, включало пацієнтів вікової групи від 7 до 12 років. Призначався прийом левадопа з одночасним накладанням пов’язки на око по дві години кожен день. Результати не показали покращення гостроти зору, але й не відмічалося побічної дії препарату.

Друге дослідження охоплювало більшу групу пацієнтів, у яких раніше із методів лікування застосовувалися тільки окуляри. Їх розділили на дві групи. Першій було призначено прийом левадопа, а другій давали плацебо. І обом групам було призначено цілодобове використання пов’язки на око. Дослідники відмітили відчутне покращення результатів в першій групі протягом року спостереження, порівняно з другою групою. Дози препарату в цьому дослідженні були у три рази вищі, ніж в дослідженні PEDIG.

Цитиколін

Це комплексна біомолекула, яка бере участь в клітинному метаболізмі. Його структура забезпечує як холінергічні, так і нейропротективні властивості. Завдяки своїй ролі в обміні фосфоліпідів, вважається, що він захищає анатомічну і структурну цілісність клітинних мембран, тим самим запобігаючи пошкодженню нервових клітин. Тому, цей препарат використовують у періоді відновлення після інсульту. Також, були його випробовування і в офтальмологічній практиці у лікуванні глаукоми. Початкові роботи показували покращення гостроти зору в дорослих пацієнтів, які приймали цитиколін та застосовували пов’язку на око. Однак, ці зміни не зберігались після відміни препарату. А ранні дослідження у дітей були досить перспективними, показуючи покращення зору при прийомі препарату як з оклюзією, так і без неї. Успіхи показало і рандомізоване дослідження, в якому пацієнтам, які ніколи не отримували жодного лікування, давали цитиколін протягом 90 днів після проходження фази носіння пов’язки. Однак, невдача у демонстрації покращення зору у контрольній групі (носіння пов’язки 2 години на добу) змушує з осторогою ставитись до результатів цього дослідження.

Усі дослідження щодо цитиколіну по своїй якості на даний момент знаходяться на порядок нижче досліджень застосування левадопа. В майбутньому необхідно буде проводити дослідження з добре проробленим дизайном, рандомізованим контролем і правильно підібраними групами пацієнтів. На час виходу оглядової статті, усі дослідження цитиколіну не мали часу спостереження за пацієнтами більше 3-6 місяців.

Недоліки методу

Хоча, фармацевтичне підсилення традиційних методів лікування добре переноситься пацієнтами, є певні нюанси. Левадопа у вигляді рідкої суспензії спрощує прийом препарату у дитячих групах, але вона має гіркий смак, який дітям не подобається. Побічні дії від препарату все-таки були наявні, але вони не були достатньо серйозними, щоб відмінити прийом ліків (головний біль, нудота). Тим паче, що додаткове застосування карбідопа, який попереджує периферичне перетворення левадопа в дофамін, редукує ці ефекти. Також, оскільки карбідопа не долає гематоенцефалічний бар’єр, попередження перетворення в дофамін відбувається тільки на периферії, що підсилює центральну дію левадопа. Один тривожний результат дослідження PEDIG – регрес результатів лікування при відміні лікування. Саме тому, необхідне проведення рандомізованих досліджень з тривалим спостереженням за пацієнтами. Щодо цитиколіну, то його побічна дія була мінімальною у проведених дослідженнях.

Дивлячись на результати цих досліджень, можемо зробити висновок, що окреме або поєднане медикаментозне лікування амбіопії на даний момент знаходиться ще в зародковому стані, а потенційні препарати знаходяться на стадії розробки або дослідження.

Оригінальна стаття була опублікована в British Journal of Ophthalmology в травні 2018 року.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *