Post navigation

Нові методи лікування амбліопії. Частина 1

Амбліопія –це функціональне, оборотне зниження гостроти зору без органічних уражень сітківки, зорових шляхів та центрів мозку, при якому одне із двох очей (рідко обидва ока) не бере участі у зоровому процесі. При цьому, очі бачать надто різні зображення, що не дає можливості мозку об’єднати їх в одне (порушений бінокулярний зір). Внаслідок цього, робота одного ока пригнічується. Амбліопія може розвинутись через такi захворювання як: косоокість, далекозорість, короткозорість, катаракта та ін. Частіше всього ця хвороба розвивається у дітей, але можливі варіанти виявлення її і у дорослому віці. Що стосується дитячої амбліопії, то чим раніше розпочнеться процес лікування, тим більша ймовірність відновити зорову функцію ока.

Традиційно варіанти лікування амбліопії обмежувались тимчасовим пригніченням роботи не амбліопічного ока за допомогою прямої оклюзії або фармацевтичних препаратів. На жаль, не в усіх групах пацієнтів застосування цих методів дає змогу відновити зорову функцію в повній мірі, або ж позитивні зміни виявляються нетривалими. Крім того, поширена відсутність комплаєнсу у пацієнтів до запропонованих методик лікуання. Особливо цей тезис стосується дітей, у яких застосування спеціальних окулярів часто призводить до обмеження кола фізичних активностей, в яких вони можуть приймати участь, а також насмішок та цькування зі сторони однолітків. Саме тому, альтернативні методи лікування амбліопії вже давно є темою, якою цікавляться як дослідники, так і клініцисти. Залучення нових технологій з розумінням біологічної основи амбліопії в останні роки викликало хвилю ентузіазму до дослідження різних методик бінокулярного лікування амбліопії.

Саме тому, вчені з Wilmer Eye Institute, Johns Hopkins University, Baltimore, Maryland, USA та Department of Ophthalmology and Visual Sciences, Washington University School of Medicine, St. Louis, Missouri, USA написали оглядову статтю, у якій описали дослідження останніх років щодо таких методів лікування як:  тренування сприйняття, дихоптичне тренування з використанням iPad та окулярів віртуальної реальності, а також застосування фармакологічних препаратів для підсилення ефективності традиційних методів лікування.

Тренування сприйняття.

Цей термін був визначений ще у 1963 році Елеанорою Гібсон як прогрес в розпізнаванні масиву подразників після його повторюваного впливу або практикування вправ з цим масивом. Суть методики полягає у регулярному проходженні пацієнтом спеціально підібраних візуальних завдань таких як гострота Верн’єра, розпізнавання літер у візуальному шумі і т.д.

І дійсно, результати досліджень у групах дорослих амбліопів показують покращення пост-тестових показників гостроти зору. Дослідження у дитячих групах також дали позитивні результати після проходження тренувань, ефект яких зберігався протягом годин та місяців без повторення цих тренувань.

Але, не дивлячись на успіхи даного методу, у нього є недоліки. По-перше, критики тренування сприйняття вважають, що зір покращується тільки відносно пройдених тестів. Тобто, на будь-які нові візуальні стимули ефект від тренувань не поширюється. По-друге, усі дослідження проводились на невеликих групах пацієнтів і їх результати не можуть бути перенесені на масштаби популяцій. Ще одним недоліком є нетривале спостереження за пацієнтами після проходження ними візуальних тестів, тож дізнатись наскільки довго в часі тримається ефект від лікування на даний момент неможливо. І останньою проблемою тренування сприйняття є те, що для впровадження успішної клінічної програми лікування необхідна можливість проводити тренування вдома. А вищезгадана методика потребує проходження завдань у лабораторних установах.

Тож тренування сприйняття на даний момент являє собою перспективний, але недостатньо добре досліджений напрямок лікування амбліопії.

Дихоптичні тренування

На відміну від тренувань сприйняття, де однаковий візуальний стимул подавався на обидва ока одночасно або в умовах монокулярного зору, у дихоптичних тренуваннях на очі подаються незалежні стимули. І терапія отримує свій ефект від розблокування бінокулярної зорової функції внаслідок проходження завдань, для вирішення яких необхідна інтеграція двох стимулів в умовах бінокулярного зору. Суть методу полягає в подоланні супресії амбліопічного ока пацієнта. Для цього на амбліопічне око подається зображення більшої контрастності та інтенсивності, ніж на здорове. Ранні результати досліджень не тільки підтвердили працездатність концепту, а й можливість застосування терапії у пацієнтів, що вже вийшли з критичного періоду.

Для того, щоб перенести методику лікування із клінічних установ в домашні умови був створений більш дружелюбний дизайн терапії. На iPad встановлювалась спеціальна лінзоподібна накладка (текстурована поверхня, яка дозволяла продукувати зображення зі сприйняттям глибини, наприклад, голограми). Але застосування цієї технології вимагало нерухомого положення голови пацієнта. І хоч, дослідження показують, що цей метод є ефективним, застосування його було досить проблематичним. Перехід від лінзовидної конструкції до анагліфічних (червоно-зелених дихоптичних) зображень із відповідними червоно-зеленими окулярами подолали це обмеження та дозволили використовувати цю форму терапії у маленьких дітей та у пацієнтів без нагляду.

Інтерес до дихоптичних тренувань підсилило перенесення гри Hess Falling Blocks на iPad. Ранні дослідження цієї гри з використанням анагліфічних окулярів показали покращення зору амбліопічного ока і залежність ефективності від кількості часу, який пацієнти проводили за грою.

 

Але у 2015 році було проведене велике дослідження, у якому було порівняно ефективність гри протягом однієї години на день кожного дня тижня та застосування прямої оклюзії дві години на день у дітей до 13 років. Результати показали, що ефективність цих методів була еквівалентна та вони не мали побічної дії. Однак, неприємним нюансом став досить низький рівень комплаєнсу у пацієнтів до запропонованих методик. Тільки 13% пацієнтів виконували більше 75% призначеного лікування. Причиною такої ситуації стало те, що вище згадана гра ніяк не винагороджувала гравців і не стимулювала їх бажання грати ще і ще. Більшість віддавали перевагу носити пов’язку на оці, але мати доступ до більшого спектру активностей.

Паралельно з дослідженнями ефективності застосування методів лікування із заастосуванням iPad розроблялись нові способи презентації дихоптичних методик. Пасивний перегляд дихоптичних фільмів показали як гарні результати у лікуванні, так і у комплаєнсі. Як і показали застосування VRокулярів та відео-гра. Дані методи належать до IBiTінтерактивного бінокулярного лікування. Спеціальне програмне забезпечення вибірково стимулює амбліопічне око без обмеження роботи ведучого. І останні дослідження показують однакові позитивні результати використання як перегляду фільму, так і інтерактивної IBiT гри. Що цікаво, 90% пацієнтів відмітили вдоволення лікуванням, яке включало інтерактивну гру-шутер. Це дає розуміння того, як краще зацікавити пацієнтів у проходженні терапії та досягти комплаєнсу.

Інформація про медикаментозні засоби буде представлена в другій частині.

Оригінальна стаття була опублікована в British Journal of Ophthalmology в травні 2018 року.


 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *