Post navigation

Фактори ризику низької ефективності хірургічного лікування обструкції нососльозового каналу у дітей

 

Однією із поширених очних проблем у дітей є обструкція нососльозових шляхів. За даними Американської Асоціації Офтальмологів, в усьому світі приблизно 5% дітей мають симптоми сльозотечі і рецидивуюі інфекції. Але, все ж, у більшості дітей позбавлення цих симптомів вдається досягти лише консервативними методами – медикаментозно, та за допомогою масажів. У 10% таких дітей одужання досягти не вдається, і необхідне проведення оперативного втручання. Серед багатьох доступних варіантів хірургічних втручань найбільш поширеною є процедура зондування. Однак, деякі пацієнти після такої початкової процедури все ще не позбавляються від вищевказаних симптомів, і тому потребують більш агресивних і інвазивних втручань.

Це наштовхує на думку: “Чи існують якість фактори ризику, які були б спільні для таких пацієнтів, і зумовлюють необхідність додаткових оперативних втручань?” І якщо такі фактори можна виявити, то, вірогідно, у дітей з цими ризиками першочерговою процедурою можна обрати більш інвазивну методику для отримання кращого початкового ефекту, або морально підготувати батьків до необхідності додаткових втручань. Раніше були спроби знайти фактори, які б сприяли невдачі процедури зондування, але дослідникам не вдалося вичленити статистично значущі спільні риси. Тому вчені з Небраски вирішили продовжити пошук анатомічних і фізіологічних особливостей, які б об’єднували дітей, в яких зондування не принесло одужання.

У ретроспективному обсерваційному дослідженні були досліджені дані пацієнтів, у яких дитячий офтальмолог виявляв необхідність хірургічного втручання через відсутність результату консервативного лікування. Пацієнти були розділені на групи, залежно від того чи потребували вони одного оперативного втручання, або кількох. Далі вивчалась кореляція факторів ризику та необхідності декількох операцій. Фактори, які гіпотетично мали вплив на негативний результат первинної процедури, порівнювались між собою за допомогою аналізу співвідношення шансів. Показником успіху було прийнято відсутність симптомів сльозотечі і рецидивуючих інфекційних захворювань через 6 місяців після втручання.

Шляхом даного аналізу було виявлено, що факторами ризику є: трисомія 21 пари хромосом, алергічний риніт/сезонні алергії, інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів протягом одного місяця до процедури, та наявність обструктивного апное сну. В ході дослідження було виявлено, що пацієнти з трисомією 21 пари хромосом краще реагують на балонну дилатацію, як первинну процедуру. А пацієнтам з недавніми інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів краще відкласти оперативне втручання до моменту повного усунення симптомів. Теж саме стосується і алергічних захворювань. Факторами, які спочатку вважались вірогідними, але не підтвердились, стали передчасні пологи та супутнє проведення хірургії екстраокулярної мускулатури одночасно з операцією нососльозового каналу. Однак, стосовного останнього вчені остаточно не впевнені, адже вибірка пацієнтів була недостатньо великою.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 19 липня 2019 року.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *