Post navigation

Фундаментальне значення початкової низької гостроти зору в дітей для нормального візуального розвитку

Вчені припускають, що початкова низька ретинальна гострота зору у дітей може мати адаптивне значення.

Вони використали глибоку згорткову нейронну мережу, яка навчалась на великій базі даних зображень облич, та створили симуляцію трьох різних сценаріїв візуального навчання, систематично розмиваючи та збільшуючи роздільну здатність зображень.

У першому сценарії вони відтворили нормальний зір дитини, тренуючи мережу спочатку на розмитих зображеннях, за якими слідували високоякісні. В другому – порядок був обернений і за зображеннями високої якості йшли розмиті. І у третьому сценарії мережа тренувалась тільки на високоякісних зображеннях.

Дослідження показало, що початок візуального навчання з розмитих зображень створює сприйнятливі поля, які інтегрують інформацію у більші області зображень, що призводить до поліпшення продуктивності та кращу генералізацію через діапазон роздільної здатності.

Діти, які ніколи не переживають початкову фазу розфокусованих зображень, в подальшому можуть мати труднощі зі складними візуальними завданнями, як, наприклад, ті, що народилися сліпими через катаракту і пройшли оперативне втручання пізніше в дитинстві.

За даними Pawan Sinha, PhD, провідного дослідника, такі діти при довготривалому спостереженні мали проблеми з розпізнаванням облич.

“Швидке досягнення відносно високої гостроти зору після хірургії катаракти може бути важливим фактором, що відхиляє траєкторію розвитку дитини від нормальної, коли гострота зору поступово покращується після того, як вона була досить поганою”, – каже він.

“З практичної точки зору, ці результати пропонують кращу стратегію для тренування глибоких нейронних мереж”, – додав Sinha. “Навчання нейронних мереж на зображеннях з високою якістю є типовою практикою. Можливо, розпізнавання зображень може бути покращеним, якщо черпати натхнення в розвитку людини, та тренувати нейронні мережі спочатку на зображеннях гіршої якості”.

Також результати свідчать про те, що діти, які проходять хірургічне лікування катаракти, можуть мати більше користі при поступовому поліпшенні гостроти зору.

“Одержані дані дають пояснення порушенням розпізнавання облич, які спостерігаються після пізнього лікування вродженої сліпоти; пропонують адаптивну функцію для траєкторії гостроти зору при нормальному розвитку та дають схему поліпшення роботи обчислювальних систем розпізнавання осіб”, – пишуть дослідники.

Оригінальна стаття була опублікована в Healio Primary Care Optometry News 3 січня 2019 року.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *