Post navigation

Ін’єкції репозиторію кортикотропіну можуть знизити потребу в супутньому лікуванні у пацієнтів з увеїтом

 

Відповідно до нового дослідження, ін’єкції репозиторію кортикотропіну (RCI) знижують необхідність в супутньому медикаментозному лікуванні, та покращують зір у пацієнтів з увеїтом.

Ін’єкції репозиторію кортикотропіну мають імуномодулюючу і протизапальну дію, та схвалені до використання при багатьох показаннях, включаючи важкі хронічні алергічні та запальні процеси в оці і оточуючих тканинах. Однак, використання RCI для лікування увеїту не є широко поширеною практикою, тому проведення масштабних досліджень у цій популяції пацієнтів є досить великою проблемою. Як вказують автори, їх робота є найбільшою серед аналогічних. Опублікована література з даної тематики обмежена двома описами клінічних випадків.

Ретроспективний огляд медичних записів включав 91 пацієнта з увеїтом. Двадцять один пацієнт мав слабкі або зовсім відсутні порушення зору, у 48 відмічались помірні зміни зору, а тяжкі порушення були зафіксовані в 21 випадку. Відсутні дані про порушення зору були тільки в одного учасника досліду. Але жоден із них не був сліпим перед ін’єкцією рекозиторію кортикотропіну.

Для кожного пацієнта були підібрані персональні дози та тривалості курсів лікування. Перед початком ін’єкцій, в середньому, учасники користувались 2.5 препаратами для лікування увеїту, і усі учасники використовували принаймні один препарат. Із 71 учасників, в документації яких було відзначено використання преднізолону, 50 отримували 10 мг або більше щоденно протягом не менш як шести місяців.

Під час курсу лікування RCI, використання супутніх препаратів зменшилось у 52 пацієнтів, а після терапії до їх числа долучились ще 20 учасників. Супутні лікарські засоби включали: очні краплі зі стероїдами, оральні стероїди, інтраокулярні ін’єкції стероїдів, очні краплі із нестероїдними протизапальними препаратами, і біопрепарати (напр. адалімумаб). Дози супутніх препаратів у пацієнтів, що продовжували їх використання, зменшувались.

Поліпшення зору спостерігалось у 86% пацієнтів; зниження симптому болю спостерігалось у 27% учасників; а зниження помутнінь скловидного тіла було визначено у 26%. В цілому, загальний стан учасників покращився у 84%, і у 16% він залишився незмінним. Випадків погіршення статусу пацієнтів не було.

Результати дослідження свідчать про можливість зниження прийому супутніх препаратів під час використання RCI для лікування неінфекційного увеїту. Ці висновки є гіпотезогенеруючими та вимагають додаткових досліджень для подальшої оцінки. Зокрема, зниження використання кортикостероїдів є важливою метою, оскільки вони є непридатними для тривалого застосування у пацієнтів з увеїтом через збільшення ризику розвитку катаракти та глаукоми. Інші побічні ефекти кортикостероїдів включають також виникнення проблем шкіри та підшкірної клітковини, лабораторні відхилення, зміну ваги, інфекційні ускладнення, розлади опорно-рухового апарату, сполучної тканини, та психічні розлади.

Негативна дія RCI є потенційно небезпечною для життя і включає пригнічення імунної системи, та зміну відповіді на інфекції, що може призвести до сепсису. Крім того, вважається, що RCI працює через інший шлях, зв’язуючись зі специфічними меланокортиновими рецепторами. Тому RCI слід застосовувати в найменших можливих дозах за найкоротший період до досягнення терапветичного ефекту.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Ocular Pharmacology and Therapeutics 6 квітня 2019 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *