Post navigation

Декілька факторів, які слід враховувати при лікуванні увеальної катаракти у дітей

 

Катаракта є одним із найпоширеніших ускладнень серед пацієнтів із хронічним увеїтом. Частота її виникнення становить від 57% до 78%, залежно від характеру увеїту. Серед патогенетичних механізмів увеальної катаракти виділяють: неконтрольоване та тривале запалення, роль сільно-радикального окислення, аутоімунний механізм, довготривале використання високих доз глюкокортикостероїдів для лікування увеїту.

Оперативні втручання з приводу таких катаракт завжди супроводжуються певними технічними складнощами. Найчастіше хірург зустрічається із необхідністю видалення синехій, запаленого капсульного мішка, який часто буває спаяний із райдужкою та скловидним тілом. В свою чергу, це призводить до пошкодження райдужки, що може призвести до розвитку гемофтальму. В післяопераційному періоді часто виникають ускладнення, які включають: зарощення зіниці, глаукому, фіброз скловидного тіла, бомбаж райдужки, та відшарування сітківки. Важливі особливості проведення оперативних таких втручань є і у дітей.

У дітей рішення про те, коли слід проводити оперативне втручання, та чи слід імплантувати ІОЛ, мають першочергове значення в успішному веденні пацієнта.

“Ретельний добір випадків, агресивний контроль внутрішньоочного запалення, як доопераційного, так і післяопераційного, є ключовими факторами післяопераційного успіху”, – каже Ramesh Kekunnaya, MD на цьогорічному засіданні American Academy of Ophthalmology.

Пацієнтам із ювенільним ревматоїдним артритом, які мають і увеальну катаракту, слід відмовитись від застосування системних препаратів протягом року перед тим, щоб вважатись гарними кандидатами для імплантації внутрішньоочної лінзи.

Афакія була основним варіантом для таких пацієнтів, але можлива й постановка ІОЛ у поєднанні із заднім капсулорексисом та передньою вітректомією, так як гідрофобні акрилові ІОЛ добре переносяться. Однак, вибір відповідного пацієнта для встановлення ІОЛ означає необхідність повної оцінки того, чи відповідає він певним критеріям.

За словами Kekunnaya, діти, в яких не вдається досягти гарного контролю запалення, або ж діти, з якими важко дійти комплаєнсу, є поганими кандидатами для імплантації ІОЛ. Отже, питання про можливість встановлення внутрішньоочної лінзи має вирішуватись в кожному випадку індивідуально, і, в жодному разі, не можна імлпантувати їх усім пацієнтам із прооперованою увеальною катарактою.

Основними протипоказаннями для оперативного лікування увеальної катаракти є: гіпотонія < 6 мм рт. ст., нормальний рівень внутрішньоочного тиску при зарощенні зіниці, потовщення судинної оболонки, яке виявляється на B-scan, атрофія циліарного тіла, за даними ультразвукової біомікроскопії переднього відрізку ока, а також неконтрольований перебіг увеїту.

Оригінальна стаття була опублікована 16 жовтня 2019 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *