Posts published on Грудень 2018

Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України вітає усіх з Новим роком 2019!

Шановні колеги!

Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України сердечно вітає вас з РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ та прийдешнім НОВИМ РОКОМ! Бажаємо, щоб 2019 рік став для Вас  плідним, радісним та яскравим! Здобуття успіхів та досягнень в професійній сфері й особистісному рості та розвитку. Щоб усі нинішні труднощі та незгоди залишилися в минулому році, а ті, що виникнуть в майбутньому, долались легко та винагороджувались достойно. Всім сімейного затишку, благополуччя, добра і миру в державі. Підкорення нових вершин у благородній справі лікування “дзеркала людської душі”!

Щиро – правління АДОУ



Зоровий синдром відеоігор: нова клінічна картина у дітей?

Багато людей, які проводять значний об’єм часу за цифровими дисплеями повідомляють про певні проблеми з очима та зором. Відповідно до Американської Оптометричної Асоціації, комп’ютерний зоровий синдром – це комплекс проблем очей та зору, пов’язані з роботою на близьких відстанях від очей, які людина відчуває під час роботи з комп’ютером, або пов’язаний з нею. Ці симптоми не цілком залежать саме від робочих моментів, а можуть вражати будь-кого. Пов’язане це з широкою інтеграцією відео-дисплеїв в повсякденне життя. Наростаюча кількість дітей все молодшого віку отримує доступ до нових медіа (комп’ютери, планшети, смартфони та відеоігри) для навчальних цілей та для відпочинку. Декілька досліджень з приводу розвитку та нейропластичності дитячого мозку показали, що тимчасові зміни зорових функцій можуть виникнути, насамперед, у дітей віком 10 років або молодше (період відомий як критичний для зорової системи), які багато часу проводять за відеоіграми, незалежно від того, наявний вплив інших пристроїв, чи ні. Однак, багато дітей ігнорують проблеми, що виникають внаслідок зорового дистрессу, скоріше за все, із-за адаптивності та пластичності їх зорової системи.

Автори статті протягом останніх 15 років щоденної роботи з дітьми молодшого віку отримували специфічні дані, яких не спостерігалось у старших поколіннях. Автори висунули гіпотезу, що тривалий час, проведений за відеоіграми, може бути потенційно шкідливий для розвитку зорової системи у дітей. Тож метою наступного дослідження було вивчення можливого взаємозв’язку між візуальними проблемами у дітей, відеоіграми та електронними екранами.

Це оглядове, крос-секційне дослідження проводилось в амбулаторному відділенні, акредитованому Італійською регіональною службою охорони здоров’я, і проводилось Dr. Rechichi. Дослідження включало усіх здорових дітей віком від 3 до 10 років, що звернулись до клініки з приводу проблем зору у терміні між початком 2012 та кінцем 2013 років. Критеріями виключення були вроджені або набуті синдроми (наприклад, затримки розумового розвитку або важка гіперактивність) та захворювання очей, які викликають пошкодження поверхні очей або зниження гостроти зору (наприклад, увеїт або альбінізм).

Вибірка склала 320 дітей (159 хлопчиків, 161 дівчаток; середній вік: 6,9 ± 2 роки), які були оглянуті одним офтальмологом за допомогою тих самих інструментів. Нижня межа у 3 роки була обрана як середній вік, коли діти починають грати у відеоігри. Верхня межа у 10 років була обрана, бо візуальна система дітей є дуже динамічною до цього віку. Усі діти були розділені на дві групи. До першої (контрольної) входили діти, які грали у відеоігри менше 30 хвилин на день і не кожен день. До другої увійшли діти, що грали більше 30 хвилин в день щодня. Також, обидві групи були розділені ще на дві залежно від часу використання інших електронних екранів. Перша група – використання менше 3 годин на день. Друга група – більше трьох годин використання смартфонів, планшетів, комп’ютерів та телевізорів.

Усі пацієнти пройшли офтальмологічні та ортоптичні дослідження. А у їх батьків були зібрані фізіологічні, патологічні та офтальмологічні анамнези. Ортоптична оцінка включала рухливість ока, ідентифікацію ведучого ока з використанням методу Долмана, тести покриття для дистантного та близького зору за допомогою Lang Fixation Cube (LANG-STEREOTEST AG, Küsnacht, Switzerland), що виконував роль цілі для фіксації при близькому зорі та 4 PRT тест. Стереопсис перевірявся за допомогою Lang-Stereotests I and II (LANG-STEREOTEST AG).

Результати дослідження показали, що астенопія (особливо головний біль, тик повік, транзиторна диплопія та запаморочення), відсутність гарного стереопсису та рефракційні порушення статистично частіше виникали в групі дітей, що грали у відеоігри кожен день більше 30 хвилин.

Із усіх 320 пацієнтів, 49.7% (23 в контрольній групі та 136 в групі відеоігор) відмітили якнайменш один симптом астенопії. Із них же 85 дітей страждали на головний біль та 3.4% мали транзиторну диплопію. Крім того, тик повік був присутній у 5.3% пацієнтів, а 2.8% скаржились на запаморочення.

Щодо підгруп, які розподілялись по впливу інших електронних екранів, то в підгрупі малого часу експозиції симптоми астенопії превалювали у дітей, що багато грали у відеоігри. А в підгрупі великого часу експозиції симптоми астенопії однаково часто відмічали діти обох груп.

Однак, отримані результати не можна трактувати однозначно, тому що модель дослідження все ж не була ідеальною. Наприклад, не було отримано вихідних даних до використання відеоігор та прямого порівняння підгруп малого та великого часу експозиції інших електронних екранів з різними властивостями, такими як розмір зображення, рухи, контрастний відблиск та відстань від очей. Більше того, дані, що враховують оцінений час гри та симптоми, про які повідомляли батьки, могли бути упередженими сприйняттям батьків. Таким чином, будуть необхідні проспективні дослідження, можливо, з пробандами, які ще не були піддані впливу відеоігор, зі збільшеним часом експозиції, відповідно до парадигми доза-ефект.

Однак, хоча результати дослідження і можна вважати попередніми, із них можна зробити певні цікаві висновки. Хоча, відеоігри, схоже що покращують візуальну продуктивність у дорослих, постійне їх використання у дітей може мати несприятливий вплив на зорову систему, яка більше піддається впливу із-за її нейропластичності. Серед усіх типів активності, пов’язаних з екранами, відеоігри є джерелом стимулів, що найшвидше і найсильніше викликають зміни, бо вони швидко і повторно включають усі функції головного мозку.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 21 листопада 2017 року, і нині є однією з найбільш популярних статей журналу.

 



Горизонтальні порушення при вродженому синдромі Брауна

Синдром Брауна – досить рідкісна форма косоокості і характеризується порушенням елевації ока в аддукції. Захворювання частіше буває вродженим, але можливі і набуті випадки внаслідок травм, хірургічних втручань або запалення (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, пансинусит або склерит). Безпосередньо проблема полягає у потовщеному або вкороченому сухожилку верхнього косого м’яза. Зазвичай пацієнти не потребують хірургічного втручання з приводу вродженого синдрому Брауна. Але при наявності таких непостійних клінічних особливостей як гіпотропія в первинному положенні і вимушене положення голови – хірургічне лікування у вигляді послаблення або елонгації верхнього косого м’яза необхідне.

Однак, після проведеного ретроспективного дослідження вчені з Ізраїлю повідомляють про досить часті випадки наявності ще й горизонтальних порушень у людей з вродженим синдромом Брауна. У дослідженні були переглянуті усі записи дітей, які проходили хірургічну корекцію з приводу вродженого синдрому Брауна у Schneider Children’s Medical Center of Israel з 1998 по 2016 рік.

Усього в дослідження було включено 19 очей 16 пацієнтів (8 правих та 11 лівих). Чотирнадцять пацієнтів були прооперовані з приводу компенсаторної позиції голови і двоє – з приводу гіпотропії в первинному положенні. Тринадцять із них пройшли процедуру ослаблення сухожилка верхнього косого м’яза шляхом Z-тенектомії, а троє – шовне подовження сухожилка. 56% пацієнтів мали горизонтальні порушення в початковому положенні до проведення оперативної корекції від екзофорії  4 PD до екзотроії  30 PD. Також був один випадок езотропії  14 PD. Половина цих пацієнтів пройшла хірургічну корекцію горизонтальних порушень.

Причини наявності горизонтальних порушень при вродженому синдромі Брауна пояснити важко, особливо езотропію. Однак, у практиці слід враховувати, що досить часто у дітей з вродженим синдромом Брауна, які потребують хірургічної корекції, є і горизонтальні порушення, які також потребуватимуть втручання.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology and Strabismus 16 березня 2018 року.

 



Чи впливає тактика ведення вагітної на вроджену обструкцію нососльозового каналу?

Вроджена обструкція назолакримального каналу – стан, який краще б було назвати відстроченим відновленням прохідності цього каналу, тому що патологія досить часто розрішається спонтанно одразу після пологів і не потребує додаткових втручань. Точкою, в якій в останню чергу відбувається відновлення прохідності є клапан Hanser – нижня частина нососльозового каналу. Однак, у 20% дітей на першому році життя виявляються ознаки носослізної непрохідності. До таких ознак належать сльозотеча та склеювання повік, поява виділень гнійного характеру із сльозової точки при натисканні на сльозовий мішок та (значно рідше) гострий дакріоцистит.

Вчені з Govindram Seksaria Institute of Dacryology, L. V. Prasad Eye Institute вирішили дослідити зв’язок вродженої обструкції назолакримального каналу та тактики ведення вагітної (природні шляхи та кесарів розтин). Було проаналізовано 200 дітей з вродженою обструкцією назолакримального каналу. 97 із них були народжені крізь природні шляхи, а 103 за допомогою кесаревого розтину. Із 103 випадків кесаревого розтину 57 були за власним бажанням матері, а інші – за потребою. Також розглядались і типи обструкції: прості та складні. До простих віднесли мембранозні обструкції в нижньому кінці нососльозового каналу, які долались без особливого супротиву. Таких було 172. До складних віднесли випадки ембріональних варіацій нососльозового каналу, яких було 28.

За результатами досліджень зв’язку між тактиками ведення та вродженою обструкцією нососльозового каналу не було виявлено. Однак, було знайдено певний зв’язок складних обструкцій та кесаревого розтину. Є кілька теорій, які б могли це пояснити. Перша: при пологах через природні шляхи є механічне подразнення м’яких тканин та хрящів обличчя, які разом з внутрішньо матковим тиском, що збільшує гідростатичний тиск в сльозовидільній системі, призводять до подолання мембранної обструкції. Інша теорія – підвищення активності колагенолітичних ферментів під час природних пологів, які сприяють розчиненню обструкції. Обидва цих фактори виключаються при кесаревому розтині. Однак, нажаль, вибірка пацієнтів зі складними обструкціями в цьому дослідженні була надто мала, щоб можна було адекватно оцінити цей зв’язок. Тому для підтвердження і дослідження причин складних обструкцій при пологах шляхом кесаревого розтину необхідні подальші дослідження.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 23 липня 2018 року.

 



Зимовий травматизм очей, його причини та профілактика

Наближення новорічних свят приносить з собою дуже багато приємних і різноманітних видів активності, особливо у зимових подорожах. Однак, веселе проведення часу може ховати за собою досить високий ризик травмування, і ока – в тому числі.

Травма ока – одна з причин втрати зору в розвиненому світі, на яку найменше звертають увагу. Хоча, від 30 до 40% монокулярної сліпоти спричинено саме нею. В усьому світі за рік спостерігається приблизно 55 мільйонів випадків травми очей. За статистикою, приблизно 80% від усіх, хто отримав травму ока – чоловіки. А найбільш схильні до них – люди від 18 до 45 років. Є багато різноманітних форм травм, які досить сильно варіюють за ступенем тяжкості: від незначних ушкоджень до невідкладних станів. І, навіть у тих випадках, коли травма здається незначною, їй однаково слід приділяти увагу.

 

Під час святкувань думки про травмування ока зазвичай не приходять в голову. Але корок від пляшки шампанського може спричинити такі серйозні стани як розрив очного яблука, крововилив всередину ока, відшарування сітківки, дислокацію кришталика та ушкодження кісткової орбіти. Усі ці стани можуть викликати значне порушення гостроти зору і, навіть, його втрату. Відповідно до даних Американської Академії Офтальмології, такі травми найчастіше виникають при відкриванні недостатньо охолоджених пляшок. Бо газ в бульбашках розширюється краще при більших температурах і корок із такої пляшки може розвивати швидкість до 80 км/год. Рекомендовано охолоджувати ігристі вина до температури 7 °C і ніколи не трясти пляшку перед відкупорюванням. Також слід тримати пляшку під кутом 45° від себе і ніколи не направляти її в сторону інших людей. 

Американська Академія Офтальмології EyeSmart підготувала відео, в якому представлені поради щодо відкупорювання шампанського.

Що стосується дітей, то дуже небезпечними є популярні взимку ігри з петардами та салютами. Зазвичай, діти граються зі знаряддями від невідомого виробника, куплені на ринках чи в кіосках, гарантію якості яких не може дати ніхто. Та, навіть, якщо дані вироби мають високу якість, це не зменшує ризиків при їх використанні. Кожного року в Україні є випадки, коли діти з необачності безповоротно втрачають зір із-за вибуху петард прямо в обличчя. Типовими травмами від феєрверків є контузії, розриви, сторонні тіла та опіки. Очі вражаються у 14% випадків травмувань від феєрверків.

Небезпечними є і ігри в сніжки. Влучення снігового снаряду в око може призвести не тільки до пошкодження рогівки та цілісності ока, а й до віддалених наслідків у вигляді пошкоджень сітківки, які можна буде виявити лише через кілька тижнів після травми. Навіть при травмах легкого та середнього ступеня, відновний період може тривати декілька тижнів. І не завжди з повним відновленням зору.

Нині популярним є катання на лижах. І, хоча великих досліджень з приводу травм ока під час цього спорту немає із-за відносної рідкісності таких уражень, в порівнянні з ушкодженнями опорно-рухового апарату, є описані тяжкі випадки. Основним механізмом таких травм є пряме ушкодження очей лижними палицями та огорожами. Також можливий опік світлом, що відбивається від поверхні снігу у дуже яскраві дні. Такі опіки можуть призвести до фотокератиту. Загалом, що стосується занять зимовими видами спорту, слід пам’ятати, що починати слід під наглядом досвідченого інструктора. І, навіть, якщо ви досить довго та на високому рівні займаєтеся ними, то не слід нехтувати відповідними засобами захисту по типу шоломів та окулярів.

Тож як попередити нещасний випадок? В першу чергу слід бути уважним, не поспішати і пам’ятати, що небезпека може бути очевидною, але непередбачуваною. Батькам необхідно слідкувати за своїми дітьми на вулиці і проводити виховні бесіди щодо ігор з петардами, феєрверками та сніжками. Такі ж виховні бесіди мають регулярно проводитись і в навчальних закладах. За феєрверками слід спостерігати з відстані мінімум 150 метрів. А підпалювати їх мають лише навчені люди. Бажано взагалі не допускати дітей до ігор з цими знаряддями. При занятті зимовими видами спорту ніколи не слід нехтувати і забувати про засоби захисту. Якщо ж травмування ока все-таки трапилось, то необхідно звернутись до спеціаліста з метою ретельного огляду, лікування та профілактики прихованих ускладнень.



Споживання чорного шоколаду може покращити гостроту зору

Відомо, що чорний шоколад здатен на короткий час підвищувати настрій, покращувати кровообіг та підсилювати здатність до навчання. Дієтологи рекомендують в день з’їдати приблизно 30 грам шоколаду, процент какао в якому більше 75. Це слугуватиме профілактикою хвороб серцево-судинної системи та стимулюватиме імунну систему. Але щодо його ефекту на зір до недавнього часу було мало відомостей.

В Rosenberg School of Optometry було проведене дослідження, в якому порівнювався вплив на гостроту зору споживання чорного та молочного шоколаду. У дослідженні приймали участь 30 людей без патологій зору, які в різні сесії споживали плитки чорного та молочного шоколаду. Потім через 2 години вони проходили тести на гостроту зору та контрастну чутливість. Результати показали покращення результатів тесту як у випадку вживання молочного, так і в випадку вживання чорного шоколаду. Однак, показники були помітно більшими саме після споживання чорного шоколаду. Попередньо, вважається, що такі результати обумовлені підвищенням рівня кровообігу. Але точний механізм впливу ще доведеться віднайти. Також вивчення чекають як тривалість цього ефекту, так і можливість застосування поза лабораторними умовами.

Оригінальна стаття була опублікована в журналі JAMA Ophthalmology в червні 2018 року.

 



Оптимальні хірургічні результати при дитячій екзотропії

 

Вважається, що дитяча екзотропія зустрічається рідше, аніж дитяча езотропія, особливо, якщо по іншим системам у дитини немає значних патологій. У дітей з екзотропією підвищений ризик неврологічних порушень та затримки розвитку. Багато дітей зі значною затримкою розвитку мають змінні, інтермітуючі відхилення кута косоокості, які досить важко виміряти і часто за ними ведеться тривале дооперативне спостереження, поки цей кут не стане постійним.

 У своїй інтервенційній серії випадків Leuder і Galli ретроспективно провели оцінку своїх пацієнтів, які перенесли операцію з приводу постійної або інтермітуючої екзотропії зі стабільними показниками вимірювання до одного року життя. У їх групі із 26 людей лише 10 мали специфічну причину затримки розвитку. Важливо відмітити, що усі пацієнти, які з початку мали нормальний розвиток, зберігали його протягом усього періоду спостереження, починаючи від 1 до 16 років. З цього можна зробити висновок, що початкова неврологічна оцінка не є необхідною до операції у здорових по іншим системам дітей.

Відповідно досвіду багатьох хірургів, які займаються лікуванням косоокості, результати початкової хірургії у дітей з екзотропією не такі гарні, як у дітей з езотропією. Усі пацієнти мали, принаймні, двосторонню рецесію бічних прямих м’язів після початкових операцій. Успішний результат (визначений як горизонтальне відхилення менше 10 призматичних діоптрій) спостерігався лише у 10 із 26 пацієнтів (38%) після одного оперативного втручання. Шістнадцять пацієнтів пройшли додаткове оперативне втручання (10 – з приводу рецидивуючою екзотропії, 6 – з приводу послідовної езотропії). Лише половина з них мала успішні результати після другої операції. Хірургічні результати не відрізнялися, незалежно від того, була в пацієнта затримка розвитку чи ні.

Відповідно досвіду автора статті, найважливішим фактором досягнення задовільних результатів хірургічного втручання при дитячій екзотропії є проведення доопераційного вимірювання відхилення. Найкраще – мати результати кількох послідовних вимірювань кута відхилення перед плануванням операції. Це може бути складнішим у дітей, які мають аномалії м’язового тонусу, що виявляються при таких станах, як перивентрикулярна лейкомаляція. Автори статті стверджують, що сім’ї дітей з екзотропією мають бути  консультовані щодо ризику необхідності повторних операцій. При правильному менеджменті пацієнта, довготривалий успіх може бути досягнутий у дітей, як із затримкою розвитку, так і без неї. Так само, як і в випадках оперативного лікування езотропії, раннє вирівнювання очей у дітей з екзотропією призводить до поліпшення бінокулярності зору та подальшого розвитку загалом.

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 23 липня 2018 року.

 

 



ОКТ як метод діагностики тиреоїдної офтальмопатії

На ранніх стадіях захворювання досить важко діагностувати тиреоїдну офтальмопатію. У деяких пацієнтів рестриктивна косоокість може бути відсутня, або ж її досить важко виявити. На даний момент орбітальна магнітно-резонансна томографія є найкращим методом дослідження всієї довжини м’язів та їх орбітальних співвідношень для постановки діагнозу тиреоїдної офтальмопатії. Використання оптичної когерентної  томографії (ОКТ) швидкими темпами розвивається як діагностична модальність в офтальмології. Зараз ОКТ використовується для оцінки субфовеальної товщини хоріоідеї, яка збільшується у пацієнтів з активною хворобою Грейвса.

De-Pablo-Gómez-de-Liaño та співавтори повідомляють, що за допомогою каліперної функції ОКТ виявили потовщення сухожилків горизонтальних прямих м’язів пацієнтів з активною хворобою Грейвса, у порівнянні з контрольною групою. Також, товщина сухожилків була більша і в порівнянні з групою пацієнтів з неактивною хворобою. Потовщення екстраокулярних м’язів пов’язано з розповсюдженням сполучної тканини на рівні ендомізію і перимізію, залишаючи м’язові волокна інтактними, що пояснює страбізм при хворобі Грейвса. Якщо ці дані підтвердяться, то ОКТ може стати корисним для діагностики та визначення ступеня тяжкості офтальмопатії Грейвса. Також, ОКТ виявилась корисною для документування та вимірювання кон’юнктивального набряку у хворих з активною хворобою Грейвса. Це могло би витіснити дослідження за допомогою щільової лампи, як більш об’єктивний параметр для моніторингу лікування в цьому стані. Також, ОКТ має ряд переваг перед магнітно-резонансною томографією та комп’ютерною томографією, оскільки вона є більш економічно вигідною, швидкою, неінвазивною та вже доступною технікою.

Автори відзначають, що ОКТ дає можливість краще візуалізувати передні частини м’язів, аніж їх черевце, що ускладнює їх дослідження у пацієнтів з обмеженнями рухливості. Вертикальні прямі м’язи також досить важко дослідити (особливо нижні), в основному, із-за інтерференцій повік і обмежень рухливості. Проте, повідомляється, що у попередніх дослідженнях за допомогою використання різних апаратів ОКТ вдалось досягти гарної візуалізації вертикальних прямих м’язів у пацієнтів з косоокістю.

Ті, хто займається хірургією косоокості у пацієнтів з хворобою Грейвса, розуміють тяжкості, з якими зустрічаються ці хворі. І даний новий метод застосування ОКТ має бути корисним у лікуванні цих пацієнтів.

Оригінальна стаття опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology and Strabismus 20 листопада 2018 року.