Posts published on Квітень 2019

Дієта, що попереджує розвиток вікової макулярної дегенерації

Дієта, що включає дворазове споживання риби на тиждень, та щоденне вживання фруктів і овочів пов’язана зі зниженням ризиків розвитку вікової макулярної дегенерації.

Учасники Rotterdam Study, віком 55 років та старше, без вікової макулярної дегенерації були включені в проспективну популяційну когорту. Загалом було встановлене спостереження за 4202 особами на середній термін в 9.1 рік. Їх дієтичний раціон був задокументований в анкеті зі 170 пунктами, а потім був класифікований в патерни прийому їжі.

Автори вказують на те, що із 10 категорій, тільки категорія з рибою досягла статистично значимого зв’язку з віковою макулярною дегенерацією.

Не дивлячись на те, що тільки 3.7% учасників дотримувались раціону, який включав 200г овочів на день, фрукти двічі на день та рибу двічі на тиждень, ризик розвитку ВМД достовірно знижувався, навіть після того, як результати були скориговані за віком, статтю, загальним енергетичним споживанням, палінням, індексом маси тіла, гіпертензією, освітою та прибутками.

Тому автори зазначають, що оптимальний спосіб життя має включати в себе здорове харчування, відмову від паління та регулярні фізичні вправи. І при консультуванні пацієнтів з ризиком ВМД перехід на такий спосіб життя обов’язково має бути обговорений.

Дослідження було опубліковане в лютому 2019 року.



Чому і як слід правильно підбирати сонцезахисні окуляри

 

Усім відомо, що сонячне випромінювання має загально стимулюючу дію на організм людини. Покращується самопочуття, стан серцево-судинної системи, посилюється вироблення вітаміну D, який відповідає за всмоктування Кальцію та Фосфору з їжі, грає значну роль в розвитку опорно-рухового апарату і функціонуванні імунної системи. Однак, не можна забувати і про небезпеку, яку несуть з собою сонячні промені. Особливо, якщо справа стосується очей. До станів, які можуть бути викликані сонячними променями належать: фотокератит, фотокон’юнктивіт, птеригіум, катаракта і злоякісні новоутворення.

Очі займають менше 2% поверхні тіла людини, однак, це дуже особлива і вразлива ділянка. І, якщо, брови та вії можуть захистити їх від механічних подразників, то в захисті від УФ-випромінювання за екстремальних умов (віблиски від води, піску, снігу) вони беруть дуже обмежену участь. А такі механізми, як звуження зіниці та мруження, що зменшують кількість променів, які потрапляють в очі, активуються яскравим світлом, а не УФ-випромінюванням, активність та вплив якого в хмарні дні все ще може бути високою. Тому важливо думати про захист очей не тільки влітку в сонячну погоду, а протягом усього року, залежно від ситуацій та активностей.

Тож як підібрати сонцезахисні окуляри? Розглянемо їх характеристики та встановимо пріоритети.

 

УФ-захист

Основним завданням при виборі окулярів завжди є захист від УФ-випромінювання. Поширеною є думка, що більш темні окуляри справляються з цією проблемою краще. Однак, колір лінз для окулярів не має до цього жодного відношення, бо спеціальне покриття, яке блокує УФ промені є майже прозорим. Тому, єдиний фактор, на який слід зважати – це етикетка, на якій має бути вказано про 100% захист від УФ-променів. За даними American Academy of Ophthalmology 2014 року, менше половини людей звертають на цей пункт увагу, і тільки 32% батьків змушують своїх дітей носити окуляри, що мають захист від УФ-променів.

Матеріал

Перші пластикові сонцезахисні окуляри виготовляли з полімеру, який називається CR-39 або аллілдигліколькарбонат. Але, починаючи з 80-х років ХХ сторіччя, найпоширенішим матеріалом став полікарбонат. Окуляри виготовлені з нього значно легші за звичайні пластикові та більш міцні. Тому такі окуляри є найкращим вибором для дітей або для занять спортом. Високоіндексний пластик це найсучашнійший і найкращий матеріал для сонцезахисних окулярів. Лінзи з нього тонші і легші, ніж з полікарбонату. Але і вартість їх буде більшою.

Колір

Як уже зазначалось, темні окуляри не обов’язково захищають краще від УФ-променів. Однак, це не означає, що кольором лінз можна повністю знехтувати. Певні кольори краще підходять для певних видів активності. Загалом, більш темні лінзи слід використовувати для ситуацій, коли необхідно зменшити відблиски, але не спотворити кольори. Також вони чудово підійдуть, якщо ви збираєтесь носити окуляри весь день. Для спортивних активностей, таких як рибалка, теніс, гольф, добре підійдуть лінзи коричневого та бурштинового кольору. Вони мають червоний відтінок, який підвищує контрастність кольорів, що забезпечує точне сприйняття глибини. Зелені лінзи відтворюють ясність зору, яка найбільше схожа на природну.

Додаткові параметри

Досить популярними і поширеними є поляризаційні окуляри. Таке покриття підвищує сприйняття глибини та ясність зору. Але основна їх функція – значне зменшення відблисків. Вони чудово підходять для водіїв та для занять спортом, особливо взимку. Головне пам’ятати, що поляризаційне покриття не означає захист від УФ-променів.

Дзеркальні лінзи використовуються більше з естетичною метою. Вони також можуть мати різний колір і виготовлятись з різних матеріалів. За рахунок дзеркальної поверхні, вони менше поглинають теплові сонячні промені і, відповідно, менше нагріваються.

Фотохромні окуляри за рахунок спеціального покриття змінюють свій колір залежно від кількості сонячного світла, що потрапляє на них. В приміщені такі окуляри будуть прозорими, а на вулиці швидко стають затемненими. Фотохромне покриття чудово захищає очі від УФ-променів, і його можна нанести на лінзи з будь-якою кількістю діоптрій.

І, звичайно ж, сонцезахисні окуляри – це дуже модний аксесуар. Стильно доповнюйте свій образ за допомогою них, правильно підбираючи форму оправи відповідно форми обличчя.



Фундаментальне значення початкової низької гостроти зору в дітей для нормального візуального розвитку

Вчені припускають, що початкова низька ретинальна гострота зору у дітей може мати адаптивне значення.

Вони використали глибоку згорткову нейронну мережу, яка навчалась на великій базі даних зображень облич, та створили симуляцію трьох різних сценаріїв візуального навчання, систематично розмиваючи та збільшуючи роздільну здатність зображень.

У першому сценарії вони відтворили нормальний зір дитини, тренуючи мережу спочатку на розмитих зображеннях, за якими слідували високоякісні. В другому – порядок був обернений і за зображеннями високої якості йшли розмиті. І у третьому сценарії мережа тренувалась тільки на високоякісних зображеннях.

Дослідження показало, що початок візуального навчання з розмитих зображень створює сприйнятливі поля, які інтегрують інформацію у більші області зображень, що призводить до поліпшення продуктивності та кращу генералізацію через діапазон роздільної здатності.

Діти, які ніколи не переживають початкову фазу розфокусованих зображень, в подальшому можуть мати труднощі зі складними візуальними завданнями, як, наприклад, ті, що народилися сліпими через катаракту і пройшли оперативне втручання пізніше в дитинстві.

За даними Pawan Sinha, PhD, провідного дослідника, такі діти при довготривалому спостереженні мали проблеми з розпізнаванням облич.

“Швидке досягнення відносно високої гостроти зору після хірургії катаракти може бути важливим фактором, що відхиляє траєкторію розвитку дитини від нормальної, коли гострота зору поступово покращується після того, як вона була досить поганою”, – каже він.

“З практичної точки зору, ці результати пропонують кращу стратегію для тренування глибоких нейронних мереж”, – додав Sinha. “Навчання нейронних мереж на зображеннях з високою якістю є типовою практикою. Можливо, розпізнавання зображень може бути покращеним, якщо черпати натхнення в розвитку людини, та тренувати нейронні мережі спочатку на зображеннях гіршої якості”.

Також результати свідчать про те, що діти, які проходять хірургічне лікування катаракти, можуть мати більше користі при поступовому поліпшенні гостроти зору.

“Одержані дані дають пояснення порушенням розпізнавання облич, які спостерігаються після пізнього лікування вродженої сліпоти; пропонують адаптивну функцію для траєкторії гостроти зору при нормальному розвитку та дають схему поліпшення роботи обчислювальних систем розпізнавання осіб”, – пишуть дослідники.

Оригінальна стаття була опублікована в Healio Primary Care Optometry News 3 січня 2019 року.

 

 



Чи безпечна магнітно-резонансна томографія (МРТ) для людей з імплантованими інтраокулярними лінзами?

Досить часто можна почути від пацієнтів питання про безпечність процедури МРТ при наявності встановлених інтраокулярних лінз. Та й в відносних протипоказаннях до МРТ є пункт про ІОЛ. Але чи мають ці обмеження підстави?

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) спирається на принцип ядерного магнітного резонансу, і передбачає розміщення пацієнта в сильному статичному магнітному полі, при цьому зображення формується за допомогою коротких імпульсів низькочастотного (діапазон кГц) градієнтів магнітного поля і високочастотних (сотні МГц) радіочастотних (РЧ) імпульсів. Тому магнітне поле, створене МРТ апаратом може притягувати металовмісні предмети та прилади. Або ж викликати їх нагрівання, що може спричинити опіки оточуючих тканин.

Перед проходженням МР-обстеження, кожен пацієнт має пройти скринінг, щоб впевнитися у безпечності і, в більш широкому сенсі, підтвердити, що наявні у нього імплантати є сумісними з МРТ. Термін (MР-сумісність) вказує на те, що об’єкт або пристрій, при використанні в МР середовищі, істотно не спотворюють діагностичну інформацію через формування артефактів, та сам апарат МРТ не буде негативно на нього впливати. Безпека визначається як відсутність потенційної травми для індивідуума і визначається шляхом оцінки того, чи індукуються фізичний рух або нагрівання імплантату під час МР-зображення. Знання конкретних типів імплантатів є необхідним для скринінгу пацієнтів перед МРТ. Всі випробувані імплантати вважаються безпечними до напруженості поля, в якому вони були випробувані. Для систем з більш потужними полями всі об’єкти та пристрої повинні бути повторно перевірені на безпеку та сумісність перед початком дослідження пацієнтів, бо залучаються більш короткі радіочастотні імпульси.

Раніше було проведене дослідження, в якому вивчався вплив магнітного поля силою 0.5 та 1.0 Тл на інтраокулярні лінзи, що підтвердило відсутність будь-яких негативних ефектів. Однак, в сучасних умовах для формування якісних зображень використовуються більш потужні апарати, які створюють поле силою 1.5-3.0 Тл. Тому в 2012 році було проведене велике дослідження, в якому набір з 23 різноманітних за складом і властивостями ІОЛ оцінювався на МР-сумісність в 7-Тесла МРТ апараті. В ньому фіксувались дані про зміну положення лінзи, артефакти магнітної сприйнятливості та нагрівання.

Результати цього дослідження показали, що жодних значимих змін, навіть при такому сильному полі, немає. Максимальне відхилення в просторі становило 1°, максимальна температура нагрівання досягла значень в 0.25° С. І тільки одна лінза, що містила в своєму складі платину викликала значимий артефакт зображення. Але такі ІОЛ з використанням платини не застосовуються уже з 80-х років ХХ сторіччя. Тому, спираючись на результати цього дослідження, можна сказати, що проходити МРТ обстеження з імплантованими ІОЛ є безпечним для пацієнтів. Однак, попереднім скринінгом не слід нехтувати.

Таблиця з детальними даними про кожну з лінз.

 

Дослідження було опубліковане в Investigative Ophthalmology & Visual Science  в червні 2012 року.



Супер-щільні трансплантати амніотичної мембрани як альтернатива для реконструкції очної поверхні

Відповідно до нового дослідження, супер-щільні трансплантати амніотичної мембрани легко піддаються накладенню швів, є стійкими та призводять до епітелізації поверхні ока без первинного формування симблефарону у пацієнтів з аномаліями поверхні очей.

“Супер-щільні трансплантати амніотичної мембрани є комерційно більш доступними, дають менше ускладнень і є зручнішими, ніж збирання слизової оболонки ротової порожнини для значних кон’юнктивальних реконструкцій і реконструкцій склепінь”, – розповів ведучий автор дослідження Paul T. Finger, MD.

В ретроспективній інтервенційній серії випадків трансплантати оцінювалися за наступними критеріями: зручність в інтраопераційному управлінні, позицію трансплантата через 1 тиждень після імплантації, розчинення трансплантата через 3 тижні, епітелізацію очної поверхні і формування симблефарона.

Ці трансплантати в дев’ять разів товщі, ніж стандартні амніотичні трансплантати, таким чином можна використовувати вікрилові нитки товщиною 7/0 без ефекту пили.

Було імплантовано одинадцять супер-щільних трансплантатів після резекції з допомогою кріотерапії, включаючи, п’ять для кон’юнктивальної меланоми, чотири для плоскоклітинної карциноми, один для карциноми з мейбомієвої залози, та один для атипового птеригіума.

Трансплантати не впливали на ВОТ або гостроту зору. Через 1 тиждень в усіх 100% випадків було відзначено добре розташовані трансплантати з інтактними швами. Через 3 тижні у 75% випадків було часткове розчинення трансплантата, і у 25% – повне розчинення. У всіх випадках була досягнута повна епітелізація без розходження країв рани. Вторинний симблефарон утворився тільки в двох випадках після додаткового лікування пухлин.

У кінцевому спостереженні, що тривало 25.5 місяців, у 10 випадках було досягнуто повного локального контролю пухлини, а один випадок потребував орбітальної екзентерації.

В окремому випадку склерального некрозу, відповідно до “Bright Eyes procedure”, була відзначена реваскуляризація при застосуванні супер-щільного трансплантата амніотичної мембрани.

За наступним посиленням ви можете побачити відео реконструкцій очної поверхні та склепінь за допомогою трансплантата амніотичної мембрани:

https://vimeo.com/142181116

Оригінальна стаття була опублікована в Healio Ocular Surgery News 20 березня 2019 року.

 



Вплив міо-інозитолу на ретинопатію недоношених 1 типу

Згідно з новими даними, міо-інозитол не не знижує ризик ретинопатії недоношених 1 типу у дітей, народжених до 28 тижня гестаційного віку.

Дослідження міо-інозитолу як компоненту сурфактанту (проводились з 1986 по 1992 роки), показали, що діти з респіраторним дистрес синдромом , які проходили лікування інозитолом, мали підвищені показники виживаності, менші ризики пневмотораксу, внутрішньошлуночкових крововиливів та ретинопатії недоношених.  Крім того, в 2000-2001 роках вчені порівнювали ефекти від вигодовування материнським молоком (звичайний вміст інозитолу) з сумішами, які не містили інозитолу, та суміші збагачені інозитолом з сумішами без нього. І в результаті цих досліджень було знайдено, що частота ретинопатії недоношених була більшою у групах, які вигодовувались сумішами не збагаченими інозитолом. З тих часів використання антенатальних стероїдів та екзогенного сурфактанту знизило смертність від респіраторного дистрес синдрому, однак ретинопатія недоношених досі залишається загрозливим станом у дітей, які народились в екстремально передчасних пологах.

Мета-аналіз Cochrane 2012 року прийшов до висновку, що міо-інозитол зменшує частоту передчасних смертей, тяжких внутрішньошлуночкових кровотеч та ретинопатії недоношених. Ці дані вимагали проведення великого багатоцентрового рандомізованого клінічного випробування.

Дане дослідження включало 638 дітей з гестаційним віком меншим за 28 тижнів, що були зареєстровані в 18 неонатальних центрах інтенсивної терапії по всій території Сполучених Штатів з 17 квітня 2014 року по 4 вересня 2015 року. Фінальна дата спостереження була встановлена на 12 лютого 2016 року. Міо-інозитол в дозі 40 мг/кг давали кожні 12 годин (спочатку внутрішньовенно, потім ентерально під час годування; n=317). Іншим учасникам дослідження давалося плацебо протягом 10 тижнів. Дослід було передчасно завершено до набору запланованих 1760 учасників через статистично значущу більшу смертність в групі міо-інозитолу.

Смерть або ретинопатія недоношених 1 типу сталися в 29% випадків в групі дітей, що приймали інозитол, проти 21% в групі плацебо (скоригований відносний ризик, 1.41; P=0.01). У групі міо-інозитолу 18% померли з різноманітних причин до 55 тижнів постменструального віку, порівняно з 11% у групі плацебо. Серйозні побічні явища, що сталися протягом семи днів після останньої отриманої дози, включали некротичний ентероколіт у 6% учасників групи міо-інозитолу проти 4% у групі плацебо; погана перфузія або гіпотензія (7% проти 4%); інтравентрикулярні кровотечі (10% проти 9%); системні інфекції (16% проти 11%); респіраторний дистрес (15% проти 13%).

Серед недоношених дітей молодших 28 тижнів гестаційного віку лікування міо-інозитолом протягом 10 тижнів не знижувало ризику ретинопатії недоношених типу 1 або смерті. Ці дані не підтримують використання міо-інозитолу серед недоношених дітей. Однак, дострокове припинення випробувань обмежує остаточні висновки.

«Початкові результати свідчать, що показники виживаності для дітей, які приймали ліки (85%), не були настільки високими, як у тих, хто приймав плацебо (90%). Однак, через те, що показники виживаності в обох групах були більшими, ніж статистично очікувані (83%), незрозуміло, чи був інозитол шкідливим, – каже Dr. Phelps. “Ми аналізуємо дані, щоб зрозуміти можливі причини різниці між цими двома групами, що могло б допомогти в майбутньому прийняти рішення про те, коли призначати інозитол, і чи потрібно його призначати взагалі”.

Оригінальна стаття була опублікована в JAMA Network в жовтні 2018 року.

 

 



Нова модель передбачення прогресування міопії у дітей

Після публікації результатів дослідження Атропін для Лікування Міопії (АТОМ 2), відбулося відродження інтересу до профілактики міопії місцевим застосуванням атропіну. В усьому світі дитячі офтальмологи почали щодня призначати своїм пацієнтам з міопією низькі дози атропіну. В Тайвані приблизно 50% усіх дітей отримують очні краплі атропіну. У Сполучених Штатах офтальмологи за допомогою аптек замовляють виготовлення 0.01% розчини атропіну для своїх пацієнтів. Не зважаючи на те, що дані показують зменшення як прогресування міопії, так і зменшення осьової довжини у дітей, які отримують ці низькі дози, залишається визначити хто отримає найбільше переваг від цієї терапії. Пацієнти з сильною сімейною історією прогресування короткозорості, які самі нещодавно стали міопами, були б ідеальними кандидатами. Наразі немає спеціальних рекомендацій щодо того, кого слід лікувати.

Є щонайменше два рандомізованих контрольованих дослідження, що тривають, які оцінюють лікування дітей зі значеннями міопії від -0.50 до -6.00 діоптрій. За наявною зараз інформацією, різні етнічні популяції можуть відрізнятися за частотою та прогресуванням короткозорості. Нормативні дані про прогресування міопії у нелікованих популяціях необхідні для виявлення хороших кандидатів на проходження терапії.

Однак, до останнього часу було клінічно неможливо отримати віко-специфічні нормативні дані аметропії у дитячих популяціях. Корейськими вченими було проведено дослідження, в якому було розроблено нову концепцію графіку росту міопії на основі даних Korean National Health and Nutrition Examination Survey (KNHANES).

Середній вік всіх учасників склав 11,8 років (від 5 до 20 років). Всього в дослідженні прийняли участь 7695 пацієнтів, з яких 3706 (48,2%) були жіночої статі. Нециклоплегічна аметропія учасників була виміряна за допомогою авторефрактора (KR-8800; Topcon Corporation, Tokyo, Japan). Було отримано середнє значення сферичних еквівалентів (SE) обох очей. Потім було відсортовано ці значення від далекозорості до міопії, щоб отримати відсоток аметропії для кожного віку. Згодом було визначено кожне значення аметропії, що відповідають 5-му, 10-му, 30-му, 50-му, 70-му, 90-му і 95-му процентилям. Швидкість зміни аметропії була розрахована для кожної групи процентилей.

Середній показник сферичного еквіваленту (SE) у всіх учасників становив -1,82 ± 2,23 D (діапазон: від -15,43 до +7,50 D) і мав нормальний розподіл. Середній показник SE у 5-річних учасників склав +0,04 ± 0,86 D (діапазон: -6,63 ± 7,06 D). Тоді як у 20-річних учасників – 2,88 ± 2,68 D (діапазон: -11,50 ± 5,63). D). Сумарна середня зміна рефракції від 5 до 20 років становила –2,92 D. Відповідно, середня швидкість зміни аметропії від 5 до 20 років становила -0,19 D/рік. Зі збільшенням віку, SE в кожній групі ставала більш міопічною. Більш того, розподіл аметропії за віком широко варіював. Міжквартильний розмах (IQR) для учасників 5-річного віку склав лише 0.75 D. А от для 20-річних учасників він уже мав значення 3.78 D.

Зображення 1. Коробкова діаграма розподілення сферичних еквівалентів за віком. Вісь Y (SE) була інвертована. Коробки позначають міжквартильний розмах (IQR) (25-75 процентилі). А вуса позначають діапазон 1.25 × IQR сферичних еквівалентів в кожній групі. Горизонтальні лінії в кожній коробці позначають медіани (50-й процентиль) для SE, а ромбами позначено середній SE у кожній віковій групі. Точками позначено відхилення в кожній віковій групі. Медіана та середній SE ставали більш міопічними зі збільшенням віку. Розподіл SE широко варіюється з додатною асиметрією при збільшенні віку, що свідчить про прискорення прогресування міопії з віком.

 

Зображення 2. Коробкова діаграма розподілу SE у пацієнтів з міопією (SE менший, ніж еметропія). Елементи діаграми відображають ті ж самі показники, що і на зображенні 1.

 

Аметропія, що відповідає кожному процентилю описана на зображенні 3 (графік зростання міопії). Загальний обсяг зміни аметропії від 5 до 20 років збільшувався зі збільшенням процентилю. Аметропія у групі 10-го процентилю склала +0.72 D для 5-річних учасників, та -0.25 D для учасників віком 20 років, що призвело до загальної зміни аметропії всього -0.97 D. Для порівняння, аметропія групи 90-го процентиля склала тільки -0.75 D для учасників 5 років. А от для 20-річних вона становила -6.73 D, що в результаті призвело до загальної зміни рефракції в -5.98 D. Тобто, загальна зміна рефракції в групі 90-го процентиля є майже в шість разів більшою, ніж в групі 10-го процентиля.

Зображення 3. Графік зростання міопії. Лінії з’єднують SE, що відповідають однаковим процентилям в кожній віковій групі. Зі збільшенням віку, відмінності SE у верхньому 50-му процентилі були більшими, ніж в нижньому.

 

Середні показники зміни аметропії за віковими діапазонами представлені нижче в таблиці 1. Вони становили -0,06 D / рік у учасників 10-го процентиля, -0,15 D / рік в учасників 50-го процентиля, і -0,40 D / рік в учасників 90-го процентиля від 5 до 20 років. Цей показник був найвищим у віковому діапазоні від 7 до 9 років в усіх групах.

 

У цьому дослідженні було створено графіки зростання міопії та отримано дані про аметропію, що відповідає кожному процентилю. Ці результати дають можливість в майбутньому більш глибоко оцінювати стан зорового апарату та можливості прогресування міопії у різних групах пацієнтів, та призначати відповідне лікування з уникненням більшості побічних ефектів.

 

Оригінальна стаття була опублікована в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 19 березня 2019 року.

 



ОКТ-ангіографія: чи є зміни у вимірюваннях після операції з приводу косоокості?

Кровопостачання переднього сегмента здійснюється за допомогою довгої задньої і передньої циліарних артерій. Під час операції з приводу косоокості передні циліарні артерії можуть бути травмовані, що може викликати ішемію в передньому сегменті ока. Повідомляється, що частота ішемії переднього сегмента становить 1 до 13000. Хоча передні циліарні артерії не реканалізуються після операцій щодо косоокості, ішемія переднього сегменту не є поширеним станом через посилений кровотік в довгих задніх циліарніх артеріях, які забезпечують циркуляцію переднього сегмента. Ефекти хірургічних втручань з приводу косоокості на очну гемодинаміку та ретинальну васкуляризацію продовжують цікавити багатьох дослідників. Ці ефекти вже були оцінені за допомогою флюоресцеїнової ангіографії, індоцианін-зеленої ангіографії та кольоровою Доплерівської візуалізації. Результати досліджень різняться: одні кажуть, що значимих змін немає, інші вказують на протилежний стан речей.

ОКТ-ангіографія – нова неінвазивна методика візуалізації васкуляризації сітківки, без потреби введення барвника. За допомогою неї можна кількісно виявити щільність судин та фовеальну аваскулярну зону. Метою дослідження, описаного нижче, було оцінити можливі гемодинамічні зміни після операції на горизонтальному прямому м’язі.

Учасники пройшли стандартні офтальмологічні дослідження, що включали: оцінку рефракції (циклоплегічна рефракція за допомогою скіаскопії), оцінку гостроти зору, біомікроскопію та вимірювання осьової довжини (IOLMaster; Carl Zeiss Meditec, Dublin, CA).

Критеріями включення були: вік старше 18 років, горизонтальна косоокість, що буде корегована за допомогою хірургічного втручання на двох горизонтальних прямих м’язах одного ока (операція рецесії та резекції) та осьова довжина від 21 до 23 мм. А критеріями виключення стали будь-які хоріоретинальні захворювання, глаукома, хвороби переднього сегмента, попередні хірургічні втручання на оці, використання системних ліків за 1 місяць до початку дослідження та амбліопія. Пацієнти з великою осьовою довжиною та рефракційними порушеннями були виключені, щоб уникнути впливу цих факторів на результати ОКТ.

Середні розміри поверхневої та глибокої фовеальної аваскулярної зони становили 0.84 ± 0.09 та 0.76 ± 1.13 mm2  відповідно. Середня щільність судин поверхневого капілярного сплетення становила 1.23 ± 0.12 та 11.13 ± 1.04 mm2 преоперативно в 1- та 3-мм зонах, відповідно. Тоді як середня щільність судин глибокого капілярного сплетення була 1.13 ± 0.16 та 10.11 ± 1.28 mm2  преоперативно.

Після операції середні розміри поверхневої та глибокої фовеальної аваскулярної зони змінили свої значення та становили 1.47 ± 0.11 та 12.75 ± 1.10 mm2, а середня щільність судин глибокого капілярного сплетення змінилась до значень 1.56 ± 0.12 та 13.91 ± 1.35 mm2 в 1- та 3-мм зонах, відповідно. 

Вимірювання щільності судин поверхневого та глибокого капілярних сплетень.

 

Вимірювання поверхневої та глибокої фовеальної аваскулярної зони.

 

Вимірювання поверхневої фовеальної аваскулярної зони перед та після оперативного втручання. Вона становила (A) 0.282 mm2 преоперативно, та (B) 0.257 mm2 постоперативно.

 

Вимірювання глибокої фовеальної аваскулярної зони перед та після оперативного втручання. Вона становила (A) 0.306 mm2 преоперативно, та (B) 0.299 mm2 постоперативно.

 

3-мм діаметр судинної щільності поверхневого капілярного сплетення перед та після оперативного втручання. Поверхневе капілярне сплетення відповідало значенням (A) 10.381 mm2 преоперативно, та (B) 11.745 mm2 постоперативно.


Спостерігалось статистично значуще збільшення у вимірюваннях щільності судин в поверхневому та глибокому капілярних сплетеннях, та статистично значуще зниження у вимірюваннях поверхневої та глибокої фовеальної аваскулярної зони постосперативно (
P < .05). У супутніх очах змін не було статистично важливих змін в жодному з вимірюваннь (P > .05).

Дослідники вважають, що такі зміни були викликані в першу чергу за рахунок операції, а не інших факторів, таких як загальна анестезія. Ці зміни можуть виникати через запальні реакції внаслідок оперативного втручання. Збільшення кровотоку також може відображати роботу компенсаторного механізму, який захищає передній сегмент від гіпоперфузії після пошкодження передньої циліарної артерії. Однак, у дослідження є недоліки у вигляді малої вибірки учасників (16 пацієнтів), та відсутність довготривалого спостереження (оцінка стану відбувалась протягом 3 місяців після операції). Також неможливо порівняти результати, отримані в цьому дослідженні, з іншими, адже воно є першим в своєму роді. Тому необхідні подальші подібні дослідження, які не матимуть цих недоліків.

Оригінальна стаття опублікована в Journal of Pediatric Ophthtalmology & Strabismus 19 березня 2019 року.