Posts published on Травень 7, 2019

Весняний кератокон’юнктивіт: загальні відомості, типи та симптоми

 

Весняний кератокон’юнктивіт – це рецидивуючий, двосторонній запальний процес, важливу роль в якому відіграють IgE та клітинно-опосередковані імунні механізми. Майже третина пацієнтів з цією патологією має асоційовану атопію, і досить часто в дитинстві у них зустрічається супутня бронхіальна астма та екзема.

Вперше весняний кератокон’юнктивіт описав Arlt в 1846 році, коли повідомив про 3 випадки перилімбального набрякання у молодих пацієнтів. Через 9 років Desmarres уже описував лімбальні прояви пов’язаними з весняним кератокон’юнктивітом у дітей, які мали сильну фотофобію. В 1871 von Graefe додав до опису клінічної картини подібні до бруківки грануляції кон’юнктиви.

Весняним такий кератокон’юнктивіт називається через сезонність процесу. Посилення симптомів зазвичай виникає навесні, в сухому та теплому кліматі. Однак, прояви хвороби можуть виникати будь-коли протягом року.

Весняний кератокон’юнктивіт частіше зустрічається в південних широтах (країни Середземномор’я, Індія та Західна Африка). Хворіють зазвичай хлопчики, в середньому, після п’яти років до моменту статевого дозрівання, і рідко коли хвороба персистує до віку 25 років. Зазвичай тривалість весняного кератокон’юнктивіту становить 4-10 років. Пояснюється така залежність особливістю впливу гормонального фону.

Симптоми

Головними симптомами є інтенсивний зуд очей, їх почервоніння, сльозотеча, світлобоязнь, печіння, відчуття стороннього тіла в оці, блефароспазм. Рідше зустрічається птоз та слизові виділення. Також важливим симптомом є світлобоязнь, яка може значно ускладнювати або унеможливлювати дослідження ока за допомогою щільової лампи. Часто у пацієнтів з весняним кератокон’юнктивітом зустрічаються кератоглобус, кератоконус та прозора крайова дегенерація рогівки.

Клінічно весняний кератокон’юнктивіт поділяється на три типи:

       Кон’юнктивальний

       Лімбальний

       Змішаний

Кон’юнктивальний весняний кератокон’юнктивіт характеризується дифузною сосочковою гіпертрофією переважно верхньої повіки. Сосочки збільшуються та сплощуються, починаючи по своїй формі нагадувати бруківку. При тяжких формах, сполучнотканинні перетинки між ними руйнуються та зникає перешкода для розростання гігантських сосочків із слизом між ними та на них. Повіка при зовнішньому огляді може бути еритематозна та потовщена.

Бруківка на верхній повіці при весняному кератокон’юнктивіті

 

Гігантські сосочки при весняному кератокон’юнктивіті

(Зображення взяте з сайту American Academy of Ophthalmology)

Лімбальний тип характеризується слизоподібними вузликами вздовж лімба з білими роздільними епітеліальними інфільтратами, що мають назву плями Хорнера-Трантаса. Ці плями є осередковими скупченнями зруйнованих еозинофілів та епітеліальних клітин.

Лімбальні вузлики з плямами Хорнера-Трантаса

До процесу часто залучається і рогівка. Кератопатія може варіювати по своїй вираженості залежно від ступеня тяжкості захворювання. Найбільш ранніми проявами кератопатії є точкові епітеліальні ерозії, які з’являються частіше на верхній частині рогівки. Вони можуть загоюватись повністю з різними наслідками для зору. При тяжкому перебігу або занедбаних випадках відкладення слизу та кальцію можуть перешкоджати повторній епітелізації, що призводить до формування щитоподібної виразки. Вона, в свою чергу, може ускладнюватись бактеріальним кератитом.

Щитоподібна виразка

(Зображення взяте з сайту American Academy of Ophthalmology)

Гіперкератоз виникає при ситуаціях, коли основа виразки вкривається сухим слизом. Порушується процеси зволоження сльозою та повторної епітелізації. І як реакція на це – відбувається субепітеліальне рубцювання та васкуляризація. Внаслідок воскування жирових відкладень на поверхні периферійної рогівки утворюється псевдостареча дуга (pseudogerontoxon).


Псевдостареча дуга (pseudogerontoxon)