Posts published on Вересень 2019

Важливі 10 порад, які захистять зір вашої дитини від впливу екранів смартфонів та комп’ютерів

 

Сьогодні діти проводять все більше і більше часу за екранами, і це викликає занепокоєння через можливу шкоду для розвитку їх зорового апарату. Офтальмологи – лікарі, які спеціалізуються на медичному та хірургічному догляді за очима – спостерігають помітне збільшення кількості дітей із синдромом сухого ока і напруженням очей через занадто великий об’єм часу, проведеного за екранами. Але, чи дійсно напруження очей через роботу з цифровими приладами спричиняє довготривалі ушкодження? Чи необхідно вашій дитині використовувати окуляри для читання та комп’ютерні окуляри? Цього місяця діти повернулися до школи, де будуть проводити більше часу за книгами та екранами, тому ось поради від American Academy of Ophthalmology, яка озброює батьків фактами, щоб ви могли робити усвідомлений вибір щодо здоров’я очей своїх дітей.

Це факт, що в світі зараз є епідемія міопії, яка також відома як короткозорість. Починаючи із 1971 року, частота міопії в США майже подвоїлась і досягла 42%. В Азії приблизно 90% підлітків та дорослих короткозорі. Зрозуміло, що щось відбувається в світі. Але вчені досі не можуть зрозуміти що саме.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Ophthalmology від American Academy of Ophthalmology, пропонує докази того, що принаймні частина світового збільшення поширеності міопії пов’язана із роботою на близькій відстані. І вона включає не тільки взаємодію з екранами, а й звичайними книгами. Також, дослідження показало, що проведення часу на свіжому повітрі, особливо в дитинстві – сповільнює прогрессію міопії. І залишається незрозумілим, чи постійне зосередження уваги на телефонах, чи взаємодія світла із нашими циркадними ритмами, впливає на ріст ока, або ж ніщо із вищенаведеного.

Поки вчені шукають остаточну відповідь, не залишається сумнівів, що більшість користувачів комп’ютерів відчувають “цифрове напруження” очей. В цьому контексті, діти нічим не відрізняються від дорослих. Вони також можуть відчувати сухість очей, їх напруження, головний біль та помутніння зору. Хоча симптоми, як правило, тимчасові, вони можуть бути частими і затяжними.

Але це не означає, що їм потрібен рецепт на комп’ютерні окуляри або, що в них розів’ється стан, який потребуватиме окулярів для читання, як деякі припускають. І це також не означає, що світло синього спектру, яке надходить від екрану комп’ютера шкодить очам дітей. Це значить тільки те, що їм необхідно частіше робити перерви. Вони потрібні через те, що ми моргаємо не так часто під час роботи з комп’ютером та іншими цифровими пристроями. Тривале читання, письмо та інша інтенсивна робота на близькій відстані також може спричиняти напруження очей. Офтальмологи рекомендують робити перерви кожні 20 хвилин під час роботи на близькій відстані.

Ось 10 порад, які допоможуть вас вберегти свою дитину від комп’ютерного навантаження на очі:

  1. Встановити таймер для нагадування про перерву.
  2. Поперемінно читати електронну книгу із паперовою, та заохочувати дітей дивитись у вікно кожні 2 розділи.
  3. Після проходження рівня у комп’ютерній грі дивитись у вікно протягом 20 секунд.
  4. Заздалегідь прилаштуйте в книзі скріпки через кожні кілька розділів, щоб нагадати дитині про перерву. В електронній книзі скористайтеся функцією “закладка” для того ж ефекту.
  5. Уникайте роботи з комп’ютером на вулиці або в приміщеннях із яскравим освітленням. Відблиски на екрані можуть викликати напруження очей.
  6. Налаштуйте яскравість і контрастність екрана свого комп’ютера до значень, які будуть для вас комфортними.
  7. Під час роботи за комп’ютером слідкуйте за дотриманням правильної постави.
  8. Заохочуйте дитину дотримуватись дистанції від екрану. Ідеальною відстанню буде 45-60 см.
  9. Створіть для дитини дистрактор, який змушуватиме її відволікатись від комп’ютера кожного разу.
  10. Нагадуйте дітям кліпати очима під час роботи з комп’ютером.

“Я надаю перевагу навчати дітей правильним звичкам, аніж давати їм милиці, такі як окуляри для читання, щоб вони могли поглинати ще більше медіа”, – каже K. David Epley, M.D., клінічний речник Американської Академії Офтальмології. “Якщо ви надто довго біжите і ваші ноги втомлюються, то ви зупиняєтесь. Те ж саме стосується і очей. Якщо ви надто довго читали або дивились відео, і ваші очі втомилися – зробіть перерву”.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті American Academy of Ophtalmology 6 серпня 2018 року.



Синдром Кноблоха: дослідження аномалій ока за допомогою ОКТ

 

Синдром Кноблоха – це генетичне захворювання, що характеризується наявністю дефектів потилиці, високою міопією та вітреоретинальною дегенерацією. Цей синдром є дуже рідкісним розладом з аутосомно-рецесивним успадкуванням. Клінічно і генетично він є гетерогенним, і виділяють його три форми: KNO1, KNO2 та KNO3. Перший тип розвивається вторинно по відношенню до гомозиготних мутацій в гені COL18A1, що розташований в локусі 21q22.3. Ці мутації спричиняють появу змін в колагені XVIII типу. Він є дуже важливим компонентом базальних мембран в усьому тілі, а особливо в очах.

Клінічно проявляється високим ступенем міопії (що зазвичай виявляється на першому році життя), вітреоретинальною дегенерацією з відшаруванням сітківки, змінами в макулі, та енцефалоцеле по середній лінії, переважно в потиличній області голови. Вже у віці 2-4 років у хворих починає розвиватись гемералопія, яка прогресує до повної втрати зору до 20 років. Додатково, люди з цим синдромом мають більшу схильність до гідроцефалії. Відхилення розвитку очей можуть також різнитись, починаючи від вродженої катаракти, закінчуючи аномаліями райдужки та підвивихом кришталика. Екстраокулярні відхилення можуть включати: аномальні лімфатичні судини в легенях, відкриту артеріальну протоку, єдину умбілікальну артерію, стеноз пілоруса, декстроверсію серця, інколи епілепсію.

Оскільки синдром Кноблоха є рідкісним і маловивченим, вчені зі Сполучених Штатів та Саудівської Аравії дослідили зміни сітківки за допомогою оптичної когерентної томографії (ОКТ). Автори повідомляють про пацієнтів із синдромом Кноблоха, які проходили ОКТ між 2011 та 2016 роками. Їх діагноз був встановлений на основі клінічних проявів, та, коли була можливість, виявленням мутацій COL18A1.

Було вивчено вісім очей п’яти пацієнтів. Два ока було виключено із дослідження через хронічне відшарування сітківки. Результати ОКТ включали: епіретинальну мембрану, перипапілярну вітреоретинальну тракцію з ретиношизисом, відсутні або рудиментарні фовеальні ямки, середню товщину макули 113.4 μm, погану ламінацію, атрофію пігментного епітелію сітківки, виснаження фоторецепторів, та середню товщину хороідеї 168.5 μm зі збільшеними судинами.

Ці дані є дуже важливими в контексті вивчення синдрому Кноблоха, та розширюють можливості для розуміння його виникнення, патогенезу та лікування, яке наразі є тільки симптоматичним, а хірургічні втручання часто завершуються невдачами.

Оригінальне дослідження було опубліковане 19 серпня 2019 року в журналі Ophthalmic Surgery, Lasers and Imaging Retina

 



Сім міфів про дитячі очі

 

Ви гарні батьки і вважаєте, що у вас є всі факти про догляд за очима дитини? Коли саме слід перевіряти їх очі? Чи шкодить очам занадто багато часу, проведеного за екранами пристроїв? Чи потрібно дітям носити сонцезахисні окуляри? Існує багато міфів та дезінформації про здоров’я очей дітей. І якщо виникають якість питання – не звертайтеся до доктора Google за відповідями, а запитайте у свого офтальмолога – лікаря, який спеціалізується на медичному та хірургічному догляді за очима. Ось сім поширених міфів про здоров’я дитячих очей від Американської Академії Офтальмологів:

  1. Кон’юнктивіт буває лише у маленьких дітей. Відомо, що діти часто мають кон’юнктивіти через перебування в тісному контакті в дитячих садках. Але так само хворіти ними можуть й підлітки зі студентами і дорослими, особливо ті, хто не очищає належним чином свої контактні лінзи. Найкращий спосіб запобігання кон’юнктивіту – дотримуватись правил гігієни: мити руки, не торкатись очей, користуватись чистими рушниками та іншими предметами для обличчя.
  2. Антибіотики необхідні для лікування кон’юнктивіту. Насправді, вони застосовуються з цією метою в рідкісних випадках. Існує три типи кон’юнктивітів: вірусний, бактеріальний та алергічний. Більшість випадків спричинені вірусами або алергією, які ніяк не будуть реагувати на антибіотики. А от уже при бактеріальному кон’юнктивіті антибіотики призначаються, але залежно від ступеня тяжкості. Легкі випадки бактеріального кон’юнктивіту зазвичай вирішуються самостійно протягом 7-14 днів без лікування.
  3. Сонце шкідливе для очей. Правдою є те, що довготривале перебування на сонці без належного захисту може збільшити ризики розвитку захворювань очей, але дослідження, які вказують на необхідність сонячного світла для нормального зорового розвитку. Діти, які менше часу проводять на свіжому повітрі і отримують меншу експозицію сонячного світла більш схильні до розвитку короткозорості та косоокості. Слід просто переконатись, що ваша дитина захищена сонцезахисними окулярами та сонцезахисним кремом.
  4. Блакитне світло з екранів шкодить зору дітей. На відміну від інформації, яку ви можете прочитати в інтернеті, дійсність така, що блакитне світло не осліплює вас і ваших дітей, які одержимі приладами з екранами. Незважаючи на те, що короткозорість стає більш поширеною, блакитне світло не є винуватцем цього. Насправді, ми піддаємось дії синього світла в рази більше від сонця, ніж від екранів. Важливо пам’ятати, що при роботі з екранами необхідно часто робити перерви. Академія рекомендує правило 20-20-20: переводити погляд на предмет, щонайменше з 20 футів (приблизно 6 метрів) кожні 20 хвилин, принаймні, протягом 20 секунд.
  5. Втрата зору трапляється лише у дорослих. Око дитини з амбліопією може виглядати абсолютно нормально, але такий стан при відсутності лікування може стати причиною втрати зору. Амбліопія – це стан, коли зір в одному із очей дитини падає, через відсутність належної взаємодії ока з мозком. Косоокість – ще один стан, який може спричинити втрату зору у дитини. Він характеризується тим, що очі не дивляться в одному напрямку при фокусуванні на предметі.
  6. Усім далекозорим дітям необхідні окуляри. Більшість дітей є далекозорими на початку життя. І це є нормальним станом речей. І це не обов’язково означає, що вашій дитині необхідні окуляри, бо вона використовує свої фокусуючі м’язи, щоб забезпечити чіткий зір як на відстані, так і поблизу. Окуляри потрібні тільки якщо далекозоркість робить зображення, яке бачить дитина, розмитим, або ж спричиняє косоокість. Також, окуляри знадобляться, якщо одне око є значно більш далекозорим, ніж друге, бо такий стан може спричинити амбліопію.
  7. Немає різниці між очним скринінгом і повним дослідженням ока. Хоча це правда, що зір дитини слід регулярно перевіряти, менш інвазивний огляд очей педіатром, сімейним лікарем, офтальмологом, оптометристом, ортоптистом є адекватним для більшості дітей. Якщо під час скринінгу виявляється проблема, то з нею слід вже буде звернутися до офтальмолога, або іншого кваліфікованого спеціаліста по догляду за очима. Комплексе обстеження передбачає розширення зіниці за допомогою очних крапель, що дозволяє більш ретельно дослідити загальний стан здоров’я ока та зорової системи.

“Поки діти повертаються до школи, покажіть їм, що ви виконали своє домашнє завдання, – каже Діанна Селдомірд, доктор медичних наук, прес-секретар Американської Академії Офтальмології, – Навчайте себе, щоб ваші діти мали найкращі шанси зберегти зір на все життя”.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті American Academy of Ophthalmology 5 серпня 2019 року.



Зміни в обробці візуальних сигналів – новий невербальний маркер аутизму

 

Нові дослідження свідчать, що люди з аутизмом можуть мати змінену обробку зорових сигналів. Це може послужити об’єктивним невербальним нейронним маркером розладу.

За допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ) дослідники виявили, що у дорослих з аутизмом є відмінності в частині мозку, яка обробляє зорову інформацію, і ці відмінності можуть бути використані для передчасного виявлення осіб з аутизмом.

“Дуже важливо, що ця ознака не вимагає жодної вербальної участі від індивідів. Це робить її придатною для майбутніх досліджень з дітьми, які ще не вміють говорити, а також з нерозмовляючими дорослими”, – каже Caroline Robertson, PhD, доцент кафедри психологічних наук та мозку в Dartmouth College, Hanover, New Hampshire.

Тривалий час вважалося, що аутизм, в основному, стосується змін в областях мозку, які обробляють соціальну інформацію. Сенсорні симптоми лише нещодавно були визнані основними для аутизму.

У попередній роботі дослідники спостерігали повільніші поведінкові показники базового зорового феномену, відомого як “бінокулярна конкуренція” у пацієнтів з аутизмом.

Під час бінокулярної конкуренції два різних зображення, які показуються кожному оку окремо, не зливаються в одне зображення, а почергово замінюють одне одного у сприйнятті людини. Ця конкуренція частково базується на балансі збудження та гальмування у зоровій корі, який може бути змінений при аутизмі. Але до цього часу не було жодних прямих нейронних доказів цього потенційного маркера збудження/гальмування (E/I), як вказують дослідники. І остання їх робота показує “разючі” зміни в нервовій динаміці бінокулярної конкуренції у осіб з аутизмом.

Зображення, що демонструє бінокулярну конкуренцію. Якщо подивитись на нього в синьо-червних 3D окулярах, то колір тексту буде змінюватись з синього на червоний

 

Дослідження включало 18 людей з аутизмом і 19 відповідних по віку та IQ здорових людей, які виступали як контрольна група. Вчені вимірювали зорові викликані потенціали стійкого стану (SSVEP) за допомогою одного ЕЕГ-електрода, розміщеного на головах учасників над зоровою областю мозку.

Потім учасникам було показане одне із двох зображень на екрані комп’ютера: червоні шахи в лівому оці, та зелені шахи в правому, які мерехтіли вперед і назад з різною швидкістю.

Дослідники повторили свої попередні результати, які показали сповільнення бінокулярної конкуренції та знижену супрессію сприйняття у людей з аутизмом, порівняно з контрольною групою. Ці результати є прямими нейральними доказами аутизму.

За допомогою такого маркеру вченим вдалося передбачити тяжкість симптомів аутизму і класифікувати діагностичний статус пацієнтів з точністю 87%.

Наступним кроком для дослідників є підтвердження специфічності змін обробки візуальних сигналів для аутизму, порівнюючи їх із аналогічними показниками при інших психіатричних порушеннях.

Також, для того, щоб впровадити цей метод як скринінг, необхідно дізнатись про наявність таких змін у молодших осіб, бажано у довербальних дітей.

Оригінальне дослідження було опубліковане 15 серпня 2019 року в Current Biology.