Posts published on Вересень 2020

Вузькі артерії сітківки у дітей можуть бути пов’язані із артеріальною гіпертензією у зрілому віці

 

За останніми даними, вузькі артеріоли сітківки у дітей є передвісниками підвищеного систолічного артеріального тиску в майбутньому, а підвищений артеріальний тиск на початкових етапах передвіщає наявність мікросудинних порушень.

“З клінічної точки зору дуже важливо усвідомлювати, що мікросудинний фенотип сітківки може передбачати подальший розвиток високого артеріального тиску у здорових дітей”, – каже для Healio Henner Hanssen, MD, професор кафедри спорту, фізичних вправ та здоров’я в University of Basel в Швейцарії. “Високий артеріальний тиск і пов’язана із ним хвороба дрібних судин починається в дитинстві і прослідковується у зрілому віці. Скринінгові програми для дитячого віку, які включали б вимірювання АТ та аналіз судин сітківки, можуть допомогти у протидії розвитку серцево-судинних захворювань у подальшому житті”.

В статті, опублікованій в журналі Hypertension, дослідники проаналізували зв’язок між діаметром центральних артеріальних та венозних судин сітківки та розвитком вищого АТ у маленьких дітей (n = 391; середній вік, 7 років; 46% – хлопчики). Через 4 роки після першого вимірювання, обстеження були повторені та порівняні із вихідними даними. Вчені виявили, що у дітей із меншим діаметром центральних артеріальних судин сітківки при першому вимірюванні, розвивався підвищений систолічний АТ (beta = 0.78 mm Hg на кожні 10 m зниження; 95% CI, 0.17-1.39; P = .012). Більше того, у дітей із вищим артеріальним тиском на початковому етапі частіше знаходили вузькі судини сітківки через 4 роки (beta = 0.154 m на кожні 1 mm Hg систолічного АТ; 95% CI, 0.294 до 0.014; P = .031; та beta = 0.02 m на кожні 1 mm Hg діастолічного АТ; 95% CI, 0.344 до 0.057, P = .006).

“Високий рівень АТ продовжує зростати в подальшому, і точно незрозуміло як і коли слід застосовувати стратегії первинної профілактики, – каже Hanssen в інтерв’ю, – Результати нашого дослідження свідчать про те, що заходи слід вживати ще у дитинстві, і порівняно проста оцінка діаметру судин сітківки може виявити дітей, яким загрожує розвиток високого АТ і появи серцево-судинних захворювань у зрілому віці”.

За іншими результатами, як систолічний АТ, так і діастолічний збільшувались через 4 роки (середнє збільшення систолічного тиску, 3.96 mm Hg; середнє збільшення діастолічного тиску, 1.73 mm Hg), тоді як діаметр центральних артеріальних судин зменшився приблизно на 6.32 m без значної зміни центрального венозного еквіваленту (0.163 m).

“Найголовніше – довготривалі дослідження повинні підтвердити, що порушення мікросудинного здоров’я сітківки у дитячому віці насправді передбачають такі наслідки серцево-судинних захворювань, як інфаркт міокарду та інсульт. В даний момент ми шукаємо зв’язок способу життя із розвитком підвищеного АТ та мікросудинним здоров’ям сітківки у дітей. Фізична активність та вправи можуть виявитись ефективною стратегією первинної профілактики для дітей із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань”, – підбиває підсумки Henner Hanssen.

Оригінальна стаття була опублікована в мережі Healio 29 червня 2020 року.



Застосування мікроголок в генній терапії захворювань сітківки

 

Як повідомляє група лікарів та ветеринарів-офтальмологів UC Davis, новий підхід до проведення генної терапії захворювань сітківки виключає потребу у проведенні складної хірургії ока і здатен відновити більшу кількість клітин, аніж будь-який існуючий зараз метод.

В дослідженні, проведеному під керівництвом доцента кафедри офтальмології Glenn Yiu, вивчались мікроголки, які мають значні переваги над існуючими методами доставки генів вірусними частками з метою корекції мутацій в сітківці, що спричиняють сліпоту. Сітківка вистилає задню частину ока і містить мільйони світлочутливих клітин (паличок і колбочок), які сприймають світлові сигнали і передають їх до мозку через зоровий нерв, забезпечуючи зір. Дослідження, проведене на макаках-резусах було опубліковане в журналі Molecular Therapy Methods & Clinical Development.

“Ми відкрили новий спосіб ін’єкції вірусу за допомогою мікроголок ззовні ока, який може застосовуватись в звичайних умовах, без хірургії. Мікроголки мають довжину меншу 1 мм і дозволяють вводити вірусні частинки у тонкий шар всередині очної стінки, який має назву супрахоріоїдального простору. Ми виявили, що ми можемо досягти більш широкого розповсюдження гену по сітківці, забезпечуючи менш інвазивний та більш ефективний спосіб лікування пошкоджених клітин сітківки”, – каже Yiu.

Дослідники запевняють, що цей підхід може бути застосований до будь-якої генної терапії, яка має відношення до очей – дуже важливий прогрес, враховуючи, що єдина генна терапія, яка на даний момент затверджена Управлінням з контролю за продуктами та ліками США, та багато інших терапій, які проходять клінічні випробування, включать проведення складної хірургії.

“Сучасна генна терапія для лікування спадкових захворювань очей є більш інвазивною, – каже Yiu, – Щоб вколоти вірусні частинки, які містять правильну послідовність генів, в око пацієнта, хірургам часто необхідно виконати операцію із видалення скловидного тіла всередині ока і провести канюлю скрізь сітківку, з метою лікування клітин. Хоча і ефективний в питанні відновлення зору, цей підхід залучає лише невелику область сітківки навколо ін’єкції, і потребує комплексної інвазивної хірургії сітківки”. Інші методи, такі як використання звичайної голки для введення генного препарату всередину скловидного тіла, також не є дуже ефективними, якщо мова йде про досягнення препаратом сітківки.

Захворювання сітківки є одними із найпоширеніших причин сліпоти як у США, так і в усьому світі. Вони включають вікову макулярну дегенерацію, діабетичну ретинопатію, а також рідкісні спадкові захворювання, які спричиняють сліпоту. Застосування вірусних частинок, також відоме як аденоасоційовані вірусні вектори (AAV), було визначальним кроком для доставки генної терапії з метою корекції спадкових генетичних станів та складних дегенеративних розладів сітківки. Ці віруси є безпечними, оскільки вони самі не спричиняють хвороб, і переносять здорові гени, які замінюють собою мутантні гени у хворих очах. Однак, вірусні вектори можуть викликати імунну реакцію, залежно від того, як вони вводяться в організм.

“Внутрішня частина ока зазвичай вважається “імуно-привілейованою”. Це означає, що ін’єктований вірус не має спричинити сильної імунної відповіді та викликати запалення або пошкодження, – каже Yiu, – Однак, мікроголки, які ми використовували, отримують доступ до простору, який знаходиться поза гемато-ретинальним  бар’єром, та не є імуно-привілейованим, тож ін’єкція AAV сюди може бути більш сприйнятливою для імунних реакцій”.

Мікроголки, які використовували автори, наразі призначені лише для досліджень, однак, фаза 3 клінічного дослідження показала, що ін’єкції стероїдів, за допомогою цих голок, можуть успішно лікувати запальні захворювання очей.

Більше інформації про дослідження ви можете отримати за посиланням: https://www.cell.com/molecular-therapy-family

Оригінальна стаття була опублікована на сайті UC Davis HEALTH 16 вересня 2020 року.



Вчені створили функціонуючу сітківку людини зі стовбурових клітин

 

Вченим вдалося створити точну реплікацію сітківки людини в культурі, за допомогою якої можна визначити конкретний тип клітин, який уражається генетичними захворюваннями очей. Як повідомляється у журналі Cell, цей винахід, будучи результатом шестирічної роботи, пришвидшить прогрес розробки нових методів терапії. Команду дослідників очолював Botond Roska із Institute for Molecular and Clinical Ophthalmology Basel (IOB); у розробці також приймали участь і співробітники Novartis Institutes for BioMedical Research.

“Дослідження стосується фундаментальної незадоволеної потреби, яка полягає у розробці моделі сітківки, яка б дуже нагадувала реальний орган, – каже Cameron Cowan, старший дослідник у IOB Human Retinal Circuit Group та перший автор статті, – Це відкриває можливість розробки методів лікування “в чашках Петрі”, які були б підібрані індивідуально для кожного пацієнта”.

Сітківка – це частина ока, яка отримує та організовує зорову інформацію. Вона містить мільйони світлочутливих клітин і нервів, і має десять різних шарів, які колективно посилають сигнали у мозок для того, щоб людина могла бачити.

Культивовані сітківки, що називаються органоїдами, були отримані із плюрипотентних стовбурових клітин, які підштовхнули до самоорганізації у п’ятишарову структуру. Зрілі органоїди були здатні відчувати світло за допомогою поверхневого шару і подавати імпульси через синапси до клітинних шарів всередині. Що важливо, команда ІОВ розробила метод, який здатен створювати високоорганізовані органоїди сітківки тисячами, забезпечуючи цінним ресурсом дослідників по усьому світу.

Оцінивши органоїди з генетичної точки зору, команда дослідників виявила, що їх транскриптоми стабілізувались у розвитку і містили більшість типів клітин сітківки ближче до 38 тижня, що відповідає середній тривалості вагітності. При проведенні подальшої характеристики, команда ІОВ порівнювала органоїди із сітківками, отриманими від людських донорів. Донорські сітківки досить швидко пошкоджувались через недостатність кровопостачання і кисню, тож команда розробила спосіб як підтримувати їх “свіжими”. За допомогою цього методу сітківки зберігали свою світлочутливість та здорову функціональну організацію до 16 годин.

“Наша публікація є першою, яка демонструє реакцію на світло в посмертних сітківках, – каже директор ІОВ, та співавтор Botond Roska, – Це явне свідчення вдосконалення процедури ізоляції, оскільки в інших випадках, сітківки втрачають цю здатність”.

Порівняння виявило, що клітино-специфічні транскриптоми у органоїдах, що дозрівають, і справжніх сітківках з часом стають дуже схожими. Більше того, за результатами досліджень, генетичні захворювання вражають ті ж самі типи клітин у органоїдах та людських сітківках. На основі цієї знахідки вчені ІОВ зробили значний внесок: вони створили загальнодоступний атлас транскриптом для кожного типу клітин сітківки.

Використовуючи цей ресурс, дослідники тепер мають можливість зіставляти захворювання із клітинами, які вони можуть вирощувати та вивчати в лабораторних умовах. Об’єднані ресурси відкривають безліч терапевтичних можливостей.

“Ви можете вирощувати високоякісні органоїди сітківки, отримані із власних плюрипотентних стовбурових клітин пацієнта, – каже Magdalena Renner, голова IOB Human Organoid Platform, яка також поділяє місце першого автора статті, – А за допомогою атласу транскриптом, ви можете дізнатись де експресується ген захворювання для того, щоб провести прицільну генну терапію, яка виправить цей стан”.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 21 вересня 2020 року.



Чи захищають окуляри від зараження COVID-19?

 

Окуляри не дають нам перечіплятись об перешкоди та врізатись у стіни, однак, вони можуть мати ще додаткові переваги, які викликатимуть заздрість у людей із гарним зором (20/20).

Як повідомляє дослідження із Китаю, люди, які щодня носять окуляри можуть бути менш сприйнятливими до зараження COVID-19. Тільки приблизно 6% із 276 пацієнтів, госпіталізованих з приводу COVID-19 в лікарню Суйчжоу Цзенду, потребували щоденного використання окулярів через короткозорість. Однак, відповідно до даних дослідження, кількість короткозорих людей у провінції Хубей, де знаходиться лікарня є значно більшою, і складає близько 32%.

“Окуляри можуть запобігти зараженню COVID-19, оскільки вони перешкоджають або знеохочують користувачів доторкатись своїх очей, тим самим зупиняючи передачу вірусу із рук до очей”, – припускає з колегами Dr. Yiping Wei із Second Affiliated Hospital Nanchang University.

Захист очей окулярами також може потенційно знизити ризик потрапляння у них зараженого вірусом аерозолю, як зазначають автори дослідження у звіті, опублікованого в журналі JAMA Ophthalmology 16 вересня. Однак, ті люди, які користувались окулярами і перехворіли на COVID-19, захворювали так само, як і люди із нормальним зором.

“Хоча це було обсерваційне дослідження, і нічого остаточного винести із нього не можна, воно дозволяє припустити, що захист очей будь-якого виду може знизити ваш ризик зараження”, – сказав Dr. Amesh Adalja – старший науковий співробітник Johns Hopkins Center for Health Security в Балтіморі. “Це припущення має бути підтверджене іншими обсерваційними та більш формальними дослідженнями, наприклад, як використання захисного щита для обличчя. Однак, все частіше відзначається, що захист очей є важливим”, – додав Adalja.

“Багато лікарень, включаючи Mount Sinai South Nassau в Oceanside, N.Y. – вимагають від лікарів, молодшого медичного персоналу та відвідувачів вдягати окуляри або ж захисні щити для обличчя разом із масками, щоб забезпечити повний захист від SARS-CoV-2”, – розповідає Dr. Aaron Glatt, головний епідеміолог.

“Через те, що ми ставимо дані вимоги, люди одразу ж запитують “Якщо я буду носити окуляри, цього буде достатньо?” І наша відповідь – ні”, – сказав Aaron Glatt. Він відмічає, що звичайні окуляри закривають очі не в такій мірі, так як це роблять захисні щити. “Окуляри можуть забезпечити певний захист, але очевидно, що у випадку звичайних окулярів, частинки, які знаходяться в повітрі, можуть легко оминути цей захист і потрапити в очі”, – додає він.

А от за словами Dr. Lisa Maragakis, настільки ж ймовірним є і те, що окуляри навпаки можуть створювати підвищений ризик доторкання до очей, і потенційного зараження під час їх зняття, заміни або регулювання. Lisa Maragakis написала редакційну статтю, яка супроводжує нове дослідження, і є старшим директором з питань профілактики інфекцій в Johns Hopkins Health System.

Вона і Aaron Glatt зазначили, що дослідження базувалось на порівняно невеликій вибірці людей, і його слід відтворити в майбутніх дослідженнях, які залучатимуть більше учасників. “Це провокаційне дослідження. Це дуже цікаве дослідження. І воно має за собою науковий підхід, який припускає, що це може бути причинним наслідком, але, очевидно, що дана тема має бути вивчена в більш суворому моделюванні, або ж інші дослідження мають підтвердити ті ж самі результати”, – сказав Glatt.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 16 вересня 2020 року.

 

 



Зазирнути за рубіж відновлення зору

 

Революційний апарат для зорової кори, розроблений дослідниками із Monash University, який одного дня зможе допомогти сліпим людям відновити зір, зараз готується до першого в світі клінічного випробування на людях у Мельбурні.

Завдяки проекту Monash University’s Cortical Frontiers, дослідникам вдалось розробити мініатюризовані, бездротові електронні імплантати, які розміщуються на поверхні мозку та надають можливість відновити зір. Додатково, в ході подальших досліджень, виявилось, що ця технологія має перспективність для використання у пацієнтів із невиліковними неврологічними станами, такими як параліч кінцівок.

У багатьох клінічно незрячих людей пошкоджені саме зорові нерви. І ці пошкодження запобігають передачі сигналів від сітківки в мозкові центри зору. Біонічна система зору Gennaris може обійти ці пошкодження, завдяки чому можна лікувати багато захворювань, які на даний момент є невиліковними. Технологія Gennaris є дітищем Monash Vision Group (MVG).

Система складається із персонально зробленого головного убору із камерою та бездротовим передавачем, зоровим процесором та програмним забезпеченням. Також до набору входить набір із 9х9 мм пластин, які імплантуються у мозок. Візуальна сцена, яка фіксується камерою на головному уборі, буде надсилатись у зоровий процесор, розмірами приблизно зі смартфон, де вона буде оброблена для екстракції найбільш корисної інформації. А от оброблені дані будуть передаватись бездротовим шляхом до складної схеми всередині кожної імплантованої пластини, яка перетворить їх у патерн електричних імпульсів, які стимулюватимуть мозок через мікроелектроди, товщиною із волосинку.

Дизайн Gennaris

Будучи вже 10 років у розробці, цей проект має потенціал стимулювати ріст виробництва систем мозкових імплантатів в Австралії. За додаткового фінансування, ця технологія, яка змінюватиме життя, буде виготовлятись в Мельбурні для глобального поширення.

“Кортикальні зорові протези мають мету відновити зорове сприйняття тим, хто втратив зір, подаючи електричну стимуляцію зоровій корі – області мозку, яка отримує, інтегрує та обробляє зорову інформацію, – каже професор Lowery із University’s Department of Electrical and Computer Systems Engineering, – Наша розробка створює візуальний патерн із комбінації 172 світлових крапок (фосфенів), який надає людині інформацію для орієнтування в приміщеннях та на відкритому повітрі, а також допомагає розпізнавати наявність людей та предметів навколо них”.

Проект “Cortical Frontiers: Commercializing brain-machine interfaces”, який очолює Dr. Lewis, отримав більше ніж 1 мільйон доларів для вдосконалення технології та розробки детального плану подальших інвестицій за програмами Federal Government’s Medical Research Future Fund (MRFF) Frontier Health та Medical Research Program, анонсованими міністром охорони здоров’я Hon Greg Hunt в червні 2019 року.

Другий етап фінансування MRFF, який має відбутися пізніше цього року, підтримає один або два найкращих проекти шляхом фінансування мільйонами доларів протягом наступних п’яти років. “У разі успіху, команда MVG намагатиметься створити нове комерційне підприємство, орієнтоване на повернення зору людям із невиліковною сліпотою та повернення мобільності до рук людям, паралізованим квадроплегією, що змінить догляд за їх здоров’ям”, – сказав Dr. Lewis.

“Комерціалізація технології біонічного зору також добре поєднується з нашими планами подальшого вивчення додатків, які не стосуватимуться зору та ушкоджень спинного мозку, таких які пом’якшать епілепсію та депресію, контролюватимуть протези за допомогою мозку, та відновлюватимуть інші життєві функції. Це узгоджується із нашими можливостями у нейробіоніці в Monash University тому наявність залученого партнера з індустрії для співпраці буде надзвичайно цінною”, – сказав Dr. Wong із Monash Biomedicine Discovery Institute.

Професор Marcello Rosa зазначив, що, окрім покращення охорони здоров’я та відновлення зору сліпим людям, комерційний успіх може спричинити створення нових можливостей для експорту, висококваліфікованого виробництва та економічний ріст Австралії. “За додаткового фінансування ми зможемо виготовляти ці імплантати кори головного мозку тут, в Австралії, у масштабі, необхідному для прогресу у випробуваннях на людях”, – зазначив професор Rosa.

Такі слова пояснюються нещодавнім успішним випробуванням на вівцях, результати якого були опубліковані в міжнародному Journal of Neural Engineering у липні. Ця робота є одним із перших у світі довготривалих випробувань повністю імплантованого кортикального зорового протезу.

У доклінічних дослідженнях було імплантовано 10 масивів (7 активних і 3 пасивних) за допомогою спеціальної системи введення. Стимуляція здійснювалась через сім активних пристроїв протягом дев’яти місяців. В сумі було проведено більше 2700 годин стимуляції без будь-яких помітних несприятливих наслідків для здоров’я.

“Результати дослідження вказують на те, що довготривала стимуляція за допомогою бездротових масивів можлива без широкого пошкодження тканин, видимих змін поведінки або судом, спричинених стимуляцією”, – сказав головний автор дослідження професор Rosenfeld.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 16 вересня 2020 року.



Рефракційний Пленер 2020 ONLINE

Шановні колеги!

Ми раді запросити Вас на науково-практичну конференцію офтальмологів, дитячих офтальмологів та оптометристів України « РЕФРАКЦІЙНИЙ ПЛЕНЕР‘20», яка цього року відбудеться 15-17 жовтня в ONLINE форматі! На Вас чекатимуть найцікавіші лекції та доповіді про найсучасніші аспекти усіх напрямків офтальмології та оптометрії, майтер-класи від провідних спеціалістів, виступи видатних українських митців, та багато іншого!

В сумі Ви зможете отримати 20 балів: 10 за перші два дні конференції (15-16 жовтня), і ще 10 балів за майстер-класи, які відбудуться 17 жовтня!

Остаточна програма буде опублікована 3 жовтня на офіційному сайті “Рефракційного Пленера’20”.

Зареєструватись на конференцію Ви можете за наступним посиланням: https://plener.kiev.ua/реєстрація

Чекаємо Вас на “Рефракційному Пленері’20” в оновленому ONLINE форматі!



Характеристика структурних змін рогівки під час її розвитку у дітей

 

Відомо, що пацієнти різних вікових груп по-різному реагують на оперативні втручання, які стосуються рогівки. Це залежить від різних механічних властивостей рогівки, що напряму впливає на щільність тканин. Раніше щільність тканин рогівки у дітей, відповідно до віку, не вивчалась, однак вона може мати важливе клінічне значення. Тому нещодавно вчені із США вивчили характеристики рогівки у дітей різного віку за допомогою ультразвукової біомікроскопії.

В ході цього проспективного дослідження було отримано 168 зображень ультразвукової біомікроскопії 24 здорових очей 24 пацієнтів, які дали згоду та були включені в Pediatric Anterior Segment Imaging Innovation Study. Вік учасників варіювався від самого народження до 26 років. Встановлений протокол ультразвукової біомікроскопії включав отримання та аналіз семи зображень одного ока кожного пацієнта за допомогою програмного забезпечення ImageJ (National Institutes of Health). Після цього вимірювались 12 параметрів рогівки, які порівнювались у старших та молодших груп.

Серед 12 вимірюваних параметрів, у 5 були знайдені статистично значимі відмінності (P < .05) у пацієнтів молодших 1 року, та старших за 1 рік. Середні значення ширини та довжини поперечного зрізу рогівки, центральної товщини рогівки та радіусів кривизни (переднього та заднього) значно відрізнялись у пацієнтів молодших 1 року. Кривизна та розміри від лімбу до лімбу змінювались більш різко, ніж товщина та щільність тканин. При порівнянні наймолодших та найстарших груп, передня кривизна стала більш пласкою (радіус 6.14 – 7.55), задня кривизна також сплощилась (радіус 5.53 – 6.72), збільшилась відстань від кута до кута (з 8.93 до 11.40 мм), і збільшилась відстань поперечного зрізу ендотелію (з 10.63 до 13.61 мм).

Тож за результатами, можна точно бути впевненими, що структура рогівки у дітей змінюється із віком. Найбільш значні зміни відбуваються протягом перших місяців життя, з додатковими змінами в подальші роки дитинства. Це дослідження слугує ще одним доказом того, що вік є параметром, який слід враховувати при аналізі рогівки у дітей.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 липня 2020 року.



Чи ефективне консервативне лікування для закриття вторинних макулярних розривів?

 

Макулярний розрив – це загрозливий стан для зору, який потребує негайної реакції, як від пацієнта, так і від лікаря-офтальмолога. Зазвичай лікування цієї патології полягає в хірургічному втручанні, однак, чи є ефективними консервативні методи?

В нещодавньому дослідженні повідомляються результати лікування вторинних повних макулярних розривів топічною терапією. В цю ретроспективну серію випадків увійшли 123 повних макулярних розриви, пролікованих в період із 2016 по 2019 рік, 12 із яких були вторинними. Основними критеріями оцінки результатів терапії були зміни гостроти зору та частота закриття розривів.

Топічна терапія була спробувана у 9 очах восьми пацієнтів. Шість із цих дев’яти повних макулярних розривів були пов’язані із попереднім відшаруванням сітківки. Попередня pars plana вітректомія виконувалась в 3 очах (1 через відшарування сітківки, і 2 з приводу епіретинальної мембрани). В одному оці була вітреомакулярна тракція через тупу травму ока в минулому.

Середній початковий діаметр макулярного розриву становив 79.6 μm (значення варіювались в межах 44–132 μm). Середній термін спостереження становив 53 тижні (від 5 до 153 тижнів). В усіх випадках повного макулярного розриву були наявні певні елементи епіретинальної мембрани та кістозного макулярного набряку.

Усі пацієнти отримували дифлупреднат разом із топічним інгібітором карбоангідрази (комбінація препаратів у 6 випадках), або нестероїдними протизапальними очними краплями (комбінація препаратів в 2 випадках). Вісім очей (89%) досягли успішного закриття розриву та розрішення кістозного макулярного набряку із одночасним покращенням гостроти зору, в середньому, після 6 тижнів терапії (від 2 до 19 тижнів). В середньому, гострота зору покращилась від 0.69 до 0.37 LogMAR (за Снелленом приблизно від 20/100 до 20/50).

Жодних епізодів розплавлення рогівки або виразок не було. Лише в одного пацієнта, який приймав комбінацію стероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів, спостерігались помірна кератопатія та підвищення внутрішньоочного тиску, які зникли, коли було відмінено нестероїдний протизапальний препарат, а частоту інстиляцій дифлупреднату знизили до 1 разу на тиждень.

Хоча дослідження має свої обмеження у вигляді малої вибірки пацієнтів, відсутності групи для порівняння, та невідомих критеріїв вибору пацієнтів для проходження консервативного лікування, топічне застосування препаратів у випадках вторинних повних макулярних розривів допомогло досягти високих показників їх закриття, і може розглядатись як варіант початкової терапії, особливо при невеликих розмірах отворів та кістозного макулярного набряку.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Ophthalmology Retina 28 січня 2020 року.



Що таке синдром сухого ока, пов’язаний із масками для обличчя, та як із ним боротися?

 

Розповсюджене використання захисних масок визнане важливим для боротьби із поширенням COVID-19, однак воно породжує нове явище: збільшення частоти повідомлень про відчуття сухості та дискомфорту в очах. Експерти із Centre for Ocular Research & Education (CORE) консультують спеціалістів по догляду за очима щодо того, як розпізнати синдром сухого ока, пов’язаний із носінням маски (MADE – mask-associated dry eye), та розповідають про методи для покращення цього стану.

Звіти про MADE поширюються ще з початку літа, і в нещодавньому огляді літератури було зроблено висновок, що носіння масок може стати проблемою для великого відсотка людей.

“Маски для обличчя мають вирішальне значення в боротьбі із COVID-19, і спеціалісти по догляду за очима займають вигідне положення для того, щоб надавати пацієнтам поради щодо правильного носіння масок для забезпечення максимального комфорту очей”, – каже Dr. Lyndon Jones директор Centre for Ocular Research & Education. “Розпитати пацієнта про досвід носіння маски і надати кілька корисних порад займає мало часу і може суттєво змінити ситуацію”.

Маски значно обмежують зовнішнє поширення повітря. Однак, повітря, яке видихається, все одно має розповсюдитись; і коли маска не щільно вдягнута на обличчя, то найбільш ймовірний шлях спрямування повітря – вгору. Це спрямовує рух потоку повітря вздовж поверхні ока, що створює умови для посиленого випаровування слізної плівки. В свою чергу, це призводить до появи сухих плям на поверхні ока та дискомфорту.

Додатково до погіршення симптомів у пацієнтів із уже наявним синдромом сухого ока, MADE може вплинути на багатьох інших людей: літніх людей, у яких слізна плівка зазвичай гіршої якості, носіїв контактних лінз, та людей, які в масках протягом тривалого часу працюють в приміщеннях із кондиціонуванням повітря та/або користуються пристроями із екранами.

Окрім дискомфорту синдром сухого ока, пов’язаний із носінням масок, може змушувати людей терти очі для тимчасового полегшення – це збільшує можливість того, що брудні руки торкатимуться обличчя. В свою чергу, це підвищує шанси заразитись коронавірусом через рот, ніс і, меншою мірою, через очі.

CORE пропонує спеціалістам по догляду за очима розглянути можливість включення трьох дій, пов’язаних із MADE, до своїх рутинних протоколів обстеження:

  1. Розгляньте можливість впливу маски для обличчя, якщо пацієнт із синдромом сухого ока повідомляє про погіршення симптомів, або ж якщо у пацієнта відповідні скарги з’явились вперше.
  2. В ході звичайної практики питайте усіх пацієнтів як почуваються їх очі під час носіння маски, оскільки багато хто може не пов’язувати свої скарги із носінням маски, або ж не має бажання добровільно ділитись ними.
  3. Надавайте поради для полегшення симптомів, в тому числі використовуйте нову інфографіку, розроблену CORE, яка допоможе вказати, як кілька простих кроків можуть призвести до полегшення та мінімізувати шанси повторного виникнення скарг.

Як показано в інфографіці MADE (доступна для завантаження на сайті COVIDEyeFacts.org), CORE рекомендує тим, хто носить маску і відчуває симптоми сухості очей, спробувати прямі рішення:

  • Переконайтеся, що маска вдягнута відповідним чином, особливо разом із окулярами. Можливо, допоможе ретельно приклеєний до шкіри верхній край маски, який не буде заважати кліпанню.
  • Застосовуйте зволожуючі краплі (рекомендації запитайте у спеціалістів по догляду за очима). Обмежте час перебування у приміщеннях із кондиціонуванням повітря, та регулярно робіть перерви при користуванні цифровими приладами.
  • Однак, експерти CORE зазначають, що спочатку необхідно проконсультуватись із лікарем-офтальмологом та виключити інші причини – це хороший підхід до вирішення будь-яких нових проблем із очима.

Проте, Dr. Jones твердо переконаний, що приділення більшої уваги синдрому сухого ока, пов’язаного із носінням масок, не повинно використовуватись для підтримки настроїв проти загального режиму носіння масок.

“Відповідальне носіння масок, навіть, коли доводиться боротись із сухістю очей, є важливою частиною у подоланні глобальної пандемії. Хороша новина полягає в тому, що ми розуміємо MADE і можемо вирішити цю проблему – чудова можливість для спеціалістів по догляду за очима надалі ділитись своїми знаннями із пацієнтами і доводити свою цінність у час, коли науково обґрунтовані вказівки необхідні як ніколи”, – зазначив він.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті Centre for Ocular Research & Education 31 серпня 2020 року.



Кілька порад як захистити очі вашої дитини від перенавантаження протягом дистанційного навчання

 

Пандемія COVID-19 протягом півроку значно вплинула на спосіб та якість життя людей в усьому світі. Протягом карантинних заходів більшість професій були значно обмежені або перейшли в онлайн-режим, що, звичайно ж, збільшило час, який проводиться за екраном комп’ютера. Такі зміни не могли не вплинути на здоров’я очей багатьох людей, тому поради як захистити свої очі від надмірного часу за монітором ми вже публікували раніше. Тепер, із настанням навчального року та впровадженням дистанційного навчання, додатковим ризикам піддається і здоров’я дитячих очей.

Тож, якщо ваша дитина буде проходити онлайн-навчання цього року, то вам слід вжити кількох заходів, щоб захистити їх очі від перевантаження, зазначає Американська Академія Офтальмології.

“Я дійсно бачив помітне зростання кількості дітей, які страждають від перенавантаження очей через збільшення часу, проведеного за монітором. Гарні новини в тому, що більшість симптомів можна уникнути, виконавши кілька простих кроків”, – каже в випуску новин Академії дитячий офтальмолог та прес-секретар Академії Dr. Stephen Lipsky.

Ось його рекомендації для того, щоб вберегти зір вашої дитини протягом дистанційного навчання:

  • Встановіть таймер, який нагадуватиме вашій дитині робити перерву кожних 20 хвилин. Необхідно чергувати читання паперової та електронної книги. Заохочуйте дітей відводити погляд вгору та за вікно кожні два розділи або ж закривати очі на 20 секунд.
  • Робіть закладки паперовими стрічками через кожні кілька глав. Коли дитина досягне такої закладки, то це буде нагадуванням зробити перерву. Для електронної книжки використовуйте відповідну функцію “закладки”.
  • Переконайтеся, що діти користуються ноутбуком на відстані витягнутої руки (45-60 см) від місця, де вони сидять. В ідеалі, монітор має бути розташований на рівні очей, безпосередньо перед тілом. Планшети також слід тримати на відстані витягнутої руки.
  • Щоб зменшити відблиски, розташуйте джерело світла за спиною дитини, а не за екраном. Налаштуйте яскравість та контрастність екрану так, щоб дитині було комфортно. Не користуйтесь пристроями надворі або у приміщеннях із яскравим освітленням. Відблиски на екрані можуть спричиняти додаткове напруження очей.
  • Дітям не слід користуватись пристроями в темній кімнаті. Коли зіниця розширюється для того, щоб адаптуватись до темряви, яскравість екрану може посилити після образи, що спричинить дискомфорт.
  • Дітям необхідно припинити користуватись електронними пристроями за 30-60 хвилин до сну. Синє світло може негативно впливати на сон. Якщо підлітки не хочуть цього робити, то попросіть їх увімкнути нічний або аналогічний режим, щоб зменшити вплив синього світла.

Коли ж навчання закінчується, переконайтесь, що ваші діти проводитимуть час на вулиці. Декілька досліджень показують, що проведення часу на свіжому повітрі, особливо в ранньому дитинстві, може уповільнити прогресування короткозорості.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 27 серпня 2020 року.