Posts published on Квітень 2021

Оцінка патернів ретинальних крововиливів для виявлення насильницької травми у дітей

 

Доктор медичних наук Gil Binenbaum на щорічній віртуальній зустріч American Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus запропонував “дещо новий спосіб” інтерпретувати геморагії сітківки.

“Існує багато причин крововиливів у сітківку в маленьких дітей, і зазвичай перед нами ставиться питання чи виникли вони від насильницької травми голови”, – каже він.

Замість того, щоб намагатись діагностувати чи була травма насильницькою шляхом аналізу кількості, локалізації та типу крововиливу, Binenbaum пропонує нову парадигму, що визначала би патерни геморагій сітківки, які б вказували на травму, а також допомагали розрізняти травматичні та медичні причини крововиливів.

“Існують вагомі ознаки того, що ретинальні геморагії пов’язані скоріше із насильницькою, аніж із випадковою травмою голови. Тому важливо детально описувати те, що ви бачите під час оглядів. Але ця парадигма не є повною, – каже Binenbaum, – Тяжкість ретинальних геморагій не ідеально корелює із наявністю факту насилля. Бракує корисних патернів. І не виключаються медичні причини крововиливів у сітківку. Відносно ж ступеню тяжкості, то частіше всього проводять паралелі між ним та насильницькою і випадковою травмою, ніж дійсно виконують оцінювання”.

Binenbaum та його колеги із дитячої лікарі Філадельфії розглянули 188 фотографій очного дна із ретинальними геморагіями різного генезу для того, щоб виявити патерни, які б дозволили відрізняти їх травматичні та медичні причини. Травматичні причини призводили до такої картини: майже відсутні ушкодження перимакулярної ділянки, макули, середньої периферії, вишневі крововиливи, надмірні крововиливи, що вистилають сітківку без ділянок радіювання. Медичні ж причини включали: секторальне розподілення, поверхневі перипапілярні ретинальні геморагії із набряком диску, і, головним чином, преретинальні перипапілярні геморагії та крововиливи в скловидне тіло. Наявність вогнищевих уражень білого кольору, набряку диску зорового нерва або ліпідів також підтверджує медичний генез крововиливів, відповідно до презентації.

“Постає питання, чи існує модель крововиливу, яка говорить нам, що це травма, а не медична причина ретинального крововиливу? Тільки якщо буде виявлено картину травми, ми вдруге будемо аналізувати тяжкість ретинального крововиливу, а також тяжкість не окулярних проявів як частину оцінки тяжкості травми, яку буде розглядати команда з питань жорстокого поводження з дітьми, враховуючи історію, яку їм розповідають опікуни”, – сказав Binenbaum.

Ключовий момент – думати про діагностику травми, а не про способи виявити насильницьке поводження, як зазначає автор.

“Шукайте патерн ретинального крововиливу, який вказуватиме вам на травму, щоб точно впевнитися в причині. Тоді просто опишіть тяжкість крововиливу команді спеціалістів із питань жорстокого поводження з дітьми, щоб вони могли оцінити ступінь тяжкості травми та визначити ймовірність насилля”, – підбиває підсумки Binenbaum.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 13 квітня 2021 року.



Діти зі spina bifida мають вищі ризики ускладнень зі сторони органу зору

 

Відповідно до даних, представлених на щорічній віртуальній зустрічі American Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus, у молодих пацієнтів, які мають розщеплення хребта (spina bifida), ризики офтальмологічних ускладнень є вищими, аніж у дітей, які такої особливості не мають.

За допомогою національної бази даних spina bifida дослідники в Ірландії провели ретроспективний огляд карт пацієнтів з 2009 по 2019 рік, і оцінювали прояви офтальмологічних патологій у осіб із відкритими дефектами spina bifida та ускладненими закритими. Всього в дослідження було включено 240 пацієнтів віком від 1 до 10 років.

Spina Bifida

“Це найбільше за останній час дослідження офтальмологічних ускладнень при наявності spina bifida. Воно підкреслює ризики офтальмологічних патологій у цій групі пацієнтів, а також центральну роль лікаря-офтальмолога у мультидисциплінарній команді спеціалістів”, – каже  Treasa Murphy, MB, BMBB, BAO, MRCSIOphth.

Загалом 155 пацієнтів (64.58%) пройшли процедуру встановлення дренажного клапана. Середній час від народження до проведення процедури становив 28.025 днів. Сорок дев’ять пацієнтів (20.41%) мали епізод папіледеми, а у 26 пацієнтів (10.83%) розвинулась атрофія зорового нерва протягом періоду спостереження. Вісім пацієнтів мали більше ніж одну операцію для ревізії шунта.

“У групі пацієнтів із клапаном існує більший ризик дефіциту зорового нерва, ністагму та паралічу VI пари черепних нервів, – каже Murphy, – Більше, ніж дві операції по ревізії клапану були пов’язані зі збільшеним ризиком розвитку папіледеми, атрофії зорового нерва та кооокості”.

У 28.75% було виявлено маніфестну або приховану косоокість, і у 57.98% цих пацієнтів при первинному огляді було виявлено езотропію або езофорію. За статистикою у пацієнтів із дефектом хребта у грудному відділі частота косоокості була значно вищою (P = .026).

Середня гострота зору серед учасників складала 0.18 LogMAR, і не було виявлено жодної кореляції між розвитком амбліопії і встановленням клапана та наявністю дефекту хребта в грудному відділі.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 22 квітня 2021 року.



Глибока седація поза межами операційної може бути гарною опцією для дитячих офтальмологічних процедур

 

Глибока седація поза межами операційної може стати зручною альтернативою загальній анестезії під час проведення різних очних процедур у дітей, як повідомляється на віртуальній зустрічі Аmerican Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus.

“Більшість дитячих очних процедур потребують тієї чи іншої форми седації/анестезії, – вказує Adriana P. Grigorian, MD із колегами на стенді під час виступу, – Глибока седація поза межами операційної ще достатньо не досліджена, однак вона надає величезні переваги, як для лікарів, так і для пацієнтів, якщо порівнювати із загальною анестезією в операційній”.

Grigorian з колегами провели ретроспективний огляд 125 осіб, яким було проведено глибоку седацію для проведення офтальмологічних процедур, включаючи стентування носослізного каналу та видалення халязіону. Препарати для седації включали пропофол, фентаніл та кетамін. Пацієнти, які отримали глибоку седацію, потім порівнювались із контрольною групою у 1037 пацієнтів, які отримували седацію для подібних інвазивних процедур, таких як інтратекальна хіміотерапія, аспірація кісткового мозку та біопсія.

Побічні ефекти мали дев’ятнадцять пацієнтів (15.2%) у групі офтальмологічної глибокої седації проти 3.8% пацієнтів із контрольної групи (P < .001). Ці побічні ефекти включали 17 порушень респіраторного характеру, один випадок доброякісної аритмії та один випадок алергічної реакції. Усі ці ускладнення були досить незначними та з ними “легко” впорались.

Після більш глибокого аналізу виявилось, що пацієнти, які мали ускладнення, отримували більші дозування ліків.

Усі офтальмологічні процедури були виконані успішно, а от в контрольній групі успіхом завершились уже 96% процедур.

“Жоден пацієнт не потребував серцево-легеневої реанімації або ж незапланованої госпіталізації, – каже Grigorian на зустрічі, – Хоч при виконанні очних процедур спостерігалось більше побічних ефектів, аніж у контрольній групі, усі вони були успішно завершені”.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 19 квітня 2021 року.



Частота і термін відшарування сітківки після оперативного лікування катаракти у дітей

 

Відповідно до даних нового дослідження, представленого на віртуальній зустрічі American Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus, відшарування сітківки після операції з приводу катаракти у дітей стається значно раніше і більш часто, аніж повідомлялось і вважалось раніше. Наразі відшарування сітківки у дітей одразу після операції є недостатньо вивченим.

Angeline M. Nguyen, MD разом із колегами з  Children’s Hospital Los Angeles та University of Southern California провели ретроспективний огляд приблизно 58 мільйонів записів у наборі даних Optum та виявили 731 пацієнтів, які були молодшими за 13 років та пройшли хірургію катаракти у часовому проміжку між 2003 та 2017 роками.

Середній вік пацієнта на момент проведення оперативного втручання становив 5 років. Первинна імплантація ІОЛ відбувалась у 70.3% випадків.

Відшарування сітківки відбувалось у 1.2% пацієнтів протягом перших 90 днів після операції. А середній термін його діагностування становив 28 днів.

Після того, як дослідники застосували метод багатоваріантної регресії, вони виявили, що стійка васкуляризація плода була пов’язана зі збільшеними у 10 разів ризиками виникнення відшарування сітківки.

“Наше дослідження інформує про ризик хірургії катаракти у дітей та наголошує на необхідності обстеженні очного дна при розширеній зіниці у післяопераційному періоді”, – каже Nguyen.

Ранні дані вказували на те, що відшарування сітківки є досить віддаленим ускладненням хірургії катаракти у дітей, і траплялось в середньому приблизно через 23-33 роки після первинного хірургічного втручання. Третина із зазначених випадків траплялась в перші 10 років після хірургії. А частота відшарування сітківки становила 0.001% від усіх дітей віком від 0 до 17 років.

Ці дослідження в більшості мали короткий термін спостереження (3.5-6.8 років) та опирались, в основному, на стан очей, які лишали афакічними. До того ж, не враховувались наявність чи відсутність виконання заднього капсулорексису та передньої вітректомії.

Дослідження 2014 року виявило, що середній термін між оперативним втручанням з приводу катаракти та відшаруванням сітківки у дітей становив 9.1 рік. А вік, в якому проводилась операція, жодним чином не корелював із частотою виникнення даного ускладнення. І його ризики також не корелювали із тим, чи проводились задній капсулорексис та передня вітректомія, чи ні.

Оригінальна стаття була опублікована в мережі Healio 16 квітня 2021 року.



Топічні стероїди можуть викликати системні ефекти у дітей, які проходять оперативне лікування катаракти

 

Застосування топічних стероїдів у дітей після хірургії катаракти може спричинити зміни в осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, як зазначає нове дослідження.

Дітям зазвичай призначають ті ж самі дозування місцевих крапель кортикостероїдів, що й дорослим, незважаючи на те, що їх маса тіла значно менша.

“У нашому дослідженні ефект кортикостероїдів був більш виражений у осіб молодше 6 місяців. Це можна пояснити тим фактом, що сукупна доза стероїдів на кілограм вища у пацієнтів більш молодих вікових груп із меншою вагою тіла”, – каже співавтор дослідження Dina El-Fayoumi, MD, із Kasr Alainy School of Medicine в Каїрському університеті, на щорічній віртуальній зустрічі American Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus.

У проспективному дослідженні брало участь 20 немовлят (середній вік 4.9 місяців), які перенесли операцію з приводу вродженої катаракти на обох очах. В кінці оперативного втручання пацієнтам було виконано субкон’юнктивальну ін’єкцію 0.5 мл бетаметазону натрій фосфату (4 мг/2 мл). Вони також отримували комбінацію тобраміцину (3 мг/мл) і дексаметазону (1 мг/мл) протягом 6 тижнів із фальсифікованими дозами.

Спостереження відбувалось через 1 день, 1 тиждень, 3 тижні, 5 тижнів, та 8 тижнів після операції. Дослідники виявили статистично значиме підвищення ваги немовлят  (P = .009), систолічного артеріального тиску (P = .005) та діастолічного артеріального тиску (P = .025). Також було виявлене значиме зниження ранкового (P = .023) та вечірнього (P = .014) рівнів адренокортикотропного гормону у сироватці. Сироваткові рівні кортизолу також знизились, але зміни були не суттєвими.

Ці результати вказують на наявність субклінічних та клінічних зміни у супресії наднирникових залоз, які “можна легко пропустити і потребують пильної уваги та подальшого спостереження” у педіатричних пацієнтів, що проходять оперативне лікування катаракти, як зазначають автори.

Оригінальна стаття була опублікована в мережі Healio 14 квітня 2021 року.



Які найбільш часті причини білатеральної катаракти у дітей?

 

Відповідно до даних нового дослідження, у дітей із двосторнньою катарактою значно частіше виявляли її спадкові та системні причини, аніж у дітей із односторонньою катарактою.

“Існує усього кілька звітів, що вказують на пов’язані із катарактою системні діагнози у великих когортах дітей, які перенесли операцію з приводу катаракти”, – написала Bharti R. Nihalani-Gangwani, MD із колегами у своїй презентації на віртуальній щорічній зустрічі American Association for Pediatric Ophthalmology and Strabismus.

Дослідники провели огляд медичних записів 727 пацієнтів, які пройшли хірургію катаракти у центрах надання медичної допомоги третинного рівня у віці меншому за 21 рік протягом останніх 25 років. Пацієнтів було розподілено на групи за наявністю одно- чи двосторонньої катаракти, а потім вони були диференційовані за зв’язками системних захворювань та очних проявів.

Причина катаракти були виявлена у 66% пацієнтів із двосторонньою катарактою і у 55% пацієнтів із групи односторонньої катаракти. Спадкові причини (21.8%), синдромальні/генетичні/метаболічні причини (23.8%) та лікування онкологічних захворювань або ж тривалий прийом кортикостероїдів (14.7%) спричинили катаракту у більшості із 408 пацієнтів двосторонньої групи. Дисморфологія ока спричинила більшість випадків (48.9%) у 319 дітей з односторонньою катарактою.

У випадках білатеральної катаракти найбільш поширеними системними причинами були: синдром Дауна (5.6%), синдром Лоу (1.7%) та синдром Марфана (4.2%). А найбільш поширеними випадками, що спричинили односторонню катаракту були: очна травма (20%), стійка васкуляризація плода (19.5%) та аномалії сітківки і зорового нерва (5.3%).

“Клініцисти мають бути більш обізнаними про системні діагнози у дітей, щоб мати системний підхід щодо менеджменту таких пацієнтів, забезпечувати структуру спостереження за ними для того, щоб могти прогнозувати розвиток катаракти”, – каже Nihalani-Gangwani із колегами.

Оригінальна стаття була опублікована в мережі Healio 9 квітня 2021 року.



Нові очні краплі, які знімають сухість ока від тривалого часу роботи за екранами

 

Refresh Digital – нові очні краплі від компанії Allergan, які можна придбати без рецепту – це новинка, яка розроблена для того, щоб тимчасово полегшувати симптоми сухості та подразненості очей, які спричинені тривалою роботою з цифровими пристроями та моніторами.

За статистикою, в середньому жителі цивілізованих країн проводять за екранами близько 13 годин на день. І час контакту із ними чи то з професійних потреб, чи то з персональних все продовжує збільшуватись. Також у звичайному житті люди часто працюють із кількома екранами одночасно, що додатково посилює напруження очей, і призводить до ситуації, коли майже половина дорослих відчуває симптоми їх перевтоми.

“Коли ми тривалий час дивимось на екран, то, як правило, не повноцінно закриваємо очі під час кліпання, а частота кліпання зменшується наполовину. Це призводить до того, що очі не отримують необхідний ступінь зволоження від природної сльози, що в подальшому й призводить до сухості очей, печіння, подразнення та дискомфорту”, – каже доктор з оптометрії Selina McGee у прес-релізі від Allergan.

У випуску зазначається, що ці краплі засновані на технології HydroCell, яка підтримує усі три шари слізної плівки, а також підтримує об’єм клітин поверхні рогівки для зберігання зволоженості очей.

“Очні краплі Refresh Digital пропонують [моїм пацієнтам] спосіб швидко зняти симптоми сухості та роздратованості очей від екрану”, – каже McGee.

Відповідно до прес-релізу, Refresh Digital випускаються у багаторазовому флаконі, а також у флаконі для одноразового використання, без консервантів у своєму складі.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 17 березня 2021 року.



У пацієнта із вродженим амаврозом Лебера повернувся зір після інтравітреального уколу генного препарату

 

Пацієнт із генетичною формою дитячої сліпоти отримав зір, який протримався рік, після одноразового введення експериментального РНК-терапевтичного препарату в око. Це клінічне дослідження проводили вчені із Scheie Eye Institute у Perelman School of Medicine в Університеті Пенсильванії. Його результати були опубліковані 1 квітня 2021 року в Nature Medicine, і, відповідно до вказаних деталей, лікування призвело до помітних змін у фовеа – найважливішій структурі центрального зору людини.

Ця терапія була розроблена для пацієнтів із діагнозом “вроджений амавроз Лебера” – патологія очей, яка в першу чергу вражає сітківку. Вони мають мутацію гену CEP290, який найбільше залучається у патологічний процес при цьому захворюванні, і страждають від тяжких порушень зору, що починаються в дитинстві.

“Наші результати встановлюють нові стандарти того, які біологічні покращення є можливими із терапією антисмисловими олігонуклеотидами при вродженому амаврозі Лебера із мутацією CEP290, – каже співавтор Artur V. Cideciyan, Ph.D., професор офтальмології, – Важливо те, що ми створили компаратор для інших методів генної терапії того ж захворювання, що дозволить порівняти відносні переваги двох різних втручань”.

У міжнародному клінічному дослідженні, яке проводилось у Penn Medicine, учасники отримали інтравітреальну ін’єкцію із антисмисловими олігонуклеотидами, яка носить назву сепофарсен. Ця коротка молекула РНК працює за рахунок збільшення нормального рівня білка CEP290 у фоторецепторах і покращення функції сітківки в умовах денного освітлення.

Механізм дії сепорфарсену

У дослідженні 2019 року, опублікованому в Nature Medicine, доктори Cideciyan та Jacobson з колегами виявили, що ін’єкції сепофарсену кожні три місяці призводили до тривалого покращення зору у 10 пацієнтів. Одинадцятий пацієнт, лікування якого було детально описане в останньому випуску Nature Medicine, отримав лише одну ін’єкцію. За ним спостерігали і обстежували протягом 15 місяців. До лікування у пацієнта була знижена гострота зору, звужені поля зору та відсутній нічний зір. Після першої ін’єкції пацієнт вирішив відмовитись від підтримуючих щоквартальних доз, оскільки їх регулярне введення може призвести до катаракти.

Після одноразового введення сепофарсену більше десятка досліджень зорових функцій та структури сітківки показали значні покращення, що підтверджують біологічний ефект від лікування. Ключовим висновком цього кейсу було те, що отриманий біологічний ефект наростає досить повільно. Дослідники виявили поліпшення зору вже через місяць, але зір пацієнта досяг піку лише через два місяці. Найбільш вражаючим є те, що покращення зору зберігались протягом 15 місяців після першої та єдиної ін’єкції.

За словами дослідників, висока тривалість поліпшення зору була несподіваною і несе за собою наслідки для лікування інших циліопатій – назва великої категорії захворювань, пов’язаних із генетичними мутаціями, що кодують дефектні білки, які призводять до аномального функціонування війок – чутливих органел клітин.

“Ця робота представляє справді захоплюючий напрямок антисмислової РНК терапії. Минуло 30 років з моменту появи нових препаратів, які використовують антисмислові РНК олігонуклеотиди, хоча усі розуміли, що це дуже багатообіцяючі методи лікування, – каже Jacobson, – Несподівана стабільність циліарної перехідної зони, яка була виявлена у пацієнта, спонукає до перегляду режимів дозування сепофарсену, а також інших методів лікування, які спрямовані на війки”.

Однією із причин чому антисмислові олігонуклеотиди виявились успішними для лікування цієї рідкісної хвороби, на думку дослідників, є те, що ці молекули РНК є досить малими, щоб потрапити в ядро клітини, але не виводяться достатньо довго, щоб мати змогу виконати свою роботу.

“На даний момент, принаймні в області офтальмології, проводяться серії клінічних випробувань із використанням антисмислових олігонуклеотидів для різних генетичних дефектів, породжені успіхом у роботі із CEP290-асоційованим вродженим амаврозом Лебера докторів Cideciyan та Jacobson”, – сказала Joan O’Brien, MD, завідувач кафедри офтальмології у Perelman School of Medicine та голова Scheie Eye Institute.

Для майбутніх досліджень автори планують генно-специфічну терапію інших невиліковних на даний момент патологій сітківки, які призводять до сліпоти.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 1 квітня 2021 року.