Posts published on Травень 2021

Остаточний діагноз: ретинобластома чи псевдоретинобластома?

 

Ретинобластома – це злоякісна пухлина ока, яка розвивається із сітківки – шару нервової тканини, яка вистилає задню частину ока зсередини, та яка дає нам можливість бачити. Вона є більш поширеною і типовою серед маленьких дітей, однак трапляються випадки і у дорослих. Зазвичай поставити діагноз “ретинобластома” технічно не є дуже складно, оскільки вона має досить характерний вигляд і ознаки. Однак, існують патології, які у своїх проявах мімікрують під ретинобластому, і можуть призвести до хибного призначення лікування.

Щоб дізнатись наскільки часто трапляються такі випадки, і чи впливає вік презентації пацієнта із ретинобластомою на правильність встановлення діагнозу, вчені із Туреччини провели ретроспективне обсерваційне дослідження. Воно включало 549 пацієнтів (769 очей), які були направлені до медичного центру третинної ланки з метою підтвердження діагнозу “ретинобластоми” або ж безпосереднього її лікування, в часовому проміжку між жовтнем 1998 року та червнем 2019 року. Детальний огляд очного дна проводився одним очним онкологом протягом усього періоду дослідження в умовах, коли кожен пацієнт знаходився під дією загальної анестезії.

Із 549 пацієнтів, які були направлені в медичний центр для підтвердження або лікування, у 393 (71.6%) дійсно було виявлено ретинобластому, а у 156 (28.4%) було встановлено діагноз псевдоретинобластоми. Середній вік презентації пацієнта становив 52.1 місяці, і варіював від 1 до 276 місяців. Найбільш поширеними діагнозами серед пацієнтів молодших за 1 рік із групи псевдоретинобластоми були: персистуюча васкуляризація плода (PFV) (n = 19; 28.8%), хвороба Коатса (n = 7; 10.6%), хоріоретинальна колобома (n = 4; 6.1%), дисплазія сітківки (n = 4; 6.1%), та відшарування сітківки (n = 4; 6.1%). А серед пацієнтів віком від 1 до 5 років найбільш поширеними діагнозами були: хвороба Коатса  (n = 10; 25.6%), персистуюча васкуляризація плода (n = 7; 17.9%), та гіпоплазія диска зорового нерва (n = 3; 7.7%). А пацієнти старше 5 років частіше за все мали хворобу Коатса (n = 8; 15.7%), друзи диска зорового нерва (n = 5; 9.8%), ретинопатію недоношених (n = 4; 7.8%) та комбіновану гамартому (n = 4; 7.8%).

Тож, за висновками, 28.4% пацієнтів, яких було направлено на підтвердження діагнозу або лікування, були класифіковані як такі, що мають псевдоретинобластому. А найбільш поширені патології, які мімікрують під ретинобластому були хвороба Коаста і персистуюча васкуляризація плода, що відповідає попереднім статистичним даним, отриманим як із країн з високим, так із країн з низьким рівнем доходу.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 травня 2021 року.



Дитяча книга, яка допоможе виявити порушення кольорового зору

 

Нова дитяча книга допоможе виявляти дітей із порушеннями кольорового зору, як сподіваються її автори.

“The Curious Eye” може неофіційно застосовуватись у школах та кабінетах лікарів, щоб допомогти перекрити прогалину у скринінгу на дефекти кольоросприйняття, які часто не виявляють до повноліття, як зазначає Rick Whitehead, MD, дитячий офтальмолог у Spokane, Washington, що був консультантом проекту.

Книга на 24 сторінки пропонує читачам відмічати тварин та предмети, деякі з яких приховані у візерунках, які не можуть побачити люди із дефектами кольоросприйняття. А перевіряючи свої відповіді за допомогою вказаних у книзі ключів, діти самі, або ж з допомогою дорослих, можуть визначити, чи здатні вони розрізняти типовий спектр кольорів.

“Схоже на те, що це досить весела книга, – каже Whitehead для Medscape Medical News, – Дітям вікової групи від 3 до 8 років дуже легко захочеться взяти її і прочитати .”

Дефіцит кольорового зору, у простонародді відомий як дальтонізм, вражає до 8% усіх людей європейського походження. Його поширеність серед представників інших етнічних груп нижча, і значно нижча поширеність є серед жінок. Ні школи, ні медичні заклади зазвичай не обстежують дітей на наявність дефектів кольорового зору у США, як розповідає Whitehead.

Організація скринінгу вимагає ресурсів, а оскільки ефективного лікування дефіциту кольорового зору не існує, особи, які приймають рішення у системі охорони здоров’я, надають пріоритет більш серйозним станам, які можливо корегувати, відповідно до слів Whitehead.

Як результат, багато дітей із порушеннями кольоросприйняття не знають, що у них наявні такі порушення. Потенційно це може призвести до серйозних проблем. Учні та студенти можуть бути не в змозі виконувати завдання. “Особливо в останній рік, коли усі перейшли до роботи із моніторами. У мене на прийомі були діти, на кшталт: “Я намагаюсь вчитись на цьому занятті у Zoom. Але я не бачу графіка, оскільки він червоний і зелений. І я не розумію про який саме вони говорять”, – розповідає Whitehead.

Дорослі ж люди можуть інвестувати в здобуття професії в сферах авіації, геології або деяких медичних галузях, перш ніж виявиться, що вони мають особливість, яка обмежує їм доступ до них.

Whitehead зіткнувся із цією проблемою у власній сім’ї: “У мене є брат, який також є лікарем. І він мені розповідав, що досить довго боровся із діагностуванням сипу, із-за почервонінь на шкірі. Він не може вирізнити її характерну форму серед інших типів”.

Саме такі історії призвели до створення цієї книги. Наслухавшись подібних розповідей із оточуючих соціальних кіл та соціальних мереж, Mike Bonilla, Kristine Brown, та Kate Maldjian, які працюють у Klick Health, і вирішили створити таку книгу.

Вони найняли Ruby Wang і Flight School Studio, щоб створити ілюстрації на основі тесту Ішихара на сприйняття кольорів. Також вони консультувались із Whitehead та Gavin J. Roberts, MD, доцентом кафедри офтальмології в Indiana University School of Medicine, в Індіанополісі.

Книга також може бути корисною для оптометристів і подолати проблеми, які виникають із стандартним тестом Ішихара, як вважає Luis Gómez Robledo, MD із Іспанії. “Основна проблема ранньої діагностики полягає в тому, що тест на кольорову сліпоту може бути важким для дітей, – каже він в е-мейлі для Medscape Medical News, – Якщо у дитини немає відчуття порядку, то тести по впорядкуванню кольорів провести неможливо”.

Альтернативні методи, такі як тести із використанням аномалоскопу або система оцінки кольоросприйняття (CAD тест), можуть вимагати більше уваги і співпраці, аніж деякі діти можуть дати. Будь-яка ігрова форма може допомогти. “Цей варіант тестування може знаходитись у будь-якому класі, і вчителям значно легше ним користуватись”, – каже він.

The Children’s Eye Foundation із Американської асоціації дитячої офтальмології та косоокості опублікував безкоштовну цифрову версію книги, і видав кілька примірників у твердій обкладинці для своїх членів. Наразі Klick Health шукає видавця для комерційного поширення книги.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medscape 25 травня 2021 року.

Безкоштовно завантажити цифрову версію книги ви можете за посиланням: https://static1.squarespace.com



Чи шкідливий для зору дітей перегляд телевізору?

 

Для батьків є природнім обмежувати кількість годин, які проводять їх діти перед екранами телевізорів. Неофіційні дані вже багато років кажуть про те, що тривалий перегляд телевізору та користування смарт-гаджетами протягом перших років життя можуть негативно вплинути на зір та розвиток поведінки дитини. Однак, наукових даних, які б підтверджували такі спостереження щодо наслідків надмірного впливу телевізору у дітей, існує досить мало. Але тепер професори Matsuo Toshihiko (M.D., Ph.D.) та Yorifuji Takashi (M.D., Ph.D.) із Okayama University описують яким чином цей вплив дійсно може мати наслідки на зір дітей протягом подальших років їх життя.

Для цього дослідники використовували національну базу даних уряду Японії, яка заснована на щорічному опитуванні усіх дітей, народжених у певний період 2001 року. У 47,015 дітей із бази, які підходили по критеріям дослідження, перегляд телевізору або відео були основною формою “гри”. І у їх попередні роки життя оцінювалась щоденна тривалість перегляду телевізору. Пізніше, у початковій школі, проводилась щорічна оцінка цих самих дітей у віці від 7 до 12 років, щоб зафіксувати і дослідити зміни у зорі, про які повідомляли батьки.

Команда Okayama University вперше зауважила, що за умови наявності високого часу експозиції телевізору у віці від 1.5 до 2.5 років, батьки були більш часто занепокоєні зором своїх дітей протягом другої половини дослідження. Ці спостереження відносилися в однаковій мірі до представників обох статей, і не залежали від таких параметрів, як житлова зона чи освіта батьків. Більш глибокий аналіз показав, що батьки, чиї діти у віці 2.5 років щоденно дивились телевізор 2 години та більше, були більш занепокоєні їх станом зору, аніж батьки, чиї діти проводили біля телевізору менше 1 години на день. Однак, чим старшими ставали діти, тим занепокоєність батьків ставала меншою.

Щоб забезпечити однаковість результатів, дослідники повторно проаналізували відповіді меншої групи учасників – тієї, яка проходила усі опитування, що проводились, коли дітям було від 7 до 12 років. Аналіз цієї групи не тільки відтворив первинні результати, але й встановив, що частка занепокоєних батьків ставала тим більшою, чим старшими ставали діти у зазначеному діапазоні від 7 до 12 років. Тож, схоже, що гострота зору ставала гіршою із віком.

“Це загальнонаціональне тривале популяційне дослідження є першим, яке продемонструвало, що перегляд телевізору у найбільш ранні роки життя, призводить до більш пізних проблем із зором, в молодшому шкільному віці”, – підводять підсумки професори Matsuo Toshihiko та Yorifuji Takashi.

Отже ретельне спостереження за кількістю проведеного дитиною часу біля екрану телевізора у перші три роки життя може стати ключовим фактором для розвитку здорового зору. Дослідження показує, що дітей слід залучати до більш традиційних способів розваг та ігор.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medicall Xpress 20 травня 2021 року.



Роль вітаміну В3 у лікуванні глаукоми

 

Глаукома пов’язана із високим ризиком втрати зору. І дослідники із Karolinska Institutet та St. Erik Eye Hospital, як частина міжнародної команди, вивчають вплив нікотинаміду – аміду вітаміну В3 – на тваринні та клітинні моделі глаукоми. Їх дослідження, опубліковане в Redox Biology, може відкрити нові можливості нейропротекторної терапії глаукоми у людей. А клінічні випробування мають розпочатися вже восени.

Глаукома вражає майже 80 мільйонів людей по всьому світу.

При цій патології, зоровий нерв, який з’єднує око із мозком, пошкоджується, і це часто пов’язано із підвищеним внутрішньоочним тиском.

Єдині доступні на даний момент стратегії лікування направлені на контроль внутрішньоочного тиску за допомогою крапель або ж хірургічних втручань. Але, незважаючи на доступність цих методів лікування, ризики втрати зору принаймні в одному оці залишаються досить високими. Більшість людей із глаукомою є старшими за 50 років, і мають спадково унаслідувані підвищені ризики , пов’язані із патологією.

Фокусування на нових видах терапії

Що саме спричиняє дегенерацію зорового нерва при глаукомі й досі точно не відомо, але в даний час велика увага приділяється виявленню нових методів лікування, які б попереджували смерть гангліонарних клітин, а також чинили спроби відновити втрачені зорові функції шляхом регенерації уражених нервових волокон.

Раніше вчені виявили, що із віком вміст молекул NAD у сітківці знижується, і це робить гангліонарні клітини більш чутливими до нейродегенерації. Вченим вдалось надійно запобігти розвитку глаукоми на хронічних моделях тварин шляхом зупинки виснаження NAD через введення нікотинаміду (прекурсору NAD). Вони також продемонстрували, що застосування нікотинаміду може підвищувати зорові функції у хворих із уже наявною глаукомою.

Численні нейропротекторні ефекти

У великому міжнародному дослідженні вчені, зокрема, із Karolinska Institutet, St. Erik Eye Hospital, Singapore National Eye Center, та Cardiff University у Великобританії вивчають низку ефектів нікотинаміду на зорову систему як в умовах здорового органу зору, так і при глаукомі.

“Ми підтвердили нейропротекторну дію нікотинаміду у додаткових клітинних та тваринних моделях, які рекапітулювали певні риси глаукоми і мали певні загальні нейродегенеративні ознаки. Ми також розробили чутливі інструменти для дослідження метаболізму NAD та інших важливих речовин для зорової системи, – каже головний автор дослідження James Tribble, докторант кафедри клінічних наук у  Karolinska Institutet та Williams laboratory у St. Erik Eye Hospital, – Ми продемонстрували, що системне введення нікотинаміду має обмежені молекулярні побічні ефекти, однак здатне забезпечувати значну зміну метаболічного профілю захворювання у тварин, схильних до глаукоми”.

Окрім цих результатів робота дослідників призвела до відкриття кількох інструментів для вивчення захисного ефекту нікотинаміду.

“Використовуючи ці різноманітні платформи, ми визначили, що нікотинамід має численні нейропротекторні ефекти. Сюди входять буферизація та запобігання метаболічному стресу, а також збільшення розміру та рухливості мітохондрій, щоб забезпечити середовище, в якому гангліонарні клітини сітківки є менш сприйнятливими до стресу, пов’язаного із глаукомою, – каже Pete Williams, доцент і керівник дослідницької групи з питань глаукоми кафедри клінічних нейронаук Karolinska Institutet та St. Erik Eye Hospital, – Ці дані підтверджують користь від постійного використання нікотинаміду як нейропротекторної терапії глаукоми”.

“Той результат, який ми продемонстрували на тваринних та клітинних моделях глаукоми безпосередньо пробиватиме свій шлях і до пацієнтів шведської системи охорони здоров’я, – підводить підсумки Pete Williams.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 17 травня 2021 року.



Потенціал біопсії рідини передньої камери ока для менеджменту ретинобластоми

 

Останнє дослідження використання біопсії рідини передньої камери представить нові можливості для лікування ретинобластоми.

В даний час ретинобластома діагностується клінічно без виконання біопсії для того, щоб уникнути екстраокулярного поширення пухлини. В ході дослідження, яке досі триває, Jesse L. Berry, MD із USC Roski Eye Institute разом із колегами виявляють потенціал використання вологи передньої камери ока, що була отримана безпечним шляхом, як засобу діагностики ретинобластоми, її прогресування та контролю терапевтичної реакції.

“Ретинобластома – це найбільш звична очна пухлина у дітей, але, на щастя, це дуже рідкісна хвороба, – каже Berry на Retina 2021, – Ми знаємо, що ці види раку починаються із генетичної мутації, але потребують й інших хромосомних змін, щоб рости і процвітати. Для більшості видів раку ви бачите якість зміни, робите біопсію, отримуєте певну молекулярну інформацію, яка допомагає із діагностикою, прогнозуванням та іноді із лікуванням. Але у випадку ретинболастоми, діагноз встановлюється лише на основі клінічних ознак”.

Класифікація проводиться також клінічно, і близько 80% пацієнтів мають більш тяжкі форми, і при цьому існує лише 50% шанс врятувати око проведенням лікування, зазначає Jesse L. Berry.

Незважаючи на те, що ретинобластому можна діагностувати без біопсії, її відсутність означає, що для очей не існує специфічних діагностичних та прогностичних молекулярних біомаркерів, а також не існує індивідуального плану лікування. І обмежене розуміння туморогенезу “in vivo” означає, що не відбувається виявлення нових мутацій та хромосомних змін, які відбуваються у пацієнта.

Однак, при наявності безпечного доступу до водянистої вологи, є спосіб використання біопсії вологи передньої камери як сурогату для біопсії ретинобластоми.

“Якщо біопсія пухлини може дати вам короткий огляд на те, що відбувається на рівні раку, біопсія рідини може дати повне уявлення про всю пухлину, оскільки уся пухлина та усі форми цієї пухлини поширюються у рідину, – сказала вона, – А поздовжня біопсія рідини може насправді показати вам як саме пухлина розвивається із часом”.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 13 травня 2021 року.



Світовий досвід використання технологій телемедицини для скринінгу ретинопатії недоношених

 

Телемедицина для дистанційного скринінгу може зменшити кількість випадків сліпоти від ретинопатії недоношених (ROP), і цьому сприяють досягнення в технології візуалізації. Успішна програма такого скринінгу потребує тісної співпраці між персоналом відділення інтенсивної терапії новонароджених (NICU), добре навченим персоналом з візуалізації, та офтальмологами, які оцінюють стан сітківки, а також докладного протоколу, який би описував отримання зображення, його інтерпретацію, план спостереження та критерії успішного розрішення стану.

Саме такими були головні ідеї, якими ділилися спікери на World Society of Paediatric Ophthalmology and Strabismus World Wide Webinar. Модераторами програми були Andrea Zin MD із Instituto Brasileiro de Oftalmologica в Бразилії, та Manca Tekavcic Pompe MD із University Eye Clinic в Словенії за участю міжнародного факультету.

Alejandra Daruich-Matet MD, PhD із Necker Enfants Maladies University Hospital у Парижі обговорювала досвід своєї команди у використанні системи цифрових камер Panocam для телемедичного скринінгу та лікування ретинопатії недоношених.

“Результати наявних досліджень показують, що фотозйомка за допомогою контактних широкопольних камер дозволяє виявляти ретинопатію недоношених, яка вимагає лікування або ж referral-warranted ROP (діти, які мають певні особливості в анамнезі, що дозволяють попередньо підозрювати потенційно тяжку ретинопатію). Основне обмеження цього методу полягає в тому, що при отриманні зображень очного дна із темним пігментом, дуже важко виявляти деталі периферії, оскільки зображення виглядає синім. Проблема стає гіршою, якщо у немовля вузька очна щілина, яка перешкоджає адекватному контакту камери з рогівкою”, – зазначає вона.

Mangat Ram Dogra MD обговорював телескринінг ретинопатії недоношених у країнах із середнім рівнем доходу. Він віддав належне Anand Vinekar MD із Narayana Nethralaya Eye Institute Bangalore в Індії за те, що він виступив піонером програми діагностики ретинопатії недоношених Karnataka Internet Assisted Diagnosis of ROP (KIDROP), яка й стала основною темою його доповіді. Впроваджена у 2008 році, ця програма змогла вивести скринінг ретинопатії недоношених у недостатньо забезпечені регіони за допомогою навченого зняттю зображень персоналу, які не були лікарями, звітів через сматрфони та пришвидшеного часу оцінки та прийняття рішень. Захоплення зображень спочатку проводилось за допомогою  RetCam Shuttle. Зараз використовується 3nethra Neo, яка у порівнянні із RetCam Shuttle є більш портативною, дешевшою та має кращу роздільну здатність.

“Отримання зображень для телемедицини добре працює, однак вартість камер була великою проблемою, – сказав Dr Dogra, – Dr Vinekar оцінив вплив поширення скринінгу ретинопатії недоношених в Індії за допомогою телемедицини, та прийшов до висновку, що впровадження системи подібної до моделі KIDROP у інших умовах низького забезпечення та схожою демографічною ситуацією могло б призвести до збереження 100 мільйонів доларів США витрат, пов’язаних зі сліпотою. Його модель застосовується у більшості штатів Індії, і дуже добре, що тепер ми маємо доступні камери, щоб її можна було впровадити у інших регіонах”.

Система RETCAM

Matthew S. Pihlblad MD із University of Pittsburgh у США описав програму телемедичного спостереження ретинопатії недоношених у своєму закладі, яка обслуговує відділення інтенсивної терапії новонароджених у лікарні, яка знаходиться приблизно в двох годинах їзди. Він представив протокол скринінгу, який відповідає інструкціям 2018 року від AAP/AAPOS/AAO/AACO. Зображення отримуються за допомогою системи RetCam та надсилаються через електронну пошту для оцінки.

Dr Pihlblad повідомив, що протягом 12-місячного періоду, починаючи із березня 2020 року, 26 немовлят пройшли 53 огляди. При народженні середній гестаційний вік становив 29.3 тижні, а середня вага – 1242 г.

“Ці діти, як правило, були більшими – майже дві третини були щонайменше 28-тижневими, і важили мінімум 1250 грам – і вони можуть бути ідеальними кандидатами для телемедицини, оскільки ризик ретинопатії недоношених у них нижчий, і, в ідеалі, вони не потребуватимуть передачі на наступний етап для подальшої оцінки”, – прокоментував він. Лише п’ять зображень із 53 були зроблені неякісно, і потребували повторного отримання. І лише одна дитина потребувала подальшого переведення з приводу ретинопатії недоношених та лікування.

“Враховуючи, що орієнтовна вартість перевезення машиною швидкої допомоги складає 5800 доларів, ця невелика програма телемедицини заощадила 145 тисяч доларів на рік завдяки тому, що перевезення решти 25 немовлят не було необхідним”, – сказав Dr Pihlblad.

Polly Quiram, MD, PhD каже, що програма ретинопатії недоношених, якою вона керує у Children’s Minnesota – St Paul Hospital, охоплює шість місцевих лікарень. У цих медичних закладах усім немовлятам, які відповідають скринінговим критеріям, спеціально навчений персонал робить знімки сітківки за допомогою камери Phoenix Icon, яку Polly Quiram описує як легку, просту у використанні і зі зручним програмним забезпеченням. Вона зазначила, що діти у відділені реанімації новонароджених зазвичай мають гестаційний вік від 21 до 23 тижнів, і важать від 300 до 400 г.

“Ми досі спостерігаємо деяких немовлят зі звичними формами ретинопатії недоношених, яких лікують лазером, однак, з’являється все більше дітей із агресивною задньою ретинопатією недоношених, яка може дуже швидко спрогресувати, і потребує лікування інтравітреальним введенням бевацизумабу, що базується на дослідженні BEAT-ROP”, – каже Dr Quiram.

Оригінальна стаття була опублікована 1 травня 2021 року на порталі EUROTIMES.



Запрошуємо на IX Науково-практичну конференцію дитячих офтальмологів та оптометристів України з міжнародною участю “СВОЄ ДИТИНСТВО ТРЕБА БАЧИТИ ‘2021”

 

 

Шановні колеги!

 

Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України запрошує Вас взяти участь у IX Науково-практичній конференції дитячих офтальмологів та оптометристів України з міжнародною участю “СВОЄ ДИТИНСТВО ТРЕБА БАЧИТИ ‘2021”, яка відбудеться 10-12 червня 2021 року в готелі «Чорне море» Бугаз-Затока у с. Грибівка Одеської області, а також буде доступна до участі ОНЛАЙН.

 

Додаткову інформацію про конференцію Ви можете отримати за наступним посиланням: https://uapo.org.ua/svoye-ditinstvo-treba-bachiti-21/

Реєстрація на конференцію: https://uapo.org.ua/reyestraciya-na-konferenciyu/

Чекаємо Вас на сонячному узбережжі Чорного моря!



Як хвороба сухого ока впливає на якість сну?

 

Хвороба сухого ока – це мультифакторне захворювання, яке вражає поверхню ока та слізну плівку. Цю патологію мають мільйони людей по всьому світу, а оцінки її поширеності складають від 5 до 50% населення. Хвороба сухого ока створює велике фінансове навантаження, як на самих пацієнтів через прямі витрати на лікування, так і на суспільство шляхом фінансових втрат через зниження продуктивності праці. Симптоми хвороби сухого ока включають біль, затуманення зору, світлочутливість та печіння очей.

Пацієнти, які страждають від хвороби сухого ока, постійно відчувають зниження якості життя, що проявляється зниженням продуктивності праці, обмеженням соціальної активності та труднощами у виконанні щоденних завдань, таких як читання та водіння авто. Якість сну є не тільки важливим аспектом якості життя, а й має сильний вплив на серцево-судинні захворювання та смертність. Таким чином, клініцистам необхідно досліджувати причинно-наслідковий зв’язок між хворобою сухого ока та якістю сну, а також виявити, чи можливо якось вплинути на зволоження очей у пацієнтів із дуже тяжкою симптоматикою.

Міжнародна команда вчених провела велике дослідження, до якого було залучено 71761 учасників (вік варіював від 19 до 94 років, і 59.4% учасників були жінками). Усі учасники пройшли оцінку стану зволоженості очей за допомогою опитувальника Women’s Health Study Dry Eye Questionnaire. Якість сну була оцінена за допомогою Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI). Для точного статистичного аналізу було скориговано такі демографічні фактори, як вік, стать, індекс маси тіла, рівень освіти, рівень доходу та стан здоров’я, включаючи 51 супутню патологію, що могли б потенційно впливати на результати. Ці супутні захворювання корелювали, як із сухістю очей, так і з поганою якістю сну, та включали в себе: системний червоний вовчак, глаукому / очну гіпертензію та синдром хронічної втоми.

З 8.9% пацієнтів, яким було встановлено діагноз “хвороба сухого ока”, у 36.4% у основній групі та 24.8% було виявлено погану якість сну (дані наведені після корегування за по параметрам віку та статі). Після статистичної корекції 51 супутньої патології сухість очей все одно продовжувала корелювати із поганою якістю сну. Пацієнти із хворобою сухого ока набирали найменше балів по параметрам якості сну у опитувальнику PSQI. Вражаючим є те, що 44.9% із них регулярно відчувають низьку якість сну. Ці результати подібні до стану пацієнтів, що страждають на обструктивне апное сну або мають остеоартроз. Чим більшою була частота симптомів сухого ока, тим більшою була поширеність поганої якості сну.

Однак дослідження мало свої обмеження. Хоча вибірка була достатньо об’ємна, і виключались багато фізіологічних та психологічних факторів, які могли б внести незрозумілості у результати, встановити вдалося лише кореляцію, а не причинно-наслідкові зв’язки. Учасники дослідження були відібрані із вузького географічного району та в своїй більшості мали північноєвропейське походження. Також при логістичній регресії не були скореговані такі фактори, як професія, культура робочого місця та сімейні стресові фактори, які можуть мати величезний вплив на якість сну.

Але все одно можна зробити висновки, що погана якість сну є серйозною проблемою у пацієнтів із хворобою сухого ока. Вона зустрічається майже у кожного другого пацієнта із яскравими проявами симптомів хвороби сухого ока. А погана зволоженість очей була пов’язана, як із кількісними, так і з якісними аспектами сну. І це стосувалось усіх учасників, незалежно від віку та статі. Отриманні результати є важливими для клініцистів, і вони завжди повинні запитувати про якість сну у своїх пацієнтів. Однак, в подальшому необхідні будуть додаткові дослідження, щоб виявити чи може покращення гігієни сну вплинути на симптоматику сухого ока, і навпаки.

Оригінальне дослідження було опубліковане у квітні 2021 року в журналі The Ocular Surface.



Чому ми запам’ятовуємо краще, коли читаємо друкований текст, аніж при роботі із цифровими матеріалами?

 

“Під час пандемії багато викладачів університетів відмовились від роботи із друкованими підручниками, і замість них звернулися до цифрових текстів або ж мультимедійних форматів.

Як професор лінгвістики я досліджувала та порівнювала електронні комунікації із традиційним друкованим текстом в контексті навчання. Чи однакове розуміння під час того, як людина читає текст на екрані та папері? І чи є прослуховування та переглядання контенту настільки ж ефективним, як і читання написаного тексту, якщо висвітлюється один і той самий матеріал?

Відповіді на обидва питання часто “ні”, що я й обговорюю у своїй книзі “How We Read Now”, яка була видана в березні 2021 року. Причини пов’язані із різними факторами, включаючи знижену концентрацію уваги, мислене налаштування на розваги та схильність до багатозадачності під час роботи із цифровими даними”, – каже Naomi S. Baron, професор лінгвістики Стенфордського університету.

Друкований текст проти цифрового

Читаючи текст, який складається із кількох сотень слів або більше, ви навчаєтесь, як правило більш успішно, якщо цей текст написаний на папері, а не відображений на екрані. І цей факт підтверджує низка досліджень.

Переваги друкованого тексту особливо яскраво виявляються, коли дослідники переходять від постановки простих завдань (наприклад, визначення головної ідеї прочитаного уривку) до задач, що потребують абстрактного мислення – виведення висновків із тексту. Читання друкованого тексту також збільшує вірогідність того, що ви згадаєте деталі – наприклад, якого кольору було волосся героя. Також збільшується шанс на запам’ятовування того, де в історії відбулися події: “Чи сталася аварія до чи після політичного перевороту?”

Дослідження показують, що учні шкіл та університетів вважають свої шанси на отримання гарної оцінки на тестуванні вищими, якщо вони будуть отримувати інформацію із цифрових джерел. Однак, реальність полягає в тому, що оцінки були вищими, коли підготовка йшла за допомогою друкованих матеріалів.

Працівникам освітньої сфери також слід брати до уваги факт, що метод, який використовується для стандартизованих тестувань, може впливати на результати. Дослідження, в яких брали участь норвезькі десятикласники та американські учні третього-восьмого класів, показують, що результати тестів були вищими, коли екзамени проводились із використанням паперових бланків. У американському дослідженні результати цифрових тестувань були найгіршими серед учнів із низькими показниками навичок читання, тих, хто тільки вивчає англійську мову, та учнів спеціалізованих закладів.

“Підхід в нашому власному із колегами дослідженні був інший. Замість того, щоб вимагати від учнів прочитання інформації та складання тесту, ми запитували як вони самі сприймають своє загальне навчання, коли використовують друковані та електронні джерела. Учні середньої школи та університету в переважній більшості вважали читання паперових джерел кращим для концентрації, навчання та запам’ятовування, аніж використання електронних засобів”, – розповідає Naomi S. Baron.

Невідповідність між результатами частково пов’язана із фізичними властивостями паперу. При роботі з папером можна буквально доторкнутись до тексту на ряду із візуалізацією “географії” сторінок. Люди досить часто пов’язують свої спогади про інформацію із її локалізацією в тексті, чи далеко вона знаходиться від початку та де вона знаходиться на сторінці.

Але не менш важливою є і ментальна перспектива, а також те, що дослідники називають “гіпотезою мілководдя”. Відповідно до цієї теорії, люди мають підхід до цифрових текстів такий самий, як і до звичайних соціальних мереж, тож докладають менше розумових зусиль, аніж коли вони читають друковані матеріали.

Подкасти та онлайн-відео

Враховуючи все більше поширення “зворотних класів” – коли учні спочатку слухають або ж переглядають лекційні матеріали перш ніж приходити до навчальної кімнати – на ряду із широкою доступністю подкастів та онлайн відео-контенту, багато шкільних завдань, які раніше передбачали читання, було замінено на прослуховування чи перегляд матеріалів. Ця підміна значно пришвидшилась під час пандемії та перейшла у віртуальні заняття.

“Під час опитування викладачів університетів США та Норвегії у 2019 році ми з професором Ставангерського університету Енн Мангер виявили, що 32% викладачів США зараз замінюють текст відеоматеріалами, а 15% повідомляють, що замінюють його аудіо. В Норвегії цифри були дещо нижчими. Але в обох країнах 40% респондентів, які змінювали свої вимоги до курсу протягом останніх п’яти-десяти років, повідомили, що сьогодні призначають студентам менше читання”, – каже Naomi S. Baron.

Основною причиною переходу до аудіо- та відеозаписів є відмова студентів від читання завдань. Хоча проблема навряд чи є новою, дослідження 2015 року, в якому взяли участь понад 18000 людей із вищих навчальних закладів, виявило, що лише 21% учнів виконують усі призначені курси читання.

Аудіо та відео можуть бути більш привабливими, аніж текст, тому вчителі дедалі частіше звертаються до цих форматів – скажімо, призначають перегляд доповіді на конференції TED замість прочитання статті тієї ж людини.

Максимізація розумового фокусування

Психологи продемонстрували, що коли дорослі читають новини або стенограми художньої літератури, вони запам’ятовують більше змісту, аніж коли слухають записи тих самих матеріалів.

Дослідники виявили схожі результати серед студентів, які  читали статті замість прослуховування подкасту цього ж тексту. Пов’язане із цим дослідження вказує на те, що думки студентів блукають значно частіше під час прослуховування аудіо, аніж під час читання.

Результати серед молодших школярів подібні, але мають певні відмінності. Вчені на Кіпрі дійшли висновку, що взаємозв’язок між навичками слухання та читання змінюються, коли діти стають більш вмілими у читанні. У той час, коли учні другого класу краще розуміли інформацію на слух, учні восьмого класу краще орієнтувалися у ній при читанні.

Аналогічні дослідження, але вже із відео, дають подібні результати. Наприклад, дослідники із Іспанії виявили, що учні четвертих-шостих класів демонструють кращу розумову інтеграцію у матеріал, коли вони читають, а не переглядають відео. Автори мають підозру, що учні “зчитують інформацію” з відео більш поверхнево, оскільки вони асоціюють відео із розвагами, а не навчанням.

Сумісне дослідження показує, що цифрові медіа мають спільні риси, які можуть обмежувати процес навчання. До них належать зниження концентрації уваги, налаштованість розуму на розваги, схильність до багатозадачності, відсутність фізичної фіксованої точки відліку, менше використання анотацій та більш рідкісна перевірка прочитаного, почутого чи переглянутого.

Цифрові тексти, аудіо та відео мають освітню роль, особливо коли надають інформаційні ресурси, які недоступні у друкованому форматі. Однак, батьки та педагоги не повинні вважати, що усі засоби масової інформації є однаковими (навіть якщо вони містять однаковий текст), коли мова йде про максимальні результати навчання та ситуації, де необхідні розумова увага та рефлексія.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 3 травня 2021 року.



Вітаємо Вас із прекрасним святом Світлої Пасхи!

Шановні колеги!

 

Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України вітає Вас із прекрасним святом Світлої Пасхи! У цей воскресний день бажаємо Вам здоров’я, щастя, любові та миру. Нехай у Вашому домі завжди пануватимуть затишок та благодать! Щоб взаєморозуміння і турбота допомагали Вам долати усі труднощі та невзгоди! А чарівне внутрішнє світло душі відкривало нові шляхи до гармонії, дарувало тепло серцям та осяювало очі усіх оточуючих!

Нехай це свято усіх свят принесе Вам тільки радість та ще більш міцно об’єднає Вас із найріднішими людьми! Христос Воскрес!

 

Із найкращими побажаннями – Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України!