Posts published on Липень 2021

Домашня терапія недостатності конвергенції чи терапія у кабінеті лікаря – що ефективніше?

 

Недостатність конвергенції – це бінокулярний зоровий розлад, при якому конвергенція у відповідь на візуальний стимул, який знаходиться на близькій відстані, знижується. Це часто пов’язано із екзодевіацією, яка є більшою на близькій відстані, аніж при погляді вдаль. Найчастіше поширеність недостатності конвергенції у дітей оцінюється від 2% до 4%, хоча й були повідомлення про частоту у 10% і більше. Такі пацієнти можуть мати симптоми, а можуть бути й асимптоматичними. Прояви недостатності конвергенції можуть включати: астенопію, диплопію, головний біль під час роботи на близькій відстані, особливо під час читання. Додатково до більшої екзодевіації на близькій відстані, інші окуломоторні знахідки включають віддалення найближчої точки ясного зору та зменшення позитивної фузійної вергенції.

Варіанти лікування недостатності конвергенції включають застосування призматичних окулярів, вергентну та акомодаційну терапії, а також хірургію. Призматичні окуляри зазвичай не прописуються дітям із недостатністю конвергенції, оскільки це вважається пасивною терапією, що не покращує амплітуди конвергенції. Найбільш часто призначаються вергентна та акомодаційна терапії. А хірургічне втручання може бути необхідним для тих пацієнтів, що мають непереборні симптоми, які не піддаються терапевтичним методам лікування.

Незважаючи на те, що для лікування недостатності конвергенції використовують вергентну і акомодаційну терапії, існують суперечки щодо відносної ефективності різних видів терапії. Варіанти лікування коливаються від простих домашніх “віджимань олівцем” (Pencil Push-ups), до процедур у кабінеті лікаря із залученням спеціального обладнання та проводяться щотижня (або частіше). Опитування дитячих офтальмологів у 2002 році показало, що терапія із використанням олівця (вправи, під час яких пацієнти фокусуються на близькій мішені, наприклад, олівці, і практикують підтримку чіткості зору, поступово наближаючи предмет до свого носу) є видом терапії, який найбільш часто призначають. Однак, прихильники процедур, що проводяться в кабінеті у лікаря, стверджують, що широкий спектр вправ, які виконуються під час цих занять, дозволяють краще маніпулювати акомодацією і фузійною вергенцією, що й призводить до кращих результатів.

У дорослих же недостатність конвергенції може бути надбаною внаслідок неврологічних розладів, включаючи нейродегенеративні захворювання та черепно-мозкові травми. Також недостатність конвергенції може спостерігатись у людей похилого віку зі зниженою адаптаційною конвергенцією. Однак, ці механізми відрізняються від тих, які лежать в основі виникнення патології у дітей.

І, щоб оцінити ефективність різних підходів до терапії у дітей та молодих людей до 35 років, вчені зі США провели огляд літератури. Її пошук проводився до жовтня 2020 року у базі даних PubMed серед статей, що були написані англійською мовою. Комбіновані пошуки дали результат у 359 тез, із яких 37 були розглянуті у форматі повного тексту. Дванадцять із них були визнані придатними для оцінки, і методист наукової групи присвоїв їм рейтинг доказовості.

Із 12 досліджень, що були включені до оцінки, 8 було віднесено до І рівня доказовості, 2 було віднесено до ІІ рівня доказовості, і 2 віднесені до ІІІ рівня доказовості. Два дослідження І рівня включали старших підлітків та молодих людей, а решта досліджень включали лише дітей. У двох рандомізованих контрольованих дослідженнях було виявлено, що вергентна та акомодаційна терапія в кабінеті лікаря була ефективна для поліпшення рухових результатів у дітей із симптоматичною недостатністю конвергенції. Однак, дослідження показали дуже суперечливі результати щодо ефективності терапії у кабінеті лікаря для лікування симптоматичних проявів недостатності конвергенції. Дані були непереконливими щодо ефективності домашніх терапій (включаючи вправи із олівцем та комп’ютерні тренування вдома), коли вони порівнювались із плацебо. У молодих дорослих людей вправи у кабінеті лікаря не відрізнялись по ефективності від плацебо, в контексті полегшення симптомів недостатності конвергенцї.

Тож дані досліджень І рівня доказовості свідчать про те, що терапія в кабінеті лікаря покращує моторні результати у дітей із симптоматично недостатністю конвергенції, хоча дані про полегшення симптомів є суперечилвими. І наразі недостатньо доказів, щоб можна було говорити про ефективність домашньої терапії.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Ophthalmology 22 червня 2021 року.



ООН затвердила першу резолюцію, яка спрямована на допомогу 1.1 мільярду людей із вадами зору

 

Генеральна Асамблея ООН затвердила свою першу в історії резолюцію, яка стосується зору. Вона закликала усіх 193 країн-членів забезпечити доступ до надання медичної офтальмологічної допомоги в межах своїх територій, що сприятиме глобальним зусиллям до 2030 року допомогти 1.1 мільярду людей, які мають вади зору і не можуть отримати відповідної допомоги.

Резолюція із назвою “Vision for Everyone”, що була спонсорована Бангладеш, Антигуа та Ірландією, а також отримала додаткове спонсорство від більше ніж сотні країн, була прийнята консенсусом в п’ятницю 23 липня.

Вона заохочує країни запровадити “повний державний підхід до надання медичної допомоги очам”. І вона закликає міжнародні фінансові установи та меценатів забезпечити цільове фінансування, особливо для країн, що розвиваються, щоб подолати зростаючий вплив проблем із зором на економіку та соціальний розвиток.

Відповідно до резолюції “щонайменше 2 мільярди людей живуть із вадами зору або ж зі сліпотою, і 1.1 мільярд із них мають проблеми, які можна було б запобігти або ж ще тільки доведеться вирішувати”.

“Прогнозується, що глобальні проблеми у догляді за здоров’ям очей істотно зростуть, і половина світового населення до 2050 року буде жити із порушеннями зору”, – йдеться в резолюції.

Посол ООН в Бангладеш Rabab Fatima представила цю резолюцію, наголосивши на першій в історії увазі до зору, і назвала її “давно назрілим визнанням центральної ролі, яку здоровий зір відіграє у житті людини та стабільному розвитку”.

За її словами, понад 90% із цього 1.1 мільярду людей живуть у країнах із низьким та середнім рівнями доходу, і додала, що 55% сліпих людей складають жінки та дівчата. В середньому, втрата зору коштує для світової економіки “приголомшливої суми у 411 мільярдів доларів щороку”, – як зазначає Fatima. А доступ до офтальмологічної допомоги може збільшити витрати домогосподарств на душу населення на 88%, і шанси на отримання гарно оплачуваної роботи на 10%.

Незважаючи на те, що резолюції Генеральної Асамблеї не мають юридичної сили, вони відображають світову думку.

Fatima зазначила, що для асамблеї надзвичайно важливо передати “однозначне зобов’язання ООН забезпечити належну медичну допомогу очам для усіх та усюди, а також запобігти умовам, що можуть призвести до серйозних та постійних пошкоджень”. Вона назвала резолюцію “можливістю змінити життя для мільйонів людей, які живуть зі сліпотою або ж із низьким зором”.

У резолюції наголошується, що доступ до офтальмологічної допомоги є важливим для досягнення цілей ООН до 2030 року, які спрямовані на подолання голоду та бідності, забезпечення здорового життя та якісної освіти, а також зменшення нерівності між людьми.

Гонконгський меценат James Chen, засновник компанії Clearly, що займається глобальними проблемами зору, агітував за впровадження цієї резолюції протягом останніх двох десятиліть і називає її “важливою віхою” і “критично важливим попереднім кроком” для досягнення цілей ООН.

“Першим кроком зараз є заохочення урядів країн до дій, і розглядання корекції зору як важливої медичної допомоги на ряду із іншими пріоритетами, такими як планування сім’ї та імунізація немовлят”, – каже він для The Associated Press.

Завдяки такому залученню урядів та громадських організацій принцип “окуляри доступні, а їх дистрибуція вирішувана”, а також амбіційний термін 2030 року, передбачений ООН, можуть бути досягнуті, як зазначає Chen, голова Chen Yet-Sen Family Foundation.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 24 липня 2021 року.



Чи ефективна комбінація атропіну із оклюзією ока для лікування амбліопії у дітей?

 

Порівняно із традиційним менеджментом амбліопії за допомогою оклюзії, застосування комбінації крапель атропіну та оклюзії призводить до вищого середнього поліпшення гостроти зору, відповідно до дослідження, опублікованого в журналі JAMA Ophthalmology 15 липня.

Shu Wang, M.D., із Fudan University в Шанхаї, разом зі своїми колегами порівнювали ефективність комбінованої терапії та простої оклюзії протягом шести місяців у дітей віком від 3 до 12 років, які мали амбліопію важкого ступеню, що розвилась через косоокість, анізометропію або ж поєднання цих факторів. Загалом, було залучено 53 та 55 дітей, які були випадковим чином залучені до групи комбінованої терапії та групи оклюзії, відповідно.

Серед 108 учасників середній вік становив 5.2 років, і 50% були жіночої статі. На початку дослідження середня гострота зору амбліопічного ока в учасників складала 0.95 (0.22) logMAR (приблизно 20/200 [2.2 рядки]). Через 6 місяців середнє покращення гостроти зору в групі комбінованої терапії склало 0.72 logMAR (7.2 рядків), а в групі оклюзії – 0.58 logMAR (5.8 рядків) (різниця, 0.14 logMAR [1.4 рядків] більша у групі комбінованої терапії; 95% CI, 0.05-0.22 logMAR [0.5-2.2 рядків]; P = .002). Однак, вже і через 3 місяці проведення такого лікування були помітні кращі результати по гостроті зору в групі комбінованої терапії (різниця середній значень, 0.13 logMAR [1.3 рядки]; 95% CI, 0.04-0.22 logMAR [0.4-2.2 рядки]; P = .004). Жоден із учасників не був виключений із дослідження через побічні ефекти терапії.

“Дане дослідження вказує, що як комбінована, так і просто оклюзивна терапія були ефективними для менеджменту амбліпоії важкого ступеню у дітей віком від 3 до 12 років, – пишуть автори дослідження, – І, хоча, комбінація атропіну із оклюзією дала вищі результати по середньому підвищенню гостроти зору, ці відмінності були відносно невеликими, і їх клінічна значимість не може бути точно визначена лише цим дослідженням”.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі JAMA Ophthalmology 15 липня 2021 року.



Ценегермін може бути безпечним та ефективним для терапії нейротрофічної кератопатії у дітей

 

Нейротрофічна кератопатія – це досить рідкісний стан, який характеризується низькою чутливістю рогівки та її поганим загоєнням, що пов’язане із порушенням її іннервації та живлення. Ценегермін (місцевий рекомбінантний фактор росту людських нервів [NGF]) за останні роки набув популярності в якості лікарського засобу для терапії нейротрофічної кератопатії. Сам NGF є нейропептидом, який приймає участь у регулюванні росту, підтримання життєдіяльності та проліферації певних таргетних нейронів, і був першим описаним фактором росту. При відсутності цього фактору симпатичні та сенсорні нейрони підлягають процесу апоптозу. І, хоча ценегермін схвалений FDA до застосування у пацієнтів старших 2-х років, на даний момент, жодне велике дослідження не продемонструвало ефективності застосування цього препарату у дітей. Тож вчені із США провели дослідження для того, щоб перевірити це.

Це ретроспективне дослідження було проведене у Duke University Eye Center, Vanderbilt Eye Institute та в University of Chicago Medical Center. Вісім дітей (віком від 2 до 18 років) щодня отримували по 6 крапель ценегерміну протягом 8 тижнів; і п’ять пацієнтів дотримувались повного режиму призначень. Середній термін від моменту встановлення діагнозу нейротрофічної кератопатії до початку терапії становив 11 місяців. Дослідження брало до уваги демографічні показники та фактори здоров’я, включаючи вік, стадію і тяжкість нейротрофічної кератопатії, інші захворювання очей, діагностичне тестування, вимірювання чутливості рогівки, гостроти зору та рубцювання строми.

У п’яти пацієнтів відзначалось покращення стану пов’язане із застосуванням ценегерміну, і у 2 із них покращилась гострота зору. Однак, в жодного із цих пацієнтів не покращилась чутливість рогівки, що автори пояснюють несумісністю документації різних медичних центрів, які були залучені до цього дослідження.

Із 3 пацієнтів, які припинили курс лікування, у одного прогресувало витончення рогівки, що в подальшому призвело до появи виразки та десцеметоцеле, і вимагало проведення негайної кератопластики. Ще один із цих пацієнтів припинив терапію через появу болю в очах, проблем зі сном та кошмарів. У третього пацієнта терапія була припинена випадково.

Отримані результати помірно підтримують застосування ценегерміну у дітей із нейротрофічною кератопатією. Основною перевагою від проведення даної терапії була стабілізація епітелію рогівки. Клініцистам слід пам’ятати, що вже існуючі рубці рогівки можуть значно знизити можливість ценегерміну до відновлення зору. Тому слід пильно контролювати стан епітелію рогівки під час терапії у дітей.

Не дивлячись на малу вибірку пацієнтів, на сьогоднішній день це дослідження є найбільшою серією клінічних випадків дітей із нейротрофічною кератопатією, які отримували терапію ценегерміном. І, хоча FDA затвердила його використання у пацієнтів віком від 2-х років, післяпродажні дослідження не включали пацієнтів молодших 50 років, і не були сфокусовані на педіатричних когортах.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті American Academy of Ophthalmology 13 липня 2021 року.



Чи можна плавати під водою із розплющеними очима?

 

Дуже багато людей проводять спекотні літні дні біля басейну. Однак, навіть якщо вода, як правило, очищується хлором, це не означає, що вам слід розплющувати свої очі під нею.

Як пояснює доповідач Jason Howland із Mayo Clinic, це може спричинити тимчасове ураження ваших очей. І наступного разу, коли ви зануритесь, можливо, вам захочеться відкрити очі під водою.

“Хлор є досить потужним дезінфікуючим засобом і дійсно може завдавати певної шкоди клітинам зовнішнього шару рогівки, які її захищають”, – каже Dr. Muriel Schornack, оптометрист в Mayo Clinic.

Тож поодинокі моменти розплющування очей ще можуть бути нормою, однак тривалі епізоди можуть завдати шкоди.

“Очі стають червоними, подразненими. Ви можете відчувати фотофобії або ж просто стати чутливими до світла. Зір може трохи замилюватись, а в очах буде відчуття подразнення або ж, навіть, і болю”, – каже Dr. Schornack.

Здебільшого ці симптоми неприємні, однак, вони короткотривалі. Але, якщо ви все-таки хочете плавати під водою із розплющеними очима, то ось порада від лікаря: “Я є фанатом окулярів для підводного плавання з декількох причин: №1 ви можете захистити передню поверхню ока; №2 Багато людей із короткозорістю і далекозорістю люблять носити контактні лінзи, коли вони плавають. І якщо хлор просочується у ці лінзи, то ми отримуємо резервуар із хлором на поверхні ока, який потенційно може викликати пошкодження”.

Більшість офтальмологів виступають проти плавання в контактних лінзах. Залежно від типу контактних лінз, які ви носите, вода може призвести до їх деформації, сильнішого притискання до поверхні ока, і, в свою чергу, до болю. Також контактні лінзи можуть затримувати собою мікроорганізми та бактерії, які можуть призвести до серйозних інфекційних проблем із очима. Тож ще одним варіантом окрім використання спеціальних окулярів, є використання одноразових контактних лінз, які не потрібно ретельно дезінфікувати та після плавання слід викинути.

Також уникайте солоної води. Сіль є ще одним поширеним джерелом подразнення очей під час плавання. Вона природним чином витягує вологу із очей, зневоднюючи їх та викликаючи відчуття печіння. Крім того, у місцях, де ви плаватиме у солоній воді, можуть бути й додаткові фактори забруднення води, такі як біологічні речовини, мул та промислові відходи. Хоча очі в нормі покриті шаром солоної сльозової плівки, середні рівні вмісту солі в океанах зазвичай в 3-4 рази вищі за значення людської сльози, що призводить до дисбалансу, який зневоднює очі.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 7 липня 2021 року.



Ризики травмування очей під час спортивних ігор із ракетками

 

У кількох офтальмологічних клініках Швеції відзначили зростання частоти очної травми від занять паделем (одна із форм гри у великий теніс). У статті, яка була опублікована в журналі Journal of the Swedish Medical Association (Läkartidningen), вчені із University of Gothenburg зазначають, що падель є видом спорту із потенційно високим ризиком травмування очей, і що носіння окулярів під час гри є гарною ідеєю.

Види спорту, в яких використовується м’яч часто пов’язані із підвищеним ризиком травмування очей і, схоже, що цей ризик, у випадку паделя (який зараз користується досить великою популярністю), є ще більшим.

“М’яч має вагу близько 50 грам і розмір, що відповідає входу в очницю. Швидкість м’яча є високою і для сильних ударів може складати 130 км/год. Еластичні властивості м’яча також роблять оцінку рикошету досить складною, що потенційно підвищує ризики травмування для очей”, – каже Gunnar Jakobsson, офтальмолог в University of Gothenburg та головний лікар в Sahlgrenska University Hospital.

Серйозні ураження є рідкісними

Найбільш часті травми, які відбуваються під час паделю є відносно легкими і являють собою невеликі крововиливи всередину ока, які не потребують хірургічного втручання. Однак, надходили і повідомлення про важкі випадки, коли гравці отримували серйозні травми і страждали на тривале і значне зниження зору. В таких випадках існує і високий ризик сліпоти. І у журналі Journal of the Swedish Medical Association (Läkartidningen), Jakobsson та його колега Catharina Thörnland описують три випадки, коли гравці в падель тримували травми середньої тяжкості, однак потребували хірургічного втручання для відновлення цілісності ока.

Ураження очей, спричинені м’ячем

 

Захист очей

Оскільки існують подібні ризики для очей, то слід носити захисні окуляри під час гри у падель. Декілька досліджень показують, що носіння спеціальних окулярів або інших засобів захисту очей, таких як захисний козирок або щиток для обличчя, є найефективнішим способом уникнути травмування органу зору в ризикованих видах зору. Якщо їх використовувати правильно, то ризики пошкодження очей знижуються на 90%.

Jakobsson проводить паралель із флорболом – іншим сучасним видом спорту, популярність якого значно зросла у 1990-х роках.

Гра у флорбол

“На деякий час флорбол став видом спорту, який спричиняв найбільшу кількість травм очей. Завдяки введенню обов’язкового носіння окулярів для дітей і учнів молодших класів, а також жорстких правил для старших гравців, кількість пошкоджень очей під час гри в флорбол значно зменшилась”, – підбиває підсумки Jakobsson.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 23 червня 2021 року.



Вплив зовнішніх факторів ризику на увеїт, пов’язаний із ювенільним ідіопатичним артритом

 

Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) є найбільш поширеною ревматичною патологією для дитячого віку, а увеїт, пов’язаний із ювенільним ідіопатичним артритом є найбільш частим його проявом, окрім ураження суглобів. Приблизна частота виникнення увеїтів при ЮІА становить 11-38%. Однак, ці дані дуже варіюють залежно від підтипу ювенільного ідіопатичного артриту, і сягають значень 47% у випадку олігоартикулярного підтипу. Такі увеїти мають безсимптомний перебіг, але несуть значний ризик для зору дітей, тому вони мають регулярно проходити огляди у офтальмолога. Вказівки щодо частоти скринінгу очей базуються на існуючих клінічних факторах ризику: стать, підтип ЮІА, вік маніфестації ЮІА, а також АНА-статус і HLA-B27 статус. Однак, вони досі не мають специфічності, і у дітей може розвинутись увеїт між скринінговими оглядами.

Увеїт, пов’язаний із ювенільним ідіопатичним артритом, вважається гетерогенною хворобою, яка зумовлена як генетичними факторами, так і факторами навколишнього середовища. Наразі зростає кількість літератури про вплив генетики на сприйнятливість до таких увеїтів, і нещодавно було опубліковане перше дослідження повногеномного пошуку асоціацій увеїту, пов’язаного із ювенільним ідіопатичним артритом. Раніше зазначалось, що вплив зовнішніх факторів на цю патологію обмежений, і усі вони були узагальнені. Однак, конкретизація цих факторів може поліпшити програму скринінгу, а також потенційно допомогти переосмислити стратегії лікування пацієнтів на основі їх персонального профілю ризиків. Саме тому нещодавно вчені із Великобританії провели перший систематичний огляд факторів навколишнього середовища, які мають вплив на увеїт, пов’язаний із ювенільним ідіопатичним артритом.

Цей системний огляд проводився відповідно до гайдлайнів PRISMA. Було здійснено пошук необхідної інформації у 4 онлайн базах даних до 12 серпня 2020 року: Cumulative Index of Nursing and Allied Health Literature, Web of Science, MEDLINE та Embase. Знайдені там дослідженні були оглянуті двома незалежними рецензентами на предмет попереднього визначення критеріїв включення та виключення. Дані були отримані із усіх первинних досліджень, які відповідали критеріям включення та були незалежно перевірені.

Було включено 3 дослідження із 895 унікальними записами даних пацієнтів, які відповідали критеріям включення в дослідження, і кожне із досліджень описувало різні фактори ризику, пов’язані із навколишнім середовищем. Цей систематичний огляд включав 973 учасники (переважно жінок), які мали ювенільний ідіопатичний артрит. Оцінювались три зовнішніх фактори ризику: сезонність, наявність в учасника алергії та забезпеченість вітаміном Д.

Відповідно до отриманих результатів, наявність допису у картці пацієнта про те, що він приймав протиалергічні препарати або ж має алергію, мала зв’язок із підвищеним ризиком увеїту, пов’язаного із ювенільним ідіопатичним артритом, в усіх учасників. Також, достатня забезпеченість учасників вітаміном Д була пов’язана зі зниженими ризиками виникнення увеїту. А от для підтвердження зв’язку із сезонністю точних та детальних даних не вистачило, хоча автори дослідження зазначали, що найбільші ризики увеїту виникають взимку, а весною та восени вони знижені.

Загалом зараз зростає визнання сезонних коливань як захворюваності, так і активності аутоімунних патологій. Однак, очевидно, що вплив сезонності є складним і багатофакторним. Одними із таких факторів є: інфекції, вплив ультрафіолетового світла, кількість вітаміну Д та мелатоніну. Зима асоціюється із вірусними збудниками респіраторних захворювань, а весна – із бактеріальними, наприклад Mycoplasma pneumoniae. В той же час весна та осінь більш пов’язані із інфікування ентеровірусами. Вважається, що вірусні інфекції вносять вклад в розвиток аутоімунних захворювань такими механізмами, як молекулярна мімікрія, поширення епітопів та активація імунних клітин.

Додатково, сезонне коливання рівнів сонячного світла впливає на рівень вітаміну Д, який має вплив на функціонування імунної системи. Однак, дані щодо впливу гіповітамінозу Д на розвиток аутоімунних захворювань, окрім розсіяного склерозу, наразі немає. Проте, виявлений зв’язок між рівнем вітаміну Д та увеїтом, пов’язаним із ювенільним ідіопатичним артритом, також підтверджується дослідженням, в якому вивчалась роль цього вітаміну у розвитку неінфекційних увеїтів дорослих. Воно показало 21% зниження ризиків увеїту у людей із нормальними рівнями вітаміну Д.

Традиційно вважається, що алергія та аутоімунні процеси представляють собою різні сегменти порушень роботи імунної системи, відповідно до парадигми Т1/Т2 – аутоімунні патології виникають у осіб із більшою схильністю до Т-хелперів 1 типу, а алергія – у осіб зі схильністю до Т-хелперів типу 2. Однак, в останні роки така парадигма була оскаржена після виявлення клітин Th17. Останні дані показують, що замість більшого захисту, люди із алергією отримують більші ризики аутоімунних патологій. Хоча виявлений зв’язок між алергією та увеїтом, пов’язаним із ювенільним ідіопатичним артритом, був трохи обмежений, але напрям і величина цього зв’язку можуть бути порівняні із попередніми даними літератури. Враховуючи імунопатогенну природу алергічних і аутоімунних захворювань, важко встановити чи є зв’язок між цими двома типами захворювань свідченням причинно-наслідкового зв’язку (і в якому напрямку), чи цей зв’язок є кореляцією.

Тож, для підтвердження та розмежування виявлених зв’язків, які дозволять провести мета-аналіз, необхідні будуть подальші дослідження. Однак, їх проведення є досить складним через безсимптоминй перебіг та підступний початок таких увеїтів.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Journal of Ophthalmic Inflammation and Infection 24 травня 2021 року.