Posts published on Листопад 2022

Генетична схильність і тривалі роки навчання є причиною розвитку короткозорості у дітей

 

Дослідники виявили п’ять генетичних варіантів, які підвищують ризик розвитку короткозорості у людей, які тривалий час проходять навчання у школах і університетах. Команда під керівництвом Джеремі Гуггенхайма з Університету Кардіффа у Великій Британії, опублікувала ці висновки 17 листопада в журналі відкритого доступу PLOS Genetics.

Короткозорість пов’язана з низкою захворювань очей, які стають причиною необоротного погіршення зору у літніх людей. Однак люди часто стають короткозорими в дитинстві, і, здається, цей стан є наслідком поєднання генетичних факторів, занадто малого часу, проведеного на свіжому повітрі, а також багатьох років навчання. Генетичні дослідження виявили понад 450 генетичних варіантів, пов’язаних із підвищеним ризиком короткозорості, але деякі з них підвищують ризик пов’язаний саме із факторами способу життя.

У новому дослідженні вчені використовували генетичні дані та дані про здоров’я понад 340 000 учасників європейського походження. Вони провели загальногеномне дослідження, щоб виявити генетичні варіанти, які роблять людей більш сприйнятливими до короткозорості в поєднанні з інтенсивним навчанням.

Дослідження виявило п’ять генетичних варіантів, які поступово збільшували ризик розвитку короткозорості для людей, що більше часу вони проводили в навчальних закладах, особливо для людей, які отримали університетську освіту. Три з цих варіантів були раніше невідомі, тоді як два були виявлені в дослідженнях когорт східної Азії, де близько 80% дітей стають короткозорими.

Для порівняння, на Заході близько у 30% дітей розвивається короткозорість. Дослідники сказали, що ці відкриття дають змогу по-новому зрозуміти біологічні шляхи, що викликають короткозорість, але необхідні додаткові дослідження, щоб зрозуміти, як ці шляхи взаємодіють із чинниками способу життя, щоб спричинити стан міопії.

Гуггенхайм додає: «Окрім потреби в окулярах або контактних лінзах короткозорість є основною причиною невиправних порушень зору. Спираючись на наші попередні дослідження, що пов’язують освіту та короткозорість, нове дослідження визначає п’ять генів, пов’язаних із розвитком короткозорості, вплив яких посилюється додатковими роками навчання».

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 17 листопада 2022 року.



Краща фізична форма пов’язана зі зниженими ризиками появи алергічного кон’юнктивіту у дітей

 

Відповідно до даних  дослідження, представленого Американською академією офтальмології у 2022 році, діти, які мають кращу фізичну форму, ніж їхні однолітки, мають менший ризик розвитку алергічного кон’юнктивіту.

Але, як пише у цьому дослідженні Tsai-Chu Yeh, MD із загального госпіталю ветеранів Тайбею та Національного університету Ян Цзяо Дун у місті Тайбей, Тайвань із його колегами, погана якість повітря може нівелювати деякі переваги активностей на вулиці .

«Зростаюча поширеність алергічних захворювань, особливо серед дітей, викликає серйозне занепокоєння у сфері охорони здоров’я», — сказав Yeh в прес-релізі.

«Хоча симптоми алергічного кон’юнктивіту часто вважаються незначними, він, як правило, має хронічний перебіг із кількома повторюваними епізодами та може негативно вплинути на успішність у школі та якість життя дітей», — продовжив Yeh.

Згідно з представленими даними, у дослідженні взяли участь 1 271 730 дітей у Тайвані, які були обстежені у віці 10 років у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2018 року та спостерігалися протягом принаймні 1 року. Дослідники відстежували випадки алергічного кон’юнктивіту серед цих дітей за допомогою національних реєстрів.

Використовуючи результати національного тесту на фізичну підготовку, дослідники також об’єктивно вимірювали аеробну здатність дітей, м’язову силу, кардіореспіраторну витривалість і гнучкість.

Сукупна кількість захворюваності на алергічний кон’юнктивіт за шість років становила 0,64% для учнів у першому квартилі за силою опорно-рухового апарату (ця група мала найкращі показники фізичного розвитку), 0,73% для учнів у другому квартилі, 0,78% для учнів у третьому квартилі та 0,88% для учнів у четвертому квартилі (P < 0,001).

У багатофакторному аналізі з поправкою на вік, ІМТ, супутні захворювання, соціально-економічні та екологічні фактори, більша сила опорно-рухового апарату була пов’язана зі зниженим ризиком розвитку алергічних кон’юнктивітів. Подібний зв’язок простежується і для вищих значень аеробної здатності і кардіореспіраторної витривалості, згідно з анотацією дослідження.

Цей зв’язок також був відповідний і для всіх груп ІМТ, як вказують дослідники.

Крім того, вчені відзначили у презентації свого дослідження, що підвищені ризики алергічного кон’юнктивіту також пов’зані із жіночою статтю (aHR = 1,05; 95% ДІ, 1-1,11) і гіршим індексом якості повітря (aHR = 1,06; 95% ДІ, 1,06-1,07) у модифікованому регресійному аналізі Кокса.

Додаткові фактори ризику алергічного кон’юнктивіту включали урбанізацію, астму в анамнезі, алергічний риніт в анамнезі та попередній прийом антибіотиків (P < 0,001 для всіх). Дослідники вказали, що діти з надмірною вагою та діти з підвищеним впливом забрудненого повітря також мають підвищений ризик алергічного кон’юнктивіту.

Ці результати підтверджують попередні дослідження, які свідчать про зв’язок між алергічним кон’юнктивітом і забрудненням повітря, а також про зв’язок між алергічним кон’юнктивітом і урбанізацією, вказують дослідники.

Крім того, вчені пишуть, що ці взаємозв’язки між алергічним кон’юнктивітом, фізичною підготовленістю та факторами навколишнього середовища мають велике значення для громадського здоров’я, і на них повинні звертати увагу люди, які приймають рішення щодо політики у сфері охорони здоров’я.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio у листопаді 2022 року.



Короткий дискурс про перспективи використання генетичних тестувань в дитячій офтальмології

 

На сьогоднішній день було досліджено різноманітні застосування генетичних тестувань в офтальмології, починаючи від прийняття рішень щодо кератоконусу аж до скринінгу рефракційної хірургії.

Члени ради OSN Pediatrics/Strabismus – три провідних спеціалісти, обговорили потенціал генетичного тестування в офтальмології для дітей.

 

Robert S. Gold, MD: Я можу навести приклад, який трапився у моїй практиці. Я тривалий час займався наглядом за однією родиною, і усі ми не могли зрозуміти, що відбувається їх  5-річною дитиною. У батьків щойно народилася ще одна дитина, і обидві дитини мали значну світлобоязнь. Наша група дитячих офтальмологів спостерігала за цими дітьми, і ми зробили припущення, що у них ахроматопсія. Коли ж ми намагалися залучити сім’ю до генетичного тестування, по тяжкості це було схоже на виривання зубів.

Ми замовили генетичне тестування для цих дітей, і воно показало позитивний результат. Це був один із перших випадків у моїй кар’єрі, коли я фактично замовив цілу групу генетичних тестів. Ми відчували, що зробили велике добро для сім’ї. Ця мати намагалася відправити свою дитину на електроретинографію (ЕРГ); у центральній Флориді ми цього не маємо, і ми повинні відправляти їх до університетського центру. Ми з матір’ю щотижня знаходились на телефонному зв’язку, намагаючись вирішити це питання.

У такі моменти я б тепер без вагань замовляв тестування, надав би інформацію генетику, і передав би встановлення діагнозу йому. Рік чи два тому це точно не було б тим, що я зробив би взагалі.

Erin D. Stahl, MD: Я вважаю, що у нас досить хороші умови для залучення таких тестувань у практику. Я працюю у великій дитячій лікарні, яка проводить генетичні тестування та має генетичне відділення, а в офтальмологічному відділенні є консультант з питань генетики. Якщо я бачу пацієнта, який викликає у мене сумніви, я можу замовити ЕРГ, але я також залучаю і консультанта-генетика.

Консультант дзвонить родині та організовує телемедичну консультацію, а потім по телефону збирає сімейний анамнез та вивчає родовід. Якщо консультант розуміє, що цій дитині потрібно звернутися до генетика, якщо дитина страждає дисморфією або має інші серйозні медичні проблеми (а це доволі низький відсоток дітей), тоді спеціаліст направить пацієнта до генетика. В іншому випадку консультант замовляє тестування під моїм іменем. Я підписую, а потім, коли приходять результати, він дзвонить родині щоб обговорити результати.

Потім і я отримую результати, де у висновках написано: «Я повідомив сім’ї про результати. Якими б ви хотіли бачити ваші подальші дії?» Я відчуваю, що це чудове використання наших технічних можливостей. Ми не залежимо від генетиків, якщо тільки генетичний консультант не вирішить, що вони нам потрібні. Консультанти мають інформацію про те, що безкоштовно, а що не безкоштовно і що саме доступно через клінічні дослідження. На щастя, це зовсім не займає у нас багато часу.

Douglas R. Fredrick, MD, FAAP: Нам в Орегоні дуже пощастило, що ми маємо гарну клініку та програму по захворюваннями сітківки, але для людини, яка займається приватною практикою, я думаю, що це стане зоною зростаючої небезпеки. Якщо ви не генетик і погоджуєтеся на проведення генетичного тестування, але робите помилку, ви можете подумати: «Боже мій, скільки ще патологій я пропустив за останній тиждень?» Генетичне тестування може виявити делеції та поліморфізм, але лише кваліфікований генетичний консультант або генетик може надати точну інформацію про значення цих знахідок як для хворої дитини, так і для інших членів сім’ї.

Я розмовляв із Stacy Pineles, MD, яка пояснила, що Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі відкриває центр офтальмологічної генетики та має спеціальні ресурси для навчання офтальмологічних генетиків. Отже, очевидно, що це буде займати все більшу частину нашого життя. Якщо ви хочете зрозуміти, наскільки все змінюється, то подивіться на Великобританію. Там не можна замовити конкретну генетичну панель. Вони не замовляють панелі катаракти або панелі спадкових захворювань сітківки. Вони отримують повне секвенування екзомів для кожного із підозрою на генетичне захворювання очей, а Національна служба охорони здоров’я стандартизує тестування та результати. Я думаю, що вони набагато попереду нас і саме це є тим, що ми повинні запропонувати. Ми повинні принаймні працювати над таким майбутнім.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 25 жвотня 2022 року.



Вчені віднайшли ще одну причину хвороби Штаргардта

 

Використовуючи нову модель на основі стовбурових клітин, видобутих із клітин шкіри, вчені знайшли перші прямі докази того, що пов’язані зі хворобою Штаргардта мутації гена ABCA4 впливають на шар клітин в оці, який називається пігментним епітелієм сітківки (RPE). Відкриття вказує на нове розуміння прогресування хвороби Штаргардта та пропонує терапевтичну стратегію для захворювання, яке наразі не лікується. Дослідження проводилося в Національному інституті очей (NEI), що є частиною Національного інституту здоров’я. Висновки дослідження опубліковані 27 жовтня 2022 року в журналі Stem Cell Reports.

«Ця нова модель прискорить розробку методів лікування хвороби Штаргардта, — сказав директор NEI Майкл Ф. Чіанг, доктор медичних наук, — Ми не маємо способу лікування цієї хвороби частково ще й тому, що вона зустрічається рідко. Дана модель теоретично створює необмежену кількість людських клітин для вивчення”. Хвороба Штаргардта вражає приблизно 1 з кожних 10 000 людей у ​​США.

Хвороба Штаргардта викликає прогресуючу втрату центрального та нічного зору. Втрата зору пов’язана з токсичним накопиченням багатих ліпідами відкладень у пігментному епітелії сітківки, основною роботою яких є підтримка та живлення світлочутливих фоторецепторів. За нормальних умов ген ABCA4 виробляє білок, який запобігає цьому токсичному накопиченню. Попередні дослідження показали, що хвороба Штаргардта спричинена різними мутаціями в гені ABCA4. Відомо, що понад 800 мутацій ABCA4 пов’язані з широким спектром фенотипів хвороби Штаргардта.

Одним із способів підтримки фоторецепторів клітинами пігментного епітелію є поглинання їхніх відпрацьованих зовнішніх сегментів, що зберігає клітину чистою та здоровою. Багато вчених вважають, що при хворобі Штаргардта клітини пігментного епітелію гинуть після того, як вони отримують токсичні побічні продукти в ході поглинення зовнішніх сегментів фоторецепторів, і, що це, у свою чергу, призводить до смерті фоточутливих клітин та втрати зору.

Значна частина поточного знання про хворобу Штаргардта була отримана завдяки вивченню мишачих моделей, які за своєю суттю є обмежені через широку генетичну варіабельність захворювання у людей. За допомогою людської моделі пігметного епітелію сітківки дослідники NEI змогли визначити, чи мутації гена ABCA4 безпосередньо впливають на пігментний епітелій незалежно від фоторецепторів.

Щоб розробити нову модель, дослідники взяли клітини шкіри пацієнтів із хворобою Штаргардта, перетворили їх на стовбурові клітини, а потім спонукали стовбурові клітини диференціюватися в клітини пігментного епітелію. Досліджуючи матеріал, отриманий від пацієнтів, вчені виявили білок ABCA4 на клітинній мембрані пігментного епітелію. Вони досліджували функцію ABCA4 у розвитку клітин пігментного епітелію, використовуючи технологію редагування генів CRISPR/Cas9 для створення отриманого від пацієнтів пігментного епітелію без ABCA4, що називається нокаутом ABCA4. Вони виявили, що втрата ABCA4 не впливає на дозрівання пігментного епітелію, отриманого від пацієнтів.

Однак, коли пігментний епітелій без ABCA4 піддавалися впливу зовнішніх сегментів нормальних фоторецепторів (дикого типу), він накопичував внутрішньоклітинні ліпідні відкладення.

Подальші випробування нокаутів ABCA4 проявили ознаки дефектного метаболізму ліпідів пігментного епітелію і порушення здатності цього шару перетравлювати зовнішні сегменти фоторецепторів, що призводить до відкладень ліпідів у його клітинах.

Це перший звіт, де втрата функції ABCA4 у пігментному епітелії людини була пов’язана з внутрішньоклітинними відкладеннями ліпідів у цих клітинах без впливу на зовнішні сегменти мутантного фоторецептора ABCA4. З часом ці ліпідні відкладення можуть сприяти атрофії пігментного епітелію, що призводить до дегенерації фоторецепторів.

«У нашому звіті містяться вказівки щодо підходу до генної терапії із прицілом на пігментний епітелій, — сказав провідний вчений дослідження, доктор філософії Капіл Бхарті, старший дослідник секції трансляційного вивчення очей і стовбурових клітин NEI, – Наші дані свідчать про те, що на додаток до корекції втрати функції ABCA4 у фоторецепторах, генна терапія також повинна бути спрямована і на клітини RPE».

Це дослідження є частиною більших зусиль NEI, спрямованих на вирішення обмеженої доступності ліній стовбурових клітин пацієнтів для вивчення хвороби Штаргардта. Щоб подолати цей бар’єр, NEI ініціював банківську програму STGD1-iPSC для пацієнтів з різними мутаціями ABAC4. Ці клітини будуть доступні для наукової спільноти в цілому для досліджень механіки та генотипу-фенотипу.

Оригінальна стаття була опубліковна на порталі Medical Xpress 27 жовтня 2022 року.