Post navigation

Чи може навчання ехолокації допомогти сліпим людям?

 

Ехолокація, відома як природна сонарна система, відбувається, коли тварина видає звук, який відбивається від предметів навколишнього середовища, і повертається у вигляді ехо, що й забезпечує інформацію про навколишнє середовище.

Хоча добре відомо, що ехолокацією володіють кити та кажани, нещодавні дослідження показали, що деякі сліпі люди можуть використовувати ехолокацію на основі клацання, щоб покращувати оцінку простору та свою навігацію в ньому.

Оснащені цими знаннями, група дослідників на чолі із Dr. Lore Thaler, із Durham University у Великобританії, заглибились у фактори, які визначають яким чином люди отримують такі навички.

Протягом 10-тижневої програми вчені досліджували як сліпота та вік впливають на навчання ехолокації, яка базується на клацанні. Також вони досліджували як саме ця навичка впливає на повсякденне життя пацієнтів.

Результати їх дослідження були опубліковані в журналі POLS ONE.

Як працює ехолокація у людей

В дослідженні брали участь зрячі та сліпі люди віком від 21 до 79, які навчались ехолокації протягом 10-тижневого курсу. Сліпі пацієнти додатково взяли участь у подальшому 3-місячному опитуванні, в якому оцінювався вплив тренінгу на повсякденне життя.

Обидві групи зрячих та сліпих людей по закінченню тренінгу показали підвищення показників в оцінюваних параметрах, а деякі й досягли рівня експертів у ехолокації. Дивуючим є те, що в деяких випадках зрячі люди демонстрували вищі результати, аніж сліпі.

Важливим є те, що ані вік, ані якість зору не були обмежувальними факторами у швидкості навчання учасників або їх здатності застосовувати свої навички ехолокації у нових не шаблонних завданнях. Крім того, у подальшому спостереженні усі сліпі учасники повідомили про покращення своєї мобільності, а 83% додатково зазначили покращення самообслуговування і відчуття благополуччя.

Загалом, результати показують, що здатність навчатись ехолокації не обмежена віком або рівнем зору. І вона має гарний вплив на реабілітацію людей із втратою зору або на пацієнтів, що знаходяться на ранніх стадіях його прогресуючого погіршення.

На даний момент ехолокація не є стандартною практикою у реабілітації сліпих пацієнтів. Також існує ймовірність, що деякі люди будуть неохоче її використовувати через необхідність виконання клацань, що привертатиме увагу оточуючих людей і, як наслідок, соціальну стигматизацію.

Однак, результати показують, що сліпі люди та люди, для яких ехолокація є новою навичкою, впевнено її використовують у соціальних ситуаціях. Тож потенційні бар’єри, пов’язані із сприйняттям оточуючими сліпоти, можливо є набагато меншими, аніж вважалось раніше.

Dr. Lore Thaler із кафедри психології у Durham University зазначає: “Я не можу згадати жодної роботи із сліпими людьми, яка б мала такі самі захоплені відгуки. Люди, які брали участь у нашому дослідженні, повідомляли, що ехолокація на основі клацання позитивно вплинула на їх мобільність, здатність до самообслуговування та добробут, засвідчивши, що покращення, які ми спостерігали у лабораторії, переросли у позитивні зміни життя поза її межами. Ми цим дуже схвильовані і вважаємо, що мало б сенс навчати ехолокації людей, які досі мають хороший функціональний зір, але, як очікується, втратять його в подальшому житті через прогресуючі дегенеративні захворювання очей”.

Тож людський мозок продовжує дивувати нас своїми можливостями до нейропластичності і сприйняття складних навчальних стратегій, які змінюють його структуру і покращують обробку сенсорної інформації.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 2 червня 2021 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *