«СВОЄ ДИТИНСТВО ТРЕБА БАЧИТИ»

Приєднуйтесь до конференції 11 червня 2022 року!

Приєднатись

Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України


Існуємо з 2001 року.
Ми є неприбутковою громадською організацією, яка об’єднує громадян,
котрі виявили бажання співпрацювати для реалізації Статутних завдань Асоціації.

Мета


Є сприяння науковому і практичному розв’язанню сучасних проблем медичного обслуговування населення,
підвищення рівня кваліфікації та захист соціальних, економічних, творчих, культурних та інших спільних інтересів членів Асоціації.

Завдання та основні напрями діяльності


- сприяння розробці пріоритетних напрямів розвитку медичного обслуговування дітей, їх батьків та іншого дорослого населення, які страждають на захворювання очей та визначенню загальної політики з цих питань;
- вивчення сучасних досягнень в галузі офтальмології;
- організація та проведення різноманітних у тому числі міжнародних науково-практичних конференцій, форумів, семінарів , симпозіумів, виставок, тренінгів, інтерактивних заходів з виданням сертифікатів, дипломів та свідоцтва щодо участі у таких заходах;
- здійснення інформаційно-роз’яснювальної діяльності для дітей та дорослого населення (у тому числі в дитячих дошкільних закладах, закладах освіти, вищих навчальних закладах), а також для лікарів, освітян та фахівців інших спеціальностей.

Загальна кількість членів Асоціації (станом на 13 лютого 2018 року) – 389 осіб.


Голова правління - Риков Сергій Олександрович, тел. (050) 534-60-09
Заступник Голови Правління – Сенякіна Антуанета Степанівна, тел. (050) 548-85-83
Виконавчий директор – Шевколенко Марина Володимирівна, тел. (067) 395-83-17
Фінансовий директор – Чувалова Жанна Володимирівна, тел. (067) 967-47-07

Наші пріоритети

Інновації

Використовуємо лише сучасне обладнання та новітні, найефективніші розробки в галузі офтальмології з усього світу.

Спеціалісти

Наші спеціалісти мають вищу освіту, високий науковий ступінь,
а деякі з них запатентували свої технології для покращення зору у дітей.

Досвід

Понад двадцять років досвіду лікування проблем зору, тисячі вилікуваних пацієнтів. Кожного року покащуємо свої знання та вдосконалюємо систему лікування.

Новини асоціації

Вчені відтворили гангліонарні клітини сітківки мишей для того, щоб подолати нейродегенеративні захворювання очей
Новини

Вчені відтворили гангліонарні клітини сітківки мишей для того, щоб подолати нейродегенеративні захворювання очей

Пацієнти часто не розуміють звичні фрази медичного жаргону

Пацієнти часто не розуміють звичні фрази медичного жаргону

 

Пацієнти часто неправильно розуміють фрази лікарів і надають протилежні значення тому, що було сказано, і це призводить до плутанини у розумінні стану здоров’я, як повідомляє дослідження, опубліковане в JAMA Network Open.

Хоча клініцисти визнають, що слід уникати медичного жаргону під час спілкування з пацієнтами, вони часто використовують його, зазначили Рейчел Готліб, доктор медичних наук з Медичної школи Університету Міннесоти, та її колеги.

«Хоча медична мова може полегшити спілкування між медичними працівниками, її використання з пацієнтами може викликати плутанину, що може мати серйозні наслідки», — пишуть вони.

Попередні дослідження показали, що громадськість рідко розуміє медичну термінологію та абревіатури, але Готліб і її колеги оцінили конкретні фрази, які мають різне значення залежно від використання, «оскільки ці фрази можуть особливо заплутати пацієнтів».

Дослідники використали письмове та усне опитування з 13 запитань, яке складалося з поєднання відкритих запитань і питань з кількома варіантами відповіді, протягом 3-денного періоду на ярмарку штату Міннесота у 2021 році.

У кількох запитаннях використовувалися фрази з термінами, які мають різні значення поза медичним середовищем, наприклад «без особливостей» (unremarkable); «фебрильний» (febrile); «окультна інфекція» (occult infection); і «на перший погляд неушкоджений» (grossly intact).

Крім того, дослідники оцінили такі терміни, як «негативний» і абревіатуру «NPO», які раніше неправильно сприймались пацієнтами. Вони також перевірили розуміння учасниками повної фрази NPO «nil per os» (нічого до рота) як спосіб оцінити те, як передається сенс фраз.

В опитуванні взяли участь 215 респондентів (середній вік 42 роки). Серед них 65% мали ступінь бакалавра або вище, а 63% були жінками.

Готліб і її колеги повідомили, що більшість респондентів (96,3%) розуміли, що негативний результат скринінгу на рак означає, що у них немає раку, а 79,1% знали, що фраза «ваша пухлина прогресує» є поганою новиною.

Тим часом, лише 41,4% і 20% правильно визначили сенс фраз «неврологічний огляд на перший погляд без змін» (neuro exam is grossly intact) і «чи була у вас гарячка» (have you been febrile), відповідно, тоді як 1,9% зрозуміли, що мається на увазі під «окультною інфекцією» пацієнта.

Повністю фразу «nil per os» зрозуміли 75,3% респондентів у порівнянні з 11,2%, які впізнали її акронім «NPO» (P < 0,001).

Дослідники зазначили, що пандемія COVID-19 могла вплинути на розуміння громадськістю певних термінів. Наприклад, розуміння громадськістю «негативного» та «позитивного» в контексті тестування на віруси може пояснити «майже загальне розуміння негативного скринінгу раку, яке вважається хорошою новиною в нашому дослідженні», – пишуть дослідники.

«Однак варто відзначити, що при порівнянні розуміння фрази «ваш аналіз крові не показує інфекції» і «вашf гемокультура була негативною», значно більше респондентів правильно витлумачили фразу, яка взагалі уникала слова «негативний», – додали вони.

Похилий вік був пов’язаний із кращим розумінням лише двох із 13 запитань, що здивувало Готліб та її колег, «враховуючи, що збільшення віку дає більше можливостей почути терміни, які використовуються в медичному контексті».

Дослідники дійшли висновку, що медичний жаргон продовжує бути джерелом плутанини, тому лікарі повинні уникати таких фраз, щоб досягти кращого спілкування з пацієнтами.

«Майбутні дослідження повинні продовжувати характеризувати розуміння жаргону серед громадськості та перевіряти рекомендовані альтернативи для покращення нашого спілкування з пацієнтами», — написали вони.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 2 грудня 2022 року.

Генетична схильність і тривалі роки навчання є причиною розвитку короткозорості у дітей

Генетична схильність і тривалі роки навчання є причиною розвитку короткозорості у дітей

 

Дослідники виявили п’ять генетичних варіантів, які підвищують ризик розвитку короткозорості у людей, які тривалий час проходять навчання у школах і університетах. Команда під керівництвом Джеремі Гуггенхайма з Університету Кардіффа у Великій Британії, опублікувала ці висновки 17 листопада в журналі відкритого доступу PLOS Genetics.

Короткозорість пов’язана з низкою захворювань очей, які стають причиною необоротного погіршення зору у літніх людей. Однак люди часто стають короткозорими в дитинстві, і, здається, цей стан є наслідком поєднання генетичних факторів, занадто малого часу, проведеного на свіжому повітрі, а також багатьох років навчання. Генетичні дослідження виявили понад 450 генетичних варіантів, пов’язаних із підвищеним ризиком короткозорості, але деякі з них підвищують ризик пов’язаний саме із факторами способу життя.

У новому дослідженні вчені використовували генетичні дані та дані про здоров’я понад 340 000 учасників європейського походження. Вони провели загальногеномне дослідження, щоб виявити генетичні варіанти, які роблять людей більш сприйнятливими до короткозорості в поєднанні з інтенсивним навчанням.

Дослідження виявило п’ять генетичних варіантів, які поступово збільшували ризик розвитку короткозорості для людей, що більше часу вони проводили в навчальних закладах, особливо для людей, які отримали університетську освіту. Три з цих варіантів були раніше невідомі, тоді як два були виявлені в дослідженнях когорт східної Азії, де близько 80% дітей стають короткозорими.

Для порівняння, на Заході близько у 30% дітей розвивається короткозорість. Дослідники сказали, що ці відкриття дають змогу по-новому зрозуміти біологічні шляхи, що викликають короткозорість, але необхідні додаткові дослідження, щоб зрозуміти, як ці шляхи взаємодіють із чинниками способу життя, щоб спричинити стан міопії.

Гуггенхайм додає: «Окрім потреби в окулярах або контактних лінзах короткозорість є основною причиною невиправних порушень зору. Спираючись на наші попередні дослідження, що пов’язують освіту та короткозорість, нове дослідження визначає п’ять генів, пов’язаних із розвитком короткозорості, вплив яких посилюється додатковими роками навчання».

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 17 листопада 2022 року.

Краща фізична форма пов’язана зі зниженими ризиками появи алергічного кон’юнктивіту у дітей

Краща фізична форма пов’язана зі зниженими ризиками появи алергічного кон’юнктивіту у дітей

 

Відповідно до даних  дослідження, представленого Американською академією офтальмології у 2022 році, діти, які мають кращу фізичну форму, ніж їхні однолітки, мають менший ризик розвитку алергічного кон’юнктивіту.

Але, як пише у цьому дослідженні Tsai-Chu Yeh, MD із загального госпіталю ветеранів Тайбею та Національного університету Ян Цзяо Дун у місті Тайбей, Тайвань із його колегами, погана якість повітря може нівелювати деякі переваги активностей на вулиці .

«Зростаюча поширеність алергічних захворювань, особливо серед дітей, викликає серйозне занепокоєння у сфері охорони здоров’я», — сказав Yeh в прес-релізі.

«Хоча симптоми алергічного кон’юнктивіту часто вважаються незначними, він, як правило, має хронічний перебіг із кількома повторюваними епізодами та може негативно вплинути на успішність у школі та якість життя дітей», — продовжив Yeh.

Згідно з представленими даними, у дослідженні взяли участь 1 271 730 дітей у Тайвані, які були обстежені у віці 10 років у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2018 року та спостерігалися протягом принаймні 1 року. Дослідники відстежували випадки алергічного кон’юнктивіту серед цих дітей за допомогою національних реєстрів.

Використовуючи результати національного тесту на фізичну підготовку, дослідники також об’єктивно вимірювали аеробну здатність дітей, м’язову силу, кардіореспіраторну витривалість і гнучкість.

Сукупна кількість захворюваності на алергічний кон’юнктивіт за шість років становила 0,64% для учнів у першому квартилі за силою опорно-рухового апарату (ця група мала найкращі показники фізичного розвитку), 0,73% для учнів у другому квартилі, 0,78% для учнів у третьому квартилі та 0,88% для учнів у четвертому квартилі (P < 0,001).

У багатофакторному аналізі з поправкою на вік, ІМТ, супутні захворювання, соціально-економічні та екологічні фактори, більша сила опорно-рухового апарату була пов’язана зі зниженим ризиком розвитку алергічних кон’юнктивітів. Подібний зв’язок простежується і для вищих значень аеробної здатності і кардіореспіраторної витривалості, згідно з анотацією дослідження.

Цей зв’язок також був відповідний і для всіх груп ІМТ, як вказують дослідники.

Крім того, вчені відзначили у презентації свого дослідження, що підвищені ризики алергічного кон’юнктивіту також пов’зані із жіночою статтю (aHR = 1,05; 95% ДІ, 1-1,11) і гіршим індексом якості повітря (aHR = 1,06; 95% ДІ, 1,06-1,07) у модифікованому регресійному аналізі Кокса.

Додаткові фактори ризику алергічного кон’юнктивіту включали урбанізацію, астму в анамнезі, алергічний риніт в анамнезі та попередній прийом антибіотиків (P < 0,001 для всіх). Дослідники вказали, що діти з надмірною вагою та діти з підвищеним впливом забрудненого повітря також мають підвищений ризик алергічного кон’юнктивіту.

Ці результати підтверджують попередні дослідження, які свідчать про зв’язок між алергічним кон’юнктивітом і забрудненням повітря, а також про зв’язок між алергічним кон’юнктивітом і урбанізацією, вказують дослідники.

Крім того, вчені пишуть, що ці взаємозв’язки між алергічним кон’юнктивітом, фізичною підготовленістю та факторами навколишнього середовища мають велике значення для громадського здоров’я, і на них повинні звертати увагу люди, які приймають рішення щодо політики у сфері охорони здоров’я.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio у листопаді 2022 року.

Короткий дискурс про перспективи використання генетичних тестувань в дитячій офтальмології

Короткий дискурс про перспективи використання генетичних тестувань в дитячій офтальмології

 

На сьогоднішній день було досліджено різноманітні застосування генетичних тестувань в офтальмології, починаючи від прийняття рішень щодо кератоконусу аж до скринінгу рефракційної хірургії.

Члени ради OSN Pediatrics/Strabismus – три провідних спеціалісти, обговорили потенціал генетичного тестування в офтальмології для дітей.

 

Robert S. Gold, MD: Я можу навести приклад, який трапився у моїй практиці. Я тривалий час займався наглядом за однією родиною, і усі ми не могли зрозуміти, що відбувається їх  5-річною дитиною. У батьків щойно народилася ще одна дитина, і обидві дитини мали значну світлобоязнь. Наша група дитячих офтальмологів спостерігала за цими дітьми, і ми зробили припущення, що у них ахроматопсія. Коли ж ми намагалися залучити сім’ю до генетичного тестування, по тяжкості це було схоже на виривання зубів.

Ми замовили генетичне тестування для цих дітей, і воно показало позитивний результат. Це був один із перших випадків у моїй кар’єрі, коли я фактично замовив цілу групу генетичних тестів. Ми відчували, що зробили велике добро для сім’ї. Ця мати намагалася відправити свою дитину на електроретинографію (ЕРГ); у центральній Флориді ми цього не маємо, і ми повинні відправляти їх до університетського центру. Ми з матір’ю щотижня знаходились на телефонному зв’язку, намагаючись вирішити це питання.

У такі моменти я б тепер без вагань замовляв тестування, надав би інформацію генетику, і передав би встановлення діагнозу йому. Рік чи два тому це точно не було б тим, що я зробив би взагалі.

Erin D. Stahl, MD: Я вважаю, що у нас досить хороші умови для залучення таких тестувань у практику. Я працюю у великій дитячій лікарні, яка проводить генетичні тестування та має генетичне відділення, а в офтальмологічному відділенні є консультант з питань генетики. Якщо я бачу пацієнта, який викликає у мене сумніви, я можу замовити ЕРГ, але я також залучаю і консультанта-генетика.

Консультант дзвонить родині та організовує телемедичну консультацію, а потім по телефону збирає сімейний анамнез та вивчає родовід. Якщо консультант розуміє, що цій дитині потрібно звернутися до генетика, якщо дитина страждає дисморфією або має інші серйозні медичні проблеми (а це доволі низький відсоток дітей), тоді спеціаліст направить пацієнта до генетика. В іншому випадку консультант замовляє тестування під моїм іменем. Я підписую, а потім, коли приходять результати, він дзвонить родині щоб обговорити результати.

Потім і я отримую результати, де у висновках написано: «Я повідомив сім’ї про результати. Якими б ви хотіли бачити ваші подальші дії?» Я відчуваю, що це чудове використання наших технічних можливостей. Ми не залежимо від генетиків, якщо тільки генетичний консультант не вирішить, що вони нам потрібні. Консультанти мають інформацію про те, що безкоштовно, а що не безкоштовно і що саме доступно через клінічні дослідження. На щастя, це зовсім не займає у нас багато часу.

Douglas R. Fredrick, MD, FAAP: Нам в Орегоні дуже пощастило, що ми маємо гарну клініку та програму по захворюваннями сітківки, але для людини, яка займається приватною практикою, я думаю, що це стане зоною зростаючої небезпеки. Якщо ви не генетик і погоджуєтеся на проведення генетичного тестування, але робите помилку, ви можете подумати: «Боже мій, скільки ще патологій я пропустив за останній тиждень?» Генетичне тестування може виявити делеції та поліморфізм, але лише кваліфікований генетичний консультант або генетик може надати точну інформацію про значення цих знахідок як для хворої дитини, так і для інших членів сім’ї.

Я розмовляв із Stacy Pineles, MD, яка пояснила, що Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі відкриває центр офтальмологічної генетики та має спеціальні ресурси для навчання офтальмологічних генетиків. Отже, очевидно, що це буде займати все більшу частину нашого життя. Якщо ви хочете зрозуміти, наскільки все змінюється, то подивіться на Великобританію. Там не можна замовити конкретну генетичну панель. Вони не замовляють панелі катаракти або панелі спадкових захворювань сітківки. Вони отримують повне секвенування екзомів для кожного із підозрою на генетичне захворювання очей, а Національна служба охорони здоров’я стандартизує тестування та результати. Я думаю, що вони набагато попереду нас і саме це є тим, що ми повинні запропонувати. Ми повинні принаймні працювати над таким майбутнім.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 25 жвотня 2022 року.

Вчені віднайшли ще одну причину хвороби Штаргардта

Вчені віднайшли ще одну причину хвороби Штаргардта

 

Використовуючи нову модель на основі стовбурових клітин, видобутих із клітин шкіри, вчені знайшли перші прямі докази того, що пов’язані зі хворобою Штаргардта мутації гена ABCA4 впливають на шар клітин в оці, який називається пігментним епітелієм сітківки (RPE). Відкриття вказує на нове розуміння прогресування хвороби Штаргардта та пропонує терапевтичну стратегію для захворювання, яке наразі не лікується. Дослідження проводилося в Національному інституті очей (NEI), що є частиною Національного інституту здоров’я. Висновки дослідження опубліковані 27 жовтня 2022 року в журналі Stem Cell Reports.

«Ця нова модель прискорить розробку методів лікування хвороби Штаргардта, — сказав директор NEI Майкл Ф. Чіанг, доктор медичних наук, — Ми не маємо способу лікування цієї хвороби частково ще й тому, що вона зустрічається рідко. Дана модель теоретично створює необмежену кількість людських клітин для вивчення”. Хвороба Штаргардта вражає приблизно 1 з кожних 10 000 людей у ​​США.

Хвороба Штаргардта викликає прогресуючу втрату центрального та нічного зору. Втрата зору пов’язана з токсичним накопиченням багатих ліпідами відкладень у пігментному епітелії сітківки, основною роботою яких є підтримка та живлення світлочутливих фоторецепторів. За нормальних умов ген ABCA4 виробляє білок, який запобігає цьому токсичному накопиченню. Попередні дослідження показали, що хвороба Штаргардта спричинена різними мутаціями в гені ABCA4. Відомо, що понад 800 мутацій ABCA4 пов’язані з широким спектром фенотипів хвороби Штаргардта.

Одним із способів підтримки фоторецепторів клітинами пігментного епітелію є поглинання їхніх відпрацьованих зовнішніх сегментів, що зберігає клітину чистою та здоровою. Багато вчених вважають, що при хворобі Штаргардта клітини пігментного епітелію гинуть після того, як вони отримують токсичні побічні продукти в ході поглинення зовнішніх сегментів фоторецепторів, і, що це, у свою чергу, призводить до смерті фоточутливих клітин та втрати зору.

Значна частина поточного знання про хворобу Штаргардта була отримана завдяки вивченню мишачих моделей, які за своєю суттю є обмежені через широку генетичну варіабельність захворювання у людей. За допомогою людської моделі пігметного епітелію сітківки дослідники NEI змогли визначити, чи мутації гена ABCA4 безпосередньо впливають на пігментний епітелій незалежно від фоторецепторів.

Щоб розробити нову модель, дослідники взяли клітини шкіри пацієнтів із хворобою Штаргардта, перетворили їх на стовбурові клітини, а потім спонукали стовбурові клітини диференціюватися в клітини пігментного епітелію. Досліджуючи матеріал, отриманий від пацієнтів, вчені виявили білок ABCA4 на клітинній мембрані пігментного епітелію. Вони досліджували функцію ABCA4 у розвитку клітин пігментного епітелію, використовуючи технологію редагування генів CRISPR/Cas9 для створення отриманого від пацієнтів пігментного епітелію без ABCA4, що називається нокаутом ABCA4. Вони виявили, що втрата ABCA4 не впливає на дозрівання пігментного епітелію, отриманого від пацієнтів.

Однак, коли пігментний епітелій без ABCA4 піддавалися впливу зовнішніх сегментів нормальних фоторецепторів (дикого типу), він накопичував внутрішньоклітинні ліпідні відкладення.

Подальші випробування нокаутів ABCA4 проявили ознаки дефектного метаболізму ліпідів пігментного епітелію і порушення здатності цього шару перетравлювати зовнішні сегменти фоторецепторів, що призводить до відкладень ліпідів у його клітинах.

Це перший звіт, де втрата функції ABCA4 у пігментному епітелії людини була пов’язана з внутрішньоклітинними відкладеннями ліпідів у цих клітинах без впливу на зовнішні сегменти мутантного фоторецептора ABCA4. З часом ці ліпідні відкладення можуть сприяти атрофії пігментного епітелію, що призводить до дегенерації фоторецепторів.

«У нашому звіті містяться вказівки щодо підходу до генної терапії із прицілом на пігментний епітелій, — сказав провідний вчений дослідження, доктор філософії Капіл Бхарті, старший дослідник секції трансляційного вивчення очей і стовбурових клітин NEI, – Наші дані свідчать про те, що на додаток до корекції втрати функції ABCA4 у фоторецепторах, генна терапія також повинна бути спрямована і на клітини RPE».

Це дослідження є частиною більших зусиль NEI, спрямованих на вирішення обмеженої доступності ліній стовбурових клітин пацієнтів для вивчення хвороби Штаргардта. Щоб подолати цей бар’єр, NEI ініціював банківську програму STGD1-iPSC для пацієнтів з різними мутаціями ABAC4. Ці клітини будуть доступні для наукової спільноти в цілому для досліджень механіки та генотипу-фенотипу.

Оригінальна стаття була опубліковна на порталі Medical Xpress 27 жовтня 2022 року.

Виклики у діагностиці та лікуванні патологій очей у дітей

Виклики у діагностиці та лікуванні патологій очей у дітей

 

Американська академія педіатрії, Американська асоціація дитячої офтальмології та косоокості, Американська академія офтальмології та Американська асоціація сертифікованих ортоптів розробляють рекомендації щодо перевірки зору у дітей.

Провідною організацією є Американська академія педіатрії, яка розповсюджує настанови серед педіатрів і сімейних лікарів. В даний час перевірка зору рекомендована при народженні, у віці 6 місяців, в 1 рік і щорічно під час регулярних оглядів. Медиків, які працюють із дітьми, навчають проводити зовнішній огляд за допомогою джерела світла, щоб знайти будь-які очевидні аномалії чи ознаки інфекції, оцінити розмір зіниць на предмет симетрії та нормальної реакції на світло, перевірити синхронність руху очей за допомогою тесту Гіршберга та спостерігати за нормальним і симетричним червоним рефлексом за допомогою прямого офтальмоскопа. Коли дитина дорослішає і здатна до співпраці, вимірюється її гострота зору. Якщо виявлено відхилення від норми, дитину направляють до офтальмолога.

У процесі перевірки зору виникає багато проблем. Це може призвести до помилок діагностики, що може затримати відповідну терапію, або багатьох непотрібних направлень до офтальмолога, якщо очі дитини виявляються здоровими.

Richard L. Lindstrom, MD із колегами з Minnesota Eye Consultants десятиліттями брали участь у щорічних безкоштовних перевірках зору в центрі міста в Інституті очей Філіпса в Міннеаполісі. “Коли ми виявляли очні патології, ми також з’ясовували, що багато батьків не дотримувалися рекомендованого огляду у офтальмолога, оскільки вони не мали фінансової можливості оплатити дане обстеження. Тому ми запропонували безкоштовні офтальмологічні огляди в нашому сусідньому міському офісі. Але все одно багато батьків не пройшли перевірку очей своїх дітей у наших офтальмологів”, – розповідає він.

“Останнім викликом було те, що коли офтальмолог рекомендував лікування, включно з чимось таким простим, як окуляри, деякі діти його не отриували, оскільки їхні батьки не могли собі дозволити вартість лікування. Потім ми створили фонд для покриття витрат на офтальмологічні огляди та будь-яку необхідну медичну або хірургічну терапію, але дотримання наших офтальмологічних рекомендацій пацієнтами та батьками часто ігнорувалося, навіть коли терапія, включно з окулярами, надавалася безкоштовно.

Скринінг зору стане ще більш важливим, оскільки ми маємо справу з пандемією прогресуючої короткозорості та доступністю ефективних методів лікування, включаючи модифікацію способу життя, спеціальну оптичну корекцію та топічні очні краплі з низькими дозами атропіну.

Ми залишаємося перед викликом і потребуємо кращого підходу до перевірки зору у дітей. Незважаючи на труднощі, пов’язані з комплаєнсом пацієнтів і батьків, скринінг зору на захворювання очей, які піддаються лікуванню, залишається критично важливим і щороку веде до збереження та/або відновлення зору для тисяч дітей. Можливо, наша здатність проводити домашнє цифрове тестування зору, яка вдосконалюється із часом, підвищить наш рівень успіху в ефективному скринінгу очей кожної дитини та мотивуватиме їхніх батьків шукати відповідне лікування.

Щодо другої теми цього обговорення, захворювання поверхні очей є поширеним первинним діагнозом у дітей. Як легку мнемоніку в диференціальній діагностиці причин червоного ока я вчу ABCD: алергія (allergy), блефарит (blepharitis), кон’юнктивіт (conjunctivitis) і хвороба сухого ока (DED). Більш важкі інфекційні захворювання, такі як кератити, епісклерит/склерити та увеїти не становлять труднощів у диференціальній діагностиці.

Алергічні кон’юнктивіти та бактеріальні кон’юнктивіти завжди часто зустрічаються офтальмологам, в практиці яких є діти. Останніми роками блефарит і хвороба сухого ока зросли в поширеності. Багато хто вважає, що це пов’язано з американською дієтою та збільшенням випадків ожиріння. Ті самі захворювання краю повік, що типово вражають дорослих – тепер вражають і дітей. Це блефарит і дисфункція мейбомієвої залози (МГЗ).

Простий, але корисний спосіб класифікувати блефарит є поділяти його на передній блефарит, який уражає головним чином вії та їх фолікули, і задній блефарит, який переважно вражає мейбомієві залози. Багато пацієнтів виявляють ознаки та симптоми як переднього, так і заднього блефариту разом із вторинною хворобою сухого ока, пов’язаною із випаровуванням сльози. Найпоширенішими формами переднього блефариту є себорейний блефарит, який характеризується жирним лущенням краю повік із лусками та лупою; стафілококовий блефарит, який часто супроводжується значною гіперемією краю повік, васкуляризацією рогівки, фліктенулами або периферичними інфільтратами рогівки; і демодексний блефарит з патогномонічним нальотом.

Дисфункція мейбомієвих залоз характеризується закупорюванням отворів мейбомієвої залози, каламутністю або відсутністю мейбума при ручному видавлюванні та звивистістю або випаданням залози при мейбографії. Терапія подібна для дорослих і дітей і вимагає тривалого її дотримання з очікуванням рецидивів протягом усього життя. Гігієна повік залишається основою піраміди лікування. Я вважаю, що прогрівання за допомогою маски Bruder або альтернативного засобу матиме ефект для дітей старшого віку, а спрей із хлорноватистою кислотою легко застосовувати в будь-якому віці. Антибіотикотерапія макролідним антибіотиком, таким як еритроміцинова очна мазь або азитроміцинові очні краплі, є безпечною та ефективною. Сімейство тетрациклінів зазвичай уникають, якщо мова йде про лікування дітей.

Маска Bruder

При стафілококовому блефариті ефективним є антибіотик з хорошою ефективністю проти метицилін-резистентних видів стафілокока, наприклад очна мазь з бацитрацином, Polytrim (краплі поліміксин B/триметоприм, AbbVie) або, у важких випадках, суміш ванкоміцину. У пацієнтів із більш тяжким перебігом запалення і вторинною неоваскуляризацією рогівки, фліктенулами або інфільтратами рогівки може знадобитися короткий курс місцевого застосування стероїдів. Я вважаю, що комбіновані краплі тобраміцин/дексаметазон або мазь лотепреднол перед сном особливо корисні.

Сподіваємося, нові методи лікування демодексного блефариту вже на горизонті, включаючи очні краплі Лотіланер від Tarsus Pharmaceuticals. Застосування дерматологічного івермектинового крему Soolantra (Galderma) не за призначенням є доступною альтернативою, як і препарати з олії чайного дерева.

У важких випадках ми проводимо зондування мейбомієвої залози з ручним видавлюванням вмісту (наприклад, за допомогою LipiFlow (Johnson & Johnson Vision), iLux (Alcon), BlephEx (BlephEx LLC). Альтернативним варіантом є інтенсивне імпульсне світло та кілька інших доступних процедур. У дітей молодшого віку ці процедури вимагають седації, як і лікування будь-якого гордеолуму або халязіону.

 

Принцип роботи LipiFlow

iLux

Своєчасна діагностика та належна терапія розладів зору у дітей можуть бути складними, оскільки підтримка батьків, комплаєнс і платоспроможність можуть заважати належному лікуванню. Захворювання поверхні ока є поширеним явищем у будь-якому віці, із збільшенням частоти блефаритів, дисфункції мейбомієвих залоз та синдрому сухого ока. Той факт, що рання діагностика та належна терапія можуть запобігти інвалідності по зору на все життя, мотивує нас усіх робити все можливе, щоб зберегти, відновити та покращити зір наших дітей.”

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio у жовтні 2022 року.

Наша команда

Риков Сергій Олександрович

Риков Сергій Олександрович

Голова правління


Сенякіна Антуанетта Степанівна

Сенякіна Антуанетта Степанівна

Заступник Голови Правління


Чувалова Жанна Володимирівна

Чувалова Жанна Володимирівна

Фінансовий директор


Алеєва Наталія Миколаївна

Алеєва Наталія Миколаївна


Барінов Юрій Вікторович

Барінов Юрій Вікторович


Наші досягнення за 20 років

Проконсультовано пацієнтів
Прооперовано пацієнтів
Профілактичних оглядів
Членів асоціації

“Я не хочу мати точку зору. Я хочу мати зір.”

М. Цвєтаєва

“Зрячий, не зрячий… А якщо не бачиш — то й все одно не побачиш!”

Затоiчи (Zatôichi)

“Все, що ти можеш побачити сам – ти маєш побачити сам.”

Вігго Мортєнсен