«СВОЄ ДИТИНСТВО ТРЕБА БАЧИТИ»

Приєднуйтесь до конференції 10 - 12 червня 2021 року!

Приєднатись

Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України


Існуємо з 2001 року.
Ми є неприбутковою громадською організацією, яка об’єднує громадян,
котрі виявили бажання співпрацювати для реалізації Статутних завдань Асоціації.

Мета


Є сприяння науковому і практичному розв’язанню сучасних проблем медичного обслуговування населення,
підвищення рівня кваліфікації та захист соціальних, економічних, творчих, культурних та інших спільних інтересів членів Асоціації.

Завдання та основні напрями діяльності


- сприяння розробці пріоритетних напрямів розвитку медичного обслуговування дітей, їх батьків та іншого дорослого населення, які страждають на захворювання очей та визначенню загальної політики з цих питань;
- вивчення сучасних досягнень в галузі офтальмології;
- організація та проведення різноманітних у тому числі міжнародних науково-практичних конференцій, форумів, семінарів , симпозіумів, виставок, тренінгів, інтерактивних заходів з виданням сертифікатів, дипломів та свідоцтва щодо участі у таких заходах;
- здійснення інформаційно-роз’яснювальної діяльності для дітей та дорослого населення (у тому числі в дитячих дошкільних закладах, закладах освіти, вищих навчальних закладах), а також для лікарів, освітян та фахівців інших спеціальностей.

Загальна кількість членів Асоціації (станом на 13 лютого 2018 року) – 389 осіб.


Голова правління - Риков Сергій Олександрович, тел. (050) 534-60-09
Заступник Голови Правління – Сенякіна Антуанета Степанівна, тел. (050) 548-85-83
Виконавчий директор – Шевколенко Марина Володимирівна, тел. (067) 395-83-17
Фінансовий директор – Чувалова Жанна Володимирівна, тел. (067) 967-47-07

Наші пріоритети

Інновації

Використовуємо лише сучасне обладнання та новітні, найефективніші розробки в галузі офтальмології з усього світу.

Спеціалісти

Наші спеціалісти мають вищу освіту, високий науковий ступінь,
а деякі з них запатентували свої технології для покращення зору у дітей.

Досвід

Понад двадцять років досвіду лікування проблем зору, тисячі вилікуваних пацієнтів. Кожного року покащуємо свої знання та вдосконалюємо систему лікування.

Новини асоціації

Таємниця зростаючої частоти короткозорості у дітей
Новини

Таємниця зростаючої частоти короткозорості у дітей

ІХ Науково-практична конференція дитячих офтальмологів та оптометристів України з міжнародною участю «Своє дитинство треба бачити ’21» – записи трансляції

ІХ Науково-практична конференція дитячих офтальмологів та оптометристів України з міжнародною участю «Своє дитинство треба бачити ’21» – записи трансляції

Шановні колеги!

 

Ось і завершилась цьогорічна конференція дитячих офтальмологів та оптометристів України “Своє дитинство треба бачити 2021”. Сподіваємось, що ці три дні змогли повернути усіх нас в докарантинні часи, та подарувати яскраві емоції від поєднання цікавих лекцій, живого спілкування з колегами та друзями, і гостинності узбережжя Чорного моря. А для тих, хто хоче знов відчути частинку цієї атмосфери, або ж повторно подивитись виступи доповідачів, ми залишаємо записи трансялції усіх днів конференції нижче:

Перший день – 10.06.2021

Другий день – 11.06.2021

Третій день – 12.06.2021

Будемо з нетерпінням чекати на Вас насутпного року!

 

З найкращими побажаннями, Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України!

Споживання великої кількості кофеїну може бути пов’язаним із ризиками розвитку глаукоми

Споживання великої кількості кофеїну може бути пов’язаним із ризиками розвитку глаукоми

 

Щоденне вживання великої кількості кофеїну може збільшити ризики глаукоми більше, ніж у три рази, у людей, які мають генетичну схильність до високого внутрішньоочного тиску, відповідно до результатів міжнародного багатоцентрового дослідження, яке було очолюване Icahn School of Medicine на горі Синай. Воно вперше в світі продемонструвало дієтично-генетичний зв’язок при глаукомі. Тож результати, опубліковані в друкованій версії червневого випуску журналу Ophthalmology можуть наштовхувати на припущення, що пацієнтам із сімейною історією глаукоми слід знизити вживання кофеїну.

Дослідження є важливим, оскільки глаукоми є однією із ведучих причин сліпоти в світі. Воно розглядає сплив кофеїну на глаукому та внутрішньоочний тиск, який є невід’ємним фактором її ризику, не дивлячись на те, що інші фактори також мають вплив. При глаукомі у пацієнтів симптоми майже непомітні або відсутні, допоки хвороба не зпрогресує достатньо сильно, і не почне зникати зір.

“Раніше ми опублікували роботу, в якій припускали, що високе споживання кофеїну збільшує ризики відкритокутової глаукоми високого тиску серед людей із сімейним анамнезом захворювання. У цьому дослідженні ми показуємо, що зв’язок між споживанням великої кількості кофеїну та глаукомою лише серед тих людей, які мають найбільші генетичні ризики підвищеного очного тиску”, – каже керівник і автор-кореспондент Louis R. Pasquale, MD, FARVO, заступник голови з офтальмологічних досліджень в системі охорони здоров’я на горі Синай.

Група дослідників використовувала UK Biobank – масштабну медичну базу даних, яка підтримується різними медичними та державними установами. Вони проаналізували записи 120000 учасників у період з 2006 по 2010 роки. Учасникам було від 39 до 73 років, і вони надали свої медичні записи разом зі зразками ДНК, зібраними для отримання даних. Вони багато разів проходили дієтичні опитувальники, в яких увага була зосереджена на тому скільки напоїв із кофеїном вони п’ють щодня, як багато їжі, що містить кофеїн, вони їдять, її специфічні типи та порції. Також вони відповідали на питання про їх зір, включаючи специфічні питання про наявність у них глаукоми та сімейного анамнезу глаукоми. Через три роки після дослідження їм виміряли внутрішньоочний тиск та провели офтальмологічні дослідження очей.

Спочатку дослідники вивчали взаємозв’язок між споживанням кофеїну, внутрішньоочного тиску і глаукомою, про яку учасники повідомляли самі, шляхом проведення багатоваріантного аналізу. Потім вони оцінювали чи додавання генетичних даних укріплював ці зв’язки. Вони приписували кожному учаснику значення генетичного ризику високого внутрішньоочного тиску і проводили аналіз взаємодії.

Дослідники виявили, що велике споживання кофеїну не пов’язане із підвищеним внутрішньоочним тиском та глаукомою в цілому. Однак, серед учасників із найбільшою генетичною схильністю до підвищеного внутрішньоочного тиску – у верхньому 25 процентилі – такий зв’язок був. Якщо говорити більш конкретно, то в учасників, які споживали найбільшу кількість кофеїну щодня (понад 480 міліграмів – приблизно 4 чашки кави), рівень внутрішньоочного тиску був вищим на 0.35 мм рт. ст. Крім того, у осіб із найвищими показниками генетичного ризику, які споживали більше 321 міліграмів кофеїну щодня (приблизно 3 чашки кави), поширеність глаукоми була майже в 3.9 разів вища, аніж у учасників, які вживали мінімум кофеїну, або ж не вживали його взагалі, або ж мали низькі генетичні ризики.

“Пацієнти із глаукомою часто питають як саме вони можуть змінити свій спосіб життя, щоб захистити свій зір, однак, до цього часу це була недостатньо вивчена область. Це дослідження припустило, що пацієнти із найвищим генетичним ризиком глаукоми можуть отримати користь від зменшення споживання кофеїну. Важливо зауважити, що зв’язок був встановлений лише із вживанням великої кількості кофеїну, і у тих пацієнтів, які мали високі генетичні ризики, – каже співавтор Anthony Khawaja, MD, Ph.D., доцент Ophthalmology University College London (UCL) Institute of Ophthalmology та офтальмохірург в Moorfields Eye Hospital, – Дослідження UK Biobank допомагає нам, як ніколи раніше, дізнаватись про вплив наших генів на глаукому і роль, яку може відігравати наша поведінка та навколишнє середовище. Ми сподіваємося розширити знання у цій галузі”.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 7 червня 2021 року.

Чи є ручна ОКТ менш стресогенною для немовлят під час огляду з приводу ретинопатії недоношених?

Чи є ручна ОКТ менш стресогенною для немовлят під час огляду з приводу ретинопатії недоношених?

 

Огляд недоношених немовлят з приводу ретинопатії недоношених досить часто є непростою задачею, навіть для досвідченого спеціаліста. Стандартна процедура огляду за допомогою бінокулярного офтальмоскопа потребує фіксування розплющених повік немовля, що є достатньо стресовим і неприємним для дитини. Однак, все більшого розповсюдження по всьому світу набувають спеціальні інструментальні методи дослідження, які окрім покращення і полегшення діагностики і відкриття доступу до телемедичного скринінгу, можуть знизити дискомфорт оглядів для дитини. А от чи дійсно це так, перевіряли вчені із США у своєму дослідженні, порівнюючи огляд непрямим бінокулярним офтальмоскопом і ручною оптичною когерентною томографією.

У цьому крос-секційному дослідженні немовлята обстежувались безпосередньо біля їх ліжка у дитячій кімнаті відділення інтенсивної терапії. Також зараховувались і немовлята із Study of Eye Imaging in Preterm Infants (BabySTEPS), які проходили обстеження за допомогою ОКТ в ході основного дослідження. Набір пацієнтів здійснювався з червня по листопад 2019 року, а аналіз почався із квітня 2020 року. Оцінка стресу у немовлят здійснювалась за допомогою модифікованих компонентів інструменту оцінки болю новонароджених (Modified Pain Assessment Tool) до та під час обстеження як бінокулярним офтальмоскопом, так і за допомогою ручного ОКТ.

Для 71 огляду 16 немовлят (середній гестаційний вік складав 27 тижнів, середня маса при народженні – 869г) зрушення від базового рівня дискомфорту були значущо меншими під час використання ОКТ, якщо порівнювати із бінокулярним офтальмоскопом, для таких параметрів оцінки: показник крику немовля (огляд першого ока: середні значення 0.03 [0.3] vs 1.68 [1.2]; −1.65 [95% CI, −1.91 to −1.39]; огляд другого ока: середні значення 0.1 [0.3] vs 1.97 [1.2]; −1.87 [95% CI, −2.19 to −1.54]), вираз обличчя (перше око: 3 [4%] vs 59 [83%]; −79% [95% CI, −87% to −72%]; друге око: 4 [6%] vs 61 [88%]; −83% [95% CI, −89% to −76%]), і частота серцевих скорочень (перше око: [SD], −7 [16] vs 13 [18]; −20 [95% CI, −26 to −14], друге око: −3 [18] vs 20 [20] ударів за хвилину; −23 [95% CI, −29 to −18]) (P < .001 для усіх). Зміни у частоті дихання та сатурації киснем не відрізнялись між методами обстежень.

Тож, хоча клінічна значимість додавання або ж заміни огляду бінокулярним офтальмоскопом оптичною когерентною томографією досі не визначена, дані дослідження вказують, що візуалізація сітківки за допомогою ручного ОКТ може бути значно менш стресовою для немовлят, якщо порівнювати зі стандартним оглядом непрямою офтальмосокпією досвідченим лікарем.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі JAMA Ophthalmology 1 квітня 2021 року.

Чи може навчання ехолокації допомогти сліпим людям?

Чи може навчання ехолокації допомогти сліпим людям?

 

Ехолокація, відома як природна сонарна система, відбувається, коли тварина видає звук, який відбивається від предметів навколишнього середовища, і повертається у вигляді ехо, що й забезпечує інформацію про навколишнє середовище.

Хоча добре відомо, що ехолокацією володіють кити та кажани, нещодавні дослідження показали, що деякі сліпі люди можуть використовувати ехолокацію на основі клацання, щоб покращувати оцінку простору та свою навігацію в ньому.

Оснащені цими знаннями, група дослідників на чолі із Dr. Lore Thaler, із Durham University у Великобританії, заглибились у фактори, які визначають яким чином люди отримують такі навички.

Протягом 10-тижневої програми вчені досліджували як сліпота та вік впливають на навчання ехолокації, яка базується на клацанні. Також вони досліджували як саме ця навичка впливає на повсякденне життя пацієнтів.

Результати їх дослідження були опубліковані в журналі POLS ONE.

Як працює ехолокація у людей

В дослідженні брали участь зрячі та сліпі люди віком від 21 до 79, які навчались ехолокації протягом 10-тижневого курсу. Сліпі пацієнти додатково взяли участь у подальшому 3-місячному опитуванні, в якому оцінювався вплив тренінгу на повсякденне життя.

Обидві групи зрячих та сліпих людей по закінченню тренінгу показали підвищення показників в оцінюваних параметрах, а деякі й досягли рівня експертів у ехолокації. Дивуючим є те, що в деяких випадках зрячі люди демонстрували вищі результати, аніж сліпі.

Важливим є те, що ані вік, ані якість зору не були обмежувальними факторами у швидкості навчання учасників або їх здатності застосовувати свої навички ехолокації у нових не шаблонних завданнях. Крім того, у подальшому спостереженні усі сліпі учасники повідомили про покращення своєї мобільності, а 83% додатково зазначили покращення самообслуговування і відчуття благополуччя.

Загалом, результати показують, що здатність навчатись ехолокації не обмежена віком або рівнем зору. І вона має гарний вплив на реабілітацію людей із втратою зору або на пацієнтів, що знаходяться на ранніх стадіях його прогресуючого погіршення.

На даний момент ехолокація не є стандартною практикою у реабілітації сліпих пацієнтів. Також існує ймовірність, що деякі люди будуть неохоче її використовувати через необхідність виконання клацань, що привертатиме увагу оточуючих людей і, як наслідок, соціальну стигматизацію.

Однак, результати показують, що сліпі люди та люди, для яких ехолокація є новою навичкою, впевнено її використовують у соціальних ситуаціях. Тож потенційні бар’єри, пов’язані із сприйняттям оточуючими сліпоти, можливо є набагато меншими, аніж вважалось раніше.

Dr. Lore Thaler із кафедри психології у Durham University зазначає: “Я не можу згадати жодної роботи із сліпими людьми, яка б мала такі самі захоплені відгуки. Люди, які брали участь у нашому дослідженні, повідомляли, що ехолокація на основі клацання позитивно вплинула на їх мобільність, здатність до самообслуговування та добробут, засвідчивши, що покращення, які ми спостерігали у лабораторії, переросли у позитивні зміни життя поза її межами. Ми цим дуже схвильовані і вважаємо, що мало б сенс навчати ехолокації людей, які досі мають хороший функціональний зір, але, як очікується, втратять його в подальшому житті через прогресуючі дегенеративні захворювання очей”.

Тож людський мозок продовжує дивувати нас своїми можливостями до нейропластичності і сприйняття складних навчальних стратегій, які змінюють його структуру і покращують обробку сенсорної інформації.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 2 червня 2021 року.

Остаточний діагноз: ретинобластома чи псевдоретинобластома?

Остаточний діагноз: ретинобластома чи псевдоретинобластома?

 

Ретинобластома – це злоякісна пухлина ока, яка розвивається із сітківки – шару нервової тканини, яка вистилає задню частину ока зсередини, та яка дає нам можливість бачити. Вона є більш поширеною і типовою серед маленьких дітей, однак трапляються випадки і у дорослих. Зазвичай поставити діагноз “ретинобластома” технічно не є дуже складно, оскільки вона має досить характерний вигляд і ознаки. Однак, існують патології, які у своїх проявах мімікрують під ретинобластому, і можуть призвести до хибного призначення лікування.

Щоб дізнатись наскільки часто трапляються такі випадки, і чи впливає вік презентації пацієнта із ретинобластомою на правильність встановлення діагнозу, вчені із Туреччини провели ретроспективне обсерваційне дослідження. Воно включало 549 пацієнтів (769 очей), які були направлені до медичного центру третинної ланки з метою підтвердження діагнозу “ретинобластоми” або ж безпосереднього її лікування, в часовому проміжку між жовтнем 1998 року та червнем 2019 року. Детальний огляд очного дна проводився одним очним онкологом протягом усього періоду дослідження в умовах, коли кожен пацієнт знаходився під дією загальної анестезії.

Із 549 пацієнтів, які були направлені в медичний центр для підтвердження або лікування, у 393 (71.6%) дійсно було виявлено ретинобластому, а у 156 (28.4%) було встановлено діагноз псевдоретинобластоми. Середній вік презентації пацієнта становив 52.1 місяці, і варіював від 1 до 276 місяців. Найбільш поширеними діагнозами серед пацієнтів молодших за 1 рік із групи псевдоретинобластоми були: персистуюча васкуляризація плода (PFV) (n = 19; 28.8%), хвороба Коатса (n = 7; 10.6%), хоріоретинальна колобома (n = 4; 6.1%), дисплазія сітківки (n = 4; 6.1%), та відшарування сітківки (n = 4; 6.1%). А серед пацієнтів віком від 1 до 5 років найбільш поширеними діагнозами були: хвороба Коатса  (n = 10; 25.6%), персистуюча васкуляризація плода (n = 7; 17.9%), та гіпоплазія диска зорового нерва (n = 3; 7.7%). А пацієнти старше 5 років частіше за все мали хворобу Коатса (n = 8; 15.7%), друзи диска зорового нерва (n = 5; 9.8%), ретинопатію недоношених (n = 4; 7.8%) та комбіновану гамартому (n = 4; 7.8%).

Тож, за висновками, 28.4% пацієнтів, яких було направлено на підтвердження діагнозу або лікування, були класифіковані як такі, що мають псевдоретинобластому. А найбільш поширені патології, які мімікрують під ретинобластому були хвороба Коаста і персистуюча васкуляризація плода, що відповідає попереднім статистичним даним, отриманим як із країн з високим, так із країн з низьким рівнем доходу.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 травня 2021 року.

Дитяча книга, яка допоможе виявити порушення кольорового зору

Дитяча книга, яка допоможе виявити порушення кольорового зору

 

Нова дитяча книга допоможе виявляти дітей із порушеннями кольорового зору, як сподіваються її автори.

“The Curious Eye” може неофіційно застосовуватись у школах та кабінетах лікарів, щоб допомогти перекрити прогалину у скринінгу на дефекти кольоросприйняття, які часто не виявляють до повноліття, як зазначає Rick Whitehead, MD, дитячий офтальмолог у Spokane, Washington, що був консультантом проекту.

Книга на 24 сторінки пропонує читачам відмічати тварин та предмети, деякі з яких приховані у візерунках, які не можуть побачити люди із дефектами кольоросприйняття. А перевіряючи свої відповіді за допомогою вказаних у книзі ключів, діти самі, або ж з допомогою дорослих, можуть визначити, чи здатні вони розрізняти типовий спектр кольорів.

“Схоже на те, що це досить весела книга, – каже Whitehead для Medscape Medical News, – Дітям вікової групи від 3 до 8 років дуже легко захочеться взяти її і прочитати .”

Дефіцит кольорового зору, у простонародді відомий як дальтонізм, вражає до 8% усіх людей європейського походження. Його поширеність серед представників інших етнічних груп нижча, і значно нижча поширеність є серед жінок. Ні школи, ні медичні заклади зазвичай не обстежують дітей на наявність дефектів кольорового зору у США, як розповідає Whitehead.

Організація скринінгу вимагає ресурсів, а оскільки ефективного лікування дефіциту кольорового зору не існує, особи, які приймають рішення у системі охорони здоров’я, надають пріоритет більш серйозним станам, які можливо корегувати, відповідно до слів Whitehead.

Як результат, багато дітей із порушеннями кольоросприйняття не знають, що у них наявні такі порушення. Потенційно це може призвести до серйозних проблем. Учні та студенти можуть бути не в змозі виконувати завдання. “Особливо в останній рік, коли усі перейшли до роботи із моніторами. У мене на прийомі були діти, на кшталт: “Я намагаюсь вчитись на цьому занятті у Zoom. Але я не бачу графіка, оскільки він червоний і зелений. І я не розумію про який саме вони говорять”, – розповідає Whitehead.

Дорослі ж люди можуть інвестувати в здобуття професії в сферах авіації, геології або деяких медичних галузях, перш ніж виявиться, що вони мають особливість, яка обмежує їм доступ до них.

Whitehead зіткнувся із цією проблемою у власній сім’ї: “У мене є брат, який також є лікарем. І він мені розповідав, що досить довго боровся із діагностуванням сипу, із-за почервонінь на шкірі. Він не може вирізнити її характерну форму серед інших типів”.

Саме такі історії призвели до створення цієї книги. Наслухавшись подібних розповідей із оточуючих соціальних кіл та соціальних мереж, Mike Bonilla, Kristine Brown, та Kate Maldjian, які працюють у Klick Health, і вирішили створити таку книгу.

Вони найняли Ruby Wang і Flight School Studio, щоб створити ілюстрації на основі тесту Ішихара на сприйняття кольорів. Також вони консультувались із Whitehead та Gavin J. Roberts, MD, доцентом кафедри офтальмології в Indiana University School of Medicine, в Індіанополісі.

Книга також може бути корисною для оптометристів і подолати проблеми, які виникають із стандартним тестом Ішихара, як вважає Luis Gómez Robledo, MD із Іспанії. “Основна проблема ранньої діагностики полягає в тому, що тест на кольорову сліпоту може бути важким для дітей, – каже він в е-мейлі для Medscape Medical News, – Якщо у дитини немає відчуття порядку, то тести по впорядкуванню кольорів провести неможливо”.

Альтернативні методи, такі як тести із використанням аномалоскопу або система оцінки кольоросприйняття (CAD тест), можуть вимагати більше уваги і співпраці, аніж деякі діти можуть дати. Будь-яка ігрова форма може допомогти. “Цей варіант тестування може знаходитись у будь-якому класі, і вчителям значно легше ним користуватись”, – каже він.

The Children’s Eye Foundation із Американської асоціації дитячої офтальмології та косоокості опублікував безкоштовну цифрову версію книги, і видав кілька примірників у твердій обкладинці для своїх членів. Наразі Klick Health шукає видавця для комерційного поширення книги.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medscape 25 травня 2021 року.

Безкоштовно завантажити цифрову версію книги ви можете за посиланням: https://static1.squarespace.com

Наша команда

Риков Сергій Олександрович

Риков Сергій Олександрович

Голова правління


Сенякіна Антуанетта Степанівна

Сенякіна Антуанетта Степанівна

Заступник Голови Правління


Чувалова Жанна Володимирівна

Чувалова Жанна Володимирівна

Фінансовий директор


Алеєва Наталія Миколаївна

Алеєва Наталія Миколаївна


Барінов Юрій Вікторович

Барінов Юрій Вікторович


Наші досягнення за 20 років

Проконсультовано пацієнтів
Прооперовано пацієнтів
Профілактичних оглядів
Членів асоціації

“Я не хочу мати точку зору. Я хочу мати зір.”

М. Цвєтаєва

“Зрячий, не зрячий… А якщо не бачиш — то й все одно не побачиш!”

Затоiчи (Zatôichi)

“Все, що ти можеш побачити сам – ти маєш побачити сам.”

Вігго Мортєнсен