Побічні збитки COVID-19: бактерицидні лампи можуть спричиняти ураження рогівки

 

У статті, опублікованій в журналі Ocular Immunology and Inflammation, лікарі із Bascom Palmer Eye Institute в University of Miami Miller School of Medicine повідомляють, що у кількох пацієнтів, які застосовували бактерицидні лампи для того, щоб знешкодити коронавірус, розвинулось дуже болісне запалення рогівки – стан, який носить назву фотокератит. Ці пристрої, що випромінюють ультрафіолет, знаходяться у вільному продажу і застосовуються для спроби усунення коронавірусу із будинків та офісів.

“Під час епідемії ми помітили збільшену кількість пацієнтів, які звертаються за допомогою із подразненою, болючою рогівкою та світлобоязню, – каже перший автор статті Jesse Sengillo, M.D., – Ми зрозуміли, що це було безпосередньо після впливу бактерицидних ламп, які випромінюють ультрафіолетове світло в діапазоні С, для знищення бактерій та вірусів. Це може бути досить болісним для пацієнтів. Однак, при швидкому застосуванні топічного змащення та антибіотиків для попередження інфекції, вони дуже часто добре переносять цей стан”.

Почервоніння кон’юнктиви та дифузне забарвлення рогівки під час фотокератиту

Фотокератит виникає при надмірному впливі на рогівку ультрафіолетового випромінювання. Це може ставатись на великій висоті, де ультрафіолетові промені менше поглинаються атмосферою, або ж біля води, снігу та інших рефлективних поверхонь навколишнього середовища. Вже через кілька годин після опромінювання пацієнти відчувають печіння в очах та інколи інтенсивну світлобоязнь.

У вільному продажі широко представлені численні бактерицидні лампи. І, хоча вони можуть бути безпечними для домашнього використання, люди повинні пильно дотримуватись рекомендацій виробника, щоб запобігти пошкодження очей та шкіри.

“Пацієнти, яких ми оглядали, не знали цих рекомендацій, і багато хто із них несвідомо піддавався опроміненню на роботі, – сказала співавтор статті Anne Kunkler, M.D., B.S., – У випадку пристроїв, які випромінюють УФ-С, найкраще залишати кімнату, в той час, коли пристрій увімкнутий. Наші пацієнти піддавались впливу опромінення протягом різних періодів часу. Через кілька годин вони відчували дискомфорт і звертались за медичною допомогою”.

Доктор Sengillo із колегами закликають усіх, хто відчуває дискомфорт в очах після впливу одного із цих пристроїв , негайно звертатись за медичною допомогою до офтальмолога.

Не зважаючи на те, що під час пандемії купуються бактерицидні лампи для захисту людей, у цьому дослідженні не було поставлено за мету вивчити їх ефективність у знищенні коронавірусу. “Останнім часом з’явилось дуже багато публікацій, присвячених COVID-19. Дуже важливо, щоб ми поширювали інформацію точно і відпвідально, аби уникнути плутанини у суспільстві”. Dr. Sengillo із колегами зазначають, що деякі УФ-С випромінювачі достовірно дієві для знищення різних мікробів та вірусів, але, на думку авторів, вони ще не були протестовані на COVID-19. “Наше дослідження не було спрямоване на те, щоб дати відповідь на дане запитання. Якщо ви вирішите використовувати ці лампи, то просто переконайтесь, що ви дотримуєтесь рекомендацій виробника щодо уникнення непотрібних уражень”, – робить заключення Dr. Sengillo.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 25 листопада 2020 року.



Необхідність проведення скринінгу на амбліогенні фактори у дітей дошкільного віку

 

Амбліопія (інша назва “ледаче око”) – це тип порушення зору, яке відбувається у одному оці. Воно відбувається, коли стається порушення взаємодії між очами та мозком, і мозок втрачає здатність розпізнавати сигнали, які надходять із одного ока. З часом мозок починає все більше і більше покладатись на інше, сильніше, око – в той час, як зір в слабшому продовжує погіршуватись.

Амбліопія починається у ранньому дитинстві і однією із основних причин втрати зору у дітей. По статистиці, вона розвивається приблизно у 3 із 100 дітей. Фактори, на які слід звернути увагу для попередження амбліопії включають: передчасне народження дитини; менша, ніж середня вага при народженні; сімейний анамнез амбліопії, дитячої катаракти, або інших захворювань очей; вади розвитку. Однак, гарна новина полягає в тому, що її раннє виявлення і лікування працює добре і, зазвичай, попереджує подальші проблеми із зором.

Але виникає питання: яка надійність критеріїв ризику, та чи є сенс проводити скринінг у ранньому дитинстві. Для пошуку відповіді вчені із Португалії провели дослідження, в якому оцінювали поширеність амбліопії у підлітків, обстежених на амбліогенні фактори ризику у дошкільному віці.

Дані були зібрані ретроспективно із записів скринінгових обстежень дітей дошкільного віку на наявність амбліогенних факторів ризику, які регулярно проводились у лікарнях, в яких працюють автори. Була використана стратифікована випадкова вибірка. Школа із регіону була обрана випадковим чином, а потім у ній було вибрано усіх учнів двох навчальних років. Із них оцінку пройшли усі класи, і були включені в дослідження лише ті діти, які раніше проходили скринінг на амбліогенні фактори. Офтальмологічне обстеження включало визначення найкращої скоригованої гостроти зору (вдаль і на близьку відстань за допомогою  шкали Early Treatment of Diabetic Retinopathy Study та діаграми Джегера) та стереопсису (за допомогою Randot Stereo Test; Stereo Optical Company, Inc). Вибірка пацієнтів склала більше, ніж 283 учасника.

Загалом було обрано 520 дітей, 299 із яких відповідали критеріям для включення у дослідження. П’ятнадцять відсотків дітей (n = 46) отримали такі результати скринінгу, які спонукали вчених до проведення подальшого офтальмологічного дослідження, а дев’ять відсотків дітей (n = 26) мали значну помилку рефракції або косоокість. Загальна поширеність амбліопії склала 1.00%. У одного із трьох дітей, в яких розвинулась амбліопія, був мікрострабізм, а у інших двох результати раніше проведеного скринінгу були позитивними, однак подальше спостереження не проводилось. Під час подальшого оцінювання було виявлено, що 79.3% (n = 237) дітей не носили окуляри.

Тож відповідно до висновків, які були зроблені із результатів дослідження, структурований скринінг може дозволити виявити амбліогенні фактори на ранніх етапах та запобігти подальшому погіршенню зору у дітей , тим самим забезпечити їм гарну якість життя у віддалених термінах. Поширеність амбліопії у цьому дослідженні була нижча, аніж нещодавно зазначена у Європі.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 листопада 2020 року.



Особливості перебігу увеїту, пов’язаного із ювенільним ідіопатичним артритом у дітей

 

У дітей із увеїтом, який пов’язаний із ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА), часто відбувається погіршення стану очей, якщо їх перебіг їх артриту погіршується, як повідомляє група американських дослідників.

У ході тривалого коготного дослідження було виявлено, що діти, які мали активний артрит на момент проведення рутинного ревматологічного огляду, мають майже в 2.5 разів більше ризиків розвитку активного увеїту за 45 днів до або після проведення цього огляду, якщо порівнювати їх із дітьми, які під час огляду активного запального процесу суглобів не мали.

“Ми показуємо, що ці дві хвороби часто проходять паралельно”, – пише автор дослідження Emily J. Liebling, MD із Children’s Hospital of Philadelphia. “Хоча фактори ризику розвитку увеїту у дітей із ювенільним ідіопатичним артритом відомі, значно менше даних доступно про фактори, пов’язаних із його спалахуванням або активністю”, – зазначає Sheila T. Angeles-Han, MD, MSc із кафедри дитячої офтальмології в Cincinnati Children’s Hospital Medical Center, яка прокоментувала дослідження в інтерв’ю.

“Якщо ці дані будуть підтверджені, то вони можуть вплинути на клінічну практику та сучасні рекомендації, коли педіатр-ревматолог проводить огляд дитини із увеїтом, асоційованим із ювенільним ідіопатичним артритом, і виявляє активний артрит, вимагатиме прискореного офтальмологічного обстеження”, – припускає Angeles-Han.

Angeles-Han очолила розробку перших рекомендацій American College of Rheumatology/Arthritis Foundation для скринінгу, моніторингу та лікування увеїту, асоційованого із ювенільним ідіопатичним артритом, які радять проводити регулярний скринінг увеїту у дітей із ЮІА. І якщо у дитини буде виявлений увеїт, то її слід оглядати принаймні кожні 3 місяці, та частіше, якщо вона приймає глюкокортикостероїди і дози препарату поступово зменшуються. Увеїт, пов’язаний із ЮІА, становить близько 20-40% усіх випадків неіфекційних запалень очей у дітей, і він може протікати підступно та хронічно.

“Діти із гострим переднім увеїтом проявляють яскраву симптоматику та, як правило, відчувають біль і почервоніння очей, що й спонукає нас до проведення офтальмологічного огляду, – пояснює Angeles-Han, – Ця ситуація відрізняється від дітей із хронічним перебігом переднього увеїту, які зазвичай не мають жодних симптомів. Тому скринінгове обстеження має вирішальне значення для встановлення очного запалення”.

В той час, коли вищезгадані рекомендації розрізняють гострий та хронічний увеїти, Liebling із колегами пояснюють причину чому вони цього не роблять. Їх досвід показує, що “навіть пацієнти із хронічним переднім увеїтом, перебіг хвороби яких вважається тихим, можуть відчувати симптоми болю та почервоніння очей, погіршення зору та фотофобії”. І навпаки, вони кажуть, що “підтипи ЮІА, які зазвичай асоціюються із гострим переднім увеїтом, можуть, натомість, перебігати безсимптомно”.

Для свого дослідження Liebling і співавтори вивчали записи про дітей, яких спостерігали у Children’s Hospital of Philadelphia протягом 6.5 років. Критеріями включення у дослідження були ЮІА будь-якого підтипу і увеїт в анамнезі. Всього до ретроспективного дослідження було включено 98 дітей; середній вік діагностування ЮІА становив 3.3 роки, а середній вік вперше встановленого увеїту становив 5.1 рік. Більшість учасників (82%) були жіночої статі; 69% мали позитивні антинуклеарні антитіла (ANA); і 60% мали олігоартрит – усі ці фактори були пов’язані із вищими ризиками розвитку увеїту.

Однак, незалежно від цих, та ряду інших факторів, ймовірність виникнення активного увеїту протягом 45 днів після ревматологічного огляду становила 65% у пацієнтів із активним артритом, і 42% у тих, хто його не мав. Ці дані базуються на 1229 ревматологічних оглядах, які проводились в період між 2013 та 2019 роками, із медіаною в 13 відвідувань на пацієнта. Загалом, артрит визначали як активний під час 17% відвідувань, а активний увеїт – у 18%.

Дослідники повідомляють, що відповідність між артритом і активністю увеїту спостерігалась у 73% випадків. Аналіз чутливості, що виключив дітей із підтипом артриту, пов’язаного із ентезитом, які не можуть часто проходити офтальмологічні огляди, не змінив їх результатів. Зниження ризиків розвитку активного увеїту спостерігалось при застосуванні комбінованих біологічних та небіологічних антиревматичних препаратів, які модифікують хворобу. Також із зниженими ризиками активного увеїту була пов’язана кількість часу, яка пройшла від моменту першої постановки діагнозу увеїту.

Іншими факторами меншого ризику увеїту були: жіноча стать, позитивні HLA-B27 та будь-який підтип ЮІА, окрім олігоартикулярного підтипу.

Liebling із колегами спільно прийшли до висновку, що, на відміну від історичної догми, артрит та увеїт не мають окремих та не пов’язаних між собою циклів перебігу.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medscape 29 жовтня 2020 року.



Мультифокальні контактні лінзи із високою аддідацією зменшують прогресування міопії у дітей

 

Вчені усього світу продовжують шукати нові методи боротьби із пандемією короткозорості, а також вдосконалювати і перевіряти уже існуючі. Одним із потенційно дієвих методів є застосування повної корекції контактними лінзами. Однак, які саме лінзи найбільш ефективні: монофокальні чи мультифокальні? І якщо мультифокальні, то які саме? На ці питання шукали відповідь науковці із штатів Огайо і Техасу у своєму великому дослідженні BLINK.

У рандомізованому клінічному дослідженні BLINK взяли участь 294 дитини віком від 7 до 14 років із короткозорістю від -0.75 D до -5.00 D та астигматизмом меншим за -0.1 D на початку спостереження. Усі учасники були випадковим чином зараховані у співвідношенні 1:1:1 у три наступні групи: 1) мультифокальних лінз із високою аддідацією (+2.50 D); 2) мультифокальних лінз із середньою аддідацією (+1.50 D); 3) монофокальних лінз. Спостереження тривало три роки. Оцінюваним первинним параметром стала 3-річна зміна циклоплегічної рефракції за даними середнього показника 10 вимірювань авторефрактометром. Із 11 вторинних оцінюваних параметрів були проаналізовані 4, включаючи ріст ока протягом 3 років.

Із 294 учасників, 92% були включені до фінального аналізу. Скориговане 3-річне прогресування міопії становило -0.60 D для групи із високою аддідацією, -0.89 D для групи із середньою аддідацією, та -1.05 D для групи монофокальних лінз. Найбільшою різниця у прогресуванні міопії була між групою високої аддідації та групою монофокальних лінз (0.46 D).

Ріст ока при повній корекції становив 0.42 мм для групи мультифокальних лінз із високою аддідацією; 0.58 мм для групи мультифокальних лінз із середньою аддідацією; та 0.66 мм для групи монофокальних лінз. Різниця у параметрі росту ока становила -0.23 мм при порівнянні групи високої аддідації та монофокальних лінз; -0.16 мм при порівнянні групи високої та середньої аддідації; та -0.07 мм при порівнянні групи середньої аддідації та монофокальних лінз.

Тож, за результатами, лікування дітей із короткозорістю за допомогою мультифокальних лінз із високою аддідацією значно зменшило прогресування міопії протягом трьох років, якщо порівнювати із монофокальними контактними лінзами та мультифокальними лінзами із середньою аддідацією. Однак, у дослідження були певні обмеження.

Хоча в усьому світі існує велика потреба у безпечних та ефективних методах зменшення прогресування патологічної міопії, клінічне значення результатів цього дослідження залишається не зовсім зрозумілим. Як зазначає Neil Bressler, MD, порівняння трирічного прогресування міопії в 1 D, наприклад із 2 D до 3 D, без контактної корекції і прогресування в 0.5 D у того самого пацієнта (із -2 D до -2.5 D) із корекцією мультифокальними лінзами з високою аддідацією, має мало клінічного значення, оскільки ця людина має короткозорість легкого ступеня і, навряд, матиме патологічну короткозорість (≥-6 D). А от інші потенційні результати, які мають клінічний інтерес, включають зв’язок початкової міопії та віку із ефектом лікування, та ще чекають на оприлюднення.

Зараз існує кілька сучасних стратегій зменшення прогресування міопії у дітей. Деякі дослідження показали потенційний захисний ефект від часу перебування на свіжому повітрі. Інші методи включають використання крапель низьких доз атропіну (від 0.01% до 1%), ортокератології та м’яких біфокальних контактних лінз. Хоча це дослідження показує наявність короткочасного позитивного ефекту від м’яких біфокальних лінз у дітей-міопів, воно не доводить, що використання м’яких контактних лінз запобігатиме розвитку патологічної короткозорості, яка несе за собою загрозливі для зору особливості.

Крім того, чи будуть ці ефекти зберігатись впродовж більш тривалого періоду – це також ще слід встановити. Усі ці питання необхідно вирішити перед тим, як м’які біфокальні контактні лінзи стануть стандартним методом лікування для зменшення ризику прогресування міопії.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті American Academy of Ophthalmology 11 листопада 2020 року.
Дослідження було опубліковане в журналі JAMA 11 серпня 2020 року.



Вчені довели, що жодні окуляри не можуть дати можливість людям із дальтонізмом нормально сприймати кольори

 

Відділення оптики Університету Гранади в Іспанії провело низку досліджень для аналізу ефективності різних допоміжних засобів, які продаються як такі, що ,начебто, можуть покращити кольоровий зір у дальтоніків.

Ще у 2018 та 2019 роках ця дослідницька група продемонструвала неефективність двох подібних продуктів: окулярів EnChroma’s Cx-65 та окулярів VINO’s 02 Amp Oxy-Iso. Жодні із цих окулярів не покращували кольоровий зір у дальтоніків.

Тільки у Іспанії налічується приблизно 2 мільйони дальтоніків (1 на 12 чоловіків, і 1 на 200 жінок), які мають проблеми у розпізнанні кольорів. Через знижену здатність розрізняти певні кольори вони стикаються із низкою повсякденних труднощів. Також це заважає їм влаштовуватись на деякі роботи, наприклад: машиніст поїздів, пілот, поліцейський, пожежник та інші.

Команда дослідників із Университету Гранади

П’ятеро вчених із Університету Гранади під час своїх поточних досліджень цього питання, створили комп’ютерні моделі майже 100000 різних кольорових фільтрів (а не проводили тестування фільтрів, які продаються різними компаніями типу EnChroma та VINO як “окуляри для дальтоніків”). За допомогою цих комп’ютерних моделей вони вивчали які із фільтрів можуть збільшити кількість кольорів, які розрізняють пацієнти із кольоровою сліпотою, а також дізнавались який вплив вони матимуть на результати двох тестів, що зазвичай використовуються для діагностики кольорової сліпоти (тест Ішихара та тест Farnsworth-Munsell 100 Hue).

Вчені також включили лінзи із кольоровим фільтром від компаній EnChroma та VINO до досліджуваних комп’ютерних моделей. Ці лінзи за останній час отримали значну увагу ЗМІ завдяки вірусним відео, що поширювались у соціальних мережах, на яких люди із кольоровою сліпотою були переповнені емоціями після першого вдягання вищезгаданих окулярів.

Результати дослідження показали, що, хоча деякі фільтри дійсно збільшують кількість видимих кольорів, поліпшення є незначним, і воно не дає змоги дальтонікам сприймати той самий об’єм кольорів, які бачать здорові люди. Також було встановлено, що жодний із цих фільтрів не дозволяє правильно проходити тест Ішихара та Farnsworth-Munsell 100 Hue, останній із яких є дуже надійним для оцінки кольорового зору.

Тест Farnsworth-Munsell 100 Hue

Ці результати підтверджують гіпотезу, що, незважаючи на очевидний успіх маркетингових кампаній, ці фільтри ніколи не дозволяли дальтонікам насолоджуватись таким же ступенем сприйняття зору, як у людей без кольорової сліпоти.

Результати дослідження нещодавно були опубліковані у журналі Sensors.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 6 листопада 2020 року.



Новий вид терапії хвороби Штаргардта отримав підтримку FDA (U.S. Food and Drug Administration)

 

reVision Therapeutics, Inc. – молода приватна фармацевтична компанія, яка фокусується на розробці та комерціалізації інноваційних методів лікування захворювань очей та рідкісних патологій, оголосила, що Управління з контролю за продуктами та ліками США задовольнило прохання компанії утвердити REV-0100 як препарат для дітей (Orphan-Drug) та препарат для лікування рідкісних педіатричних захворювань (Rare Pediatric Disease Drug), який буде застосовуватись для терапії хвороби Штаргардта. Хвороба Штаргардта – це руйнівний генетичний розлад, який уражає центральний зір, та не має затверджених варіантів лікування.

REV-0100 – це потенційна терапія для пацієнтів із хворобою Штаргардта, що призначена для зв’язування та очищення токсичного ліпіду, який має назву ліпофусцин. Накопичення ліпофусцину призводить до загибелі клітин сітківки та її подальшої дегенерації. REV-0100 має потенціал до зменшення рівнів ліпофусцину у сітківці. На даний момент більше не існує жодних препаратів у розробці, які б могли вивести накопичений ліпофусцин за допомогою цього механізму, а також немає жодного затвердженого лікування для хвороби Штарградта.

“Утвердження REV-0100 як препарату для дітей та препарату для лікування рідкісних педіатричних захворювань є переломним етапом для reVision, а також затвердженням напрямку компанії у розробці інноваційних методів лікування та терапії незадоволених медичних потреб, пов’язаних із генетикою та прогресивною втратою зору, – сказав Paul Fehlner, президент та головний виконавчий директор reVision, – Це утвердження відкриває шлях для reVision до подальшого прискорення розробки лікування хвороби Штаргардта. Наш кандидат базується на важливому дослідженні із Weill Cornell Medicine в Нью-Йорку, яке показує, що REV-0100 може знижувати рівні токсичної ліпідної речовини, яка називається ліпофусцин. Таким чином reVision готова продемонструвати користь від зниження рівнів ліпофусцину для здоров’я сітківки при хворобі Штаргардта”.

“Хвороба Штаргардта спричиняє тяжку втрату центрального зору 30000 жителів США та ще десятків тисяч людей по всьому світу. Ми раді бачити, що все більше видів терапій, які зберігають зір, просуваються ближче до клінічних випробувань і, потенційно, до людей, які терміново їх потребують”, – каже Brian Mansfield, PhD, виконавчий віце-президент із наукових досліджень та тимчасовий головний науковий керівник Foundation Fighting Blindness.

“Співпраця між науковою галуззю та промисловістю є ключовим фактором для біомедичних досліджень, – каже Dr. Lisa Placanica, старший керуючий директор Cornell University’s Center for Technology Licensing у Weill Cornell Medicine, – Працюючи разом, ми можемо перетворити новаторські відкриття на передові інновації, які матимуть потенціал зміцнити здоров’я людей. Наша робота із reVision Therapeutics, та кроки, які зробила компанія для просування REV-0100, підкреслюють значення трансляціонної науки для змін у житті наших найменших пацієнтів”.

reVision захоплена продовженням швидкого розвитку REV-0100 для хвороби Штаргардта та в подальшому планує вдосконалення програми, яка зараз знаходиться на стадії преклінічних досліджень ефективності та токсичності.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті PR Newswire 28 жовтня 2020 року.



Інноваційне та ефективне використання технологій телездоров’я для менеджменту ретинопатії недоношених

 

Телездоров’я для ретинопатії недоношених це парадигматична модель асинхронної телемедицини сітківки, відповідно до слів спікера віртуальної зустрічі OSN New York. Телездоров’я (Telehealth) є новішим терміном, аніж телемедицина, і включає в себе більш широкий спектр технологій та послуг, які виходять за межі взаємодії між лікарем та пацієнтом. Телездоров’я включає в себе і телемедицину, доповнену освітніми послугами, телефармацевтикою та іншими неклінічними послугами, які можна надавати дистанційно.

“Телездоров’я для ретинопатії недоношених подарувало багато нововведень. Воно відкрило нам шлях до стандартизації, об’єктивності та довготривалого порівняння. Воно створило необхідний скринінговий інтервал та інклюзивність. Воно відкриває чорну скриньку і дозволяє нам побачити що робить дитячий ретинолог, дитячий офтальмолог або загальний ретинолог біля ліжка пацієнта для встановлення діагнозу”, – каже  Darius M. Moshfeghi, MD на віртуальній зустрічі OSN New York.

Пацієнтів групи ризику виявляють у відділенні інтенсивної терапії новонароджених, скринінг проводиться за допомогою камери, а знімки надсилають лікарю для прийняття рішення про повторне дослідження, лікування або ж обидва варіанти одразу. Цей процес триває, поки дитину не випишуть із лікарні або ж не виконають критерії скринінгу.

Скринінг на ретинопатію недоношених є обов’язковим. За словами спікера, дітей обстежують на 31 тижні пост-менструального віку або ж на 4 тижні хронологічного віку, залежно від того, що настане пізніше. Телездоров’я базується на об’єктивних вимірах змін та встановленому інтервалі скринінгу, в той час, коли традиційна бінокулярна непряма офтальмоскопія біля ліжка пацієнта покладається на інтервалі, який залежить від результатів самого дослідження. За словами Moshfeghi, бінокулярну непряму офтальмоскопію неможливо оцінити або верифікувати, і вона є дуже варіативною.

Він також зазначив, що Stanford University School of Medicine використовує телемедицину як стандарт скринінгу ретинопатії недоношених уже протягом 15 років. При цьому, усі статистичні показники, які відповідають за ідентифікацію захворювання, що потребує лікування, наближаються до 100%.

“Телемедицина є дуже ефективною, якщо розглядати її через парадигму цієї дуже парадигматичної хвороби – ретинопатії недоношених, коли ми можемо за короткий період часу охопити усе: починаючи із старту хвороби, закінчуючи фінальними стадіями та поганими наслідками, або втручання із метою лікування, або ж, в кінцевому рахунку, дозрівання та розрішення хвороби”, – підсумовує Moshfeghi.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 2 листопада 2020 року.



FDA затвердило новий препарат для лікування весняного кератокон’юнктивіту

 

Розширена частина дослідження VEKTIS (Vernal Keratoconjunctivitis Study), яка тривала 8 місяців, показала, що тривале застосування Циклоспорину є безпечним і ефективним для лікування весняного кератокон’юнктивіту у дітей та підлітків.

“Перша та єдина стаття про використання Циклоспорину для лікування весняного кератокон’юнктивіту була опублікована в 1986 році професором  D. BenEzra, після чого не було проведено жодних клінічних рандомізованих досліджень. Весняний кератокон’юнктивіт досить рідкісне захворювання у Європі і воно, як правило, є сезонним, тому дуже важко набрати пацієнтів для клінічних досліджень. VEKTIS було переломним досягненням, яке потенційно матиме величезний вплив на клінічне лікування цього стану”, – каже у інтерв’ю для Ocular Surgery News Dominique Brémond-Gignac, MD, PhD та головний автор дослідження.

Весняний кератокон’юнктивіт – рідкісна, але дуже тяжка форма алергії, яка зазвичай спостерігається у дітей віком до 10 років. Він частіше зустрічається у помірних поясах в районі Середземномор’я, на Близькому Сході, в Африці, Центральній Америці та Індії, і менш поширений у Північній Європі, Північній Америці та Австралії.

“Симптоми включають сильний свербіж, світлобоязнь, виділення слизу та замилення зору. А ознаками є гіперемія кон’юнктиви, гігантські сосочки на верхній тарзальній кон’юнктиві, драглистий інфільтрат із точками Горнера-Трантаса, точковий кератит та виразки рогівки. У найбільш тяжких випадках рогівкові ускладнення можуть призвести до втрати зору”, – каже Brémond-Gignac, завідуюча відділенням дитячої офтальмології в University Hospital Necker-Enfants Malades у Парижі.

Весняний кератокон’юнктивіт сильно впливає на повсякденне життя, навчання у школі, проведення вільного часу та соціальні взаємодії дітей, які ним страждають. А симптоми можуть ставати хронічними із сезонними піками загострення. Доступні методи лікування, такі як НПЗП та антигістамінні препарати мають обмежену ефективність, а кортикостероїди можна застосовувати лише протягом короткого терміну через загрозу підвищення внутрішньоочного тиску, розвитку катаракти та приєднання вторинних інфекцій.

“Циклоспорин, приготований аптеками при лікарнях, застосовувався офф-лейбл для терапії весняного кератокон’юнктивіту лише у самих лікарнях. Зараз ми можемо користуватись препаратом, що продається на ринку та який може виписати будь-який офтальмолог. І ми маємо наукові докази безпечності та ефективності від двох досліджень”, – каже Brémond-Gignac.

Verkazia (Santen) – торгова марка препарату, який зараз доступний у Великобританії, Канаді, Данії та Австрії, а найближчим часом з’явиться у Франції та Італії.

Дослідження VEKTIS спочатку являло собою 4-місячну оцінку безпечності та ефективності очних крапель катіонної емульсії Циклоспорину А (CsA CE) 0.1%, які призначались 4 рази на день (висока доза), 2 рази на день (низька доза) та порівнювались із застосуванням лише носія (той же препарат без діючої речовини). У дослідження було включено 169 пацієнтів віком від 4 до 17 років.

Початкові 4 місяці відповідали типовій тривалості сезону алергії. Після завершення оцінки першого періоду, 142 учасники вступили у 8-місячний період спостереження. Пацієнти в двох групах активного лікування залишились на тому ж самому режимі призначень, а пацієнти із групи носія були розподілені у вищевказані групи. Результати 4 місяців показали ефективність катіонної емульсії Циклоспорину у полегшенні симптомів та ознак кератиту, особливо у групі високих доз. Було відзначено зниження показника забарвлення флуоресцеїном рогівки, частоти застосування рятівного Дексаметазону, а також полегшення основних симптомів весняного кератокон’юнктивіту і покращення якості життя. Обидва режими дозування показали сприятливі профілі безпеки.

“Подальші 8-місячні спостереження у рамках розширеного дослідження продемонстрували, що ці позитивні ефекти можна зберегти з часом при продовженні лікування, – каже Brémond-Gignac, – Зниження показника [забарвлення рогівки флуоресцеїном] зберігалось, і група високих доз продемонструвала подальше покращення в періоді з 4 по 6 місяць. Пацієнти, які перейшли із прийому носія на активне лікування також зазнали значного поліпшення”.

Більшість пацієнтів, до понад 92% у групі високих доз, не потребували рятувальних препаратів.

“Циклоспорин це стероїд-зберігаючий препарат, і це дуже важливо, оскільки ми можемо уникнути настільки страшних ускладнень, які вони викликають”, – заключає Brémond-Gignac.

За оцінками анкети QUIK, пацієнти продовжували відчувати полегшення симптомів із подальшим покращенням якості життя. Катіонна емульсія Циклоспорину А добре переносилась учасниками. Найпоширенішим побічним ефектом був біль у місці інстиляції.

А зовсім недавно препарат Циклоспорину був затверджений і FDA.

Оригінальна стаття була опублікована 21 липня 2020 року в мережі Healio.



Майже у чверті дітей з Китаю, які були госпіталізовані із COVID-19, розвивались симптоми ураження очей

 

Нове дослідження показало, що майже у чверті китайських дітей, госпіталізованих з приводу COVID-19, розвиваються очні симптоми.

У більшості дітей очні симптоми проявлялись вже в подальшому перебігу захворювання, однак у дев’яти випадках вони були першою ознакою SARS-CoV-2. І, як повідомляють вчені у журналі JAMA Ophthalmology, в усіх дітей очна симптоматика була успішно подолана.

“У цьому дослідженні були описані очні прояви та їх наслідки у дітей із підтвердженою COVID-19 інфекцією, а також були виявлені відповідні фактори, які мають вплив на перебіг хвороби”, – каже Dr. Jiang Fagang, професор кафедри офтальмології в Union Hospital а також Tongji Medical College в Huazhong University of Science and Technology в Ухані. “Серед 216 дітей, госпіталізованих із COVID-19 в місті Ухань, у 49 було виявлено очні прояви, які включали виділення з кон’юнктиви, розтирання очей та прояви кон’юнктивіту, – пише Dr. Jiang Fagang у електронному листі для Reuters Health, – У дітей із системними симптомами або кашлем ці прояви зустрічались значно частіше, але були не тяжкими і повністю зникали самостійно або ж полегшувались за допомогою зволожуючих крапель”. Діагноз COVID-19 підтверджувався за допомогою тесту SARS-CoV-2 RT-PCR мазка із носоглотки.

Дослідники вивчили медичні записи дітей разом із їх відповідями на електронні анкети, призначені для отримання додаткової інформації про залучення у інфекційний процес очей. Ця інформація включала дані про початок і тривалість очних симптомів, а також які місцеві ліки застосовувались для їх терапії.

Більшість дітей (193) мали контакт із членом родини, у якого інфекція була підтверджена (173) або ж підозрювалась (20). Із 216 дітей 93 не мали системних або респіраторних симптомів до моменту проведення тестування. А серед дітей, які прояви мали, найбільш поширеними були лихоманка (81) та кашель (79). Усі діти із легкими (101) або помірними (115) симптомами успішно одужали. Початковими симптомами були переважно лихоманка (81) та кашель (79). Інші симптоми включали діарею (11), втому (10), виділення з носа (7), риніт (6), кон’юнктивіт (5) та виділення із кон’юнктиви (4).

У дітей із системними проявами частіше спостерігались і очні симптом. “Цілком можливо, що кашель може призвести до офтальмологічних симптомів через неминучий контакт рук і очей у дітей, та/або, що сила кашлю проштовхує носоглотковий секрет із носо-сльозового каналу у кон’юнктивальний мішок”, – відзначають вчені.

Експерти не були здивовані новими знахідками.

“Ці результати не є несподіваними, – каже Dr. Douglas Fredrick, професор офтальмології та педіатрії в Icahn School of Medicine на Горі Синай, а також голова дитячої офтальмології в системі охорони здоров’я Гори Синай, – Ми знаємо, що більшість типів вірусних хвороб можуть викликати неспецифічні симптоми, якщо вони залучають до інфекційного процесу слизові оболонки та дихальні шляхи. Очі фізично пов’язані із носом та глоткою, так що будь-який вірус, який знаходиться у роті, носі або глотці має прямий доступ до них”.

Дуже важливо зазначити, що більшість дітей мали інші прояви до появи очних симптомів. Dr. Douglas Fredrick каже: “Отже, це не так, якби у них спочатку з’явився кон’юнктивіт, а потім лихоманка і кашель. Якби ситуація розгорталась таким чином, то ми б більше хвилювались про те, що діти можуть поширювати кон’юнктивіт від однієї дитини до іншої”. Тим не менше, за його словами, результати дослідження не виключають повністю і такий тип передачі.

Ці знахідки навряд чи змінять повсякденну практику офтальмолога, як каже Dr. Michael Repka, професор офтальмології та педіатрії у Johns Hopkins Medicine. За його словами, у дитини, яка звертається за допомогою із кон’юнктивітом, найбільш ймовірним буде наявність будь-якого іншого вірусу, окрім SARS-CoV-2. “Але само собою зрозуміло, що в епоху COVID-19 медичний персонал має захищати себе”, – додав він.

“Нові результати обнадіюють тим, що усі діти одужали від очних проявів”, – заключає Dr. Repka.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medscape 31 серпня 2020 року.



Клінічна характеристика та прогностичні фактори якості зору при дитячій глаукомі

 

Хоча дитяча глаукома зустрічається достатньо нечасто, ця патологія є дуже загрозливою для зорових функцій дитини в подальшому житті, якщо вчасно не було надано адекватного обсягу лікування. Однак, навіть за таких умов ризики поганого зору залишаються достатньо високими. І для того, щоб вичленити прогностичні фактори низького зору, вчені із Тайланду провели ретроспективне дослідження.

В ході нього були переглянуті медичні записи пацієнтів із дитячою глаукомою, діагностованою у віці 4 років і молодше, та прооперованою у Songklanagarind Hospital, Hatyai в Тайланді в часовому проміжку між 2002 та 2019 роком. Оцінювався підтип глаукоми, клінічні характеристики, кінцева гострота зору та етіологія погіршення зору. Для виявлення прогностичних факторів фінальної гостроти зору гіршої за 20/200 використовувалось узагальнене оцінювальне рівняння для логістичного регресійного аналізу.

В дослідження було включено 45 очей 31 пацієнта. 33.3% із них мали первинну глаукому, а 66.7% – вторинну. На момент останнього візиту до офтальмолога (середній вік становив 6.8 років), у 20.5% була хороша гострота зору (20/50 або вища), у 15.9% – середня гострота зору (від 20/50 до 20/200), а у 63.6% – низька гострота зору (гірше, ніж 20/200). Основною причиною погіршення зору (нижче, ніж 20/50) була деприваційна амбліопія. А прогностичними факторами для низьких зорових функцій (нижче 20/200) були: вторинна глаукома, вік на момент встановлення діагнозу менший за 3 місяці, та інтервал до операції більший, ніж 3 місяці. Очі з кінцевою гостротою зору, яка перевищувала 20/200, мали більш високий середній внутрішньоочний тиск перед операцією, який також мав тенденцію до зростання після оперативного лікування та після кожного повторного огляду, в порівнянні із іншою групою.

Отже, нажаль, за результатами дослідження, у двох третин очей із дитячою глаукомою кінцева гострота зору була низька. Слід розглянути можливість раннього оперативного втручання для контролю внутрішньоочного тиску, а також лікування амбліопії з метою попередження поганого зору. А виявлення таких прогностичних факторів може допомогти надати правильні рекомендації батькам та краще спланувати менеджмент пацієнта.

Оригінальне дослідження було опубліковане 1 вересня 2020 року у Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus.