Революційний апарат для зорової кори, розроблений дослідниками із Monash University, який одного дня зможе допомогти сліпим людям відновити зір, зараз готується до першого в світі клінічного випробування на людях у Мельбурні.

Завдяки проекту Monash University’s Cortical Frontiers, дослідникам вдалось розробити мініатюризовані, бездротові електронні імплантати, які розміщуються на поверхні мозку та надають можливість відновити зір. Додатково, в ході подальших досліджень, виявилось, що ця технологія має перспективність для використання у пацієнтів із невиліковними неврологічними станами, такими як параліч кінцівок.

У багатьох клінічно незрячих людей пошкоджені саме зорові нерви. І ці пошкодження запобігають передачі сигналів від сітківки в мозкові центри зору. Біонічна система зору Gennaris може обійти ці пошкодження, завдяки чому можна лікувати багато захворювань, які на даний момент є невиліковними. Технологія Gennaris є дітищем Monash Vision Group (MVG).

Система складається із персонально зробленого головного убору із камерою та бездротовим передавачем, зоровим процесором та програмним забезпеченням. Також до набору входить набір із 9х9 мм пластин, які імплантуються у мозок. Візуальна сцена, яка фіксується камерою на головному уборі, буде надсилатись у зоровий процесор, розмірами приблизно зі смартфон, де вона буде оброблена для екстракції найбільш корисної інформації. А от оброблені дані будуть передаватись бездротовим шляхом до складної схеми всередині кожної імплантованої пластини, яка перетворить їх у патерн електричних імпульсів, які стимулюватимуть мозок через мікроелектроди, товщиною із волосинку.

Дизайн Gennaris

Будучи вже 10 років у розробці, цей проект має потенціал стимулювати ріст виробництва систем мозкових імплантатів в Австралії. За додаткового фінансування, ця технологія, яка змінюватиме життя, буде виготовлятись в Мельбурні для глобального поширення.

“Кортикальні зорові протези мають мету відновити зорове сприйняття тим, хто втратив зір, подаючи електричну стимуляцію зоровій корі – області мозку, яка отримує, інтегрує та обробляє зорову інформацію, – каже професор Lowery із University’s Department of Electrical and Computer Systems Engineering, – Наша розробка створює візуальний патерн із комбінації 172 світлових крапок (фосфенів), який надає людині інформацію для орієнтування в приміщеннях та на відкритому повітрі, а також допомагає розпізнавати наявність людей та предметів навколо них”.

Проект “Cortical Frontiers: Commercializing brain-machine interfaces”, який очолює Dr. Lewis, отримав більше ніж 1 мільйон доларів для вдосконалення технології та розробки детального плану подальших інвестицій за програмами Federal Government’s Medical Research Future Fund (MRFF) Frontier Health та Medical Research Program, анонсованими міністром охорони здоров’я Hon Greg Hunt в червні 2019 року.

Другий етап фінансування MRFF, який має відбутися пізніше цього року, підтримає один або два найкращих проекти шляхом фінансування мільйонами доларів протягом наступних п’яти років. “У разі успіху, команда MVG намагатиметься створити нове комерційне підприємство, орієнтоване на повернення зору людям із невиліковною сліпотою та повернення мобільності до рук людям, паралізованим квадроплегією, що змінить догляд за їх здоров’ям”, – сказав Dr. Lewis.

“Комерціалізація технології біонічного зору також добре поєднується з нашими планами подальшого вивчення додатків, які не стосуватимуться зору та ушкоджень спинного мозку, таких які пом’якшать епілепсію та депресію, контролюватимуть протези за допомогою мозку, та відновлюватимуть інші життєві функції. Це узгоджується із нашими можливостями у нейробіоніці в Monash University тому наявність залученого партнера з індустрії для співпраці буде надзвичайно цінною”, – сказав Dr. Wong із Monash Biomedicine Discovery Institute.

Професор Marcello Rosa зазначив, що, окрім покращення охорони здоров’я та відновлення зору сліпим людям, комерційний успіх може спричинити створення нових можливостей для експорту, висококваліфікованого виробництва та економічний ріст Австралії. “За додаткового фінансування ми зможемо виготовляти ці імплантати кори головного мозку тут, в Австралії, у масштабі, необхідному для прогресу у випробуваннях на людях”, – зазначив професор Rosa.

Такі слова пояснюються нещодавнім успішним випробуванням на вівцях, результати якого були опубліковані в міжнародному Journal of Neural Engineering у липні. Ця робота є одним із перших у світі довготривалих випробувань повністю імплантованого кортикального зорового протезу.

У доклінічних дослідженнях було імплантовано 10 масивів (7 активних і 3 пасивних) за допомогою спеціальної системи введення. Стимуляція здійснювалась через сім активних пристроїв протягом дев’яти місяців. В сумі було проведено більше 2700 годин стимуляції без будь-яких помітних несприятливих наслідків для здоров’я.

“Результати дослідження вказують на те, що довготривала стимуляція за допомогою бездротових масивів можлива без широкого пошкодження тканин, видимих змін поведінки або судом, спричинених стимуляцією”, – сказав головний автор дослідження професор Rosenfeld.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 16 вересня 2020 року.

Шановні колеги!

Ми раді запросити Вас на науково-практичну конференцію офтальмологів, дитячих офтальмологів та оптометристів України « РЕФРАКЦІЙНИЙ ПЛЕНЕР‘20», яка цього року відбудеться 15-17 жовтня в ONLINE форматі! На Вас чекатимуть найцікавіші лекції та доповіді про найсучасніші аспекти усіх напрямків офтальмології та оптометрії, майтер-класи від провідних спеціалістів, виступи видатних українських митців, та багато іншого!

В сумі Ви зможете отримати 20 балів: 10 за перші два дні конференції (15-16 жовтня), і ще 10 балів за майстер-класи, які відбудуться 17 жовтня!

Остаточна програма буде опублікована 3 жовтня на офіційному сайті “Рефракційного Пленера’20”.

Зареєструватись на конференцію Ви можете за наступним посиланням: https://plener.kiev.ua/реєстрація

Чекаємо Вас на “Рефракційному Пленері’20” в оновленому ONLINE форматі!

Відомо, що пацієнти різних вікових груп по-різному реагують на оперативні втручання, які стосуються рогівки. Це залежить від різних механічних властивостей рогівки, що напряму впливає на щільність тканин. Раніше щільність тканин рогівки у дітей, відповідно до віку, не вивчалась, однак вона може мати важливе клінічне значення. Тому нещодавно вчені із США вивчили характеристики рогівки у дітей різного віку за допомогою ультразвукової біомікроскопії.

В ході цього проспективного дослідження було отримано 168 зображень ультразвукової біомікроскопії 24 здорових очей 24 пацієнтів, які дали згоду та були включені в Pediatric Anterior Segment Imaging Innovation Study. Вік учасників варіювався від самого народження до 26 років. Встановлений протокол ультразвукової біомікроскопії включав отримання та аналіз семи зображень одного ока кожного пацієнта за допомогою програмного забезпечення ImageJ (National Institutes of Health). Після цього вимірювались 12 параметрів рогівки, які порівнювались у старших та молодших груп.

Серед 12 вимірюваних параметрів, у 5 були знайдені статистично значимі відмінності (P < .05) у пацієнтів молодших 1 року, та старших за 1 рік. Середні значення ширини та довжини поперечного зрізу рогівки, центральної товщини рогівки та радіусів кривизни (переднього та заднього) значно відрізнялись у пацієнтів молодших 1 року. Кривизна та розміри від лімбу до лімбу змінювались більш різко, ніж товщина та щільність тканин. При порівнянні наймолодших та найстарших груп, передня кривизна стала більш пласкою (радіус 6.14 – 7.55), задня кривизна також сплощилась (радіус 5.53 – 6.72), збільшилась відстань від кута до кута (з 8.93 до 11.40 мм), і збільшилась відстань поперечного зрізу ендотелію (з 10.63 до 13.61 мм).

Тож за результатами, можна точно бути впевненими, що структура рогівки у дітей змінюється із віком. Найбільш значні зміни відбуваються протягом перших місяців життя, з додатковими змінами в подальші роки дитинства. Це дослідження слугує ще одним доказом того, що вік є параметром, який слід враховувати при аналізі рогівки у дітей.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 липня 2020 року.

Макулярний розрив – це загрозливий стан для зору, який потребує негайної реакції, як від пацієнта, так і від лікаря-офтальмолога. Зазвичай лікування цієї патології полягає в хірургічному втручанні, однак, чи є ефективними консервативні методи?

В нещодавньому дослідженні повідомляються результати лікування вторинних повних макулярних розривів топічною терапією. В цю ретроспективну серію випадків увійшли 123 повних макулярних розриви, пролікованих в період із 2016 по 2019 рік, 12 із яких були вторинними. Основними критеріями оцінки результатів терапії були зміни гостроти зору та частота закриття розривів.

Топічна терапія була спробувана у 9 очах восьми пацієнтів. Шість із цих дев’яти повних макулярних розривів були пов’язані із попереднім відшаруванням сітківки. Попередня pars plana вітректомія виконувалась в 3 очах (1 через відшарування сітківки, і 2 з приводу епіретинальної мембрани). В одному оці була вітреомакулярна тракція через тупу травму ока в минулому.

Середній початковий діаметр макулярного розриву становив 79.6 μm (значення варіювались в межах 44–132 μm). Середній термін спостереження становив 53 тижні (від 5 до 153 тижнів). В усіх випадках повного макулярного розриву були наявні певні елементи епіретинальної мембрани та кістозного макулярного набряку.

Усі пацієнти отримували дифлупреднат разом із топічним інгібітором карбоангідрази (комбінація препаратів у 6 випадках), або нестероїдними протизапальними очними краплями (комбінація препаратів в 2 випадках). Вісім очей (89%) досягли успішного закриття розриву та розрішення кістозного макулярного набряку із одночасним покращенням гостроти зору, в середньому, після 6 тижнів терапії (від 2 до 19 тижнів). В середньому, гострота зору покращилась від 0.69 до 0.37 LogMAR (за Снелленом приблизно від 20/100 до 20/50).

Жодних епізодів розплавлення рогівки або виразок не було. Лише в одного пацієнта, який приймав комбінацію стероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів, спостерігались помірна кератопатія та підвищення внутрішньоочного тиску, які зникли, коли було відмінено нестероїдний протизапальний препарат, а частоту інстиляцій дифлупреднату знизили до 1 разу на тиждень.

Хоча дослідження має свої обмеження у вигляді малої вибірки пацієнтів, відсутності групи для порівняння, та невідомих критеріїв вибору пацієнтів для проходження консервативного лікування, топічне застосування препаратів у випадках вторинних повних макулярних розривів допомогло досягти високих показників їх закриття, і може розглядатись як варіант початкової терапії, особливо при невеликих розмірах отворів та кістозного макулярного набряку.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Ophthalmology Retina 28 січня 2020 року.

Розповсюджене використання захисних масок визнане важливим для боротьби із поширенням COVID-19, однак воно породжує нове явище: збільшення частоти повідомлень про відчуття сухості та дискомфорту в очах. Експерти із Centre for Ocular Research & Education (CORE) консультують спеціалістів по догляду за очима щодо того, як розпізнати синдром сухого ока, пов’язаний із носінням маски (MADE – mask-associated dry eye), та розповідають про методи для покращення цього стану.

Звіти про MADE поширюються ще з початку літа, і в нещодавньому огляді літератури було зроблено висновок, що носіння масок може стати проблемою для великого відсотка людей.

“Маски для обличчя мають вирішальне значення в боротьбі із COVID-19, і спеціалісти по догляду за очима займають вигідне положення для того, щоб надавати пацієнтам поради щодо правильного носіння масок для забезпечення максимального комфорту очей”, – каже Dr. Lyndon Jones директор Centre for Ocular Research & Education. “Розпитати пацієнта про досвід носіння маски і надати кілька корисних порад займає мало часу і може суттєво змінити ситуацію”.

Маски значно обмежують зовнішнє поширення повітря. Однак, повітря, яке видихається, все одно має розповсюдитись; і коли маска не щільно вдягнута на обличчя, то найбільш ймовірний шлях спрямування повітря – вгору. Це спрямовує рух потоку повітря вздовж поверхні ока, що створює умови для посиленого випаровування слізної плівки. В свою чергу, це призводить до появи сухих плям на поверхні ока та дискомфорту.

Додатково до погіршення симптомів у пацієнтів із уже наявним синдромом сухого ока, MADE може вплинути на багатьох інших людей: літніх людей, у яких слізна плівка зазвичай гіршої якості, носіїв контактних лінз, та людей, які в масках протягом тривалого часу працюють в приміщеннях із кондиціонуванням повітря та/або користуються пристроями із екранами.

Окрім дискомфорту синдром сухого ока, пов’язаний із носінням масок, може змушувати людей терти очі для тимчасового полегшення – це збільшує можливість того, що брудні руки торкатимуться обличчя. В свою чергу, це підвищує шанси заразитись коронавірусом через рот, ніс і, меншою мірою, через очі.

CORE пропонує спеціалістам по догляду за очима розглянути можливість включення трьох дій, пов’язаних із MADE, до своїх рутинних протоколів обстеження:

1. Розгляньте можливість впливу маски для обличчя, якщо пацієнт із синдромом сухого ока повідомляє про погіршення симптомів, або ж якщо у пацієнта відповідні скарги з’явились вперше.
2. В ході звичайної практики питайте усіх пацієнтів як почуваються їх очі під час носіння маски, оскільки багато хто може не пов’язувати свої скарги із носінням маски, або ж не має бажання добровільно ділитись ними.
3. Надавайте поради для полегшення симптомів, в тому числі використовуйте нову інфографіку, розроблену CORE, яка допоможе вказати, як кілька простих кроків можуть призвести до полегшення та мінімізувати шанси повторного виникнення скарг.

Як показано в інфографіці MADE (доступна для завантаження на сайті COVIDEyeFacts.org), CORE рекомендує тим, хто носить маску і відчуває симптоми сухості очей, спробувати прямі рішення:

• Переконайтеся, що маска вдягнута відповідним чином, особливо разом із окулярами. Можливо, допоможе ретельно приклеєний до шкіри верхній край маски, який не буде заважати кліпанню.
• Застосовуйте зволожуючі краплі (рекомендації запитайте у спеціалістів по догляду за очима). Обмежте час перебування у приміщеннях із кондиціонуванням повітря, та регулярно робіть перерви при користуванні цифровими приладами.
• Однак, експерти CORE зазначають, що спочатку необхідно проконсультуватись із лікарем-офтальмологом та виключити інші причини – це хороший підхід до вирішення будь-яких нових проблем із очима.

Проте, Dr. Jones твердо переконаний, що приділення більшої уваги синдрому сухого ока, пов’язаного із носінням масок, не повинно використовуватись для підтримки настроїв проти загального режиму носіння масок.

“Відповідальне носіння масок, навіть, коли доводиться боротись із сухістю очей, є важливою частиною у подоланні глобальної пандемії. Хороша новина полягає в тому, що ми розуміємо MADE і можемо вирішити цю проблему – чудова можливість для спеціалістів по догляду за очима надалі ділитись своїми знаннями із пацієнтами і доводити свою цінність у час, коли науково обґрунтовані вказівки необхідні як ніколи”, – зазначив він.

Оригінальна стаття була опублікована на сайті Centre for Ocular Research & Education 31 серпня 2020 року.

Пандемія COVID-19 протягом півроку значно вплинула на спосіб та якість життя людей в усьому світі. Протягом карантинних заходів більшість професій були значно обмежені або перейшли в онлайн-режим, що, звичайно ж, збільшило час, який проводиться за екраном комп’ютера. Такі зміни не могли не вплинути на здоров’я очей багатьох людей, тому поради як захистити свої очі від надмірного часу за монітором ми вже публікували раніше. Тепер, із настанням навчального року та впровадженням дистанційного навчання, додатковим ризикам піддається і здоров’я дитячих очей.

Тож, якщо ваша дитина буде проходити онлайн-навчання цього року, то вам слід вжити кількох заходів, щоб захистити їх очі від перевантаження, зазначає Американська Академія Офтальмології.

“Я дійсно бачив помітне зростання кількості дітей, які страждають від перенавантаження очей через збільшення часу, проведеного за монітором. Гарні новини в тому, що більшість симптомів можна уникнути, виконавши кілька простих кроків”, – каже в випуску новин Академії дитячий офтальмолог та прес-секретар Академії Dr. Stephen Lipsky.

Ось його рекомендації для того, щоб вберегти зір вашої дитини протягом дистанційного навчання:

• Встановіть таймер, який нагадуватиме вашій дитині робити перерву кожних 20 хвилин. Необхідно чергувати читання паперової та електронної книги. Заохочуйте дітей відводити погляд вгору та за вікно кожні два розділи або ж закривати очі на 20 секунд.
• Робіть закладки паперовими стрічками через кожні кілька глав. Коли дитина досягне такої закладки, то це буде нагадуванням зробити перерву. Для електронної книжки використовуйте відповідну функцію “закладки”.
• Переконайтеся, що діти користуються ноутбуком на відстані витягнутої руки (45-60 см) від місця, де вони сидять. В ідеалі, монітор має бути розташований на рівні очей, безпосередньо перед тілом. Планшети також слід тримати на відстані витягнутої руки.
• Щоб зменшити відблиски, розташуйте джерело світла за спиною дитини, а не за екраном. Налаштуйте яскравість та контрастність екрану так, щоб дитині було комфортно. Не користуйтесь пристроями надворі або у приміщеннях із яскравим освітленням. Відблиски на екрані можуть спричиняти додаткове напруження очей.
• Дітям не слід користуватись пристроями в темній кімнаті. Коли зіниця розширюється для того, щоб адаптуватись до темряви, яскравість екрану може посилити після образи, що спричинить дискомфорт.
• Дітям необхідно припинити користуватись електронними пристроями за 30-60 хвилин до сну. Синє світло може негативно впливати на сон. Якщо підлітки не хочуть цього робити, то попросіть їх увімкнути нічний або аналогічний режим, щоб зменшити вплив синього світла.

Коли ж навчання закінчується, переконайтесь, що ваші діти проводитимуть час на вулиці. Декілька досліджень показують, що проведення часу на свіжому повітрі, особливо в ранньому дитинстві, може уповільнити прогресування короткозорості.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 27 серпня 2020 року.

Кілька років тому завершилось масштабне дослідження LAMP (Low-Concentration Atropine for Myopia Progression), яке показало, що застосування низьких доз атропіну для припинення прогресування міопії є ефективним методом терапії. І найбільш результативною концентрацією препарату виявилась така у 0.05%. І, хоча жодної побічної дії протягом року, під час якого проводилось дослідження, виявлено не було, атропін сам по собі не є абсолютно безпечним препаратом. Тому для оцінки безпечності довготривалого застосування його низьких доз у дітей було проведене розширене дослідження, результати якого були нещодавно опубліковані в журналі Ophthalmology.

Протягом цього дворічного дослідження оцінювались безпечність і ефективність трьох різних концентрацій атропіну для визначення однієї, найбільш оптимальної, яку можна було б застосовувати для довготривалого контролю міопії.

Це рандомізоване, подвійне сліпе дослідження включало 383 дітей, віком від 4 до 12 років із міопією, як мінімум у -1D. На першій фазі дослідження, пацієнти були рандомізовані у групи, які отримували атропін у дозуванні 0.05%, 0.025%, 0.01% або плацебо в обидва ока. У цьому розширеному дослідженні, пацієнти із групи “плацебо” були переведені на 0.05% атропін протягом першої фази, на початку другого року спостереження. Інші діти продовжували отримувати ті ж самі дози атропіну.

За два роки проведення дослідження, середня прогресія сферичного еквіваленту склала 0.55D, 0.85D та 1.12D, а середні зміни аксіальної довжини ока становили 0.39 мм, 0.50 мм, та 0.59 мм в групах концентрацій 0.05%, 0.025%, та 0.01%, відповідно. Жодних побічних ефектів, пов’язаних із даною терапією, виявлено не було.

Недоліком дослідження було переведення дітей із групи “плацебо” в групу, яка приймала атропін, через етичні міркування. Тому результатів порівняння дії атропіну і плацебо отримати не вдалось. Наразі заплановані 3 та 4 етап дослідження LAMP, які повинні дати більш корисні результати.

Поточні результати LAMP вказують на те, що 0.05% концентрація атропіну є найкращою для контролю міопії протягом дворічного періоду. І, хоча низькі дози атропіну є, безумовно, дуже ефективними для стримування прогресування міопії, точний графік та дозування досі не є визначеними.

Оригінальне дослідження було опубліковане в липні 2020 року в журналі Ophthalmology.

У кожного із нас щодня є рутинні речі, які ми виконуємо: починаючи від виймання з холодильнику інгредієнтів для приготування їжі, закінчуючи сортуванням пошти або ж переглядом документів. І щоб допомогти сліпим людям та людям із дуже низьким зором виконувати такі звичні та прості завдання швидше та легше, компанія Google розробила оновлення для додатку Lookout на системи Android, яке включає: нові режими, доступніший дизайн та розширення на ще більше пристроїв Android.

Зараз у Lookout є два нових режими: Food Label (етикетка їжі) та Scan Document (сканування документу). За допомогою режиму Food Label ви можете швидко ідентифікувати запаковану їжу простим наведенням камери телефону на етикетку. Lookout допоможе вам розташувати харчові продукти так, щоб їх можна було правильно ідентифікувати за допомогою упаковки або ж штрих-коду. Це може бути особливо корисно, коли ви відкладаєте бакалію і хочете переконатись, що ви тримаєте саме необхідний продукт серед схожих на дотик. Наприклад, режим Food Label може розрізнити банку кукурудзи та зеленого горошку.

Функція Scan Document полегшує перегляд листів та пошти. Ви можете використати Lookout, щоб сфотографувати документ, і програма обробить увесь його вміст так детально, щоб він міг бути зачитаний голосовим помічником смартфону.

На основі відгуків незрячих людей та людей зі слабким зором, Google представляють доступний дизайн, який є ще більш сумісним із TalkBack – зчитувачем екрану на Android. Він включає в себе більше місця для огляду камери, що полегшує кадрування об’єкта, про який ви хочете отримати більше інформації. Крім того, була змінена навігація, яка тепер вимагає менше натискань та менше часу для переходу із одного режиму до іншого, що можна зробити прокручуванням внизу екрану.

З усіма цими обновленнями, Lookout буде доступний на усіх пристроях із об’ємом оперативної пам’яті більшим, ніж 2 Гб, та системою Android версії 6.0 та вище. Зараз Lookout працює на англійській, французькій, італійській, німецькій та іспанській мовах. Розширення цього додатка на більшу кількість людей та приладів є частиною зобов’язання компанії зробити світову інформацію загальнодоступною, та створювати корисну продукцію для людей із обмеженими можливостями.

Завантажити додаток Lookout ви можете в Google Play.

Оригінальна стаття була опублікована в блозі Google Keyword 11 серпня 2020 року.

Автори статті не мають фінансової зацікавленості у представлених вище матеріалах.

Ангіогенез ока є однією із найбільших причин порушень зору та сліпоти. Було доведено, що мікроглія/макрофаги сприяють прогресуванню патологічного ангіогенезу; однак, їх фенотип та роль в ретинальному ангіогенезі ще досі повністю не вивчена. Але тепер Zhiping Liu із колегами показують, що під час патологічного ретинального ангіогенезу мікроглія/макрофаги є високо гліколітичними та набувають патологічного фенотипу, який характеризується високою експрессією прозапальних та проангіогенних цитокінів. Вони назвали ці клітини патологічного ретинального ангіогенезу – асоційованими гліколітічними макрофагами/мікроглією (PRAGMs). PRAGM, спровоковані гліколітичною активацією, дозволяють припустити, що стратегії, спрямовані на метаболічні зміни, можуть бути ефективними у лікуванні патологічного ангіогенезу сітківки.

Координація метаболічних сигналів між різними клітинними компонентами під час патологічного ангіогенезу сітківки зараз недостатньо вивчена. В новому дослідженні, опублікованому на сайті American Association for the Advancement of Science, було показано, що в патологічній ангіогенній васкулярній ніші мієлоїдні клітини сітківки, особливо макрофаги/мікроглія, які просторово з’єднані із ендотеліальними клітинами, є високо гліколітичними. Мається на увазі ті макрофаги/мікроглія, які мають унікальний ангіогенний фенотип зі зібльшеною експрессією обох маркерів М1 та М2, та посиленою продукцією прозапальних та проангіогенних цитокінів під час патологічного ретинального ангіогенезу – асоційовані гліколітичні макрофаги/мікроглія (PRAGM). Фенотип клітин PRAGM був відтворений в макрофагах, отриманих із кісткового мозку  або ретинальній мікроглії, стимульованої лактатом, який продукувався гіпоксичними ендотеліальними клітинами сітківки. Нокаут 6-фосфофрукто-2-кінази/фруктозо-2, 6-бісфосфатази (PFKFB3; Pfkfb3 для гризунів), гліколітичного активатора в мієлоїдних клітинах, погіршило здатність макрофагів/мікроглії набувати ангіогенного фенотипу, роблячи їх нездатними до підтримання проліферації, проростання ендотеліальних клітин та патологічної неоваскуляризації у мишачих моделях проліферативної ретинопатії, індукованої киснем.

Механічно, гіпергліколітичні макрофаги/мікроглія продукують велику кількість ацетил-коензиму А, що призводить до ацетилювання гістону та пов’язаної із PRAGM індукції генів, тим самим перепрограмовуючи макрофаги/мікроглію в ангіогенний фенотип.

Ці результати виявляють критичну роль гліколітичних метаболітів як ініціаторів зворотної активації макрофагів/мікроглії та ендотеліальних клітин в ретинальній ангіогенній ніші, та дозволяють припустити, що стратегії лікування, націлені на метаболічне сполучення між цими типами клітин, можуть бути ефективними в терапії патологічного сітківкового ангіогенезу.

Оригінальне дослідження було опубліковане на сайті American Association for the Advancement of Science 5 серпня 2020 року.

Шановні колеги!

Якщо  цього року Ви не мали змоги взяти участь в онлайн-конференції “Своє дитинство треба бачити” або ж бажаєте згадати ці чудові червневі дні, то тепер Ви маєте таку можливість! Вмикайте відеозаписи обох днів наймасштабнішої офтальмологічної події цього літа та повністю занурюйтесь у світ науки про “дзеркала душі” разом із найкращими лекторами та ведучими!

Перший день

Другий день

Дякуємо за увагу та співпрацю. До нових зустрічей!