На сьогодні технічні досягнення в мікрохірургії вродженої катаракти дозволили охопити нові вершини якості проведення операції за допомогою сучасних віскопротекторів та еластичних інтраокулярних лінз. Однак, в світовій спільноті офтальмологів все ще не залишаються остаточно закритими питання про термін оперативного втручання і про встановлення інтраокулярних лінз.

Щодо другого питання, в хірургії катаракти дорослих проведення екстракції катаракти майже в 100% випадків завершується імплантацією ІОЛ. Однак, коли справа стосується дитячих очей, то з’являється надто багато нюансів, які і заважають дати вирішальну відповідь. Основним перешкоджаючим фактором є саме процес росту ока, який дуже активно відбувається протягом першого року життя. І, якщо з технічної точки зору, імплантувати ІОЛ в дитяче око є відносно простим кроком, то вирішити питання про оптичну силу лінзи – ні. Ще однією спробою об’єктивно розібратись в даній темі стало нове дослідження, в якому оглядалась література з порівнянням безпечності та зорових результатів оптичної корекції за допомогою ІОЛ, контактних лінз та окулярів після хірургії катаракти у дітей до 2 років.

Автори переглянули дані з PubMed, Cochrane Library та бази клінічних досліджень, щоб виявити усі опубліковані статті про імплантацію ІОЛ в ранньому дитинстві. Всього було знайдено 34 статті, із яких для подальшої оцінки було обрано 14.

За результатами, усі види оптичної корекції в цих випадках (інтраокулярні лінзи, окуляри та контактні лінзи) були пов’язані із приблизно однаковими рівнями отриманої гостроти зору, ризиком глаукоми та косоокості для дітей із двосторонніми та односторонніми катарактами. Однак, інтраокулярні лінзи були додатково пов’язані із підвищеним ризиком помутніння зорової осі та низьким рівнем ендотеліальних клітин рогівки.

В підгрупі немовлят молодших 6 місяців, імплантація ІОЛ була пов’язана із більшою частотою випадків помутніння зорової осі, порівняно із афакією. Хоча, ріст очного яблука був приблизно однаковий при застосуванні різних методів корекції, діти, які пройшли імплантацію ІОЛ в віці до 6 місяців, мали більші міопічні зрушення, що часто призводило до високої міопії або серйозної анізометропії пізніше в дитинстві.

Для дітей старших 6 місяців результати по рефракції були недостовірними. Однак, результати дослідження свідчать про те, що імплантацію ІОЛ можна проводити за умов досвідченості та кваліфікованості хірурга.

Певним обмеженням результатів даного аналізу є те, що автори обробляли інформацію багатьох досліджень, які, по суті, вводять упередженість. Лише одне із них (the Infant Aphakia Treatment Study) дало докази 1 рівня про імплантацію ІОЛ в ранньому дитячому віці.

Тому, за висновками, які можна зробити із результатів цього аналізу, діти, які не досягли 6-місячного віку мають, по можливості, залишатись афакічними. Що ж стосується старших дітей – рішення має прийматись залежно від рівня досвідченості хірурга та індивідуальних особливостей кожного пацієнта.

Оригінальна стаття була опублікована в жовтні 2019 року на сайті American Academy of Ophthalmology.