Первинна вроджена глаукома (PCG) – це група захворювань, які виникають на тлі підвищеного внутрішньоочного тиску, і викликаються порушенням ембріонального розвитку структур кута передньої камери ока. Оскільки повністю цей розвиток завершується тільки на 38 тижні гестації, то діти, народжені до цього віку, становлять групу ризику для первинної вродженої глаукоми.
Окрім ураження зорового нерву, що є основним у глаукомах дорослих, у дітей підвищений внутрішньоочний тиск сприяє розтягненню еластичних оболонок ока. В першу чергу такі розтягнення стосуються рогівки, яка під механічним впливом тиску збільшується в діаметрі та сплощується. Тривалі зміни форми рогівки з часом призводять до її набряку та помутніння.
Першими симптомами первинної вродженої глаукоми є надмірна сльозотеча, чутливість дитини до світла (фотофобія) та блефароспазм. Візуально очі дитини можуть виглядати збільшеними в розмірі, а рогівка – туманною, сіро-білого кольору.
a. Фото дитини із двосторонньою первинною вродженою глаукомою, та гострим гідропсом рогівки на лівому оці.
b. Збільшене зображення лівого ока
с. Фото прозорих рогівок через 1 місяць після операції (комбінована трабекулотомія-трабекулектомія)
d. Рогівка лівого ока зі стріями Гааба
Для попередження вказаних змін вдаються до різних хірургічних методів контролю внутрішньоочного тиску. Але незрозумілим залишається, чи різняться функціональні результати між дітьми, у яких первинна вроджена глаукома була діагностована протягом першого місяця життя (PCG новонароджених) і тих, в кого вона була діагностована пізніше (дитяча PCG). Dr. Viney Gupta з колегами із All India Institute of Medical Sciences, в Нью-Делі, порівняли довгострокові візуальні результати 140 пацієнтів із первинною вродженою глаукомою (235 очей), які пройшли комбіновану трабекулотомію-трабекулектомію за якнайменше 5 років до проведення дослідження.
В цілому, під час оцінки гостроти зору на 127 місяці (середина дослідження), у 37.9% очей відзначалась гарна гострота зору, у 17.4% гострота зору була досить низькою (між 6/60 та 6/18), і у 44.7% зір був дуже низький (6/60 або гірше).
Значно більше дітей із групи дитячої PCG (44.80%) мали гарну гостроту зору під час спостереження (p=0.017), аніж в групі PCG новонароджених (26.70%). Під час оцінки Каплана-Мейера, гострота зору була постійно значно кращою в групі дитячої PCG, аніж в групі новонароджених, і кращою в групі двосторонньої PCG, аніж в групі односторонньої PCG. Основною причиною поганої гостроти зору була амбліопія, і з часом зір погіршувався в обох групах.
“Оскільки, жодне дослідження ще не вивчало довгострокові результати в такій великій когорті, ми вважаємо, що результати цього дослідження є важливими для консультування батьків цих дітей, і також дадуть змогу хірургам поліпшити менеджмент таких пацієнтів, щоб досягти кращих результатів”, – пишуть автори дослідження.
Оригінальне дослідження було опубліковане в British Journal of Ophthalmology 23 грудня 2019 року.
