За словами доповідача на OSN New York Retina, фокусування на подальшому догляді та монокулярних запобіжних заходах може допомогти покращити результати лікування у педіатричних пацієнтів, які проходять процес відновлення сітківки.

Vaidehi S. Dedania, MD, доцент кафедри офтальмології у NYU Grossman School of Medicine зазначає, що така поведінка з тенденцією до самоураження, як мотання головою та стукання обличчя і очей, може робити свій внесок у очну травму, і поширена серед 50% педіатричних пацієнтів, яким було діагностовано інтелектуальну недостатність. Такі тупі травми можуть призводити до травматичних катаракт, глаукоми та відшарування сітківки, які спостерігаються у 9-16% випадків.

Діти дуже часто не здатні розпізнати або розказати про втрату зору, що може призвести до поступового прогресування захворювання, відшарування сітківки із залученням центру, та більш пізнього діагностування, що в свою чергу призводить до гірших результатів, відповідно до слів Dedania. Також вони більш схильні до високих ризиків розвитку проліферативної вітреоретинопатії.

“Які прогнози? Як правило, дуже погані. Багато причин цього полягає у тому, що ці пацієнти є молодшими. Вони більш схильні до проліферативної вітроретинопатії. Їх здатність співпрацювати, виконувати інструкції та зберігати позиціонування може впливати на їх шанси успіху”, – каже вона.

Варіанти лікування відшарувань сітківки включають склеральну пряжку, вітректомію, склеральну пряжку разом із вітректомією, кріотерапію, лазер, та постановку зовнішнього дренажа разом із кріотерапією і лазером. При визначенні варіантів лікування слід враховувати сильну вітреоретинальну адгезію,  співпрацю під час післяопераційного догляду, сам догляд та схильність до проліферативної вітреоретинопатії.

Цілями лікування є покращення зорових функцій, а також збереження очного яблука. А для досягнення повторного прикріплення сітківки можуть знадобитись численні повторні операції. Фактори, які можуть вплинути на результати включають наявність проліферативної вітреоретинопатії, збереження поведінки із тенденцією до самоушкоджень, а також вік на момент захворювання, як зазначає Dedania.

Обговорення цілей хірургічного втручання, а також встановлення відповідних очікувань разом із пацієнтами або їх опікунами є вирішальним, як і часті післяопераційні огляди, що дозволить на ранній стадії діагностувати повторне відшарування сітківки додатково до інших наслідків.

“Дійсно важливим буде правильно налаштувати пацієнтів, бо ,якщо їм доведеться повернутися, або ж лікування буде неуспішним, то вони дуже засмутяться”, – каже Dedania.

Інші міркування щодо ведення післяопераційного періоду включають зашивання усіх ран та ховання усіх швів, де це можливо, рекомендування госпіталізації або ж тимчасової реабілітації, а також використання захисного шолома із додатковим захистом очей.

«Часті повторні огляди в післяопераційному періоді дозволять на ранній стадії діагностувати повторне відшарування сітківки або інші наслідки», – сказала Dedania.

Монокулярні запобіжні заходи і врахування профілактики на другому оці за допомогою склеральної пряжки дасть можливість пацієнтам зберегти зір та якість життя.

Оригінальна стаття була опублікована в мережі Healio 8 листопада 2021 року.