“Під час пандемії багато викладачів університетів відмовились від роботи із друкованими підручниками, і замість них звернулися до цифрових текстів або ж мультимедійних форматів.

Як професор лінгвістики я досліджувала та порівнювала електронні комунікації із традиційним друкованим текстом в контексті навчання. Чи однакове розуміння під час того, як людина читає текст на екрані та папері? І чи є прослуховування та переглядання контенту настільки ж ефективним, як і читання написаного тексту, якщо висвітлюється один і той самий матеріал?

Відповіді на обидва питання часто “ні”, що я й обговорюю у своїй книзі “How We Read Now”, яка була видана в березні 2021 року. Причини пов’язані із різними факторами, включаючи знижену концентрацію уваги, мислене налаштування на розваги та схильність до багатозадачності під час роботи із цифровими даними”, – каже Naomi S. Baron, професор лінгвістики Стенфордського університету.

Друкований текст проти цифрового

Читаючи текст, який складається із кількох сотень слів або більше, ви навчаєтесь, як правило більш успішно, якщо цей текст написаний на папері, а не відображений на екрані. І цей факт підтверджує низка досліджень.

Переваги друкованого тексту особливо яскраво виявляються, коли дослідники переходять від постановки простих завдань (наприклад, визначення головної ідеї прочитаного уривку) до задач, що потребують абстрактного мислення – виведення висновків із тексту. Читання друкованого тексту також збільшує вірогідність того, що ви згадаєте деталі – наприклад, якого кольору було волосся героя. Також збільшується шанс на запам’ятовування того, де в історії відбулися події: “Чи сталася аварія до чи після політичного перевороту?”

Дослідження показують, що учні шкіл та університетів вважають свої шанси на отримання гарної оцінки на тестуванні вищими, якщо вони будуть отримувати інформацію із цифрових джерел. Однак, реальність полягає в тому, що оцінки були вищими, коли підготовка йшла за допомогою друкованих матеріалів.

Працівникам освітньої сфери також слід брати до уваги факт, що метод, який використовується для стандартизованих тестувань, може впливати на результати. Дослідження, в яких брали участь норвезькі десятикласники та американські учні третього-восьмого класів, показують, що результати тестів були вищими, коли екзамени проводились із використанням паперових бланків. У американському дослідженні результати цифрових тестувань були найгіршими серед учнів із низькими показниками навичок читання, тих, хто тільки вивчає англійську мову, та учнів спеціалізованих закладів.

“Підхід в нашому власному із колегами дослідженні був інший. Замість того, щоб вимагати від учнів прочитання інформації та складання тесту, ми запитували як вони самі сприймають своє загальне навчання, коли використовують друковані та електронні джерела. Учні середньої школи та університету в переважній більшості вважали читання паперових джерел кращим для концентрації, навчання та запам’ятовування, аніж використання електронних засобів”, – розповідає Naomi S. Baron.

Невідповідність між результатами частково пов’язана із фізичними властивостями паперу. При роботі з папером можна буквально доторкнутись до тексту на ряду із візуалізацією “географії” сторінок. Люди досить часто пов’язують свої спогади про інформацію із її локалізацією в тексті, чи далеко вона знаходиться від початку та де вона знаходиться на сторінці.

Але не менш важливою є і ментальна перспектива, а також те, що дослідники називають “гіпотезою мілководдя”. Відповідно до цієї теорії, люди мають підхід до цифрових текстів такий самий, як і до звичайних соціальних мереж, тож докладають менше розумових зусиль, аніж коли вони читають друковані матеріали.

Подкасти та онлайн-відео

Враховуючи все більше поширення “зворотних класів” – коли учні спочатку слухають або ж переглядають лекційні матеріали перш ніж приходити до навчальної кімнати – на ряду із широкою доступністю подкастів та онлайн відео-контенту, багато шкільних завдань, які раніше передбачали читання, було замінено на прослуховування чи перегляд матеріалів. Ця підміна значно пришвидшилась під час пандемії та перейшла у віртуальні заняття.

“Під час опитування викладачів університетів США та Норвегії у 2019 році ми з професором Ставангерського університету Енн Мангер виявили, що 32% викладачів США зараз замінюють текст відеоматеріалами, а 15% повідомляють, що замінюють його аудіо. В Норвегії цифри були дещо нижчими. Але в обох країнах 40% респондентів, які змінювали свої вимоги до курсу протягом останніх п’яти-десяти років, повідомили, що сьогодні призначають студентам менше читання”, – каже Naomi S. Baron.

Основною причиною переходу до аудіо- та відеозаписів є відмова студентів від читання завдань. Хоча проблема навряд чи є новою, дослідження 2015 року, в якому взяли участь понад 18000 людей із вищих навчальних закладів, виявило, що лише 21% учнів виконують усі призначені курси читання.

Аудіо та відео можуть бути більш привабливими, аніж текст, тому вчителі дедалі частіше звертаються до цих форматів – скажімо, призначають перегляд доповіді на конференції TED замість прочитання статті тієї ж людини.

Максимізація розумового фокусування

Психологи продемонстрували, що коли дорослі читають новини або стенограми художньої літератури, вони запам’ятовують більше змісту, аніж коли слухають записи тих самих матеріалів.

Дослідники виявили схожі результати серед студентів, які  читали статті замість прослуховування подкасту цього ж тексту. Пов’язане із цим дослідження вказує на те, що думки студентів блукають значно частіше під час прослуховування аудіо, аніж під час читання.

Результати серед молодших школярів подібні, але мають певні відмінності. Вчені на Кіпрі дійшли висновку, що взаємозв’язок між навичками слухання та читання змінюються, коли діти стають більш вмілими у читанні. У той час, коли учні другого класу краще розуміли інформацію на слух, учні восьмого класу краще орієнтувалися у ній при читанні.

Аналогічні дослідження, але вже із відео, дають подібні результати. Наприклад, дослідники із Іспанії виявили, що учні четвертих-шостих класів демонструють кращу розумову інтеграцію у матеріал, коли вони читають, а не переглядають відео. Автори мають підозру, що учні “зчитують інформацію” з відео більш поверхнево, оскільки вони асоціюють відео із розвагами, а не навчанням.

Сумісне дослідження показує, що цифрові медіа мають спільні риси, які можуть обмежувати процес навчання. До них належать зниження концентрації уваги, налаштованість розуму на розваги, схильність до багатозадачності, відсутність фізичної фіксованої точки відліку, менше використання анотацій та більш рідкісна перевірка прочитаного, почутого чи переглянутого.

Цифрові тексти, аудіо та відео мають освітню роль, особливо коли надають інформаційні ресурси, які недоступні у друкованому форматі. Однак, батьки та педагоги не повинні вважати, що усі засоби масової інформації є однаковими (навіть якщо вони містять однаковий текст), коли мова йде про максимальні результати навчання та ситуації, де необхідні розумова увага та рефлексія.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 3 травня 2021 року.