Оскільки останнім часом багато джерел вказують та попереджають про можливе використання окупантом хімічної зброї, кожен український офтальмолог має знати які із речовин є небезпечними для очей, які можливі симптоми та основні принципи лікування таких уражень.

Із усієї хімічної зброї безпосередньо небезпечною для очей є дві групи токсикологічної класифікації: бойові отруйні речовини шкірно-наривної дії та подразнювальної дії. Перша група становить значно вищу небезпеку для ока, як для органа, і включає такі універсальні клітинні отрути як іприт та люїзит.

Більш детально розглянемо першу речовину. Іприт це один із найбільш поширених і легких у застосуванні варіантів хімічної зброї. Його перше використання відбулось ще за часів Першої світової війни. Також він застосовувався під час війн на Близькому Сході. І у кожному випадку наслідки були жахливі. Не зважаючи на те, що в якості летальної зброї іприт не є надто ефективним, експозиція отрути призводить до сильних страждань, каліцтва і значно підвищує ризики розвитку злоякісних новоутворень.  А найбільш чутливими до іприту серед усіх органів є очі, для яких навіть найменший контакт із отрутою є гарантом тяжких ускладнень і, потенційно сліпоти.

Як виявити іприт?

По-перше треба знати, що іприт це рідина, яка має світло-жовте чи темно-буре забарвлення, а за запахом нагадує часник або гірчицю (саме тому одна із назв – гірчичний газ). Можливі варіанти, коли колір та запах відсутні, чи дуже слабко виражені. Це залежить від типу іприту, який використовується: технічний чи очищений. На повітрі він повільно випаровується, і погано розчиняється та розкладається у воді. В той же час, він добре розчиняється у спирті, бензині, маслах, жирах та органічних розчинниках, а шкіра, тканини, фарби і деревина легко вбирають бойову отруйну речовину. Це пояснює її тривалі уражаючі властивості.

Як захиститись від іприту?

Оскільки антидоту не існує, найкращим буде негайно покинути зону, в якій речовина була застосована, та пошукати локацію на підвищенні, оскільки іприт тяжчий за повітря і буде осідати на низинах. Якщо покинути зону дії неможливо, то необхідно якомога швидше позбавитись іприту зі свого тіла. За першої ж можливості зніміть одяг, на якому осів рідкий іприт, після чого його краще за все запакувати у пластиковий мішок, який далі слід запакувати у ще один. З тіла гірчичний газ необхідно тривало змивати чистою проточною водою. Очі треба промивати протягом 5-10 хвилин. Ні в якому разі не можна накладати на них тиснучу повʼязку, однак, захист окулярами буде доречним. Ні в якому разі не можна викликати блювання. Якщо людина вдихнула іприт, то слід дати їй попити води або молока, за умови, що вона досі здатна ковтати.

Які прояви дії іприту на очі?

Характерною особливістю іприту є період прихованої дії. Якщо ж на шкірі перші прояви у вигляді почервонінь зʼявляються через 2-6 годин, то очі реагують значно швидше. Спочатку виникають відчуття піску в очах, світлобоязнь та рясна сльозотеча. Клінічно картина виглядає як конʼюнктивіт, до якого приєднується значний набряк повік. В тяжких випадках уражається рогівка, яка згодом втрачає свій блиск, і протягом доби на ній утворюються виразки. Виразки можуть також зʼявлятись на конʼюнктиві та повіках. Ці прояви зазвичай тримаються 2-3 місяці, дуже погано піддаються лікуванню, і у більшості випадків завершуються формуванням рубців рогівки та передньої камери ока, а також їх неоваскуляризацією. Серед найбільш тяжких ускладнень можуть спостерігатись прободіння виразок, приєднання іридоцикліту і його перехід у панофтальміт. Усе це може призводити до сліпоти, і часто виникає потреба у трансплантації рогівки.

Використання амніотичноʼ мембрани для лікування ураження рогівки іпритом

Як лікувати уражені іпритом очі?

За останні десятиліття підходи до лікування змінились не значно. Як вже зазначалось, проти іприту не існує антидоту, і не існує речовини, яка б ефективно нейтралізовувала його дію в очах. Тому спершу очі слід промити великою кількістю чистої води, а далі за потребою використовуються місцеві лубриканти, антибіотики та препарати, які знижують внутрішньоочний тиск. Оскільки основний механізм ураження тканин іпритом не повʼязується із розвитком запалення (він вступає в реакцію алкілування із NH-групами нуклеотидів ДНК), застосування глюкокортикостероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів не вивчалось достатньо ретельно. Однак, із декількох досліджень на тваринах були отримані результати, які підтримують їх використання у лінії терапії. Також є дослідження, які вказують на ефективність використання комбінації глюкокортикостероїдів та цинку десферіоксаміду.

Яку загрозу становить люїзит?

Люїзит ще одна бойова отруйна речовина шкірно-наривної групи. На відміну від іприту, люїзит є значно більш небезпечним і швидкодіючим. За токсичністю він перевищує гірчичний газ у 3 рази, і перші прояви зʼявляються уже через кілька хвилин після ураження. Це безбарвна рідина із запахом герані, яка є дуже стійкою у навколишньому середовищі і не має кліматичних обмежень до використання. Люїзит так само, як і іприт, тяжчий за повітря і погано розчиняється у воді.

Очі є дуже чутливими до дії отрути, і потрапляння у них усього однієї краплі призводить до сліпоти через тиждень. Легкий та середній ступені ураження очей мають клінічну картину конʼюнктивіту, кератиту, до яких приєднуються набряк та виразки повік. Тяжкі ураження очей люїзитом супроводжуються некротизацією конʼюнктиви та її відшаруванням на 3-5 день, а також прободінням виразок рогівки і випадінням внутрішнього вмісту ока.

Найкращим захистом є використання спеціального захисного одягу та протигазів, а також зменшення часу контакту із рідиною. Також для люїзиту існує антидот. Його гарно нейтралізують унітіол, а також “Британський антилюїзит” – димеркаптопропанол. Хоча ці речовини можуть попередити токсичну дію люїзиту, якимось чином зменшити ураження шкіри та очей вони не здатні. Лікування наслідків ураження організму даною отрутою є лише симптоматичним.

Хімічна зброя подразнювальної дії

Ці речовини в умовах бойових дій застосовуються для швидкого виснаження супротивника. Основною мішенню отрут є очі і дихальні шляхи. Ефект від ураження настає впродовж кількох секунд, однак і проходить відносно швидко без серйозної загрози життю та зору. Основні офтальмологічні прояви включають: біль в очах, сльозотечу, світлобоязнь, блефароспазм, запалення конʼюнктиви.

Для захисту від цього класу отрут необхідно якомога швидше покинути зону їх дії, а також вчасно вдягнути протигаз. Очі, носоглотку та ротову порожнину слід промити великою кількістю проточної води, або ж 2% розчином соди. Подальше лікування очей – симптоматичне і може включати використання топічних анестетиків і лубрикантів.