Діагностика

Оцінка всіх пацієнтів із підозрою на лазерне ураження очей починається із ґрунтовного збору анамнезу. Додатково до майбутньої допомоги у подальшому діагностуванні і лікуванні, питання, поставлені лікарем, дають можливість визначити вірогідну довжину хвилі лазеру, яким було завдано травми. Ці дані є корисними для вибору відповідного засобу захисту з метою попередження подальших ушкоджень.

Наступний список питань, був розроблений командою медичних дослідників армії США Walter Reed Army Institute of Research, і має бути включеним в процесі збору анамнезу особи з підозрою на лазерну травму:

• Що ви робили під час інциденту?
• Як довго тривав інцидент?
• Чи можете ви описати колір світла?
• Світло було безперервним чи перерваним?
• Чи могли ви бачити після інциденту?
• Чи вплинув інцидент на виконання завдання?
• Чи був біль, пов’язаний зі світлом?
• Ви терли очі?

Обстеження пацієнта починається із перевірки гостроти зору. Якщо є доступ до сітки Амслера, то слід провести тест із нею для виявлення метаморфопсій і скотом. Тест проводиться почергово на кожному оці на звичній відстані читання для пацієнта. Якщо пацієнт користується окулярами для читання, то під час проведення тесту їх також слід вдягнути. Результати оцінки кольорового зору та контрастної чутливості також мають бути задокументовані. Більшість незворотних лазерних ушкоджень зачіпають хоча б один із вище вказаних параметрів.

Перевірка кольорового зору також проводиться на зручній відстані читання, окремо кожним оком та, при необхідності, із використанням корекції окулярами. Для скринінгу дефіциту кольоросприйняття можна використовувати псевдоізохроматичні таблиці. Більш точні тести, звичайно, дадуть детальніші результати, однак, в бойових умовах вони недоступні до використання.

Оцінка контрастної чутливості вимагає від пацієнта дивитись на серію із декількох решіток на фіксованій відстані. Найменша контрастна чутливість, необхідна для того, щоб побачити решітку, відома як поріг контрастної чутливості, і він записується окремо для решіток різних розмірів кожного ока. Нажаль, це обстеження потребує спеціального обладнання, яке може бути недоступним в тактичних умовах.

Слід оглянути шкіру навколо ока та його придатки. Якщо виявляються набряк і еритема, то це може свідчити про вплив СО2 лазеру (10600 нм). Після цього вже слід оглянути внутрішні структури ока. Помутніння рогівки та кришталика можуть бути наслідком ураження ультрафіолетовим чи далеко інфрачервоним лазером. Лазерне ураження сітківки може спричинити крововилив всередину ока. Хоча, в бойовому середовищі більш поширеними причинами інтравітреальних крововиливів є тупа або проникаюча травма ока.

Якщо немає проблем із візуальною віссю, то проводиться огляд сітківки. Спектр ушкодження сітківки пороговим лазером включає набряк, некроз, отвори на усю товщину сітківки та її відшарування. Крововилив може супроводжувати ураження сітківки і локалізуватись перед нею, під нею, всередині самої сітківки або ж вітреальної порожнини. Преретинальний фіброз та стрії сітківки можуть через тижні або місяці після тяжкого ураження лазером. Пігментний епітелій сітківки після ушкодження лазером має білий чи кремовий колір. Через кілька тижнів ці зони будуть мати певний ступінь пігментної гіперплазії та атрофії.

А. Фото очного дна пацієнта, який отримав множинні ураження сітківки Nd:YAG лазером. В. Фото очного дна того самого пацієнта через кілька тижнів. Досі наявні ретинальні стрії та субретинальний крововилив. Фотографії: Courtesy of Bruce Stuck, US Army Medical Research
Detachment, Walter Reed Army Institute of Research, Washington, DC

Лікування

Лазерні ураження придатків ока слід лікувати аналогічно до термічних опіків, які стались через інші причини. На ушкоджену ділянку слід призначити топічні антибіотики. Очні антибактеріальні мазі використовуються для попередження токсичного впливу препаратів неофтальмологічного призначення.

Лікування непроникаючих поранень рогівки лікуються так само, як і садна рогівки. Необхідно застосовувати топічні антибіотики прямо на поверхню очного яблука. Якщо у постраждалого виникає відчуття дискомфорту від поранення рогівки, то можна накласти тиснучу пов’язку для того, щоб запобігти руху повік. Пов’язка схожа на ту, яка накладається при лікуванні саден рогівки. Однак, її використання є протипоказаним для користувачів м’яких контактних лінз. Якщо уражені обидва ока, то пов’язку слід накладати на те, що зазнало тяжчої травми. Місце пошкодження рогівки слід оглядати щодня аж допоки не заживе епітелій.

Проникаючі травми рогівки від ураження лазером лікуються аналогічно до проникаючих травм іншого генезу. На око слід накласти захисний патч Fox shield, а системні антибіотики мають перекривати як грам-позитивну, так і грам-негативну флору. Анальгетики та протиблювотні засоби використовуються за потребою. При підозрі на перфораційну травму на око не можна накладати жодних мазей та не можна інстилювати жодні очні краплі.

Можливості лікування лазерних травм заднього сегменту ока обмежені. За відсутності відшарування сітківки, в першу чергу лікують інтравітреальний крововилив за допомогою постільного відпочинку із елевацією голови щонайменше 30 градусів. При значних об’ємах крововиливу може знадобитись використання ультразвукового сканування для виключення відшарування сітківки. Якщо відшарування було виявлено, то такого пацієнта слід негайно евакуювати до офтальмолога для подальшого лікування. Таким пацієнтам слід утриматись від читання, та бажано надавати їм седацію для попередження подальшого поширення відшарування.

Пацієнти із макулярними розривами, спричиненими лазером, мають бути також направлені до офтальмолога з метою оцінки стану. Стан деяких може покращити вітректомія pars plana.

Осіб із субретинальним крововиливом під фовеа має якнайшвидше оглянути офтальмолог. Рання евакуація субретинальної рідини разом із вітректомією pars plana може обмежити подальше ураження фоторецепторів і, у деяких випадках, покращити прогноз по зору.

Наразі тривають дослідження у цій галузі. Сьогодні не існує доведено ефективних медичних втручань для лікування лазерних травм сітківки. Призначення стероїдів внутрішньовенно під час гострого стану для обмеження подальшого епіретинального та субретинального фіброзу є спірними і недоведеними даними. А от інтравітреальне введення активатору тканинного тромбопластину було успішним для розсмоктування субретинального крововиливу.

Оригінальна стаття була опублікована на офіційному сайті Borden institute.