Проникаюче поранення очного яблука є складним офтальмологічним випробуванням із низки причин. Невелика кількість офтальмологів досить часто зустрічається із такими травмами, і не кожен може себе почувати впевненим для того, щоб впоратись із такою ситуацією. Навіть хірурги, які займаються лікуванням розірваних очних яблук погоджуються, що не існує двох однакових травм. Зважаючи на таку мінливість у травмах, рекомендації щодо їх лікування також дуже різняться.
Ендофтальміт в умовах травми є ще одним станом, який лікарі не часто бачать, і те як гарно лікар справляється із проникаючими пораненнями і ендофтальмітом напряму впливає чи вдасться врятувати зір, чи все закінчиться сліпотою або енуклеацією. Пост-травматичний ендофтальміт становить ¼ випадків усіх ендофтальмітів із встановленим збудником. По приблизним оцінкам він розвивається у 2-11% випадків проникаючих поранень ока. При наявності внутрішньоочного стороннього тіла вірогідність розвитку ендофтальміту зростає; звітована частота коливається від 4.7% до 15%.
Інші фактори ризику включають тяжкі поранення, ушкодження кришталика, тривалий контакт внутрішноочного вмісту із зовнішнім середовищем, умови травми, які сповільнюють діагностику та лікування, літній вік і скомпрометований імунітет. Пост-травматичний ендофтальміт зазвичай має значно гірший прогноз, аніж пост-операційний після планового втручання. Пошкодження очних структур, включаючи рогівку, кришталик і сітківку, або інфікування більш вірулентними мікроорганізмами, як правило, зменшують шанси на відновлення зору.
Покращення мікрохірургічної техніки і вдосконалення антибіотиків покращили результати по гостроті зору, але очі із пост-травматичним ендофтальмітом все ще мають погані результати. Різниця між пост-травматичним ендофтальмітом і пост-операційним настільки ж велика, як і між операційною та скотним двором. Ми, офтальмологи, завжди екстраполюємо наші знання про післяопераційний ендофтальміт на пост-травматичний, однак, різницю між ними завжди треба брати до уваги.
Відмінності починаються із клінічних умов. Неконтрольоване середовище, яке існує за межами операційної, відкриває двері для багатьох типів інфекційних агентів, які зустрічаються рідко або ж взагалі не зустрічаються при пост-операційному ендофтальміті. Забруднення рани ґрнутом або органічними речовинами є дуже ймовірним, і таке забруднення дуже ймовірно буде пов’язане із мікроорганізмами типу Bacillus cereus та Fusarium solanae, які дуже рідко зустрічаються при пост-операційному ендофтальміті. В умовах травми також набагато більше вірогідна змішана інфекція.
Різниця між травматичними і запланованими операційними ранами має важливе значення з огляду на те, що внутрішньоочний вміст знаходиться у більш тривалому контакті із зовнішнім середовищем, і в них спостерігається більш сильне запалення. Запалення і біль можуть замаскувати ранні ознаки та симптоми пост-травматичного ендофтальміту, що ускладнює діагностику та лікування. Ця затримка у діагностуванні і супутнє пошкодження очних структур впливають на менший відсоток відновлення гостроти зору після терапії.
Профіль ймовірних інфекційних агентів при пост-травматичному і пост-операційному ендофтальмітах відрізняється в кількох аспектах. Нижче перераховано які збудники зустрічаються у першому і другому випадках найчастіше у порядку зменшення.
Пост-травматичний ендофтальміт: різні види Staphylococcus, види Bacillus, види Streptococcus, полімікроорганізми, Грам-негативні організми, різні види грибів.
Пост-операційний ендофтальміт: різні види Staphylococcus та Streptococcus, Грам-негативні організми, полімікроорганізми, види Bacillus, види грибів.
Стафілококи зустрічаються найбільш часто як в пост-травматичному ендофтальміті, так і в пост-операційному. Вони виявляються у 50% випадків травм і у 47% післяопераційних випадків.
Другими за поширеністю у групі травм є Bacillus, що вказує на головну різницю між двома умовами. Bacillus cereus спостерігаються лише у 3% випадків пост-операційного ендофтальміту і аж у 46% випадків після травм. Bacillus cereus є дуже вірулентним організмом, який здатен спустошити око всього за кілька годин. Їх руйнівна сила обумовлена здатністю виробляти ферменти і екзотоксини. Візуальні зміни в очах можуть відбутись за 1-2 години, які й займають дорогу до лікарні, діагностування та початок ін’єкції антибіотиків. У таких випадках лікар-офтальмолог має бути надто пильним у спостереженні за прогресуванням інфекції. Особливо серйозно цей діагноз має розглядатись, якщо рана забруднена ґрунтом, якщо вона сталась на відкритому повітрі, у сільській місцевості, при наявності внутрішньоочного стороннього тіла, і наявності таких симптомів, як лихоманка, пітливість і підвищення кількості лейкоцитів.
Окрім того, при пост-травматичному ендофтальміті значно вищою є кількість змішаних інфекцій. Ці інфекції можуть особливо важко піддаватись лікуванню, вимагати застосування двох та більше антибіотиків широкого спектру, які перекриватимуть Грам-позитивну і Грам-негативну флору. Синергізм між цими ліками також може бути особливо важливим в умовах змішаної травми.
Оригінальна стаття була опублікована на офіційному сайті Borden institute.
