Відповідно до результатів нового дослідження, пацієнти із ретинопатією недоношених, які проходили терапію ранібізумабом менше схильні до формування структурних аномалій очей або міопії, аніж ті, яким було виконане лазерне втручання.
Дослідники опрацювали дані 153 дітей, які були учасниками рандомізованого дослідження безпечності та ефективності ранібізумабу у порівнянні із лазерною терапією ретинопатії недоношених у немовлят із дуже низькою масою тіла при народженні (менше 1500 г), і після цього були включені до подовженого дослідження. Дітям із подовженого дослідження було проведено оцінку стану очей, розвитку та здоров’я, коли їм було від 20 до 28 місяців, із поправкою на недоношеність.
Первинним результатом цього аналізу стала відсутність структурних аномалій очей. У жодного із учасників не з’явились нові структурні аномалії очей; у однієї дитини (2%) із групи ранібізумабу 0.2 мг та однієї дитини із групи лазерної терапії мали уже присутні аномалії очей.
У порівнянні із лазерною терапією, коефіцієнт шансів на відсутність структурних аномалій ока був значно вищим при застосуванні ранібізумабу у дозуванні 0.2 мг (OR 5.68) та ранібізумабу у дозуванні 0.1 мг (OR 4.82). Також шанси на відсутність структурних аномалій ока були значно вищими при застосуванні ранібізумабу у дозуванні 0.2 мг, аніж у дозуванні 0.1 мг (OR 1.21).
Додатково, висока міопія, яку дослідники визначали як -5.0D і більше, спостерігалась у меншої частки пацієнтів, які отримували ранібізумаб у дозуванні 0.2 мг (5%), ніж серед тих, хто отримував лазерну терапію. “Жодних віддалених очних ускладнень, які впливають на зір, не спостерігалось, а у немовлят, яким призначали ранібізумаб, міопія була нижчою”, – пише дослідницька група в The Lancet Child & Adolescent Health.
Також пацієнти із груп ранібізумабу та лазеру мали однакову частоту косоокості, ністагму, аномалій фіксаційних рухів очей та аномальної реакції зіниць, як встановили дослідники. Двоє дітей, що отримували ранібізумаб, мали побічні явища, які включали один випадок набряку повіки, і один випадок кон’юнктивіту.
У двох дітей, які мали структурні аномалії очей (у групі ранібізумабу та у групі лазеру), сталося відшарування сітківки протягом першого періоду спостереження. Один із пацієнтів мав рецидив під час проведення подальшого аналізу, з приводу якого було проведено вітреоретинальне втручання. М’язова структура цього пацієнта була в нормі під час оглядів у віці 1 та 2 років.
Єдиним обмеженням цього аналізу було те, що оригінальне дослідження опиралося на 24-тижневі результати, а новий аналіз оцінював довгострокові описові результати. Як і інші дослідження із довгостроковим спостереженням, цей аналіз мав високі показники виснаження. Зокрема, у групах недоношених дітей, соціально-економічний статус може впливати на рівень вибуття, і він у дослідженні не вимірювався, як зазначають автори.
Однак, анти-VEGF терапія ранібізумабом не була пов’язана із серйозними побічними явищами, і поточний аналіз не викликає побоювань щодо довгострокової безпечності – підбиває підсумки дослідницька група.
“Не було виявлено жодного впливу ранібізумабу на нервовий розвиток, зростання, артеріальний тиск та респіраторні симптоми”, – зазначають автори.
Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medscape 9 вересня 2021 року.
