Візуальні галюцинації, або бачення речей, яких насправді немає, може бути лякаючим і тривожним. Вони можуть виникати через велику кількість різноманітних фізичних та психічних факторів. Але менш відомою причиною є синдром Шарля Бонне, названий в честь швейцарського вченого, який вперше описав цей стан у 1760 році.
Синдром Шарля Бонне відноситься до зорових галюцинацій у пацієнтів із сильною втратою зору через захворювання очей, зорового нерву чи мозку. Досі точної причини виникнення синдрому Шарля Бонне встановити не вдалося. Але найпоширенішою є теорія втрати зорових сигналів, які поступають до мозку (наприклад, коли людина стає сліпою), за якої сам мозок втрачає здатність гальмувати надмірну та небажану активність.
Це призводить до того, що частина мозку, яка відповідає за зір (зорова кора) подає сигнали неналежним чином. Людиною такі сигнали сприймаються як бачення чогось за відсутності реальних зорових стимулів – зорові галюцинації. Для людей, які самі осліпли або для родичів таких людей дуже важливо розуміти що саме відбувається, а не розцінювати такі галюцинації як симптоми втрати здорового глузду.
На що ж схожі галюцинації при синдромі Шарля Бонне?
Галюцинації можуть бути “простими” (такі як лінії, фігури, спалахи світла) або “складними” (наприклад, сформованими зображеннями тварин, такими як метелики). Найбільш часто зустрічаються прості галюцинації. Тривати галюцинації можуть протягом кількох секунд, хвилин, годин або ж бути безперервними, а частота коливається від ізольованих епізодів до кількох разів на день. Синдром Шарля Бонне триває роками, а деякі люди відчували зорові галюцинації до кінця свого життя.
Характер галюцинацій дуже мінливий. Тобто люди, які страждають синдромом Шарля Бонне часто не бачать одне і те ж повторно, і різні люди також бачать відмінні одні від одного речі. Галюцинації зазвичай не мають емоційно забарвленого характеру, або ж такий характер є дуже слабким, тому це дозволяє людям визнавати несправжність баченого. Такі галюцинації відрізняються від аналогічних, які зустрічаються при психічних захворюваннях.
Інші характеристики галюцинацій, які характерні тільки для синдрому Шарля Бонне:
- Галюцинації з’являються лише в тих зонах, де втрачається зір. Тобто, якщо зір втрачений тільки у лівому оці, то галюцинації будуть виникати лише в ньому.
- Галюцинації з’являються частіше при відкритих очах і можуть зникати, якщо особа заплющить очі або відведе погляд.
- Галюцинації частіше зустрічаються в період сенсорної депривації (наприклад, у нічний час, при слабкому освітленні, або під час бездіяльності).
Хто частіше схильний до синдрому Шарля Бонне?
Більшість людей із синдромом Шарля Бонне – це старші дорослі (зазвичай старше 70 років). Скоріше за все, це пов’язано із тим, що в цьому віці найчастіше зустрічається втрата зору. Але уражатись може будь-яка людина будь-якого віку із набутою втратою зору. Найчастішими причинами, які призводять до розвитку синдрому є макулярна дегенерація, глаукома, діабет, інсульт та травми – але будь-яке захворювання, яке спричиняє сліпоту його спричинити. Синдром не зустрічається у людей із вродженою сліпотою.
Наразі немає інформації про те, скільки людей мають синдром Шарля Бонне, хоча є дослідження, які вказують, що таких 17% серед людей старше 60 років із порушеннями зору. В іншому дослідженні майже 57% учасників із порушеннями зору повідомили про зорові галюцинації. Випадків може бути більше, аніж наводять ці дані через відсутність звітності. Люди, які страждають цим синдромом часто не хочуть повідомляти про галюцинації через страх бути сприйнятими психічно хворими. Крім того, людям, які все ж про симптоми повідомляють, часто помилково діагностують деменцію або психоз.
Варіанти лікування обмежені
Візит до лікаря загальної практики (часто спільно із неврологом і геріатром) є важливим першим кроком для виключення інших причин галюцинацій. Такі причини можуть включати деменцію, фізичні неврологічні стани (пухлина мозку), епілепсію, інфекційний та медикаментозний делірій. Для визначення причини пацієнту можуть бути призначені різноманітні аналізи крові та знімки головного мозку.
Методи лікування синдрому Шарля Бонне дуже обмежені. Однак, багато пацієнтів повідомляє, що заспокоєння – це все, що їм необхідно, особливо при рідкісних галюцинаціях або тих, які не впливають на якість життя. Стратегії для мінімізації частоти і тривалості галюцинацій включають часте кліпання або швидкий рух очей, перехід до більш світлого місця, або ввімкнення світла, та посилення соціальних взаємодій, які допомагають протидіяти бездіяльності.
Пацієнтам із виснажуючими галюцинаціями лікарі можуть призначити пробні препарати, такі як антидепресанти, антипсихотики та протиепілептичні препарати. Хоча їх ефективність є дуже варіабельною і може бути переваженою побічними діями. Галюцинації можуть зникнути, якщо причина втрати зору буде усунута (наприклад, якщо катаракта спричиняла сліпоту, і пацієнту було проведено операцію).
Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 5 лютого 2020 року.
