Люди, які народилися сліпими ніколи не бачили, що банани жовті, однак дослідники із Johns Hopkins University виявили, що як і будь-яка здорова людина, вони розуміють, що два банани ймовірно матимуть однаковий колір, і пояснили чому так відбувається. Піддавши сумніву слова філософі Джона Локка про те, що люди, сліпі з народження, ніколи не зможуть по-справжньому зрозуміти колір, команда когнітивних нейрологів продемонструвала, що сліпі з народження та зрячі люди розуміють його достатньо однаково.

“Інтуїція, відповідно до слів Локка, нам підказує, що сліпа людина може дізнатись факт, що чорнобривці “жовті”, а помідори “червоні”, але все одно вони не зможуть отримати глибинне розуміння кольору, – каже старший автор Marina Bedny, – Ідея полягає в тому, що для того, щоб дійсно пізнати щось – ти маєш це побачити на власні очі, а без зору ти лише збираєш поверхневі факти із розмов із людьми. Це дослідження зі сліпими людьми доводить протилежне. Розмова із людьми передає глибоке розуміння кольору краще, аніж довільні факти про колір”.

Результати їх дослідження були опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

У двофазному експерименті сліпих і зрячих людей запитали про загальний колір предметів (довільні факти), чому вони були такого кольору та ймовірність того, що два із цих об’єктів, обраних навмання, будуть одного кольору. Об’єкти були комбінацією речей, створених природою (фрукти, рослини, дорогоцінні камені), та речей, створених людиною (ручка, доларова купюра, знак “стоп”).

Незважаючи на те, що сліпі люди не завжди погоджувались зі зрячими людьми з приводу довільних фактів кольору (скажімо, що банани були жовті), обгрунтування сліпих людей того, чому банани жовті, та їх судження про те, наскільки ймовірно, що два банани будуть мати однаковий колір, були ідентичними до суджень зрячих. Результати повторювались для різних типів об’єктів, включаючи ті, що мають певне забарвлення з конкретних причин, таких як знак “стоп”, монети і, навіть, весільні сукні.

“Сліпі і зрячі люди проявляли однакову глибину розуміння, пояснюючи чому предмети мають певні кольори”, – сказала провідний автор Judy Kim, колишня аспірантка John Hopkins, і нині докторант Єльського Університету.

Колір білих ведмедів був одним із показових прикладів експерименту. Усі зрячі учасники сказали, що вони білі для того, щоб зливатись зі снігом, але чимало сліпих учасників сказали, що вони чорні, щоб поглинати тепло і зігріватися. “Сліпі люди дають послідовне пояснення кольору білих ведмедів, навіть якщо вони не згодні зі зрячими людьми щодо конкретного кольору білого ведмедя”, – каже Kim.

Далі команда попросила учасників передбачити кольори уявних об’єктів, які вони ніколи не бачили і не чули, відповідно сценарію “дослідника на острові”. “Ми хотіли побачити як ці люди міркують про речі, досвіду контактування з якими вони не мали, – розповідає Kim, – Це чудовий спосіб перевірити глибину розуміння кольору людьми”.

Команда розповіла учасникам про речі, знайдені на віддаленому острові, де люди мають власну мову, інструменти, машини, звичаї тощо, а екологія острова унікальна. Учасники почули про такі об’єкти, як “зелений дорогоцінний камінь, що має шипи розміром з руку” та “трикутний жовтий гаджет, розміром із великий палець”, а потім їх запитали наскільки ймовірно те, що ще один такий предмет матиме такий самий колір.

Сліпі та зрячі учасники висловили одні й ті самі судження щодо цих нових об’єктів, демонструючи, що їх знання про кольори узагальнюють нові приклади і не залежать від запам’ятовування.

Графік зв’язку повторюваності кольорів у двох однакових предметів та зв’язку функції предмету із його кольором, відповідно до суджень сліпих та зрячих людей

В одному із нещодавніх досліджень команда аналогічним чином виявила, що, хоча сліпі люди не бачили тварин таких як слони та леви, вони роблять усвідомлені припущення про їх зовнішній вигляд на основі розуміння того, чому тварини виглядають так, як вони виглядають (наприклад, ссавці, які живуть на суші, мають ноги).

Далі Bedny хотіла би визначити як знання про колір управляються в мозку, і попрацювати зі сліпими дітьми, щоб спробувати дізнатись як сліпі та зрячі люди набувають розуміння кольору.

“Ми припускаємо, що це відбувається шляхом випадкового навчання через розмову та читання, але коли саме це стається? Чи сліпі та зрячі діти вивчають цю інформацію однаково? Або чи є відмінності в розвитку, коли зрячі діти отримують інформацію в більш ранньому віці, перш ніж вони застосовують мову, а сліпі діти можуть її отримувати лише після того, як навчаться говори, і потім наздоганяють?” – каже вона.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 16 серпня 2021 року.