Нові дані з дослідження, опублікованого 16 червня в American Journal of Ophthalmology, вказують, що як горизонтальна, так і вертикальна відносна периферична рефракція (ВПР) пов’язані зі швидшим прогресуванням осьової довжини ока та підвищеним ризиком розвитку короткозорості у дітей.

Дослідники на чолі з д-ром Сандером К.М. Кнепкенсом (Erasmus Medical Center, Роттердам, Нідерланди) використали інноваційний підхід — індивідуалізоване трасування променів на основі магнітно-резонансної томографії (МРТ), щоб вивчити просторові особливості рефракційних змін сітківки у дітей.

У дослідженні взяли участь 1635 дітей, яких обстежували офтальмологічно у віці 9 і 13 років. За даними МРТ, ВПР була більш гіперметропічною в дітей із короткозорістю, що узгоджувалося як для горизонтального, так і для вертикального напрямів. Вищий горизонтальний і вертикальний радіус кривизни сітківки (RPR) корелював з більшою осьовою довжиною ока, менш позитивним сферичним еквівалентом і вищим ризиком розвитку міопії.

Статистичний аналіз показав, що кожне збільшення ВПР на 1 D асоціювалося з вищим ризиком виникнення короткозорості: коефіцієнти шансів становили 1,40 (горизонтальна ВПР) та 1,29 (вертикальна ВПР).

«Ми виявили, що вища ВПР тісно пов’язана як зі швидшим зростанням осьової довжини, так і зі збільшенням ризику розвитку міопії», — зазначають автори. «Наші результати підтверджують важливість ВПР як предиктора прогресування короткозорості й можуть стати основою для розробки таргетованих методів контролю міопії в дітей».

Це дослідження є важливим кроком до глибшого розуміння біомеханіки очного яблука в дитячому віці та має потенціал для вдосконалення профілактичних та терапевтичних стратегій у сфері контролю міопії.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі American Journal of Ophthalmology в 2025 році.