Багатообіцяючі результати цього дослідження були опубліковані в журналі Cell Reports Medicine. Команда науковців, яка його проводила, вже розпочала клінічне випробування за участю пацієнтів.

Глаукома — це захворювання, при якому поступово ушкоджується зоровий нерв, що призводить до втрати зору, а в найтяжчих випадках — до повної сліпоти. Основним чинником розвитку є підвищений внутрішньоочний тиск, тому лікування зазвичай спрямоване на його зниження — за допомогою очних крапель, лазерної терапії або хірургічного втручання. Проте ефективність таких методів у різних пацієнтів може відрізнятися.

Уже тривалий час дослідники підозрювали, що амінокислота гомоцистеїн може бути пов’язана з механізмами розвитку глаукоми. Команда з Каролінського інституту вирішила більш детально дослідити роль гомоцистеїну.

У ході експериментів на щурах із глаукомою з’ясувалося, що підвищення рівня гомоцистеїну не призводило до погіршення перебігу хвороби. Крім того, аналіз крові людей із глаукомою показав, що високий рівень гомоцистеїну не корелює зі швидкістю прогресування хвороби. Також глаукома не була частішою серед людей з генетичною схильністю до підвищеного рівня цієї речовини.

На основі цих результатів науковці дійшли висновку, що гомоцистеїн є не причиною, а наслідком захворювання.

Оскільки гомоцистеїн є природним компонентом обміну речовин, дослідники вирішили дослідити відповідні метаболічні шляхи як у тварин, так і у людей з глаукомою.

У результаті було виявлено кілька аномалій, зокрема порушення в здатності сітківки засвоювати певні вітаміни. Це, своєю чергою, уповільнювало метаболізм у сітківці та, ймовірно, сприяло прогресуванню захворювання.

«Ми вважаємо, що гомоцистеїн — це радше спостерігач, ніж активний учасник процесу. Підвищений рівень цієї речовини може вказувати на те, що сітківка втратила здатність використовувати певні вітаміни, необхідні для підтримки здорового метаболізму. Саме тому ми вирішили перевірити, чи може вітамінна підтримка захистити сітківку», — пояснює Джеймс Тріббл, співкерівник дослідження, доцент кафедри клінічної неврології Каролінського інституту.

У дослідах на мишах і щурах із глаукомою тваринам давали вітаміни групи B (B6, B9, B12), а також холін. У мишей із повільно прогресуючою формою глаукоми пошкодження зорового нерва було повністю зупинено. У щурів із більш агресивним перебігом хвороби її прогресування значно сповільнилося.

Цікаво, що під час експериментів дослідники не втручались у внутрішньоочний тиск, тобто позитивний ефект був досягнутий незалежно від традиційних методів лікування.

«Результати настільки обнадійливі, що ми вже розпочали клінічне випробування. Набір пацієнтів наразі триває в Офтальмологічній клініці Святого Еріка в Стокгольмі», — зазначає Джеймс Тріббл.

До участі у дослідженні залучають як пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою (з повільним перебігом), так і з псевдоексфоліативною глаукомою (що прогресує швидше).

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Cell Reports Medicine 8 травня 2025 року.