Відповідно до нового дослідження, опублікованого в журналі Scientific Reports, люди із сильною втратою зору можуть менш точно судити про дійсну відстань оточуючих звуків, що наражає їх на більший ризик отримання травми, в порівнянні зі зрячими людьми.

Дослідники із Anglia Ruskin University’s Vision та Eye Research Institute (VERI) проводили тести з учасниками із різним ступенем втрати зору, представляючи їм різні звукові стимули (голос, музика та шуми), а також різні рівні реверберацій (ехо). Учасників просили оцінити відстань, з якої лунали різні звуки, а також визначити розмір приміщення.

За результатами, люди зі значною втратою зору оцінювали близькі звуки більш неточно, в порівнянні із тими учасниками, в яких втрата зору булі менш серйозною, які, в свою чергу, оцінювали такі звуки менш точно, аніж люди із гарним зором.

Що стосується більш віддалених звуків, то люди із серйозною втратою зору вважали, що лунають вони із вдвічі більшої відстані, аніж люди із нормальними показниками зору. Також, учасники із поганим зором оцінювали розміри кімнати більшими в три рази, аніж учасники із нормальним зором.

Професор Shahina Pardhan, директор VERI, розказала: “Втрата зору означає, що людина покладається більше на слух для настороженості та безпеки, спілкування та взаємодії із оточенням, однак, невідомо як тяжкість часткової втрати зору впливає на слух. Результати показують, що повна сліпота не є обов’язковою для того, щоб був вплив на оцінку дистанції звуків та розмірів приміщень, і зміни слухового сприйняття є систематичними та пов’язані із тяжкістю втрати зору. Також наше дослідження виявило, що люди із серйозними вадами зору є менш точними в оцінці близько розташованих звуків, що може створити їм труднощі у ситуаціях реального життя, наприклад таких, як перетинання вулиці з інтенсивним рухом”.

Однак, більш раннє дослідження, опубліковане в JNeurosci, надає інформацію, що дорослі, які втратили зір в ранньому віці, мають більш досконалу реакцію кори головного мозку на прості звуки, аніж зрячі люди.

Рання втрата зору призводить до реорганізації процесу сприймання та обробки звуку мозком. Особливо це стосується потиличної кори, ділянки якої зазвичай відповідають за зір. За вище наведених умов ці зони можуть брати на себе функції обробки слухової інформації. І сама слухова кора також може стати більш спеціалізованою для забезпечення кращої орієнтації сліпих людей в оточенні та взаємодії із ним. Така спеціалізація базувалась на більш тонкій орієнтації та сприйнятті певних частот, якої у зрячих людей немає, хоча розміри слухової кори були однаковими як у зрячих, так і у сліпих людей.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 4 липня 2020 року.

Більше інформації про дослідження змін слуху у сліпих ви можете знайти у журналі JNeurocsi.