Загальнопоширеною є думка про те, що катаракта є хворобою лише людей старшого віку. Але це не так. Катарактою називають будь-яке помутніння кришталика, незалежно від його впливу на гостроту зору, та причин виникнення. Після Чорнобильської катастрофи випадків вродженої катаракти стало достовірно більше. Вона займає друг місце серед причин інвалідності зору у дітей і у 5-20% випадків стає причиною сліпоти. Кожного року в Україні народжується 250-290 дітей з катарактою. Згідно протоколу лікування, оперативні втручання з приводу дитячої катаракти повинні проводитись у високотехнологічних клініках третього рівня, обов’язково лікарем вищої категорії.
Етіологія ж вродженої катаракти є досить різноманітною і у більшості випадків двосторонньої вродженої катаракти, не пов’язаних з синдромами, причина не ідентифікована. Ймовірно, що генетична мутація є найбільш поширеною причиною. Виявлено більше 15 генів, що беруть участь в утворенні катаракти. Успадкування відбувається переважно за аутосомно-домінантним типом, хоча є варіанти і Х-зчепленого, та аутосомно-рецесивного. Системні причини включають порушення обміну речовин, такі як: галактоземія, хвороба Вільсона, гіпокальціемія та діабет. Катаракта може бути частиною і інших синдромів, найчастіше – трисомії 21. Ще однією причиною є внутрішньоутробні інфекції.
Односторонні катаракти зазвичай є наслідком локального дизгенезу і можуть бути пов’язані з іншими порушеннями розвитку ока, як persistent fetal vasculature (PFV), задній лентиконус та лентиглобус.
Незалежно від етіології, швидке лікування катаракти, що впливає на зір, є дуже важливим для забезпечення нормального розвитку зорової системи.
Для таких випадків хірургічне втручання є єдиним варіантом лікування. І час проведення операції є критичним параметром, що визначає подальший візуальний розвиток. Більшість дослідників рекомендують проведення операції протягом перших двох місяців життя. У випадках двосторонньої катаракти рекомендують проводити операції одночасно на обох очах під час одного втручання, щоб забезпечити одночасний початок зорової реабілітації, а також зменшити вплив загальної анестезії.
На даному відео ми можемо побачити техніку виконання операції з приводу дитячої катаракти. Спочатку, через рогівку в області лімба робляться доступи в передню камеру ока. Далі вона заповнюється стерильним повітрям і барвником трипановим синім для зафарбовування передньої капсули кришталика. Перед введенням віскоеластику барвник максимально видаляється за допомогою збалансованого сольового розчину. Наступний етап – круговий капсулорексис, який виконують за допомогою вигнутої голки, пінцета або капсулотома, і продовжують за допомогою пінцета для капсулорексиса. Далі відбувається руйнування кришталика за допомогою ультразвуку та його аспірація. Наступний крок – задній капсулорексис з передньою вітректомією для попередження вторинного помутніння – ускладнення, що призводить до розвитку амбліопії у дітей. Останній етап – постановка м’якої ІОЛ (інтраокулярної лінзи), що самостійно розкривається і фіксується у задній камері ока, та видалення віскоеластика з допомогою іригаційно-аспіраційного наконечника.
Ускладненнями операції є вторинне помутніння, вторинна глаукома (найбільша вірогідність, якщо втручання проводиться на першому місяці життя), післяопераційний увеїт, ендофтальміт (рідкісне, але загрозливе ускладнення, що типово спричиняється Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis та Staphylococcus viridans), відшарування сітківки.
На відміну від катаракти дорослих, ведення пацієнта з дитячою катарактою не припиняється разом з післяопераційним періодом. Найбільш складна та відповідальна частина залишається попереду. Пожиттєве спостереження, лікування та попередження амбліопії, надання відповідної рефракційної корекції є вкрай важливими у всіх випадках дитячої катаракти.
