Ретинопатія недоношених (ROP) – це вазопролфіеративне захворювання сітківки, яке може спричинити сліпоту, при якому фактор росту ендотелію судин (VEGF) відіграє ключову роль в патогенезі. Сьогодні лазерна фотокоагуляція все ще залишається золотим стандартом у її лікуванні. За допомогою лазера досягається абляція периферичної безсудинної сітківки, що зменшує кількість VEGF і індукує регрес захворювання.
Хоча лазер і попереджує розвиток сліпоти, через абляцію периферичної сітківки назавжди втрачається периферичний зір. А це, в свою чергу, може призводити до високих помилок рефракції і поганих візуальних результатів, особливо у випадках заднього захворювання.
Також для лікування ретинопатії недоношених широко застосовуються інтравітреальні anti-VEGF препарати (Бевацизумаб, Ранібізумаб, Афліберцепт), які блокують фактор росту ендотелію судин. Anti-VEGF препарати дають змогу досягти більших анатомічних успіхів і менше помилок рефракції, аніж лазер. Однак, порушення васкуляризації через anti-VEGF лікування, пізні рецидиви, та недостатня прозорість щодо системних побічних реакціях свідчать про те, що пацієнтів на таке лікування слід дуже ретельно відбирати. Тому нещодавно було проведене дослідження метою якого було порівняння ефективності, частоти рецидивів та потреби в додатковому лікуванні між лазерною фотокоагуляцією та інтравітреальним введенням 1 mg/0.025 mL Афліберцепту при лікуванні ретинопатії недоношених.
Фотографія очного дна дитини із ретинопатією недоношених зони ІІ, стадії 3. (А та В) плюс-хвороба та чітка візуалізація стадії 3 ROP. (C та D) відповідь на лікування через 1 тиждень спостереження
В дослідженні ретроспективно оцінювались дані пацієнтів із діагностованою ретинопатією недоношених 1 типу або агресивною задньою ROP, які отримували лікування в об’ємі лазерної фотокоагуляції або ж інтравітреального введення anti-VEGF препарату. До оцінених даних було включено: вагу при народженні, гестаційний вік, тижень життя, на якому було діагностовано хворобу, зону, стадію, наявність плюс-хвороби та рубеозу, регрессію ROP, повторні лікування, які проводились під час спостереження, та сферичний еквівалент на шостий місяць після лікування.
Фотографія очного дна дитини із задньою ROP зони ІІ
Дослідження включало 27 очей 15 пацієнтів, які пройшли лазерну фотокоагуляцію, і 24 ока 12 пацієнтів, які отримали інтравітреально Афліберцепт. Ретинальна васкуляризація була в зоні ІІ в усіх очах групи лазерної фотокоагуляції, і в зоні І в 22 очах в групі Афліберцепту. В групі лазерної фотокоагуляції у 25 очах ROP була 3 стадії, а два ока мали 2 стадію. У другій групі 14 очей мали ретинопатію недоношених 3 стадії, і 10 очей мали агресивну задню ROP. Лікування проводилось в терміні 37.6 ± 2.5 тижнів постменструаційного віку в групі лазеру, і в терміні 34.2 ± 2.4 тижнів постменструаційного віку в групі Афліберцепту. Частота регресії після лікування становила 92.6% та 100% у відповідних групах. В групі Афліберцепту протягом періоду спостереження лазерна фотокоагуляція проводилась у 10 очах. А сферичний еквівалент становив +1.10 ± 2.30 та +1.50 ± 2.41 діоптрій, відповідно.
Відповідно до результатів, інтравітреальне введення anti-VEGF препаратів є більш ефективним методом лікування ретинопатії недоношених, але вона потребує додаткових лікувальних заходів під час періоду спостереження, в порівнянні із лазерною фотокоагуляцією.
Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 січня 2020 року.
