Рогівка це спеціалізована прозора частина зовнішньої оболонки ока. Її розташування спереду та асферична конічна форма робить її сприйнятливою до травм. Найбільш тонкою рогівка є в центрі, де її товщина, в середньому, сягає 0.52 мм, і до периферії вона збільшується до 0.65 мм. Поверхня її складається із багатошарового, плоского, незроговілого епітелію. Строма, яка становить 90% товщини рогівки, складається із аваскулярного колагену. Під стромою лежить щільна базальна мембрана, яка відома під назвою “десцеметова мембрана”.  Ендотеліальні клітини, що вистилають десцеметову мембрану зсередини і не підлягають реплікації, забезпечують прозорість рогівки видаляючи рідину зі строми рогівки.

Ерозії рогівки

Тупа або гостра травма може порушити цілісність епітелію рогівки і призвести до утворення ерозії. Оскільки рогівка є дуже гарно іннервована, то такі ушкодження є дуже симптоматичними і супроводжуються сльозотечею, болем, світлобоязню і захисним заплющенням повік. Гострота зору зазвичай знижена через саму ерозію і сильну сльозотечу. Для адекватного огляду переднього відрізку можуть знадобитись знеболюючі краплі. А флуоресцеїн у вигляді 2% розчину чи на паперовій стрічці зафарбує ділянки пошкодження епітелію. Для того, щоб їх побачити на щільовій лампі слід використати кобальтовий фільтр або ж застосувати ручну ультрафіолетову лампу Вуда. Це спричинить флуоресценцію і барвник стане зеленого кольору.

Традиційно ерозії рогівки лікувались за допомогою антибактеріальних мазей, легких циклоплегічних препаратів та тиснучих пов’язок. Такі пацієнти потребують щоденних оглядів для того, щоб переконатись у загоєнні ерозії та виключення приєднання інфекції. У пов’язок є свої мінуси, включаючи виключення ураженого ока із акту зору, дискомфорт, та підвищення ризиків інфікування, особливо, якщо ерозія рогівки була пов’язана із використанням контактних лінз. Було доведено, що ерозії малого та середнього розміру загоюються краще і з меншим дискомфортом, якщо використовувати топічний антибіотик широкого спектру разом із легким циклоплегіком (1% тропікамід) без пов’язки. Використання топічних нестероїдних протизапальних крапель 4 рази на день протягом трьох днів у поєднанні із безпов’язочним режимом може зменшити больову симптоматику. Однак, їх використання потребує постійного контролю і припинення через 3 дні, оскільки тривале застосування може спричинити стійкі дефекти епітелію.

Травматична ерозія рогівки також може лікуватись із використанням захисної контактної лінзи, топічних крапель антибіотику із інстиляцією 4 рази на день, і топічних нестероїдних протизапальних крапель, які інстилюються також 4 рази на день. Для військових, які продовжують несення служби, переваги більш швидкого загоєння при використанні захисної контактної лінзи та нестероїдних крапель слід урівноважувати із більшими ризиками приєднання інфекції рогівки.

Зазвичай невеликі ерозії рогівки без ускладнень загоюються протягом 2-3 днів. Поверхневі ерозії зазвичай загоюються без утворення рубців, однак, нерівність поверхні рогівки може спричиняти зниження гостроти зору протягом днів та тижнів. Якщо рана є глибокою і прориває мембрану Боумена та залучає строму, то зазвичай рубці залишаються. Топічні анестетики ніколи не призначаються для зниження больових відчуттів, оскільки їх тривале використання призводить до стійких дефектів епітелію та рубцювання строми.

Ерозії рогівки порушують захисний шар ока і можуть вторинно інфікуватись бактеріальними, грибковими та паразитарними агентами. Інфільтрат білого або сірого кольору, який видно під мікроскопом, є показником інфікування. Контактні лінзи це фактор, який провокує бактеріальні інфекції, особливо це стосується грамнегативних бактерій по типу видів Pseudomonas. Контакт ерозії із речовинами рослинного походження є фактором ризику приєднання грибкової інфекції. Якщо є можливість лабораторної діагностики, то слід зробити забір матеріалу за допомогою платинової лопатки або ж хірургічного скальпеля. Відповідні дослідження включають в себе фарбування за Грамом і Гімзою, а також посів мікробної культури на твердих середовищах, таких як кров’яний агар, шоколадний агар і агар Сабуро (для грибів). Поки не будуть отримані результати посіву, то терапію можна починати спираючись на результатах фарбування за Грамом.

Захищені антибіотики слід застосовувати для інфільтратів, які виникли на фоні використання контактних лінз чи знаходяться на зоровій осі, чи не відповідають на монотерапію. Зазвичай, режим призначень включає захищений цефазолін або ванкоміцин для перекриття грам-позитивних бактерій, і захищений гентаміцин чи тобраміцин для грам-негативних бактерій. Монотерапія одним фторхінолоном широкого спектру дії (ципрофлоксацин або офлоксацин) використовується для периферичних інфільтратів або виразок. Однак, фторхінолони не можуть знищувати деякі види грам-позитивних бактерій, в тому числі певні види Стафілококів і Стрептококів. Пацієнти із інфільтратами і виразками рогівки потребують ретельного спостереження. Як вже зазначалося раніше, використання тиснучої пов’язки у менеджменті ерозії або виразки рогівки, які пов’язані із використанням контактних лінз, є забороненим. Місцеві стероїди не слід використовувати на початкових етапах лікування ерозій рогівки.

Травматична кератопатія

Сильний удар може безпосередньо пошкодити ендотеліальні клітини рогівки і призвести до локального набряку. Пізніше ендотеліальні клітини можуть самостійно відновити своє функціонування або ж здорові клітини собою можуть перекрити уражені, що призведе до поступового спадання набряку. Ушкодження достатньої сили може спричинити і розриви десцеметової оболонки, які призведуть до сильного набряку рогівки через гострий гідропс. В такому випадку ендотеліальні клітини також будуть намагатись покривати місця розривів і поступово регенерувати базальну мембрану. Однак, початковий розрив у десцеметовій оболонці все одно залишиться видимим через покручені краї. Набряк рогівки часто проходить через кілька тижнів або місяців. Ефективність місцевих стероїдів для лікування травматичного набряку рогівки залишається недоведеною. Стійкий секторальний набряк рогівки, особливо у нижніх сегментах, може вказувати на наявність стороннього тіла у куті передньої камери рогівки. Для того, щоб виключити цей стан, необхідно провести гоніоскопію.

Сторонні тіла рогівки

Сторонні тіла можуть потрапляти у рогівки в різних промислових або військових умовах. Знання про механізм ураження є важливою підказкою щодо можливого прихованого ушкодження ока. Сторонні тіла із високою швидкістю (наприклад, утворені вибухом, електроінструментами або ударом металом об метал) можуть проникати у будь-які шари рогівки або, навіть, крізь оболонки ока і знаходитись у будь-якій його частині. Наявність стороннього тіла кон’юнктиви чи рогівки має спонукати спеціаліста до ретельного огляду усієї зовнішньої частини очного яблука, включаючи виворіт нижньої та верхньої повік.

Як і ерозії рогівки, сторонні тіла можуть бути дуже багаті на симптоматику і викликати біль, сльозотечу, світлобоязнь і затуманення зору. Огляд за допомогою щілинної лампи дозволить виявити поодинокі чи множинні сторонні тіла рогівки у будь-яких шарах рогівки. Поверхневі сторонні тіла можна вимивати чи видаляти змоченим стерильним тампоном під місцевою анестезією. Більш глибокі тіла можна видаляти за допомогою стерильної голки для підшкірного введення (калібр 22 або менше). Найкраще це робити за щілинною лампою із наявністю гарної опори для руки. Іржаве кільце від залізних сторонніх тіл можна також видаляти за допомогою голки. Таку іржу можна залишати на рогівці, особливо, якщо стороннє тіло було локалізоване далеко від центру рогівки. Однак, слід застосовувати місцеві антибіотики до тих пір, поки епітелій не відновиться і не зникне загроза інфікування.

Розриви рогівки

Будь-який вплив достатньої сили може призвести до розриву рогівки або склери. Розрив частіше виникає у місцях стоншення склери таких, як місця прикріплення прямих м’язів. Також вони можуть виникати у місцях попередніх хірургічних втручань або травм. Особливо проблемні розриви у місцях чистих аваскулярних розрізів рогівки (наприклад, від операції з видалення катаракти, трансплантації рогівки, рефракційні розрізи), оскільки вони дуже тривало і неповно загоюються. Якщо є підозра на розрив очного яблука, то до моменту остаточного встановлення діагнозу слід накласти спеціальний захисний металевий щит на око. Слід уникати топічних препаратів, якщо є підозра на розрив очного яблука. Важливо виявити чи була порушена цілісність десцеметової оболонки, і огляд під щілинною лампою допоможе у цьому. Тест Зейделя із 2% флуоресцеїном проводиться для встановлення наявності витікання рідини передньої камери. Розриви рогівки на усю її товщину можуть самостійно закриватись, оскільки строма набрякає від контакту із рідиною передньої камери. У цьому випадку тест Зейделя може спочатку бути негативним. Провокаційний тест із легким натисканням на нижню чи верхню повіку може виявити витік рідини.

Рани із частковим залученням товщі рогівки лікують за допомогою антибіотикопрофілактики, наприклад антибактеріальною маззю широкого спектру дії або ж каплями, які використовують 3 чи 4 рази на день допоки не відновиться епітелій. Також можна використовувати м’яку контактну лінзу. Такі рани загоюються із утворення рубців, що може погіршити зір через помутніння або викривлення поверхні рогівки. Розриви рогівки, які частково залучають товщу рогівки, потребують накладання швів так само, як і більшість ран на повну товщину.

Фотокератит

Рогівка пропускає більшість із видимих довжин світлових хвиль від 400 до 800 нм. Зі зменшенням довжини хвилі до видимого УФ спектра зростає поглинання енергії тканиною рогівки. Довжини від 200 до 300 нм дуже сильно поглинаються клітинними структурами. Фотокератит виникає під впливом сонячних променів, особливо в умовах високої рефлективності (сніг чи пустеля). Активності на висоті, робота зі зваркою або ж вплив ламп для засмаги часто стають причинами фотокератиту. Від впливу УФ найбільшої шкоди зазнає епітелій рогівки. Перші прояви починають з’являтися через 8-12 годин після експозиції. Симптоми включають відчуття стороннього тіла, біль та світлобоязнь. При фарбуванні флуоресцеїном можна побачити дефекти епітелію, які виникають при середньому та тяжкому впливі опромінення. Вони зникають через 1-2 дні. Для запобігання такого стану треба використовувати контактні лінзи із захистом від УФ. Військові мають знати про такі ризики, якщо бойові дії ведуться в умовах пустелі чи засніженій висотній місцевості. Лікування фотокератиту схоже на лікування ерозій рогівки: антибактеріальна мазь, легкі циклоплегічні препарати та пероральні анальгетики. Накладання тиснучої пов’язки має бути розглянуте індивідуально в кожному окремому випадку.

Оригінальна стаття була опублікована на офіційному сайті Borden institute.