Велика серія клінічних випадків показує, що при перфоруючих ураженнях, які напряму зачіпають капсулу кришталика, частіше трапляється локалізоване помутніння, а не швидке генералізоване змутніння усього кришталика. Гістологічно над місцем прориву формується кришечка із фібрину, а локальні епітеліальні клітини швидко піддаються дегенерації, але сусідній субкапсулярний епітелій незабаром після цього розростається над місцем ураження. Ці клітини з часом зменшуються у розмірах і замінюються однорідною матрицею, яка потім покривається нормальним епітелієм, що виділяє гіалінову мембрану.

Якщо розрив стається біля райдужної оболонки, то відновлення пошкодженої ділянки посилюється фібробластами з тканини райдужки, а іноді її пігмент вбудовується в рубець. В такому випадку розрив може бути швидко і повністю закритим. Навіть, із візуально помітним розривом, локальне помутніння кришталика може самостійно зникнути, якщо розрив швидко герметизується фібрином в момент, коли імбібіція рідиною є все ще зворотною. Якщо є розрив дуже великий і пошкодження капсули кришталика перевищує можливості відновного механізму, то відбудеться швидке і повне помутніння.

У молодих пацієнтів, як правило, у першу декаду життя, розрив передньої капсули кришталика може призвести до інтенсивної запальної відповіді зі спонтанною абсорбцією усього ядра кришталика та перетворенням ока в афакічне.

Кільце Земмерінга, яке може з’являтись внаслідок проникаючих поранень

Коли під час травми в око потрапляє стороннє тіло, воно може спричинити катаракту безпосередньо прямим ушкодженням кришталика, або через токсичну дію окислення металу. Продукти окислення повільно проникають у кришталик і викликають характерну зміну його кольору або ж змутніння. Катаракта у вигляду соняшника виникає через мідні сторонні тіла (халькоз), а коричневе забарвлення з’являється внаслідок відкладень заліза на капсульному епітелії (сидероз). Війки, скло та метали, що не окислюються, іноді можуть потрапляти всередину кришталика і добре переноситись протягом тривалого часу, спричиняючи лише локальне помутніння.

Катаракта у вигляді соняшника

Запалення, індуковане кришталиком, виникає внаслідок вивільнення білків кришталика в передню камеру. В умовах перезрілої катаракти цей стан потребує іридотомії або хірургічної іридектомії. Ленсектомію слід проводити лише тоді, коли інші методи зорової реабілітації показали свою неефективність, або у випадку зіничного блоку. Іноді внаслідок травми змутнілий кришталик стає набряклим. Такі кришталики можуть спричинити закритокутову глаукому в результаті зіничного блоку або внаслідок прямого здавлення кута передньої камери.

Оцінка травми

В умовах травми ока оцінка механізму є критичним фактором, який визначає якого типу пошкодження зазнало око, а отже є наріжним каменем історії хвороби. На полі бою вибухи спричиняють найбільшу кількість травм ока, які дуже часто поєднуються із іншими серйозними травмами. Осколкове поранення може спричинити як тупу, так і перфоруючу очну травму, залежно від розміру уламка, а також його швидкості.

Час травми також є важливим. І, хоча, при проникаючій травмі оцінка травми є часто негайною, люди із тупою травмою можуть не одразу звертатись за медичною допомогою. Пізніше у них може розвинутись запалення або відстрочений початок флуктуацій чи зниження зору через підвивих кришталика або прогресуючу катаракту. Необхідно зібрати анамнез, щоб встановити будь-які уже наявні на момент травми захворювання очей чи систем організму, такі як глаукома, попередні операції на очах або діабет, які можуть впливати на результат лікування.

Огляд пацієнта із травмою ока завжди треба починати із переконання, що у хворого стабільна дихальна та серцевосудинна системи. І вже тільки після цього увага звертається на саме око. Обстеження починається із оцінки гостроти зору. У багатьох випадках очної травми гострота зору при поступленні є дуже важливим предиктором результату лікування. Негайне значення має встановлення впливу на втрату зору помутніння очного вмісту, уражень сітківки або зорового нерва. Помутніння кришталика після травми може ставатись дуже швидко і первинний огляд очного дна може бути єдиною можливістю оцінити стан заднього полюсу.

Афакія

Ретиноскопія може допомогти виявити непередбачуваний зсув астигматизму або міопії в разі сублюксації кришталика. Легкий підвивих можна виявити тільки під час біомікроскопії та ретроілюмінації на широкій зіниці. Глибока передня камера та іридодонез можуть свідчити про підвивих, а звуження кута передньої камери може свідчити про зміщення кришталика вперед. Випадіння скловидного тіла у передню камеру підтверджує наявність підвивиху кришталика. Якщо набряк рогівки або кров у передній камері виключають можливість візуалізації кришталика, то для визначення його положення може бути корисним ультразвук. Якщо змутніння кришталика перешкоджає візуалізації сітківки, то можна провести В-скан для оцінки крововиливів у скловидне тіло або відшарування сітківки. Ультразвук також корисний для встановлення локалізації сторонніх тіл.

Низький ВОТ є потенційно корисним для встановлення розриву очного яблука, а підвищений ВОТ може свідчити про підвивих кришталика, зіничний блок, порушення кута передньої камери, запальний ефект від вмісту кришталика, або ж закриття кута через набряк кришталика.

Дислокація кришталика після тупої травми ока, виявлена під час проведення В-скану

Коли наявні тяжкі травми ока із супутніми травмами голови та обличчя, то може знадобитись рентгенологічне дослідження. Звичайна рентгенографія може бути корисною для встановлення локалізації сторонніх тіл, а КТ є ідеальним методом для визначення кісткової анатомії орбіти і дає можливість більш точно встановити положення стороннього тіла. КТ також може надати інформацію про помутніння кришталика. Ослаблення сигналу можна спостерігати у катарактальному кришталику, навіть, до клінічної появи змутніння.

Оригінальна стаття була опублікована на офіційному сайті Borden institute.