Post navigation

Чи ефективне консервативне лікування для закриття вторинних макулярних розривів?

 

Макулярний розрив – це загрозливий стан для зору, який потребує негайної реакції, як від пацієнта, так і від лікаря-офтальмолога. Зазвичай лікування цієї патології полягає в хірургічному втручанні, однак, чи є ефективними консервативні методи?

В нещодавньому дослідженні повідомляються результати лікування вторинних повних макулярних розривів топічною терапією. В цю ретроспективну серію випадків увійшли 123 повних макулярних розриви, пролікованих в період із 2016 по 2019 рік, 12 із яких були вторинними. Основними критеріями оцінки результатів терапії були зміни гостроти зору та частота закриття розривів.

Топічна терапія була спробувана у 9 очах восьми пацієнтів. Шість із цих дев’яти повних макулярних розривів були пов’язані із попереднім відшаруванням сітківки. Попередня pars plana вітректомія виконувалась в 3 очах (1 через відшарування сітківки, і 2 з приводу епіретинальної мембрани). В одному оці була вітреомакулярна тракція через тупу травму ока в минулому.

Середній початковий діаметр макулярного розриву становив 79.6 μm (значення варіювались в межах 44–132 μm). Середній термін спостереження становив 53 тижні (від 5 до 153 тижнів). В усіх випадках повного макулярного розриву були наявні певні елементи епіретинальної мембрани та кістозного макулярного набряку.

Усі пацієнти отримували дифлупреднат разом із топічним інгібітором карбоангідрази (комбінація препаратів у 6 випадках), або нестероїдними протизапальними очними краплями (комбінація препаратів в 2 випадках). Вісім очей (89%) досягли успішного закриття розриву та розрішення кістозного макулярного набряку із одночасним покращенням гостроти зору, в середньому, після 6 тижнів терапії (від 2 до 19 тижнів). В середньому, гострота зору покращилась від 0.69 до 0.37 LogMAR (за Снелленом приблизно від 20/100 до 20/50).

Жодних епізодів розплавлення рогівки або виразок не було. Лише в одного пацієнта, який приймав комбінацію стероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів, спостерігались помірна кератопатія та підвищення внутрішньоочного тиску, які зникли, коли було відмінено нестероїдний протизапальний препарат, а частоту інстиляцій дифлупреднату знизили до 1 разу на тиждень.

Хоча дослідження має свої обмеження у вигляді малої вибірки пацієнтів, відсутності групи для порівняння, та невідомих критеріїв вибору пацієнтів для проходження консервативного лікування, топічне застосування препаратів у випадках вторинних повних макулярних розривів допомогло досягти високих показників їх закриття, і може розглядатись як варіант початкової терапії, особливо при невеликих розмірах отворів та кістозного макулярного набряку.

Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі Ophthalmology Retina 28 січня 2020 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *