Троє дослідників мозку та когнітивних функцій з Університету Рочестера, США, виявили, що кліпання очима не просто зволожує очі, а також допомагає підтримувати чіткість зору, зберігаючи силу зорових сигналів.
У своєму дослідженні, опублікованому в Proceedings of the National Academy of Sciences, Бін Янг, Яніс Інтой і Мікеле Руччі вивчали моргання очей у групи молодих людей.
Попередні дослідження та неофіційні дані свідчать про те, що кліпання є процесом для підтримки зволоження поверхні очей та видалення пилу чи інших речовин. Деякі дослідження показали, що кліпання також допомагає мозку залишатися зосередженим на тому, на що людина дивиться, розпізнаючи об’єкти та допомагаючи обробляти постійний потік візуальної інформації на фрагменти, які можна спокійно обробити.
Але також було помічено, що зорова інформація періодично втрачається, коли очі кліпають. Одне дослідження також виявило, що нервова активність, пов’язана з обробкою зорового сигналу, сповільнюється, коли очі починають моргати, а потім повертається після цього, даючи нейронній системі коротку перерву — можливо, запобігаючи надмірній стимуляції.
У цьому новому дослідженні вчені підозрювали, що кліпання може служити й іншій меті — підтримувати гостроту зору. Щоб з’ясувати, чи це так, вони попросили 12 молодих людей взяти участь у дослідженні зору.
Дослідники використовували пристрій для стеження за очима з високою роздільною здатністю, щоб вивчати характеристики ока, у той час як добровольці дивилися на зображення різної контрастності. Дослідницька група виявила, що кожне моргання служило для збільшення потужності візуального вхідного сигналу шляхом модуляції інтенсивності світла, що падає на сітківку.
Дослідники виявили, що посилення відбувалося як під час мимовільних, так і під час довільних кліпань. Вони також знайшли докази того, що кліпання допомагає переформатувати візуальну інформацію, яка надсилається в мозок.
Дослідники припускають, що кліпання з лишком компенсує миттєву втрату зору, підвищуючи силу сигналу, допомагаючи підтримувати гостроту зору та допомагаючи мозку обробляти постійний потік візуальної інформації.
Оригінальне дослідження було опубліковане на порталі Proceedings of the National Academy of Sciences 2 квітня 2024 року.
