Щоб запобігти розвитку сліпоти у передчасно народжених дітей від ретинопатії недоношених, можна використовувати лікування значно нижчими дозами Авастину (Бевацизумаб), аніж ті, які застосовуються зараз. Результати дослідження, в якому поводився пошук дозування, були опубліковані 23 квітня в JAMA Ophthalmology. Дослідження проводилось Pediatric Eye Disease Investigator Group (PEDIG) за підтримки National Eye Institute (NEI) – частиною the National Institutes of Health.
Недоношені діти знаходяться під великим ризиком аномального росту судин у сітківці – світлочутливої тканини в задньому відрізку ока. Ці аномальні судини є дуже крихкими та схильними до просочування. Якщо цей стан ніяк не лікувати, то ріст даних судин призведе до відшарування та рубцювання сітківки – головної причини страти зору, що пов’язана із ретинопатією недоношених, яка, в свою чергу, є однією із провідних причин сліпоти у дітей.
Загальноприйнятими методами лікування ретинопатії недоношених є лазерна терапія та кріотерапія. Обидва підходи працюють за рахунок зупинки росту аномальних судин, перш ніж вони зможуть викликати рубцювання та відшарування сітківки.
Авастин – один із кількох доступних препаратів, який інгібує ріст аномальних кровоносних судин шляхом пригнічення надпродукції сигнального білка, який називається судинним ендотеліальним фактором росту (VEGF). Американська адміністрація з контролю за продуктами харчування та ліками схвалила Авастин у 2004 році як препарат для терапії раку. З тих пір офтальмологи використовують його офф-лейбл для пригнічення росту судин при ретинопатії недоношених та інших патологіях очей. Результати клінічного випробування, опублікованого в 2011 році, підтвердили перевагу використання Авастину над лазерною терапією для лікування найбільш тяжких випадків ретинопатії недоношених, які виникають в області сітківки, відомої як задня зона 1.
“Ін’єкції анти-VEGF препаратів, як швидший та простіший варіант лікування, були дуже тепло сприйнятою альтернативою лазерної терапії для тяжких випадків ретинопатії недоношених”, – сказав David Wallace, M.D., MPH з кафедри офтальмології в Indiana University School of Medicine. Лазерна терапія вимагає від дитини сидіння протягом 90 хвилин. Ін’єкція Авастину займає менше часу і є значно менш стресовою для немовляти.
“Але ми знаємо, що анти-VEGF агенти, які вводяться в око, також потрапляють у кров. І лікарі переживають, що системне інгібування судинного ендотеліального фактору росту може перешкоджати нормальному розвитку тканин мозку, кісток, нирок та легень”, – продовжує David Wallace. Докази підтверджують те, що ін’єкції анти-VEGF препаратів в око знижують рівень VEGF у кров’яному руслі.
Тож у новому дослідженні Wallace з колегами із PEDIG, яка фінансується NEI, сподівалися визначити найнижчу можливу терапевтичну дозу Авастину, шляхом прогресивного зниження дози у групах із 10-14 немовлят. “Ми не хотіли починати із неефективних доз і ризикувати сліпотою у дітей. Тому ми почали із 40% стандартної дози, яка застосовується для ретинопатії недоношених. Коли дозування приносило успіх, ми знижували його вдвічі і проводили тестування. В кінцевому рахунку, ми проводили таке зниження дози сім разів”, – сказав він.
“В даному дослідженні, ми встановили, що 0.004 мг Авастину – доза, яка становить майже 0.6% тієї, що була встановлена в дослідженні 2011 року, може бути найнижчою межею, при якій зберігається ефективність для більшості дітей із ретинопатією недоношених”, – каже Wallace. Ці дані є підґрунтям для проведення рандомізованого дослідження, в якому буде порівняно ефективність терапії низькими дозами Авастину із лазерною терапією.
Вчені планують тривалий час стежити за дітьми, щоб порівняти довгостроковий вплив кожної стратегії на зір та розвиток органів. Попередні дослідження говорять про те, що діти, які лікувались Авастином, на відміну від тих, хто лікувався лазером, є менш схильними до короткозорості.
В дослідження було включено 59 немовлят із найбільш тяжкою формою ретинопатії недоношених типу 1. Кожній дитині було проведено терапію однією ін’єкцією, що включала 0.016 мг, 0.008 мг, 0.004 мг, або 0.002 мг Авастину. Якщо друге око також потребувало лікування, то доза препарату, яка вводилась в нього, була вдвічі більшою. Для порівняння, дози Авастину, що застосовуються в даний час, варіюють від 0.25 мг до 0.625 мг.
Короткочасним успіхом лікування вважалось покращення стану до 4 дня після терапії, і не було рецидивів чи необхідності в повторному лікуванні протягом 4 тижнів. Такі результати були досягнуті в усіх очах, які отримали дози 0.016 мг та 0.008 мг, та у 9 із 10 очей, які отримали 0.004 мг. Але при дозуванні 0.002 мг успіх був досягнутий лише у 17 із 23 очей. В результаті цих даних, було зроблено висновок, що найнижчою ефективною дозою може бути 0.004 мг.
Оригінальна стаття була опублікована 23 квітня 2020 року на сайті Medical Xpress.
Оригінальне дослідження було опубліковане в журналі JAMA Ophthalmology 23 квітня 2020 року.
