Симпатична офтальмія – це рідкісний вид білатерального гранулематозного дифузного увеїту, який проявляється через кілька днів або місяців після травми або оперативного втручання одного ока. При цьому в здоровому оці починають з’являтись ознаки запалення без жодних видимих причин. Не зважаючи на те, що такий стан трапляється доволі нечасто, однак він є важливою проблемою охорони здоров’я, тому що може спричинити двосторонню сліпоту. Час від ураження ока до моменту проявлення запалення варіює від кількох днів до десятиліть. 80% випадків трапляються протягом 3 місяців після ураження, а 90% – протягом одного року. За оцінками, симпатична офтальмія трапляється приблизно у 0.2-0.5% випадків після проникаючих поранень ока, і у 0.01% випадків після внутрішньоочної хірургії.
У дитячих вікових групах менеджмент симпатичної офтальмії є досить непростим завданням через труднощі у комплексному офтальмологічному огляді та потенційну побічну дію системних імуномоудляторів, таких як кортикостероїди, які застосовуються для лікування даного стану. Через ці причини дуже важливо розуміти клінічний профіль пацієнтів із даним захворюванням та приймати правильні рішення щодо терапії. Тому нещодавно в Індії було проведене ретроспективне дослідження пацієнтів молодше 18 років із симпатичною офтальмією, які спостерігались у офтальмологічних центрах третинної допомоги із 1997 по 2017 рік.
Із 20 пацієнтів, які були включені в дослідження, 70% були чоловічої статі. Найбільш поширеною подією, яка передувала симпатичній офтальмії, була очна травма (85%), після якої було проведене вітреоретинальне хірургічне втручання (15%). Усі пацієнти лікувались системними стероїдами. Сімнадцять пацієнтів додатково отримували кортикостероїдзберігаючі імуносупресивні препарати, і 4 пацієнти (20%) отримували більше ніж один імуносупресивний препарат. Імуносупресивним кортикоїдзберігаючим препаратом, який застосовувався найбільш часто, був Азатіоприн.
Найбільш поширеними ускладненнями були катаракта (50%) та офтальмогіпертензія (30%). Середня найкраща коригована гострота зору залученого до запального процесу ока при первинному огляді складала 1.15 ± 0.99 logMAR, яка покращилась до 0.54 ± 1.00 logMAR після проведеного лікування. Результати по зору були хорошими (6/12 або краще) у 70% уражених очей, і у трьох первинно уражених очах спостерігались хороші візуальні результати після проведеного лікування.
Не зважаючи на невелику вибірку пацієнтів, представлену в дослідженні, воно наразі є найбільшим серед досліджень симпатичної офтальмії у дітей, і його результати співвідносяться із іншими аналогічними дослідженнями. Хоча у більшості пацієнтів симпатична офтальмія розвивається протягом 3 місяців від моменту ураження, у дітей пізній початок захворювання не є рідкісним. У даному дослідженні, у 35% пацієнтів симпатична офтальмія почалась через 6 місяців після ініціюючої події. Також у одного пацієнта симпатична офтальмія розвинулась приблизно через 15 років після численних вітреоретинальних втручань з приводу ретинопатії недоношених.
Важливим є і застосування кортикостероїдзберігаючих препаратів, які дозволяють тривало контролювати запалення і потенційно зменшити побічну дію самих кортикостероїдів. Найбільш популярний такий препарат в даному дослідженні, Азатіоприн, виявився відносно безпечним та добре переносився дітьми, оскільки в жодного із пацієнтів не було виявлено побічних ефектів від нього.
Тож своєчасний та ефективний менеджмент симпатичної офтальмії із застосуванням кортикостероїдзберігаючих препаратів дозволяє контролювати захворювання та зберігати гарну гостроту зору обох очей, залучених до процесу.
Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 травня 2020 року.
