У рамках найбільшого геномного дослідження глаукоми, в якому порівнювалось гени 34179 хворих глаукомою із генами 349321 здорових людей контрольної групи, міжнародний консорціум дослідників виявив 44 нових локуси та підтвердив 83 уже відомих локуси, пов’язаних із глаукомою. Локуси вважаються “генетичними адресами”, і позначають конкретне розташування гена.
Автори дослідження сподіваються, що ідентифікація даних генів призведе до появи нових цілей, на які буде спрямована терапія цієї невиліковної хвороби очей, яка є провідною причиною сліпоти в усьому світі.
“Ці нові результати були отримані із найбільшого, на сьогоднішній день, геномного дослідження глаукоми і відображають потужність командної наукової роботи, а також використання великої кількості даних для відповіді на запитання в той час, коли дослідницькі групи в усьому світі об’єднують зусилля”, – зазначила співголова дослідження Janey L. Wiggs, MD, Ph.D., заступник голови клінічних досліджень у Mass Eye and Ear, Paul Austin Chandler Professor of Ophthalmology і заступник голови клінічних досліджень у Harvard Medical School. “Кількість виявлених генів виллється у відкриття нових біологічних шляхів, які призводять до глаукоми, і, в свою чергу, до відкриття нових цілей терапії”, – додає Dr. Wiggs, заступник директора Ocular Genomics Institute у Harvard Medical School та член National Academy of Medicine.
Результати дослідження були опубліковані 24 лютого у Nature Communications.
Глаукома вражає понад 75 мільйонів людей по всьому світу, в тому числі і 3 мільйони у США, і очікується, що ці числа будуть зростати разом зі старінням населення. Глаукома спричиняє незворотне ураження зорового нерву. Спочатку ці ушкодження безболісні і часто важко виявляються, але з часом вони призводять до втрати зору. Відкритокутова глаукома є спадковою і однією із найпоширеніших форм захворювання, однак гени, які беруть участь у її розвитку, були недостатньо вивчені.
Перше порівняння генів глаукоми із перехресним походженням
Вперше при виконанні такого порівняння розглядались генетичні дані людей європейського, африканського та азіатського походження. Дослідники виявили, що більшість локусів, які відповідають за розвиток глаукоми, узгоджуються в усіх трьох групах. Попередні дослідження здебільшого розглядали гени людей європейського походження.
“Частота глаукоми найвища у африканських та азіатських групах предків, але найбільші генетичні дослідження минулого були зосереджені на людях європейського походження, – сказав головний автор Puya Gharahkhani, доцент групи статистичної генетики QIMR Berghofer Medical Research Institute у Австралії, – Ці дослідження показали, що генетичні тести можуть використовуватись для того, щоб виявляти людей, які отримають користь від раннього моніторингу або лікування, але через вузький обсяг генетичних даних ми досі не були впевнені, що ці генетичні індикатори спрацюють для людей різного походження”.
Данні про перехресне походження покращили точне картографування звичайних варіантів генів, пов’язаних із глаукомою. Шляхом інтеграції декількох ліній генетичних доказів дослідники встановили попередньо невідомі біологічні процеси, які можуть сприяти розвитку захворювання.
Генетичні дані можуть призвести до кращого таргетингу тестів та клінічних випробувань
Подальші ініціативи дослідників будуть зосереджені на використанні цих генетичних локусів для поліпшення скринінгу та діагностування глаукоми і, одного дня, для розробки нових методів її лікування.
Попередні дослідження наукової групи використовували ідентифіковані гени для розробки полігенних шкал ризику, які оцінювали б шанси особи на розвиток хвороби. Нове дослідження додає велику колекцію генетичних варіантів, що покращить специфічність шкали. Ця інформація може бути важливою для скринінгу пацієнтів, які знаходяться в зоні ризику глаукоми, і для тих, хто уже хворіє на глаукому, щоб дати їм краще зрозуміти перебіг захворювання, базуючись на їх генетичному профілі. Плануються дослідження, щоб визначити як клінічно живуть пацієнти із вищим генетичним ризиком. Наприклад, чи пов’язаний показник полігенного ризику із потребою в очних краплях чи хірургічному втручанні.
Ще одним напрямком дослідження стане виявлення нових причинно-наслідкових генів та механізмів глаукоми, і використання цієї інформації для розробки терапевтичних підходів до таргетингу на ці гени. Віднайдені локуси ризику включають гени, які сильно експресуються у відповідних тканинах ока, нервів, артерій та інших, пов’язаних із глаукомою.
Сучасні напрямки терапії спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску з метою уповільнення прогресування захворювання і запобігання постійного ураження диску зорового нерву. Однак, жодне лікування не може зупинити або ж вилікувати глаукому. В той час, як деякі сучасні дослідження розглядають лікування певних генів, ці нові результати можуть збільшити кількість мішеней і більш точних методів лікування.
“Глаукома є одним із найбільш сильно пов’язаних із генетикою захворювань людини, саме тому ми розглядаємо генетичну архітектуру хвороби, щоб знайти підказки як запобігти і лікувати її, – каже професор Stuart MacGregor, керівник групи статистичної генетики QIMR Berghofer та співстарший науковий співробітник дослідження, – Ми сподіваємось, що розуміння біологічних процесів і знання того, які гени їх контролюють, зможе допомогти вченим розробити нові ліки у майбутньому”.
Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 24 лютого 2021 року.
