У очах дітей із недостатньою капсульною підтримкою інтрасклеральна фіксація ІОЛ за методикою Ямане призводить до хороших результатів по зору та невеликої кількості інтраопераційних та післяопераційних ускладнень.

На зимовій зустрічі ESCRS Володимир Пфайфер, доктор медичних наук, представив результати застосування цієї методики на 19 очах дітей віком від 4 до 14 років із середнім періодом спостереження 3 роки та одним випадком спостереження до 6 років. Дев’ять випадків були із ідіопатичними ектопічними кришталиками, вісім були вторинними внаслідок синдрому Марфана, а два були вторинними внаслідок гомоцистинурії.

Найкраща коригована гострота зору була 20/100 перед операцією та покращилася після операції до 20/30, при цьому багато пацієнтів досягали 20/20. Лише один пацієнт втратив один рядок, а у 95% зір покращився. Середня сила післяопераційного астигматизму становила 1,37 D.

Схематичне зображення техніки Ямане для фіксації інтраокулярних лінз

«Інтраопераційних ускладнень не було. Один випадок гаптичного вивиху та нахилу кришталика потребував хірургічної репозиції через 51 місяць після операції. Раніше ми спостерігали нахил на [ультразвуковій біомікроскопії], і він завжди показував нам, що гаптика все ще торкається склери. Але згодом він вивихнувся, і нам довелося його вправити», — сказав Пфайфер.

Одне захоплення оптики вимагало репозиції з периферичною іридектомією, тоді як інші випадкові епізоди захоплення оптики спонтанно зникали із мідріазом.

«Потрібне більш тривале спостереження, щоб оцінити довгострокову стабільність інтраокулярних лінз через їх тривалий термін служби», – сказав Пфайфер.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 22 лютого 2024 року.

Команда біомедичних та офтальмологічних дослідників з кількох європейських установ, працюючи з фахівцями з комп’ютерної графіки, розробила техніку 3D-друку штучних очних яблук, яка є швидшою, точнішою та менш дорогою, ніж звичайні методи. Їх стаття опублікована в журналі Nature Communications.

Деякі люди втрачають око через хворобу або травму, залишаючись лише із порожньою очною ямкою. Окрім втрати зору на одне око, їм доводиться вирішувати, як чинити із зовнішнім виглядом та сприйняттям у соціумі. Наразі є два варіанти: носити пов’язку на оці або вставляти штучне око в порожню очницю.

Сучасний процес виготовлення штучного ока включає формування певної кількості поліметилметакрилату в форму очного яблука, відповідно до параметрів пацієнта. Після виготовлення його фарбують і полірують.

Процес займає приблизно вісім годин і може бути дорогим. Він також має тенденцію до частих помилок у процесі формування чи моделювання. Неправильне штучне око може спричинити дискомфорт при використані, а також створювати дивний зовнішній вигляд. У цій новій спробі дослідницька група застосувала 3D-друк у процесі виготовлення, зробивши його набагато швидшим, дешевшим і, ймовірно, більш точним у результаті.

Робота включала спочатку пошук матеріалу для використання в якості субстрату для принтера. Дослідники зупинилися на матеріалі, схожому на поліметилметакрилат. Потім вони використали оптичну когерентну томографію для сканування порожньої очниці. Після чого вони ввели результати в програму, яка використовувала комп’ютерне моделювання для більш точного представлення як очниці, так і того, як нове очне яблуко буде взаємодіяти з повіками пацієнта. По результатам отриманої програми друку було виготовлене штучне око. Після друку його відполірували, промили в ультразвуковій ванні та перевірили, щоб переконатися, що воно не токсичне для потенційного пацієнта.

Команда створила 10 пробних штучних очних яблук і дала їх 10 пацієнтам. Вісім повідомили про гарний зовнішній вигляд і відсутні дискомфортні відчуття, а двоє інших повідомили, що очні яблука не зовсім підійшли по формі. Потрібна додаткова робота, але дослідницька група впевнена, що вони знайшли кращий спосіб виробництва штучних очних яблук.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 28 лютого 2024 року.