За словами спікера на цьогорічній зустрічі Американської Спільноти Глаукоми, складність отримання достовірних результатів внутрішньоочного тиску, ризики, пов’язані з анестезією, та проблеми із класифікуванням дитячої глаукоми можуть ускладнити курс лікування пацієнтів педіатричного профілю.
“Просто встановити діагноз глаукоми у дітей викликає багато складнощів. Отримання точних показань внутрішньоочного тиску у молодих пацієнтів є дуже важким завданням і можливо лише під час сну або годування”, – каже Allen D. Beck, MD.
“Те, що ви хочете зробити в першу чергу перед хірургічним втручанням – це переконатися в тому, що у вас є діагноз. Я знаю, що це звучить по-дурному, але у дітей дуже важко визначати тиск”, – відзначає Allen D. Beck. Для встановлення діагнозу може знадобитись обстеження під наркозом. Але внутрішньоочний тиск в таких умовах може знижуватись, і також слід враховувати коротко- і довгострокові фактори ризику. Ребаунд-тонометрія це варіант для визначення ВГД у деяких пацієнтів, і вона може знизити потребу в застосуванні наркозу.
Класифікування пацієнтів із первинною або вторинною дитячою глаукомою на основі міжнародних класифікацій може допомогти визначитись із курсом лікування. Медична терапія, як правило, є першою лінією лікування дитячої глаукоми. “У багатьох випадках ми йдемо на операцію, але підхід може бути іншим. Первинна вроджена глаукома зазвичай досить добре реагує на операцію”, – каже спікер.
Однак, існують певні занепокоєння щодо можливих тривалих побічних реакцій зі сторони нейророзвитку через проведення наркозу в ранньому віці. Дитяча анестезіологія є ключовою частиною алгоритму лікування дитячої глаукоми, особливо у дуже маленьких пацієнтів, недоношених дітей, та дітей із системними медичними проблемами.
“Хірургія та обстеження під наркозом є дуже критичною частиною того, що ми робимо для таких маленьких дітей, але нам все одно потрібно продумувати кожну процедуру та обстеження в контексті того, що відбувається із дитиною та дуже обережно вибирати їх”.
Короткострокові ризики анестезії, такі як астма, серцеві проблеми чи інші системні розлади можуть бути більш загрозливими та такими, що потребують уваги, аніж довготривалі наслідки.
Оригінальна стаття була опублікована 28 лютого 2020 року.
