Post navigation

Чи ефективна гоніохірургія у пацієнтів із глаукомою, пов’язаною із синдромом Стерджа-Вебера?

 

Синдром Стерджа-Вебера або енцефалотрігемінальний ангіоматоз – це спорадична хвороба, яка характеризується виникненням ангіом м’якої мозкової оболонки та шкіри обличчя, як правило в зонах іннервації верхніх двох гілок трійчастого нерву. Синдром часто супроводжується серйозними нервовими і психічними порушеннями, але є і тяжке ускладнення, що стосується офтальмології – це глаукома. Розвиток глаукоми та гідрофтальму відбувається внаслідок механічного перекриття відтоку водянистої вологи гемангіомами. Одним із методів менеджменту цього ускладнення є гоніохірургія. Але постає питання, чи є цей метод терапії дійсно ефективним? Пошуком відповіді на це питання займались вчені із США у своєму ретроспективному дослідженні, яке було не так давно опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus.

Гоніоскопічне зображення: кров у Шлеммовому каналі у пацієнта із синдромом Стерджа-Вебера

Усього в дослідження було включено 46 очей 42 пацієнтів із синдромом Стерджа-Вебера, які мали глаукому, пов’язану із цією патологією, та пройшли первинне лікування в об’ємі гоніохірургії. Середній вік проведення хірургічного втручання становив 1.5 роки (від 1 місяця до 23 років). Вимірювання внутрішньоочного тиску перед оперативним лікуванням проводили у 76% пацієнтів (32 із 42 пацієнтів) із середнім рівнем у 35 мм рт. ст. (діапазон від 25 до 50 мм рт. ст.). Середній інтервал до моменту виявлення провалу лікування становив 4 місяці (від 1 до 48 місяців).

Сорок шість очей пройшли гоніохірургію із частотою невдачі 98% (45 із 46 очей), і частковою успішністю у 2% (лише одне око). Було проведено 51 гоніотомію та 11 трабекулотомій. Під час гоніоскопії усі кути передньої камери були аномальними із різною шириною та видимістю циліарного тіла та менш видимою склеральною шпорою. Перед операцією було видно 100% трабекулярних сіток (було оглянуто 41 око). На кожному із оглянутих очей було виконано гоніохірургічну операцію. П’ять очей пройшли оперативне втручання без попередньо задокументованої гоніоскопії. Смужка циліарного тіла візуалізувалась у 39% очей (16 із 41), а склеральна шпора – у 10% очей (4 із 41).

Тож за результатами дослідження, гоніохірургія не є ефективним видом первинної хірургії глаукоми у пацієнтів із синдромом Стерджа-Вебера. Вона може бути застосована для тимчасового зниження внутрішньоочного тиску, але, в кінцевому рахунку, слід враховувати необхідність проведення інших видів хірургічного лікування глаукоми, коли це показано.

Оригінальне дослідження було опубліковане в Journal of Pediatric Ophthalmology & Strabismus 1 листопада 2020 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *